іменем України
13 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/9296/25
Головуючий у першій інстанції - Рахманкулова І. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1653/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
суддів Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Газорозподільні мережі України», в якому просив визнати протиправним рішення відповідача про відмову у встановленні газового лічильника в безкоштовному порядку та зобов'язати відповідача безкоштовно встановити газовий лічильник відповідно до заяви від 19 березня 2025 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 19 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Газорозподільні мережі України» з проханням установити безкоштовно індивідуальний прилад обліку природного газу (індивідуальний лічильник) лічильник газу у його квартирі, але отримав письмову відмову відповідача, мотивовану тим, що згідно з п. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом за розподіл природного газу. Позивач вважає, що відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник суперечить вимогам законодавства, порушує його права як споживача.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 серпня 2025 року позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснити за свій рахунок встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі побутового споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Стягнуто з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Газорозподільні мережі України», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування всіх обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районний суд, ухвалюючи рішення, не надав оцінки відсутності у справі доказів наявності договірних правовідносин між позивачем та Оператором ГРМ, які б свідчили про те, що він є побутовим споживачем послуг з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . У справі також відсутні документи, які посвідчують право власності ОСОБА_1 на квартиру або його право користування цим житлом.
Скаржник зазначає, що наразі відсутній нормативний акт, який би визначав обов'язок відповідача встановити індивідуальний лічильник позивачу за умови забезпечення його комерційним обліком природного газу - загальнобудинковим лічильником за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, районний суд дійшов помилкового висновку про те, що статтею 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначено обов'язок газорозподільної організації встановлювати саме квартирні (індивідуальні) лічильники газу у багатоквартирних будинках, оскільки ця норма закону передбачає лише обов'язок відповідача забезпечити встановлення лічильників газу загалом, у тому числі, шляхом встановлення загальнообов'язкових вузлів обліку.
Відповідач посилається на те, що суд, ухваливши 07 серпня 2025 року оскаржуване рішення, не дотримався завершення визначеного ним строку на подачу ТОВ «Газорозподільні мережі України» заперечень на відповідь позивача, тобто подача заперечень стала лише формальною і це право сторони належно процесуально не реалізовано.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у встановлений судом строк не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на забезпечення індивідуальним лічильником газу встановлено законодавством, додаткового визнання цього права судовим рішенням не потребується, тому вважав, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі позивача, оскільки відповідач відмовляється це зробити.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, ураховуючи наступне.
У справі встановлено, що 19 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з письмовою вимогою про безкоштовне встановлення індивідуального приладу обліку природного газу (індивідуальний лічильник) у його квартирі (а.с. 3).
Листом Чернігівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 26 березня 2025 року повідомила ОСОБА_1 про те, що по будинку за адресою: АДРЕСА_2 , введено в експлуатацію загально будинковий прилад обліку газу. Зазначила, що згідно із п. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифами на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України, але методика компенсації грошових коштів на даний час КМУ не розроблена. Позивачу роз'яснено, що для встановлення приладу обліку газу за власні кошти, ОСОБА_1 може звернутись до Центр обслуговування клієнта за адресою: АДРЕСА_3 для написання відповідної заяви (а.с. 5-6).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 18 Закону України «Про ринок природного газу» приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".
Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством. Побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Аналіз положень наведеного Закону свідчить про те, що оператор ГРМ звільняється від обов'язку встановити лічильник газу для населення лише у випадку відмови побутового споживача від встановлення оператором ГРМ лічильника газу чи самостійного встановлення побутовим споживачем лічильника газу із подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ним сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що: здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.
За статтею 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2023 року.
Частина 1ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
За змістом ст. 21 цього Закону права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо незгоди з вирішеними вимогами про зобов'язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснити за свій рахунок встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі побутового споживача ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджено те, що ОСОБА_1 являється споживачем природного газу для приготування їжі за адресою: АДРЕСА_1 . Відомоті про наявність у позивача заборгованості по сплаті отриманих послуг з газопостачання у справі відсутні.
У серпні 2017 року у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 встановлено вузол обліку газу з лічильником КВУ-1.02-G25-40-0.25-F-M, заводським номер № 20552 та відповідним коректором, що підтверджено актом приймання загальнобудинкового комерційного вузла обліку газу в експлуатацію (а.с. 23).
На письмове звернення до ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 19 березня 2025 року з приводу встановлення індивідуального приладу обліку природного газу (індивідуального лічильника) ОСОБА_1 отримав листа, в якому відповідачем заявнику з посиланням на п. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» роз'яснено, що побутові споживачі природного газу - фізичні особи можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.
У постанові від 07 листопада 2018 року в справі № 214/2435/17 Верховний Суд дійшов висновку, що зі змісту ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу. Наведена норма лише визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку, отже відмова газорозподільної організації встановити фізичній особі - споживачу індивідуальний лічильник газу суперечить вимогам ч. 1 ст. 6 Закону.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 524/7637/16-ц зазначено, що «відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Питання щодо визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 214/2435/17. За результатом розгляду указаної справи прийнято постанову від 07 листопада 2018 року та викладено наступні висновки. Зі змісту ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу".
Установивши, що на час звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення індивідуального приладу обліку природного газу (індивідуальний лічильник) газового лічильника, ТОВ «Газорозподільні мережі України» мало обов'язок забезпечити до 01 січня 2023 року встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відмова ТОВ «Газорозподільні мережі України» встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує права ОСОБА_1 та є незаконною.
Колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, доводи скаржника про відсутність нормативних актів, що зобов'язували б відповідача встановлювати індивідуальний лічильник позивачу за умови забезпечення його комерційним обліком газу - загальнобудинковим лічильником, оскільки відмова споживачу встановити індивідуальний лічильник газу суперечить вимогам ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним. Право споживачів природного газу на встановлення індивідуального лічильника газу не перебуває в залежності від наявності чи відсутності загальнобудинкового вузла обліку газу.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відсутність у матеріалах справи доказів договірних правовідносин між ОСОБА_1 та Оператором ГРМ.
Відповідно до п. 1.1 - 1.3 Типового договору розподілу природного газу, цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2(для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідач, заперечуючи наявність між сторонами договірних правовідносин, доказів відсутності підписаної ОСОБА_1 заяви-приєднання та/або несплати рахунка Оператора ГРМ, та/або відсутності документально підтвердженого споживання позивачем природного газу, не надає.
Водночас є взаємовиключними та суперечливими аргументи скаржника про відсутність доказів існування між сторонами договірних відносин та одночасна відмова відповідачем у встановленні позивачу індивідуального лічильника за рахунок Оператора ГРМ не з цих підстав, а з посиланням на наявність у багатоквартирному будинку, де мешкає ОСОБА_1 , загальнобудинкового лічильника газу.
Посилання скаржника на те, що, ухваливши 07 серпня 2025 року оскаржуване рішення, суд не дотримався завершення визначеного ним строку на подачу ТОВ «Газорозподільні мережі України» заперечень на відповідь позивача, і це право сторони відповідачем належно процесуально не реалізовано, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зазначене не призвело до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про зобов'язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснити за свій рахунок встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі побутового споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд доходить висновку про те, що оскаржуване рішення постановлено з додержанням вимог закону і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко