про відмову у відкритті провадження у справі
12 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/13123/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним дій щодо незняття арешту, накладеного на майно - будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (запис про обтяження від 15 серпня 2008 року №7747862); зобов'язання зняти арешт, накладений на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (запис про обтяження від 15 серпня 2008 року №7747862).
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 вересня 2005 року він є власником будинку АДРЕСА_1 . Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що в Реєстрі зареєстрована заборона відчуження вказаного нерухомого майна й таке обтяження вчинено 15 серпня 2008 року на підставі виконавчого листа Володимир-Волинського міського суду від 21 квітня 2004 року №2-331 щодо стягнення з ОСОБА_2 48582,07 грн в користь ОСОБА_3 .
Позивач просив задовольнити позов, оскільки незняття відповідачем арешту з нерухомого майна, власником якого він є, порушує його майнові права.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
У відкритті провадження у справі належить відмовити з таких мотивів та підстав.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За змістом позовної заяви звернення до суду зумовлене незгодою позивача ОСОБА_1 із відмовою відповідача зняти арешт, накладений на будинок, що знаходиться у його власності (запис про обтяження від 15 серпня 2008 року №7747862). Арешт накладено 15 серпня 2008 року на підставі виконавчого листа Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 квітня 2004 року №2-331 щодо стягнення з ОСОБА_2 48582,07 грн в користь ОСОБА_3 , а в інформаційній довідці - відомості Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 7747862) зазначено, що власником (боржником) є ОСОБА_2 . Позивач доводить, що він є єдиним власником нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 , й наявність арешту порушує його конституційне право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно з частиною другою статті 56 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, унормований статтею 59 Закону №1404-VIII.
Так за приписами частин першої, другої статті 59 Закону №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Частиною третьою статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
У частині четвертій статті 59 Закону №1404-VIII наведений перелік підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні, а у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, що передбачено частиною п'ятою статті 59 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, арешт накладений на підставі виконавчого листа №2-331, виданого 21 квітня 2004 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області.
Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 цього Кодексу).
При цьому відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За висновком Верховного Суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділу VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Отже, для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний порядок судового вирішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №826/16025/18 висловлено правову позицію, яка полягає у тому, що спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.
Згідно з частиною другою статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Спір у цій справі за наведеним у позовній заяві обґрунтуванням і суттю не є публічно-правовим, а стосується захисту цивільних прав позивача щодо нерухомого майна, яке обтяжене арештом, й при цьому відсутні докази, що той є стороною виконавчого провадження, у межах якого накладено арешт на нерухоме майно. А відтак такий спір із приводу зняття арешту з нерухомого майна підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд відмовляє у відкритті провадження.
Як встановлено частиною п'ятою статті 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 171, 248 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк