12 листопада 2025 року №320/21191/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, у якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 4814/26-15-24-01-19-13/2830309627 від 25.10.2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 30.09.2024 року як платника єдиного податку третьої групи оподаткування та включити до реєстру платників єдиного податку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у місті Києві проведено камеральну перевірку щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 умов застосування спрощеної системи оподаткування. За результатами перевірки складено акт від 30.09.2024 № 4778/26-15-24-01-19-03/ НОМЕР_1 , у якому зазначено про нібито здійснення позивачкою діяльності за КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку», забороненої для платників єдиного податку. На підставі цього акта контролюючим органом прийнято рішення від 25.10.2024 № 4814/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_1 про виключення позивачки з реєстру платників єдиного податку. Позивачка вважає зазначене рішення безпідставним і протиправним, оскільки: Камеральна перевірка не може бути підставою для анулювання статусу платника єдиного податку, оскільки відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України таке рішення може прийматися виключно за результатами документальної перевірки, якої не проводилось. ФОП ОСОБА_1 ніколи не здійснювала діяльності за КВЕД 61.90, а серед зареєстрованих у ЄДР видів діяльності цей код відсутній. У матеріалах перевірки відсутні будь-які докази, що підтверджують здійснення позивачкою забороненого виду діяльності; акт перевірки не містить конкретних фактів порушення. Навіть якби заборонений КВЕД був зареєстрований у ЄДР, саме по собі його зазначення не свідчить про фактичне здійснення діяльності, що підтверджується практикою Верховного Суду (постанова від 19.02.2019 у справі № 826/7216/17). Відтак, ФОП ОСОБА_1 вважає, що рішення ГУ ДПС у місті Києві від 25.10.2024 № 4814/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_1 прийнято з порушенням вимог Податкового кодексу України, є необґрунтованим, незаконним і підлягає скасуванню, тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
27.05.2025 року від уповноваженого представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у якого задоволенні відмовити.
Так, сторона відповідача вказує, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку з 03.03.2020 року. Платник застосовувала спрощену систему оподаткування (3 група, ставка 5 %, з 03.03.2020 по 14.04.2022; 2 % - на період воєнного стану; знову 5 % - до 30.09.2024). З 01.10.2024 вона переведена на загальну систему оподаткування. ГУ ДПС у м. Києві рішенням від 25.10.2024 № 4814/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_1 виключило позивача з реєстру платників єдиного податку на підставі абз. 3 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України - у зв'язку зі здійсненням діяльності за КВЕД 61.10 «діяльність у сфері проводового електрозв'язку», що не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування. На підставі ст. 76, п. 299.10, 299.11 ПК України проведено камеральну перевірку з інших питань - щодо дотримання платником умов перебування на спрощеній системі. За результатами перевірки складено акт № 4778/26-15-24-01-19-03/ НОМЕР_1 від 25.10.2024, у якому зафіксовано порушення вимог глави 1 розділу XIV ПК України. На підставі акта прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Представник відповідача вважає, що доводи позивача щодо необхідності проведення саме документальної перевірки є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 299.11 ПК України анулювання реєстрації може здійснюватися на підставі акта будь-якої перевірки, під час якої виявлено порушення умов перебування на спрощеній системі. Крім того, вказано, що відповідно до листа Міністерства фінансів України від 15.05.2024 № 11210-09-62/15425, суб'єкти господарювання, що надають електронні комунікаційні послуги (зокрема за КВЕД 61.10), не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування. Отже, як вказує сторона відповідача, рішення ГУ ДПС у м. Києві від 25.10.2024 № 4814/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку прийняте в межах повноважень, у спосіб та на підставі, визначених Податковим кодексом України.
28.05.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова відповідь на відзив, у якій ФОП ОСОБА_1 вказала, що Акт перевірки, на підставі якого прийнято Оскаржуване рішення, не відображає зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень. З описової частини Акта перевірки не зрозуміло в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення. Зміст Акту від 30.09.2024 року № 4778/26-15-24-01-19-03/2830309627 свідчить, що податковим органом не наведено жодної доводу, який би підтверджував здійснення Позивачем господарської діяльності, яка не може здійснюватися платниками єдиного податку першої - третьої груп. Окрім цього, позивач зазначила, що виключення її з реєстру платників єдиного податку без надання Відповідачем доказів фактичного здійснення нею зазначеного в Акті перевірки виду діяльності (а саме: за КВЕД 61.90) суперечить нормі закону і є протиправним. Відповідач зазначає у Відзиві, що «в Акті помилково замість КВЕД 61.10 «діяльність у сфері податкового електрозв'язку», вказаний КВЕД 61.90 - «інша діяльність у сфері електрозв'язку». ФОП ОСОБА_1 додає, що відповідач у відзиві фактично визнає, що в Оскаржуваному рішенні та Акті перевірки була допущена помилка щодо виду діяльності, яка стала підставою для виключення Позивачки з Реєстру платників єдиного податку (в Акті вказано КВЕД 61.90, якого ФОП ОСОБА_1 взагалі ніколи не декларувала і не здійснювала).
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець з 03 березня 2020 року та перебуває на обліку в Правобережній державній податковій інспекції Головного управління ДПС у м. Києві.
Згідно з даними податкового органу, позивачка застосовувала спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а саме:
з 03.03.2020 по 14.04.2022 року - як платник єдиного податку 3 групи за ставкою 5% від доходу;
з 15.04.2022 по 31.07.2023 року - як платник єдиного податку 3 групи за ставкою 2% від доходу на період дії воєнного стану;
з 01.08.2023 по 30.09.2024 року - знову як платник єдиного податку 3 групи за ставкою 5% від доходу.
З 01.10.2024 року ФОП ОСОБА_1 переведена на загальну систему оподаткування у зв'язку з прийняттям Головним управлінням ДПС у м. Києві рішення № 4814/26-15-24-01-19-13/2830309627 від 25.10.2024 про виключення її з Реєстру платників єдиного податку.
Підставою для прийняття зазначеного рішення слугував акт камеральної перевірки від 30.09.2024 № 4778/26-15-24-01-19-03/ НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування.
У вказаному акті контролюючий орган зазначив, що позивачкою порушено абзац п'ятий підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, - за видом діяльності КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку», що заборонено підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України.
Водночас у відзиві відповідач уточнив, що у тексті акта перевірки було допущено технічну помилку, і фактично перевірка проводилася з огляду на КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку», який, на думку податкового органу, не дає права перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Камеральна перевірка, як зазначено у відзиві, була проведена посадовими особами контролюючого органу на підставі статей 76, 299.10 та 299.11 Податкового кодексу України без видання окремого наказу чи направлення, що відповідає пункту 76.1 статті 76 ПК України. Акт перевірки було надіслано позивачці 02.10.2024 року на адресу: АДРЕСА_2 (поштове відправлення № 0600968268888), однак поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Аналогічно повернулося і рішення від 25.10.2024 року, направлене на ту саму адресу (поштове відправлення № 0600976436200), з тією ж відміткою від 17.11.2024.
Із матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 акта перевірки не отримувала, про факт прийняття оскаржуваного рішення дізналася лише у лютому 2025 року після подання податкової декларації платника єдиного податку за 2024 рік, коли отримала повідомлення від ГУ ДПС у м. Києві від 18.02.2025 № 16085/6/26-15-24-01-04-07 про відмову у прийнятті звітності. Копію рішення № 4814/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_1 позивачка отримала лише 27 березня 2025 року на власний запит.
Після цього позивачкою подано скаргу до ДПС України на рішення ГУ ДПС у м. Києві від 25.10.2024 року.
Рішенням ДПС України від 25.04.2025 № 11761/6/99-00-06-03-03-06 скаргу залишено без розгляду.
Судом установлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивачки є 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля».
Також серед зареєстрованих видів діяльності зазначено:
46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом;
38.32 Відновлення відсортованих відходів;
38.11 Збирання безпечних відходів;
46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням;
61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку;
47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється через мережу Інтернет;
95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устатковання;
62.02 Консультування з питань інформатизації;
46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;
46.11 Діяльність посередників у торгівлі сировиною та напівфабрикатами;
43.21 Електромонтажні роботи;
52.10 Складське господарство.
Як установлено судом, серед задекларованих видів діяльності позивачки відсутній КВЕД 61.90, на який посилався контролюючий орган в акті перевірки.
Жоден із документів, що використовувалися під час камеральної перевірки, зокрема відомості з інформаційних систем ДПС, інтегрованої картки платника, ЄДР та реєстру платників єдиного податку, не містить інформації про фактичне здійснення позивачкою діяльності за КВЕД 61.90 або 61.10.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують здійснення ФОП ОСОБА_1 діяльності, несумісної зі спрощеною системою оподаткування. Із податкових декларацій позивачки за 2024 рік убачається, що вона здійснювала діяльність виключно у межах дозволених видів: 46.90, 46.19, 46.51, 62.02, 95.11.
Релевантні джерела права, оцінка та висновки суду.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України cпрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 ст.291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно із п.291.4 ст.291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
2) друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна, послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;
3) третя група:
фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України; не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів;
обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:
а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;
б) фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:
здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
не використовують працю найманих осіб;
членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім'ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;
площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.
Відповідно до абз.1 п.294.1 ст.294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ст. 294 ПК України).
Абзацом першим п.299.1 ст.299 ПК України визначено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до абз.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Підпунктом 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України унормовано, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність;
10) у разі набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.
Як вбачається з матеріалів справи, у спірному рішенні відповідачем, як на підставу для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, зазначено здійснення позивачем виду діяльності за КВЕД 61.10 - “діяльність у сфері проводового електрозв'язку», який відповідно до положень підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Водночас, приписами п.299.11 ст.299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З правового аналізу зазначених норм права вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено камеральну перевірку щодо порушення позивачем, як платником єдиного податку, умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
За результатами камеральної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування № 4778/26-15-24-01-19-03/2830309627 від 25.10.2024 року.
Перевіркою встановлено, що платником єдиного податку порушено умови застосування спрощеної системи оподаткування, а саме - здійснювався вид діяльності за КВЕД 61.10 “діяльність у сфері проводового електрозв'язку», який відповідно до вимог Податкового кодексу України не передбачає можливості перебування на спрощеній системі оподаткування.
Оскаржуване рішення було прийнято на підставі акта про результати камеральної перевірки № 4778/26-15-24-01-19-03/2830309627 від 25.10.2024 року, яким встановлено порушення позивачем умов застосування спрощеної системи оподаткування.
Суд зазначає, що згідно із п.75.1. ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним пп.41.1.2 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
З правового аналізу наведених положень ПК України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених п.75.1 ст.75 ПК України, яка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Вказане свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а отже, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
З наведеного слідує, що під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.76 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Наслідки проведених перевірок відповідно до п.86.1. ст.86 ПК України (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Згідно з п.86.2. ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 40 Кодексу.
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Суд зазначає, що контролюючий орган тільки під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі №810/3210/17, які в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковою для врахування.
Суд враховує, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.
При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17).
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі №160/21398/24, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковою для врахування.
При цьому, суд зауважує, що суд не надає правову оцінку підставі для анулювання реєстрації, як платника єдиного податку, оскільки відповідачем порушено процедуру анулювання реєстрації платника єдиного податку-фізичної особи, що є основною підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 4814/26-15-24-01-19-13/2830309627 від 25.10.2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання податкового органу поновити реєстрацію позивача платником єдиного податку в Реєстрі платників єдиного податку, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з п. 19-3.1 ст. 19-3 Податкового кодексу України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до п. 299.1 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пп. 299.13 ст. 299 Податкового кодексу України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.
Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Тому, з врахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку про те, що оскільки оскаржуване Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 4814/26-15-24-01-19-13/2830309627 від 25.10.2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню, таким чином з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача поновити позивача у Реєстрі платників єдиного податку з 30.04.2024 року та відновити відомості у Реєстрі платників єдиного податку.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по справі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. підтверджується квитанцією №152 від 24.04.2025 року, копію якої долучено до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 4814/26-15-24-01-19-13/2830309627 від 25.10.2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 30.09.2024 року як платника єдиного податку третьої групи оподаткування та включити до реєстру платників єдиного податку.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.