про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду
12 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/13295/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смокович В. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_2 , в інтересах заявника, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) 05.11.2025 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила забезпечити позов шляхом тимчасового скасування або призупинення дії внесення ОСОБА_1 до адміністративного розшуку, як «ухилянт» до винесення судового рішення; зобов'язати відповідача утриматися від будь-яких дій щодо примусового виклику, затримання або обмеження прав заявника до вирішення спору по суті; забезпечити внесення відповідних розпоряджень до електронної системи «Оберіг», а саме - призупинення неправомірного статусу «ухилянт».
Дана заява мотивована наявністю реальної загрози незаконного переслідування та примусових дій з боку відповідача та відсутністю альтернативного способу захисту прав до розгляду позову по суті.
Згідно із частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною першої статті 153 КАС України передбачено, що Заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Клопотання про забезпечення позову подано одночасно з пред'явленням позову та підписано Янковою Надією Вікторівною, як представником заявника.
Згідно зі статтею 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Частиною першою статті 57 КАС України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
В силу вимог частини першої та другої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Так, за визначенням, що міститься в частині третій статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Відповідно до положень статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Частинами п'ятою та шостою статті 59 КАС України установлено, що відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді; оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Отже, виходячи із аналізу зазначених правових приписів статті 59 КАС України на підтвердження своїх повноважень представник має надати суду або оригінал довіреності, або належним чином посвідчену її копію. При цьому належно посвідченою копією довіреності є її копія, засвідчена суддею, або ж копія, яка засвідчена у "визначеному законом порядку".
Клопотання про забезпечення позову подане та підписане Янковою Надією Вікторівною, як представником заявника. До позовної на підтвердження повноважень додана фотокопія нотаріально посвідченої довіреності НТК 758498 від 05.07.2024.
Втім, суд наголошує на тому, що фотокопія довіреності не може бути належним доказом на підтвердження повноважень представника заявника, оскільки належно не засвідчена. Тобто, такий документ не відповідає вимогам належності та допустимості, якими повинен відповідати письмовий доказ, який підтверджує повноваження особи на підписання клопотання про забезпечення та його подання до суду.
Так, відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат», засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається на нотаріусів.
Статтею 75 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Цією ж статтею встановлено, що вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Крім того, виходячи з положень підпункту 3.3 пункту 3 Глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, вірність копії (фотокопії) документа засвідчується нотаріально, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
Враховуючи викладене, у разі якщо повноваження представника сторони фізичної особи визначені у довіреності, яка посвідчена нотаріально, належною копією такої довіреності може бути виключно нотаріально засвідчена копія довіреності.
Аналогічна правова позиція із цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 810/5119/18 (провадження № К/9901/6328/19), у якій судом касаційної інстанції підтримано правовий висновок, згідно якого долучена до позовної заяви копія нотаріально посвідченої довіреності, яка завірена самим позивачем, не може вважатися такою, яка засвідчена у визначеному законом порядку.
Отже, у разі коли до адміністративного суду звертається представник фізичної особи, повноваження якого визначені нотаріально посвідченою довіреністю, закон встановлює обов'язок засвідчення копій такої довіреності на представництво нотаріусом. Тобто, у цьому випадку під вжитим у частині 6 статті 59 КАС України поняттям інший порядок засвідчення «визначений законом» слід розуміти саме нотаріальний спосіб засвідчення копії довіреності.
Суд звертає увагу на те, що копія нотаріальної довіреності має бути засвідчена нотаріусом, або іншими особами, яким таке право надане законом. Водночас копія довіреності без засвідчення, як і засвідчення такого документа довіреною особою, не є належним засвідченням копії довіреності, тому не є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала позовну заяву, на вчинення такої дії.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 у справі №914/2772/16; від 21.03.2018 у справі №914/2771/16).
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Таким чином, обов'язок суду перевірити належність повноважень представника на вчинення конкретної процесуальної дії зумовлений головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов'язки.
При цьому, зазначений підхід також ґрунтується на імперативних вимогах статей 55, 57 КАС України, статей 237, 240 Цивільного кодексу України і, переважно, спрямований на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, на гарантування захисту її інтересів цим представником в межах наданих йому повноважень, що, у свою чергу, забезпечує справедливе і ефективне судочинство.
Таким чином, вищевказане клопотання про забезпечення позову підписане ОСОБА_2 за відсутності підтвердження повноважень на здійснення представництва заявника у суді, а отже, яка не мала права її підписувати.
Також суд зауважує, що частиною четвертою статті 152 КАС України встановлено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 6 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону встановлено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2024 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Таким чином, заява про забезпечення адміністративного позову повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 908,40 грн (3028,00 грн х 0,3), відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Однак до клопотання про забезпечення позову, в порушення вимог частини четвертої статті 152 КАС України, не долучено належний документ про сплату судового збору.
Разом із тим в матеріалах позовної заяви наявне клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову, однак жодних клопотань про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову подано не було.
Відповідно до частини сьомої статті 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку , що позивачем при поданні заяви про забезпечення позову не додержано вимог статті 152 КАС України, відтак остання підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись статтями 59, 150, 152-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Заяву представника заявника Янкового Миколи Миколайовича про забезпечення позову повернути без розгляду.
Копію ухвали надіслати заявнику та його представнику.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.І. Смокович