про повернення позовної заяви
12 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/13295/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 , в інтересах позивача, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) з позовними вимогами про:
1. Визнання протиправними дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , які 25.09.2025: склали відносно позивача протокол за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення без належних правових підстав; вручили незаконну повістку, що одночасно містила дві підстави («для оновлення облікових даних» та «для проходження ВЛК»); передали протокол до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ініціювали внесення позивача до адміністративного розшуку як «ухилянта»;
2. Визнання протиправною та скасування повістки, виданої 25.09.2025 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , як таку, що суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 та не створює юридичних наслідків для позивача;
3. Визнання незаконними та скасування внесення позивача до розшуку як «ухилянта», ініційоване ІНФОРМАЦІЯ_2 , як таке, що вчинене з перевищенням повноважень, без передбаченого законом рішення суду та без наявності правових підстав;
4. Застосування заходів забезпечення позову, а саме: зупинити дію постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також підрозділів Національної поліції України, пов'язані з розшуком, затриманням або примусовим доставленням позивача до територіальних центрів комплектування та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 внести зміни до всіх електронних баз, в які вони подавали відповідача як «ухилянта», усунувши (видаливши) недостовірну інформацію про позивача як такого, що «перебуває в розшуку» або «ухиляється від мобілізації».
Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Частинами першою, третьою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Частиною першою статті 57 КАС України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
В силу вимог частини першої та другої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Так, за визначенням, що міститься в частині третій статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Відповідно до положень статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Частинами п'ятою та шостою статті 59 КАС України установлено, що відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді; оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Отже, виходячи із аналізу зазначених правових приписів статті 59 КАС України на підтвердження своїх повноважень представник має надати суду або оригінал довіреності, або належним чином посвідчену її копію. При цьому належно посвідченою копією довіреності є її копія, засвідчена суддею, або ж копія, яка засвідчена у "визначеному законом порядку".
Позовна заява подана та підписана Янковою Надією Вікторівною як представником позивача. До позову на підтвердження повноважень додана фотокопія нотаріально посвідченої довіреності НТК 758498 від 05.07.2024.
Втім, суд наголошує на тому, що фотокопія довіреності не може бути належним доказом на підтвердження повноважень представника позивача, оскільки належно не засвідчена. Тобто, такий документ не відповідає вимогам належності та допустимості, якими повинен відповідати письмовий доказ, який підтверджує повноваження особи на підписання позовної заяви та її подання до суду.
Так, відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат», засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається на нотаріусів.
Статтею 75 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Цією ж статтею встановлено, що вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Крім того, виходячи з положень підпункту 3.3 пункту 3 Глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, вірність копії (фотокопії) документа засвідчується нотаріально, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
Враховуючи викладене, у разі якщо повноваження представника сторони фізичної особи визначені у довіреності, яка посвідчена нотаріально, належною копією такої довіреності може бути виключно нотаріально засвідчена копія довіреності.
Аналогічна правова позиція із цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 810/5119/18 (провадження № К/9901/6328/19), у якій судом касаційної інстанції підтримано правовий висновок, згідно якого долучена до позовної заяви копія нотаріально посвідченої довіреності, яка завірена самим позивачем, не може вважатися такою, яка засвідчена у визначеному законом порядку.
Отже, у разі коли до адміністративного суду звертається представник фізичної особи, повноваження якого визначені нотаріально посвідченою довіреністю, закон встановлює обов'язок засвідчення копій такої довіреності на представництво нотаріусом. Тобто, в цьому випадку під вжитим у частині шостій статті 59 КАС України поняттям інший порядок засвідчення "визначений законом" слід розуміти саме нотаріальний спосіб засвідчення копії довіреності.
Судом встановлено, що долучена до матеріалів позовної заяви копія нотаріально посвідченої довіреності на представника не засвідчена нотаріально, як того вимагають положення діючого законодавства. При цьому позивачем до позовної заяви не додано оригінал такої довіреності.
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що позовна заява від імені позивача ОСОБА_1 подана особою, яка не підтвердила належними доказами своє право на звернення до суду та представництво інтересів позивача.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 у справі № 914/2772/16; від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16).
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Відтак обов'язок суду перевірити належність повноважень представника на вчинення конкретної процесуальної дії зумовлений головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов'язки.
До того ж зазначений підхід також ґрунтується на імперативних вимогах статей 55, 57 КАС України, статей 237, 240 ЦК України і, переважно, спрямований на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, на гарантування захисту її інтересів цим представником в межах наданих йому повноважень, що, у свою чергу, забезпечує справедливе і ефективне судочинство.
З огляду на викладене суд наголошує, що оскільки подана до суду позовна заява від імені фізичної особи підписана особою, право якої на вчинення таких дій від імені позивача не підтверджено у встановленому законом порядку, слід дійти висновку, що позовну заяву від імені позивача підписано особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи наведене подану до суду позовну заяву належить повернути особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.
Додатково суд звертає увагу на те, що в силу положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені на здійснення представництва належним чином, не є порушенням права на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.
Таким чином представник позивача вправі повторно звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах позивача, долучивши при цьому відповідні докази на підтвердження належного представництва інтересів позивача (зокрема належним чином завірену копію довіреності на представництво або надання суду її оригіналу).
Керуючись статтями 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою і доданими до неї документами, а копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею.
Суддя В.І. Смокович