іменем України
13 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/2794/24
Головуючий у першій інстанції - Лобода Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1839/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 81 760,00 грн, 3% річних у розмірі 67,02 грн та судові витрати, пов'язані із розглядом справи: судовий збір у сумі 1 211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000 грн.
Заявлені вимоги мотивував тим, що 23 березня 2024 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики у розмірі 81 760,00 грн, які надано двома транзакціями на суму 40 880,00 грн 05 лютого 2024 року та 40 880,00 грн 08 лютого 2024 року та перераховано на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Підтвердженням отримання коштів є складена ОСОБА_2 23 березня 2024 року розписка, в якій сторони визначили строк повернення боргу до 05 жовтня 2024 року. Зобов'язання щодо повернення коштів у визначений строк відповідач не виконав, отже відповідно до ст. 625 ЦК України має сплатити індекс інфляції, який за період з 06 жовтня 2024 року по 15 жовтня 2024 року становить 0 грн та 3 % річних, які за цей же період складають 67,02 грн.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики (розпискою) від 23 березня 2024 року заборгованість на суму 81 760,00 грн, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - 67,02 грн та 1 211,20 грн судового збору.
Питання розподілу судових витрат на правничу допомогу ухвалено вирішити в порядку положень абз. 2 ч. 2 ст. 259 ЦПК України у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті після виконання позивачем та його представником вимог абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо надання доказів понесення судових витрат.
23 січня 2025 року представник позивача - адвокат Хлівний Я.М. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги в суді першої інстанції в сумі 42 000,00 грн. Зазначав, що 09 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Романа Сацика» укладено договір про надання правової допомоги № 1634. Обсяг фактично наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість станом на момент звернення до суду за підготовку та складання позовної заяви становив 1 000 доларів США. Всього виконано робіт та надано послуг на 42 000,00 грн, розмір яких підтверджується актом про надані послуги.
У поданій до суду першої інстанції заяві ОСОБА_2 заперечував проти стягнення з нього суми витрат та просив зменшити їх.
Додатковим рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2025 року заяву представник ОСОБА_1 - адвоката Хлівного Я.М. задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги 3 000,00 грн.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду представник ОСОБА_1 - адвокат Хлівний Я.М. просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем надано необхідні докази понесення ним витрат на правову допомогу: копію договору про надання правової допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), попередній (орієнтовний) розрахунок, копію акту про надані послуги, оригінал квитанції про оплату послуг, згідно з якими ним укладено договір з Адвокатським бюро «Романа Сацика» та визначено на власний розсуд фіксовану суму оплати. У вартість послуг увійшло вивчення справи, консультації, підготовка процесуальних документів та інші дії, які стали запорукою позитивного судового рішення.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (п. 28) та від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 (п. 19), розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Сторона позивача зазначає, що, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Уважає, що оскільки причиною звернення до суду стала саме бездіяльність відповідача щодо виконання зобов'язань, через що позивач поніс відповідні витрати, тому ОСОБА_2 має їх відшкодувати повністю.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 у встановлений судом строк не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а додаткове судове рішення - змінити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення суду в повній мірі таким вимогам не відповідає.
Дійшовши висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, врахувавши заяву відповідача про зменшення суми цих витрат, виснував, що судова практика щодо стягнення заборгованості в даній категорії справ є усталеною, справа не є складною, обсяг позовної заяви не є надмірним, відсутня необхідність збору та аналізу доказів для її підготовки, а також, враховуючи якість позовної заяви, яка була залишена без руху з наданням строку для усунення її недоліків, визначений розмір відповідатиме критерію об'єктивності.
З такими висновками суду першої інстанції повністю не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного.
У справі встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції адвокат Адвокатського бюро «Роман Сацика» Хлівний Я.М. здійснював на підставі договору про надання правової допомоги № 1634 від 09 жовтня 2024 року (а.с. 74-82) та ордеру серії АІ № 1727210 від 18 жовтня 2024 року (а.с. 18).
За умовами договору, укладеного ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським бюро «Романа Сацика», адвокатське бюро зобов'язалося надати клієнту правничу допомогу щодо підготування та подачі позовної заяви, забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта; представництво клієнта в будь-яких судах; надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.1.1); розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у Додатку №1 до цього договору (п.3.2); сплата винагороди здійснюється клієнтом до виконання замовлених послуг або не пізніше 5 робочих днів з моменту фактичного виконання послуги, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвокатського бюро або в готівковому порядку (п.4.2).
Згідно з додатком № 1 до вищевказаного договору від 09 жовтня 2024 року грошова винагорода за договором за підготовку та подання позовної заяви складає 1000 доларів США (а.с. 83).
У детальному описі робіт (наданих послуг) за згаданим договором зазначено, що адвокатським бюро «Романа Сацика» надано ОСОБА_1 такі послуги: підготовка та складання позовної заяви - 1 000 доларів США, що є еквівалентом 42 000 грн (а.с. 85). Така ж суму зазначено в попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат (а.с. 86).
Згідно з актом № 1 від 16 січня 2025 року про надану правову допомогу адвокатським бюро «Романа Сацика» (далі виконавець) Волинцю І.О. (далі замовнику) виконавець виконав за договором, а замовник прийняв наступні послуги: підготовка та складання позовної заяви - 1 000 доларів США, що є еквівалентом 42 000 грн (п. 1.1). Сторони погоджуються, що до сплати належить 1 000 доларів США (п. 1.2). Замовник не має претензій до виконавця стосовно наданих послуг згідно з п. 1.1 цього Акта (п. 1.3) (а.с. 87).
Відповідно до квитанції № 3178275 від 16 січня 2025 року адвокатському бюро «Романа Сацика» сплачено 1 000 доларів США за надання правової допомоги за договором №1634 від 09 жовтня 2024 року (а.с. 99).
Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з ч. 1 ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.141 ЦПК України у відмови у задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 навів правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц, від 17 листопада 2022 року у справі № 687/35/21, від 11 січня 2023 року у справі № 479/475/21.
Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Незалежно від того, яким є порядок обчислення гонорару, форма та строки його сплати, важливо, щоб його розмір відповідав визначеним процесуальним кодексом критеріям співмірності. А саме: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціні позову та/або значенню справи для сторони, в тому числі впливу вирішення справи на репутацію сторони або публічного інтересу до справи.
Матеріали цивільної справи свідчать про те, що адвокатом Хлівним Я.М. подані: позовна заява (а.с. 1-4), претензія (а.с. 12-13), клопотання про допит свідків (а.с. 16-17), клопотання про усунення недоліків позовної заяви та виправлену позовну заяву (а.с. 26-27, 28-31), клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с. 38, 52, 56), клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 43) та клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с. 62). Також адвокатом до суду першої інстанції скеровані: заява про ухвалення додаткового рішення у справі (а.с. 71-73) та клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с. 97-98). Адвокат не брав участі у судових засіданнях.
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, оскільки для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Не є підставою для повного задоволення заяви про стягнення судових витрат доводи скаржника про те, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Так, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України.
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено належними і допустимими доказами наявність витрат на правову допомогу. Вирішуючи, чи є стягнутий районним судом розмір витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, апеляційний суд виходить з того, що позов ОСОБА_1 задоволено повністю, справа відноситься до категорії малозначних, виходячи з суми заборгованості, і розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження та під час розгляду справи судом першої інстанції позиція позивача не змінювалася. Суд ураховує, що представником позивача правовий супровід здійснювався протягом всього часу розгляду справи.
Водночас колегія суддів вважає визначений до стягнення з відповідача на користь позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн заниженим, зважаючи на те, що він у незначній мірі перевищує розмір судового збору, сплаченого ОСОБА_1 при зверненні до суду. Апеляційний суд погоджується з тим, що справа не є складною, а у вартість витрат включено лише підготовку та складання позовної заяви, проте виходить з того, складання позову потребувало певного часу для дослідження сталості судової практики, викладення змісту позовних вимог з посиланням на відповідні обставини справи та проведенням розрахунку. При вирішення питання про розподіл судових витрат ОСОБА_2 лише заперечував проти стягнення з нього понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, хоча відповідно до вимог ЦПК України саме на нього покладено обов'язок доводити їх неспівмірність.
З огляду на наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, задоволення судом позову повністю та стягнення за рішенням на користь ОСОБА_1 заявленої суми в розмірі 81 827,02 грн, співмірність наданих адвокатом послуг зі складністю справи, розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу у сумі 42 000 грн, скеровану до суду першої інстанції заяву відповідача про їх зменшення, колегія суддів вважає помилковим висновок районного суду про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 3 000 грн та вважає за доцільне та справедливе збільшити цю суму до 8 182,70 грн (81 827,02 х 10% = 8 182,70 грн)
Саме такий розмір відповідає критеріям реальності витрат на послуги адвоката та розумності їхнього розміру.
Ураховуючи наведене вище у сукупності, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним змінити додаткове рішення суду першої інстанції, збільшивши суму стягнутих на користь позивача судових витрат, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2025 року змінити, збільшивши стягнуту з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, з 3 000 грн до 8 182,70 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова