П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14606/25
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:21.07.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Донецькій області №155250018774 від 17 березня 2025 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII;
- зобов'язання ГУПФ України в Одеській області перевести та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 10 березня 2025 року пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ "Про державну службу" із урахуванням довідок про складові заробітної плати видані ГУ ДПС в Одеській області від 12 лютого 2025 року №50/15-32-10-02-12 та №51/15-32-10-02-12.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що перебуває обліку у ГУПФ України в Одеській області та отримує пенсію за віком обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За твердженням позивача, останній має понад 10 років стажу державної служби, у зв'язку з чим звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно Закону України "Про державну службу" №889-VIII. Разом із заявою позивач подав, зокрема довідки №50/15-32-10-02-12, №51/15-32-10-02-12 від 12 лютого 2025 року. В подальшому, як зазначено у позові, заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ України в Донецькій області та прийнято рішення №155250018774 від 17 березня 2025 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII.
На переконання позивача, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем - ГУПФ України в Донецькій області протиправно не враховано до стажу державної служби стаж роботи в органах місцевого самоврядування та протиправно не вказано, які саме періоди не зараховано. З огляду на викладене у позові, вказане рішення, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасування, а наявний стаж позивача є достатнім для переведення його на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Відповідач - ГУПФ України в Донецькій області позов не визнав, вказуючи, що позивач не відповідає умовам, визначеним законодавством України для призначення такої пенсії. Основні аргументи відповідача базуються на нормах Закону України "Про державну службу" №889-VIII, Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, а також інших нормативно-правових актах, зокрема Закону №1058-IV. ОСОБА_2 не відповідає цим умовам, оскільки: на момент набрання чинності Закону №889-VIII (01 травня 2016 року) позивач не обіймав посаду державного службовця; стаж державної служби позивача (7 років, 4 місяці, 10 днів) є недостатнім для виконання вимог п.п.10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII; позивач не працював на посадах державної служби на момент досягнення пенсійного віку, що є додатковою умовою для призначення пенсії. За твердженням відповідача, позивач подав довідки про заробітну плату від 12 лютого 2025 року (№50/15-32-10-0212, №511/13-32-10-02-12) для перерахунку пенсії. Однак, відповідач зазначав, що для врахування цих довідок відсутні правові підстави, оскільки: ОСОБА_2 не набув права на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII або Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ; перерахунок пенсії можливий лише для осіб, які вже отримують пенсію державного службовця, що не є випадком позивача.
Відповідач - ГУПФ України в Одеській області позов не визнав, вказуючи, що засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУПФ України в Донецькій області, яким досліджені надані документи до заяви позивача та 17 березня 2025 року винесено Рішення № 155250018774 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII, оскільки стаж роботи Позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців 9 років 4 місяці 17 днів. Після 01 травня 2016 року, відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV. При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723.
За твердженням представника ГУПФ України в Одеській області, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Враховуючи те, що у позивача відсутній стаж роботи на посадах державної служби станом на 01 травня 2016 року у розмірі 20 років, у Головного управління були відсутні законні підстави для призначення Позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII. Таким чином, ГУПФ України в Донецькій області правомірно відмовило Позивачу у переведенні з пенсії по за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Представник ГУПФ України в Одеській області окремо зауважив, що з огляду на приписи п.п.4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії є ГУПФ України в Донецькій області, яке за принципом екстериторіальності розглядало заяву позивача від 10 березня 2025 року та прийняло спірне рішення про відмову у перерахунку пенсії. ГУПФ України в Одеській області не приймало рішення по суті заяви позивача від 10 березня 2025 року, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду ГУПФ України в Донецькій області, відтак на останнього має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області, ГУПФ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Донецькій області від 17 березня 2025 року №155250018774 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII.
Зобов'язано ГУПФ України в Донецькій області перевести з 10 березня 2025 року ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12 лютого 2025 року №50/15-32-10-02-12 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах від 12 лютого 2025 року №51/15-32-10-02-12, виданих ГУ ДПС в Одеській області.
Стягнуто з ГУПФ України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Донецькій області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, шо виходячи з аналізу змісту положень пунктів 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, у питаннях пенсійного забезпечення законодавець розрізняє державних службовців та осіб, які перебувають на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. При цьому, хоча стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби, з 01 травня 2016 року дія Закону № 889 не поширюється на посадових осіб органів місцевого самоврядування, адже зарахування державної служби до стажу роботи є тотожним поняттю та статусу державного службовця за Законом № 889. Згідно даних трудових книжок НОМЕР_1 від 14 листопада 1985 року, НОМЕР_2 від 24 листопада 2011 року стаж роботи на посадах, віднесеним до категорій посад державних службовців складає 7 років 4 місяці 10 днів (на 01 травня 2016 року). З 04 липня 2001 року посади органів місцевого самоврядування не відносяться до категорій посад державних службовців. Таким чином станом на день набрання чинності Закону №889 (01 травня 2016 року) ОСОБА_1 не має 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Для врахування довідок про заробітну плату від 12 лютого 2025 року №50/15-32-10-02-12, №51/15-32-10-02-12 відсутні правові підстави, так як ОСОБА_1 не має права на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Донецькій області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області з 24 жовтня 2022 року та отримує пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV.
Відповідно до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 14 листопада 1985 року та трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 15 жовтня 1996 року, позивач працював на таких посадах:
з 09 вересня 1992 року до 07 грудня 1992 року на посаді спеціаліста ІІ-ї категорії відділу комунальної власності, роздержавлення та приватизації Управління із соціально-економічного розвитку Одеського міськвиконкому;
з 07 грудня 1992 року до 10 травня 1993 року на посаді спеціаліста І-ї категорії відділу зовнішньо-економічних зав'язків і формування СЕЗ Управління із соціально-економічного розвитку Одеського міськвиконкому;
з 10 травня 1993 року до 04 листопада 1993 року на посаді головного спеціаліста відділу розвитку міського господарства, формування комунальної власності та її приватизації Управління із соціально-економічного розвитку Одеського міськвиконкому;
з 04 листопада 1993 року до 06 вересня 1994 року на посаді юриста-експерта відділу розвитку і реєстрації підприємництва Управління із соціально-економічного розвитку Одеського міськвиконкому;
06 вересня 1994 року позивачу присвоєно 11 ранг державної служби;
з 06 вересня 1994 року до 15 жовтня 1996 року позивач працював в Управлінні економіки територіального розвитку Виконкому Одеської міської ради;
з 22 липня 1998 року до 23 жовтня 1998 року на посаді в.о. начальника управління правового контроля Виконавчого комітету Одеської міської ради;
з 02 листопада 1998 року до 05 травня 1999 року на посаді начальника юридичного відділу Одеського міськвиконкому;
02 листопада 1998 року позивачу присвоєно 10 ранг державної служби;
з 05 травня 1999 року до 17 листопада 2000 року на посаді начальника відділу контроля та аналізу ефективності використання часток і пакетів акцій;
з 02 січня 2003 року до 02 грудня 2005 року на посаді завідуючого юридичним відділом Приморської райадміністрації виконкому Одеської міської ради;
02 березня 2003 року позивачу присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування;
30 березня 2003 року позивач склав присягу посадової особи місцевого самоврядування;
25 січня 2005 року позивачу присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
У відповідності із записами трудової книжки позивач НОМЕР_2 від 24 листопада 2011 року позивач працював на таких посадах:
з 18 листопада 2011 року до 27 червня 2013 року на посаді заступника начальника відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради;
з 27 червня 2013 року до 20 червня 2014 року на посаді заступника директора адміністративно-господарського департаменту Одеської міської ради з надрового резерву;
27 червня 2013 року позивачу присвоєно 8 ранг посадової особи місцевого самоврядування;
з 01 жовтня 2015 року до 27 листопада 2023 року на посаді заступника начальника та на посаді начальника міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, Автономній республіці Крим та м. Севастополі.
01 жовтня 2015 року позивачу присвоєно 7 ранг державного службовця;
01 травня 2016 року позивачу присвоєно 6 ранг державного службовця;
28 жовтня 2018 року позивачу присвоєно 5 ранг державного службовця в межах посад державної служби категорії "Б";
28 жовтня 2021 року позивачу присвоєно 4 ранг державного службовця в межах посад державної служби категорії "Б".
У відповідності із записами трудової книжки позивач Б/Н від 28 листопада 2023 року, позивач працював:
з 28 листопада 2023 року до 09 грудня 2024 року на посаді начальника Овідіопольської державної податкової інспекції.
У відповідності до записів наданих трудових книжок, загальний стаж позивача на посадах органів місцевого самоврядування та на посадах державної служби складає:
20 років 9 місяців та 16 днів, в тому числі станом на 01 травня 2016 року - 12 років, 2 місяці та 2 дні, з них в органах місцевого самоврядування - 11 років 7 місяців та 7 днів.
Відповідачами у заявах по суті не заперечується правомірність та дійсність записів у досліджених судом трудових книжках ОСОБА_1
11 листопада 2025 року ОСОБА_1 ГУ ДПС в Одеській області видано довідку №19/М/15-32-11-02-26, у якій зазначено, що стаж державної служби позивача відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII (зі змінами) на дату звільнення складає 22 роки 10 місяців 10 днів.
12 лютого 2025 року ОСОБА_1 ГУ ДПС в Одеській області видано довідку №50/15-32-10-02-12 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
Також 12 лютого 2025 року ОСОБА_1 ГУ ДПС в Одеській області видано довідку №51/15-32-10-02-12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.
В подальшому, 10 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-VI на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII, до заяви додано, зокрема довідки №50/15-32-10-02-12, №51/15-32-10-02-12 від 12 лютого 2025 року.
За принципом екстериторіальності визначено ГУПФ України в Донецькій області.
17 березня 2025 року ГУПФ України в Донецькій області на підставі заяви та наданих документів прийнято Рішення №155250018774 про відмову позивачу у переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу"№889-VIII.
У вищезазначеному рішенні, зокрема вказано, що відповідно Закону України "Про державну службу" №889-VIII право на пенсію мають:
державні службовці, які станом на 01 травня 2016 року обіймали посади державної служби та мали не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців;
особи, які на 01 травня 2016 року мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII) незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року.
У рішенні ГУПФ України в Донецькій області від 17 березня 2025 року №155250018774 зазначено, що за результатами розгляду електронної пенсійної справи гр. ОСОБА_1 встановлено, що стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, складає 9 років 4 місяці 17 днів.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" позивач досяг пенсійного віку; станом на 01 травня 2016 року мав не менше 10 років стажу державної служби та займав посаду, віднесену до категорій посад державної служби, а також станом на день звернення з заявою мав стаж державної служби понад 20 років, позивач набув право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ на підставі п.10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII.
З огляду на викладене, рішення ГУПФ України в Донецькій області №155250018774 від 17 березня 2025 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню
Суд першої інстанції дійшов висновку, що всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому довідки, видані позивачу, мають братися відповідачем до уваги при призначенні та розрахунку розміру пенсії позивачу відповідно до Закону України №3723-ХІІ "Про державну службу"
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про державну службу" №889-VIII, Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій", Постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб Постанови Правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2025 року №3-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2025 року за №169/43575 "Про затвердження Змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 "Порядку обчислення стажу державної служби".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України "Про державну службу" №3723-ХІІ (далі -Закон №3723-ХІІ).
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), що регулює, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Пункт 8 розділу ХІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону №889-VІІІ передбачає, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно п.п.10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII:
1) мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України;
2) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно ст. 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ст. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Колегія суддів зазначає, що для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23.
Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивача на пенсію державного службовця згідно із п.п.10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. На час звернення із відповідною заявою позивач отримував пенсію за віком, призначену за нормами Закону №1058-IV.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів доходить висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і розділом ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця згідно зі ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ, та мають передбачені ч.1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18, а також у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі №687/545/17.
У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року №2493-III, посади, за якими працювала позивач в Одеській міській раді, віднесені категорій посад в органах місцевого самоврядування.
Той факт, що посади, які обіймав позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених ст. 14 Закону №2493-III підтверджується, зокрема, й тим, що йому присвоювалися ранги посадової особи місцевого самоврядування, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 14 листопада 1985 року.
Так, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII, за п.8 розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону, обчислюється у порядку та на умовах, установлених чинним на той час законодавством.
Згідно з п.2 "Порядку обчислення стажу державної служби" (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року за №283) (далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Рішенням ГУПФ України В Донецькій області від 27 грудня 2024 року №155850004870 слідує, що пенсійним органом заперечується можливість зарахування до стажу держслужби періодів роботи ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування та державної податкової служби.
У спірний період трудової діяльності позивача чинним був Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), який втратив чинність 01 травня 2016 року.
Пунктом 1 Порядку №283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Таким чином, Порядок №283 передбачав, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах державної податкової служби.
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (п.4 Порядку №283).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14 листопада 1985 року та трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 15 жовтня 1996 (т.1 а.с.38-59), позивач працював на таких посадах: з 09 вересня 1992 року до 07 грудня 1992 року на посаді спеціаліста ІІ-ї категорії відділу комунальної власності, роздержавлення та приватизації Управління із соціально-економічного розвитку Одеського міськвиконкому; з 07 грудня 1992 року до 10 травня 1993 року на посаді спеціаліста І-ї категорії відділу зовнішньо-економічних зав'язків і формування СЕЗ Управління із соціально-економічного розвитку Одеського міськвиконкому; з 10 травня 1993 року до 04 листопада 1993 року на посаді головного спеціаліста відділу розвитку міського господарства, формування комунальної власності та її приватизації Управління із соціально-економічного розвитку Одеського міськвиконкому; з 04 листопада 1993 року до 06 вересня 1994 року на посаді юриста-експерта відділу розвитку і реєстрації підприємництва Управління із соціально-економічного розвитку Одеського міськвиконкому; з 06 вересня 1994 року до 15 жовтня 1996 року позивач працював в Управлінні економіки територіального розвитку Виконкому Одеської міської ради; з 22 липня 1998 року до 23 жовтня 1998 року на посаді в.о. начальника управління правового контроля Виконавчого комітету Одеської міської ради; з 02 листопада 1998 року до 05 травня 1999 року на посаді начальника юридичного відділу Одеського міськвиконкому; з 05 травня 1999 року до 17 липня 2000 року на посаді начальника відділу контроля та аналізу ефективності використання часток і пакетів акцій; з 02 січня 2003 року до 02 грудня 2005 року на посаді завідуючого юридичним відділом Приморської райадміністрації виконкому Одеської міської ради.
Крім того, у відповідності до записів трудової книжки позивач НОМЕР_2 від 24 листопада 2011 року (т.1 а.с.25-34) позивач працював на таких посадах: з 18 листопада 2011 року до 27 червня 2013 року на посаді заступника начальника відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради; з 27 червня 2013 року до 20 червня 2014 року на посаді заступника директора адміністративно-господарського департаменту Одеської міської ради з надрового резерву; з 01 жовтня 2015 року до 27 листопада 2023 року на посаді заступника начальника та на посаді начальника міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби в Одеській, миколаївській та Херсонській областях, Автономній республіці Крим та м. Севастополі.
Водночас, присвоєння спеціального звання не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи в органах державної податкової служби, враховуючи наступне.
Частиною 17 ст. 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням п.7 ч.2 ст. 46 Закону №889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Окрім того, ч.2 ст. 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25 березня 2016 року (далі - Порядок №229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому, спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року №509-XII "Про державну податкову службу в Україні", який був чинний до 19 листопада 2012 року (далі - Закон №509-XII).
Згідно ст. 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінету Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Частиною 5 ст. 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом №3723-ХІІ.
Відповідно ч.4 ст. 15 Закону №509-XII службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто, цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами ст. 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Частинами 7, 8 ст. 15 Закону №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Законом України від 05 липня 2012 року №5083-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні", який набрав чинності 12 серпня 2012 року, доповнено ПК України розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі ст. 344.
Так, відповідно п.344.1 ст. 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу" При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2013 року у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень ст. 37 Закону України "Про державну службу", Закону України "Про державну податкову службу в Україні" дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03 липня 2018 року у справі №586/965/16-а, від 18 березня 2021 року у справі №500/5183/17, від 19 грудня 2023 року у справі №600/947/23-а.
Таким чином, посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, а саме: присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії за віком.
Щодо посилань апеляційної скарги щодо безпідставності застосування наданих довідок позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п.2 розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державну службу" №889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно п.п.10-12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державну службу" №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону "Про державну службу" №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За правилами, визначеними ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років (незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі №822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року по справі №560/2398/19, 01 грудня 2020 року по справі №466/6057/17.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій" встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2002 року №432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку: пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержану заробітну плату на момент перерахунку; іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Колегія суддів зазначає, що на момент призначення позивачці пенсії, постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій" була чинна.
Тобто, зміни, які були внесені до Закону України "Про державну службу" стосуються призначення пенсії, тоді як підстави та порядок перерахунку пенсії державним службовцям регулює ст. 37-1 цього ж Закону, положення якої щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Законів №213-VIII та №1166-VII не зазнали змін.
Прикінцеві положення Закону №213-VII1 стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії є ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" та Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 " Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії".
Враховуючи вищезазначені правові норми, колегія суддів доходить висновку, що оскільки позивач звернувся до пенсійного органу саме з приводу перерахунку вже призначеної пенсії, то будь-які законодавчі зміни, які звужують зміст та обсяг прав окремої категорії громадян не можуть застосовуватися до тих осіб, які до набрання чинності цих змін вже набули в законний спосіб певні, гарантовані державою права та свободи, в тому числі і право на пенсію державного службовця в передбаченому на час призначення пенсії розмірі.
Згідно п.5 Порядку №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Відповідно п.7 Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 10 травня 2017 року №750 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за №766/30634 (далі - Порядок №750) довідка для призначення пенсії видається державним органом, в якому працювала особа, відповідно до п.п. 4, 5 Порядку №622.
Пунктом 8 Порядку №750 для отримання довідки подаються такі документи: заява; документ, що підтверджує відсутність в державному органі посади державної служби, ліквідацію державного органу; довідки з архівної установи, в якій зберігаються документи ліквідованих державних органів, або іншого органу (організації, установи), в якому (якій) зберігаються документи про заробітну плату, про розміри посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років на день звільнення з посади державної служби (припинення державної служби), надбавок до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень залежно від ступеня секретності інформації, а також інших виплат за їх наявності - у випадку, передбаченому пунктом 6 цього Порядку.
Постановою №1-3 затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Як вбачається з матеріалів справи, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), видані ГУ ДПС в Одеській області відповідають формам, затвердженим Постановою №1-3.
Крім того, у випадку сумнівів у правильності наведених у довідках сум пенсійний орган був вправі вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевірити обґрунтованість їх видачі (п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Частиною 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що, здійснюючи переведення позивача з одного виду пенсії на інший відповідач повинен враховувати документи про страховий стаж, заробітну плату та додаткові документи, що є у пенсійній справі.
Колегія суддів доходить висновку, що спірні довідки і визначають інформацію про складові заробітної плати для призначення пенсії станом на з 10 березня 2025 року, тобто на час переведення позивача на пенсію державного службовця.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.