13 листопада 2025 р. Справа № 520/2031/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.06.25 по справі № 520/2031/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач , ГУ ПФУ в Харківській області, апелянт) в якій просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови їй у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 21.12.2009 № К-6266 за період роботи з січня 1987 року по грудень 1991 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити їй перерахунок та виплату пенсії з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 21.12.2009 № К-6266 за період роботи з січня 1987 року по грудень 1991 року, виданої Архівним відділом Ягоднінського муніципального району Магаданської області Російської Федерації.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 21.12.2009 № К-6266 за період роботи з січня 1987 року по грудень 1991 року.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії, з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 21.12.2009 № К-6266, виданої Архівним відділом Ягоднінського муніципального району Магаданської області.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Позивачкою подано Архівну довідку про заробітну плату від 21.12.2009 №К-6266, видану Архівним відділом Ягоднінського муніципального району Магаданської області за період роботи з січня 1987 року по грудень 1991 року.
Апелянт вказав, що 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР.
Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року.
З 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
При призначенні пенсії громадянам, які проживали/працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі -Закон №1058-ІV). При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території СФРС
РРФСР по 31 грудня 1991 року; заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених ч.1 ст.40 Закону №1058-ІV.
Таким чином, ГУ ПФУ в Харківській області діяло відповідно до норм чинного пенсійного законодавства, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі №520/2031/25 є законним та обґрунтованим; просила залишити апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області без задоволення, а судове рішення- без змін.
Позивачка вказала, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі №520/8432/22, яке набрало законної сили 18.04.2023, визнано протиправним та скасовано рішення від 31.01.2022 № 204450011564 ГУ ПФУ в Хмельницькій області, рішення від 22.04.2022 №204450011564 ГУ ПФУ в м. Києві, рішення від 03.06.2022 № 204450011564 ГУ ПФУ в Одеській області. Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути первинну заяву ОСОБА_1 із зарахуванням до її трудового стажу періоду роботи з 25.05.1982 по 25.01.1996 у Ягоднінській торгівельній конторі УРС копальні імені Е. Берзина Ягоднінського гірничо-збагачувального комбінату з урахуванням висновків суду у цій справі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі 520/33114/23 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 27.06.2023 №304450011564 про відмову в призначенні пенсії за віком. Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із зарахуванням до її трудового стажу періоду роботи з 25.05.1982 по 25.01.1996 у Ягоднінській торгівельній конторі УРС копальні імені Е. Берзина Ягоднінського гірничо-збагачувального комбінату (в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі), на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу за один рік та шість місяців.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року змінено із викладенням третього абзацу резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із зарахуванням до її трудового стажу періоду роботи з 25.05.1982 до 01.01.1991 у Ягоднінській торгівельній конторі УРС копальні імені Е. Берзина Ягоднінського гірничо-збагачувального комбінату (в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі), на пільгових умовах, а саме: зарахувати один рік роботи у вказаний період часу за один рік та шість місяців.».
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі №520/33114/23 ГУ ПФУ в Харківській області рішенням від 22.11.2024 року за №204450011564 позивачці призначено пенсію з 10.01.2021.
Разом з тим , при призначенні ОСОБА_1 пенсії ГУ ПФУ в Харківській області не враховано Архівну довідку про заробітну плату від 21.12.2009 № К-6266 за період роботи з січня 1987 року по грудень 1991 року, видану Архівним відділом Ягодинського муніціпального району Магаданської області.
27.11.2024 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою , в якій просила врахувати надану нею Архівну довідку про заробітну плату від 21.12.2009 № К-6266 за період роботи з січня 1987 року по грудень 1991 року та здійснити перерахунок пенсії.
Листом від 06.12.2024 ГУ ПФУ в Харківській області повідомило позивачку про відсутність підстав для врахування Архівної довідки про заробітну плату від 21.12.2009 № К-6266 при розрахунку її пенсії, оскільки 23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року. З 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням Архівної довідки про заробітну плату від 21.12.2009 № К-6266, позивачка звернулась із цим позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 21.12.2009 №К-6266 за період роботи з січня 1987 року по грудень 1991 року.
Суд першої інстанції зазначив, що до набрання чинності 02.12.2022 постановою Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення» №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця цієї Угоди виконує взяті на себе за зобов'язання Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» ( далі - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022, зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
Проте відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328- з 02.12.2022.
Отже, оскільки позивачка працювала у СРСР в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача відсутні підстави не враховувати Архівну довідку про заробітну плату від 21.12.2009 № К-6266, видану Архівним відділом Ягоднинського муніципального району Магаданської області.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За приписами ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Під час судового розгляду встановлено, що позивачка на час звернення із заявою про перерахунок пенсії перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримувала пенсію за віком згідно з Законом №1058-ІV з 10.01.2021.
Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 06.12.2024 їй було відмовлено у перерахунку пенсії за Архівною довідкою про заробітку плату від 21.12.2009 № К-6266 за період роботи з січня 1987 року по грудень 1991 року , виданою Архівним відділом Ягоднінського муніципального району Магаданської області Російської Федерації, оскільки починаючи з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Частиною 1, 2 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (втратила чинність 04.07.2023) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
За статтею 11 цієї Угоди документи, видані з метою реалізації цієї Угоди на території однієї Сторони за встановленою формою, або їх копії, засвідчені в установленому порядку, приймаються на території іншої Сторони без легалізації.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно з ч.1 ст.40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Такими первинними документами є: розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості по заробітній платі, особові рахунки по заробітній платі або ж платіжні відомості по заробітній платі.
Таким чином, у разі надання особою заяви на призначення (перерахунок) пенсії із наданням довідки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01.07.2000, зазначена довідка може бути врахована для призначення (перерахунку) розміру пенсії тільки після обов'язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку.
Питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі -Порядок №22-1).
У додатку №5 до Порядку №22-1 передбачено, що в довідці про заробітну плату повинно бути зазначено назви первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якими можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з пунктом 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Отже, обов'язковою умовою для обчислення пенсії, з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
В матеріалах справи наявна Архівна довідка про заробітну плату ОСОБА_1 від 21.12.2009 № К-6266 за період роботи з січня 1987 року по грудень 1991 року, видана Архівним відділом Ягодинського муніціпального району Магаданської області про те, що в архівних документах Копальні імені Е. Берзіна Ягоднінського гірничо-збагачувального комбінату Ягоднинського району Магаданської області (район Крайньої Півночі) в особових рахунках ОСОБА_1 за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 міститься інформація про нараховану їй заробітну плату, яка враховується при обчисленні пенсії. Архівна довідка містить суму заробітку ОСОБА_1 з розшифруванням по місяцях за період з січня 1987 року по грудень 1991 року, підпис керівника архівного відділу та спеціалісту, а також відповідний відбиток печатки архівного відділу.
Підставою для видачі зазначеної Архівної довідки зазначено: Фонд особових рахунків №46, опис №2, справа особових рахунків фонд №93 за 1987-1991 рр.
За умови підтвердження трудового стажу, як громадянка України, позивачка наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Колегія суддів зауважує, що виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, є підставою для неврахування довідки про заробітну плату.
Жодних посилань на невідповідність довідки чинному законодавству (або її недостовірність) відповідач не навів.
Колегія суддів зауважує, що згідно з частиною 2 статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Надана позивачкою для перерахунку пенсії ОСОБА_2 довідка про заробітну плату від 21.12.2009 № К-6266 містить дані про отримувана нею заробітну плату за період роботи з січня 1987 року по грудень 1991 року під час роботи на території Російської Федерації.
Колегія суддів зазначає, що зазначений період роботи ОСОБА_1 на території Російської Федерації, за який вона отримувала заробітну плату, розмір якої відображено в Архівній довідці від 21.12.2009 № К-6266, був зарахований територіальним органом ПФУ до її страхового стажу, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом перерахунку її пенсії (а.с.48), тому з урахуванням положень пункту 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, мають бути враховані пенсійним органом під час перерахунку пенсії позивачки.
Щодо посилання апелянта на відсутність підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 через припинення з 01.01.2023 участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до якої проводилось взаємне визнання та зарахування стажу та врахування заробітної плати за період роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, колегія суддів зазначає.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст.70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
Отже, незважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди до її розірвання, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).
Отже, не є підставою для відмови у перерахунку пенсії позивачки через неврахування заробітної плати, зазначеної в Архівній довідці про її роботу на території Російської Федерації у період з січня 1987 року по грудень 1991 року, адже ця зарплата нею отримувалась за період роботи на території держави-учасниці СНД (РФ) до прийняття відповідних нормативних актів (до виходу України із Угоди від 13.03.1992).
Колегія суддів висновує, що денонсація Угоди від 13.03.1992, Угоди від 14.01.1993 у відносинах із Російською Федерацією, а також зупинення дії та вихід України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 у відносинах із Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Узбекистан означає, що вказані Угоди та Конвенція припинили породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цих Угод і Конвенції, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод та Конвенції.
Колегія суддів наголошує, що закон не має зворотної дії в часі. Працюючи за межами України, позивачка мала легітимні очікування щодо свого пенсійного забезпечення відповідно до означених вище Угод.
Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, зробленим ним у постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ст.46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Таким чином, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Колегія суддів зазначає, що надана позивачкою ОСОБА_2 довідка про заробітну плату від 21.12.2009 № К-6266, як підстава для перерахунку її пенсії, не може відкидатись пенсійним органом лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням Архівної довідки про заробітну плату від 21.12.2009 № К-6266 на підставі того, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивачки на перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди, а належним способом захисту її прав є зобов'язання відповідача провести їй перерахунок пенсії з урахуванням зазначеної Архівної довідки про заробітну плату.
Щодо доводу апеляційної скарги про те, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами , колегія суддів зазначає, що у листі ГУ ПФУ в Харківській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 06.12.2024 зазначено зовсім іншу підставу для відмови у перерахунку її пенсії, а саме: припинення з 01.01.2023 участі РФ в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, тому цей довод апелянта не підлягає врахуванню.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до п.2.10 Порядку 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Колегія суддів звертає увагу, що у наданій позивачкою архівній довідці від 21.12.2009 № К-6266 зазначено, що підставою її видачі є: Фонд особових рахунків №46, опис №2, справа особових рахунків фонд №93 за 1987-1991 рр., що відповідає вимогам Порядку 22-1, тому відсутні підстави для її неврахування із зазначеної підстави.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 311, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року по справі № 520/2031/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін