10 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/10555/25
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представника позивача Дяченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить наступне.
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
2. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , є безпідставними та порушують норми чинного законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_1 (далі - позивач) ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів: 150220231358641100041.
Під час оновлення облікових даних в Резерв+ позивач дізнався, що ним нібито було порушено правила військового обліку. Ця інформація відображена в його електронному військово-обліковому документі (Резерв+).
У зв'язку з чим, 12.05.2025 представником позивача було подано до ІНФОРМАЦІЯ_5 адвокатський запит з питаннями: Чи наявні у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушення правил військового обліку. У разі позитивної відповіді надати підтверджуючі документи (копію матеріалів адміністративної справи).
21.05.2025 відповідачем була надана відповідь, з якої випливає, що ОСОБА_1 порушив Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки особисто не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 після направлення йому повістки. Та, через неприбуття за повісткою в ЄДРПВР автоматично з'явилась інформація про порушення особою норм законодавства та оголошення її в розшук.
Не погодившись з цим, Позивач звернувся до суду з позивом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Пріоритет мобілізаційної готовності є вищим за індивідуальну адміністративну відповідальність. Аргументи Позивача зосереджуються на каральному аспекті адміністративної відповідальності. Однак, основна мета військового обліку, як це визначено законодавчими актами, полягає у забезпеченні мобілізаційної готовності держави та її обороноздатності.
Це означає, що дії ТЦК зумовлені безперервною, стратегічною необхідністю підтримувати точні записи для цілей оборони, що виходить за межі конкретного результату адміністративного покарання за минуле правопорушення.
З поданих суду доказів убачається, що Позивач не виконав вимоги повістки від 06.01.2025 № 1710307 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 10.07.2025 та не з'явився до Відповідача, чим порушив абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Факт отримання повістки Позивачем не заперечується.
У зв'язку з неприбуттям до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в ЄДРПВР автоматично з'являється інформація про неприбуття особи за викликом, дані про що автоматично передаються до управління поліції. Тобто, ніхто вручну інформацію про неприбуття особи за повісткою в ЄДРПВР не вносить - система робить це самостійно. Так само, ніхто вручну не передає цю інформацію до поліції.
На підтвердження того, що в ЄДРПВР наявний запис саме про неприбуття Позивача за викликом, суду надано в Суд витяг з ЄДРПВР щодо Позивача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон про Реєстр): «До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про Реєстр: «До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов'язку».
Враховуючи викладене, до Реєстру вносяться не лише відомості про притягнення до адміністративної відповідальності, але й службові дані, включаючи відомості про виконання військового обов'язку.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон про ВО і ВС): «Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку».
Крім того, згідно ч. 10 ст. 1 Закону про ВО і ВС: «Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів».
Враховуючи викладене, факт неприбуття військовозобов'язаного до ТЦК за повісткою є не виконанням військового обов'язку, відомості про що вважаються службовими даними, які підлягають внесенню до Реєстру.
Щодо закінчення стоків притягнення Позивача до відповідальності, суд зазначає наступне.
Строки притягнення до адміністративної відповідальності не мають значення для вирішення цього спору по суті, тому що Відповідач не притягував Позивача до адміністративної відповідальності.
Наявність в Реєстрі інформації про неявку Позивача за повісткою не є видом чи формою адміністративної відповідальності, тому закінчення строків притягнення до відповідальності не свідчить про необхідність виключення з Реєстру відомостей про неприбуття особи за повісткою до ТЦК, що є службовими даними, які підлягають внесенню до Реєстру.
Закінчення строків адміністративної відповідальності не скасовує сам факт того, що початкове порушення правил військового обліку мало місце. Це також не звільняє особу від її поточного конституційного обов'язку захищати Державу та дотримуватися правил військового обліку.
Військовий облік є безперервним процесом, який вимагає актуальної інформації про військовозобов'язаних для забезпечення мобілізаційної готовності. Факт неявки за повісткою, навіть якщо за нього не може бути накладено адміністративне стягнення, залишається невиконаним зобов'язанням, яке безпосередньо впливає на точність та повноту даних у Реєстрі.
Збереження інформації про порушення правил військового обліку в Реєстрі (навіть якщо строки адміністративної відповідальності закінчилися) є важливим для цілей актуалізації даних та моніторингу виконання військового обов'язку.
Вимога щодо самостійного прибуття особи для скасування позначки спрямована на забезпечення виконання Позивачем його обов'язку з'явитися до ТЦК для оновлення своїх даних та з'ясування обставин його військово-облікового статусу, а не на накладення штрафу.
Це механізм забезпечення належного військового обліку, який відрізняється від карального заходу. Неможливість накласти штраф не означає, що держава повинна втратити критично важливу інформацію про неявку або можливість забезпечити виконання особою її безперервного обов'язку з'явитися та оновити свої записи.
Окремо суд зазначає, що ніякого адміністративного провадження стосовно Позивача не існує, тобто Позивача не притягували до адміністративної відповідальності та не накладали на нього будь-які адміністративні стягнення.
Наявність в ЄДРПВР запису про неприбуття Позивача за повісткою не є ні адміністративним стягненням, ні видом адміністративної відповідальності, тому що цього не передбачено в КУАП.
Прирівнювання запису в ЄДРПВР про неприбуття за викликом до виду адміністративної відповідальності/стягнення є безпідставним та необґрунтованим нормативно.
Реєстр є базою даних, яка відображає статус особи щодо виконання нею військового обов'язку. Факт неявки за повісткою є об'єктивною обставиною, що вказує на порушення правил військового обліку, незалежно від того, чи буде за це накладено адміністративне стягнення.
Внесення такої інформації до Реєстру є необхідним для належного військового обліку і не порушує презумпцію невинуватості щодо притягнення до відповідальності, а відображає факт недотримання зобов'язання, що вимагає подальших дій для забезпечення мобілізаційної готовності.
Також суд констатує, що наявність в ЄДРПВР інформація про неприбуття Позивача за повісткою, жодним чином не порушує його права.
Від так суд дійшов переконання, що дії Відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку до Реєстру та звернення до Національної поліції вчинені на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, з метою забезпечення належного військового обліку та мобілізаційної готовності держави.
Внесення інформації про неявку до Реєстру є необхідним для відображення актуального статусу військовозобов'язаного та забезпечення достовірності даних для цілей мобілізації, і не є порушенням презумпції не винуватості.
Звернення до поліції є законним механізмом забезпечення явки особи для виконання її обов'язків з військового обліку, а не виключно для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 13 листопада 2025 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ