П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20980/25
Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:21.07.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року (про повернення позовної заяви) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі - в/ч) НОМЕР_1 про:
- визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо невірного нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 30 січня 2020 року по 13 жовтня 2023 року;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити відповідний перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишено позов без руху та надано позивачу 10-денний термін для усунення недоліків адміністративного позову шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 13 жовтня 2023 року.
15 липня 2025 року на адресу Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом, в якій позивач вказав, що позивач пропустив строк звернення до суду із вказаним позовом з поважних причин, а саме:
- звернення до суду (27 червня 2025 року) у межах тримісячного строку із дати отримання письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені у період проходження військової служби (лист від 21 червня 2025 року №2098) відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України,
- відсутність у матеріалах справи іншого письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені позивачу у період, що оскаржується, що спростовує твердження про те, що позивач був ознайомлений із порядком нарахування та виплати йому грошового забезпечення у оскаржуваний період,
- відсутність факту звільнення у розумінні п.7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008;
- звернення до суду до звільнення, відразу після того, як позивач дізнався про порушення своїх прав, що дозволяє суду відповідно до ст. 234 КЗпП України поновити строки звернення до суду,
- необхідність зібрання доказів на яких ґрунтують позовні вимоги відповідно до ст. 161 КАС України;
- аналогічність звернення із 16 окремими позовними заявами у період проходження військової служби з 19 липня 2022 року по 13 жовтня 2023 року;
- проходження військової служби із першого дня повномасштабного вторгнення по теперішній час,
- систематичне виконання бойових завдань у період повномасштабного вторгнення, що відповідно до постанов Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, від 06 липня 2023 року у справі №320/15312/21 є поважною причиною для поновлення строків звернення до суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року повернуто позивачеві адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 13 жовтня 2023 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги:
- обов'язок письмового повідомлення про нараховане та виплачене грошове забезпечення (заробітну плату) з розшифровкою по видах із зазначенням конкретних сум, покладається безпосередньо на роботодавця. Перекладання відповідальності із роботодавця на робітника за неповідомлення про виплачену заробітну плату с недопустимим. З метою отримання інформації про порядок обчислення грошового забезпечення позивач 12 травня 2025 року звернувся із заявою до відповідача. У відповідь на заяву позивача відповідачем листом від 21 червня 2025 року №2098 надано позивачу та відомості про виплачене грошове забезпечення. У тримісячний термін (27 червня 2025 року) з моменту отримання листа від 21 червня 2025 року №2098 позивач звернувся до суду щодо даного спору. Інших доказів надання позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні та інформації про порядок обчислення грошового забезпечення у оскаржуваний період відповідачем не надано. Позивач не міг знати про склад його грошового забезпечення виплачувалась у повному обсязі чи ні та чи є підстави для звернення до суду оскільки відповідачем не надавались у період захисту позивачем України повідомлення про нараховане та виплачене грошове забезпечення із розшифровкою по видах із зазначенням конкретних сум у порушення ст. 30 Закону України "Про оплату праці";
- ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, а саме: з 24 липня 2019 року по 13 жовтня 2023 року у в/ч НОМЕР_1 , з 14 жовтня 2023 року по теперішній час у в/ч НОМЕР_2 . Військова служба позивача продовжується по теперішній час, відтак звільнення з військової служби не відбулось у розумінні п.7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 зазначено, що строки звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по дату звільнення складає 3 місяці із дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні та подавати щомісяця позовні заяви позивач не має;
- Верховним Судом у постанові від 22 травня 2025 року у справі №620/15959/24 -строки звернення до суду щодо періоду, що передує 19 липня 2022 року є необмеженими, строки звернення до суду щодо періоду після 19 липня 2022 року складає 3 місяці із дати отримання працівником письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені у оскаржуваний період, при цьому позивач не зобов'язаний самостійно шукати докази та проводити розслідування умисної бездіяльність роботодавця щодо невиплати у повному обсязі заробітної плати працівнику, оскільки ст. 30 Закону України "Про оплату праці" обов'язок повідомлення про виплачену заробітну плату покладено на роботодавця
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що з позовом до суду позивач звернувся 27 червня 2025 року. При цьому, суд першої інстанції встановив, що позивач виключений з в/ч НОМЕР_1 та знятий з усіх видів забезпечення з 13 жовтня 2023 року. Тобто, позов подано до суду із порушенням тримісячного строку на звернення до суду із вказаним позовом в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 13 жовтня 2023 року.
Також, суд першої інстанції наголосив на тому, що звернення з відповідною заявою відбулося поза межами тримісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом з дати виключення позивача зі списків особового складу та грошового забезпечення у в/ч НОМЕР_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення адміністративного позову в частині позовних вимог за період за період з 19 липня 2022 року по 13 жовтня 2023 року.
Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами ст. 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
За правилами ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положення ст. 122 КАС не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Приписами ч.ч.1, 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України.
Відповідно ч.ч.1 , 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року по справі №380/29686/23 дійшов висновку про поширення дії ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, тобто після 19 липня 2022 року.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду з позовними вимогами, заявленими за період з 19 липня 2022 року встановленню, передусім, підлягає яка частина ст. 233 КЗпП України має бути застосована до спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 жовтня 2023 року №277 майора ОСОБА_1 , командира 4 зенітної ракетної батареї 2 зенітного ракетного дивізіону, призначеного наказом командувача Сухопутних військ ЗСУ (по особовому складу) від 28 вересня 2023 року №878 на посаду офіцера відділу планування застосування оперативного управління командування військ протиповітряної оборону ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВОС-0416003, м. Київ, вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.
Цим же наказом ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та знято зі всіх видів забезпечення.
Фактично позивач мав завершити свої правовідносини з відповідачем в частині виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, саме в день виключення зі списків особового складу вч НОМЕР_1 (переведення), а відповідач повинен був письмово повідомити позивача про суми, нараховані та виплачені йому при виключенні зі списків особового складу частини.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що спірні правовідносини регулюються ч.2 ст. 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням ч.2 ст. 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 та від 28 березня 2025 року у справі №400/6758/24.
Як вбачається з матеріалів справи, про суми нарахованого грошового забезпечення під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повідомлено військовою частиною листом від 21 червня 2025 року №2098, до якого відповідачем додано відповідну довідку-розрахунок.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що доказів доведення до відома позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, до отримання ним листа від 21 червня 2025 року матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що позивач звернувся з даним позовом до суду в межах строку, встановленого ч.2 ст. 233 КЗпП України.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 233 КЗпП України, внаслідок чого дійшов висновку про наявність підстав для залишення частини позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском ним строку звернення до суду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Згідно п.4 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи все вищевикладене, а також, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, п.4 ч.1 ст. 320, ст.ст. 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року скасувати.
Справу №420/20980/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.