13 листопада 2025 рокусправа № 380/12966/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Позивач просить суд:
-визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої листом від 28.02.2025 за №.81/5311-08;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_1 виданої 23.06.1982: з 23.06.1982 по 09.08.1982, з 31.08.1982 по 28.02.1985, з 21.01.1986 по 09.06.1987, з 10.06.1987 по 10.06.1989, з 11.06.1989 по 23.09.1991 та з 02.10.1992 та повторно розглянути мою заяву від 16.10.2023 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу з врахуванням висновків суду у рішенні періоди роботи за відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої 23.06.1982.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після досягнення пенсійного віку 16.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного фонду, відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення із заявою про призначення пенсії за віком згідно п.1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви прийнято рішення від 28.02.2025 №81/5311-08 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, стаж роботи становить 25 років 3 місяці 11 днів з необхідних 30 років. Вважаючи рішення Головного управління протиправним, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 30.06.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, якому останній позов не визнає. Свою позицію мотивував посиланням на те, що станом на дату подання заяви (16.10.2023) про призначення пенсії за віком вік заявниці становив 59 років. Загальний страховий стаж позивачки (на момент розгляду заяви) становив 25 років 3 місяці 11 днів, в тому числі страховий стаж в Україні 23 роки 20 днів та страховий стаж набутий на території Республіка Польща 2 роки 2 місяці 21 день, тобто менше необхідних 30 років. Стверджує, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи позивачки у Республіка Молдова та російської федерації. Також не зарахований період роботи в колгоспі, оскільки відсутня інформація про встановлений та фактично відпрацьований час в сільському господарстві. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через заклад соціального страхування (ZUS) Республіки Польща 16 жовтня 2023 року подала заяву на призначення пенсії за віком згідно з формуляром PL-UA 5 та іншими документами відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення та польського законодавства.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, № 81/5311-08 від 28.02.2025 громадянці України, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком.
В рішенні зазначено, що необхідний пенсійний вік - 60 років. Вік заявника - 60 років. необхідний страховий стаж - 30 рік. Страховий стаж особи становить 25 років 03 місяці 11 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 23.08.1982 по 09.08.1982, з 31.08.1982 по 28.02.1985, з 21.01.1986 по 09.06.1987, з 10.06.1987 по 10.06.1989, з 11.06.1989 по 23.09.1991 та з 02.10.1991 по 31.07.1992, оскільки відповідно до пункту 3 статті 12 Угоди трудова діяльність заявниці проходила за межами України (на територіях Республіки Молдова та російської федерації). Також, не підтверджено періоди роботи в колгоспі за 29.08.1992 по 10.02.1993, оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований час в сільському господарстві.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до чинного законодавства, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Між тим, суд звертає увагу на ту обставину, що статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно оскаржуваного рішення до страхового стажу не зараховані періоди згідно записів трудової книжки 23.08.1982 по 09.08.1982, з 31.08.1982 по 28.02.1985, з 21.01.1986 по 09.06.1987, з 10.06.1987 по 10.06.1989, з 11.06.1989 по 23.09.1991 та з 02.10.1991 по 31.07.1992, оскільки відповідно до пункту 3 статті 12 Угоди трудова діяльність заявниці проходила за межами України (на територіях Республіки Молдова та російської федерації).
Суд вважає за необхідне зазначити, що 13 березня 1992 року Україною, Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою підписано Угоду про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно ст. 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).
Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі №345/9/17.
При цьому, ст. 11 Угоди було передбачено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
В контексті вказаного судом також враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Тобто періоди роботи позивача з 23.08.1982 по 09.08.1982, з 31.08.1982 по 28.02.1985, з 21.01.1986 по 09.06.1987, з 10.06.1987 по 10.06.1989, з 11.06.1989 по 23.09.1991 та з 02.10.1991 по 31.07.1992 визнавались для пенсійного забезпечення в Україні.
Крім того, суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць зараховується до трудового стажу.
Також, спірним рішенням не було зараховано до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі з 29.08.1992 по 10.02.1993, оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований час в сільському господарстві. Щодо вказаного періоду суд зазначає наступне.
Положення ст.56 Закон №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, які чинні на час розгляду справи (далі Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується “05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 вищенаведеної Інструкції).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
У той час, матеріали справи містять основний документ про трудову діяльність трудову книжку № НОМЕР_2 від 23.06.1982, за відомостями якої позивачка у період з 29.08.1992 (прийнята на роботу колгосп россія). З 10.02.1993 звільнена у зв'язку з ліквідацією колгоспу россія. Вказані записи засвідчені підписом голови колгоспу та скріплені печатками.
Враховуючи викладене, записами трудової книжки серії НОМЕР_3 в повній мірі підтверджується трудова діяльність позивача у спірний період, з огляду на що період роботи позивача з 29.08.1992 по 10.02.1993 має бути зарахований до її страхового стажу.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.02.2025 №81/5311-08 у призначенні пенсії, яким позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю у останньої необхідного страхового стажу роботи на дату звернення, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення, та передчасною.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28 лютого 2025 року №81/5311-08 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 23.08.1982 по 09.08.1982, з 31.08.1982 по 28.02.1985, з 21.01.1986 по 09.06.1987, з 10.06.1987 по 10.06.1989, з 11.06.1989 по 23.09.1991 та з 02.10.1991 по 31.07.1992, з 29.08.1992 по 10.02.1993 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 16.10.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна