іменем України
12 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/2632/25
Головуючий у першій інстанції - Деркач О. Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1685/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.
секретар: Шкарупа Ю.В.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів (суддя Деркач О.Г.), ухвалене у м.Чернігів, повний текст рішення складено 20 серпня 2025 року,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») грошових коштів у розмірі 2 300 910 грн. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок ракетного обстрілу загинув ОСОБА_2 - син позивачки, який проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України. У зв'язку із загибеллю сина позивачка отримала від держави одноразову грошову допомогу у розмірі 7 500 000 грн, частина з яких (2 900 930 грн) зберігалася нею на рахунку АТ КБ «ПриватБанк». ОСОБА_1 вказує, що в період з 22 по 23 вересня 2024 року невідомими особами шляхом вчинення шахрайських дій з її картки було викрадено всі кошти в розмірі 2 900 930 грн. За доводами позивачки, вона жодним чином не ініціювала зазначені перекази, нікому жодних відомостей про себе не надавала, повідомлення від банку про погодження операції, списання грошових коштів їй не надходили. Вона виявила викрадення грошових коштів лише 24 вересня 2024 року під час намагання розрахуватися банківською карткою в магазині. ОСОБА_1 негайно, як їй стало відомо про викрадення грошових коштів, повідомила про такий факт банк, а також повідомила про вчинення кримінального правопорушення в органи досудового розслідування. Внаслідок звернення позивачки до відповідача вдалося повернути частину з викраденої суми у розмірі 600 020 грн, проте решту суми він повертати відмовляється.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 серпня 2025 року позовну заяву задоволено повністю; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 300 910 грн 00 коп.; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 15 140 грн 00 коп. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач був зобов'язаний чинним законодавством провести посилену автентифікацію користувача, що ним було повністю проігноровано і свідчить про наявність вини банку в можливості проведення платіжних операцій, які є предметом розгляду цієї судової справи.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що переказ грошових коштів з карти клієнта банку ОСОБА_1 був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24, тип проведення операції Р2Р, фінансовий телефон знаходився у клієнта. Авторизація нетипових пристроїв проведена з коректним введенням логіну та паролю клієнта і підтвердженням таких входів через фінансовий телефон клієнта. При цьому відбулася зміна логіну та паролю типового пристрою з підтвердженням пін-коду карти, належної ОСОБА_1 , було змінено фінансовий телефон, пін-код карти не змінювався. АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що перевіркою архіву запису телефонних розмов на сервісі Voice Record System дзвінків з банку на фінансовий номер клієнта банку ОСОБА_1 в період проведення переказів грошових коштів з картки, що мало місце 22-23.09.2024 встановлено наявність вхідного дзвінка для підтвердження ризикової операції і проведення верифікації оператором. Відповідач вважає, що всі операції з вказаною картою можливо було провести тільки самою власницею карти або третьою особою при здійсненні передачі їй даних доступу, отже переказ коштів клієнта банку ОСОБА_1 знаходиться в зоні відповідальності останньої. За доводами АТ КБ «ПриватБанк», у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з карткових рахунків позивача та неправомірних дій банку, тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог. Відповідач звертає увагу, що в банку існує надійна система захисту рахунків клієнтів і без розголошення персональних даних неможливо отримати доступ до рахунку. Також банк вважає, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми Закону України «Про платіжні послуги» і Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів, оскільки у здійсненні неналежного переказу винен платник. Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» вважає себе неналежним відповідачем у справі, оскільки відомі отримувачі, на рахунки яких були перераховані кошти позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Позивачка вказує, що вона ніколи не ініціювала спірні платіжні операції, не здійснювала автентифікацію та нікому не передавала необхідну для цього інформацію. На думку ОСОБА_1 , саме банк винен у втраті особистої та банківської інформації про позивачку, яка дозволила невідомим особам вчинити викрадення частини грошової допомоги, отриманої у зв'язку із загибеллю сина. Звертає увагу, що АТ КБ «ПриватБанк» жодного разу в необхідних обставинах не було застосовано посилену автентифікацію користувача, хоча вона мала відбуватися із застосуванням як мінімум 2 специфічних ознак, які притаманні лише користувачу платіжної послуги, а, починаючи з другої спірної платіжної операції, автентифікація не проводилася взагалі. Позивачка вважає, що вона не може звертатися з позовами про стягнення безпідставно отриманого майна до осіб, яким були перераховані грошові кошти, оскільки вона не має жодних ідентифікаційних даних таких осіб; слідчими органами до цього часу не встановлено, в кого знаходяться викрадені грошові кошти; на даний час жодній особі не повідомлено про підозру.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7, 8).
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 07 листопада 2024 року капітан ОСОБА_2 дійсно 18 березня 2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м.Миколаїв (а.с.9).
Відповідно до Витягу з протоколу №385 від 26 травня 2022 року засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв травма капітана ОСОБА_2 , 1993 р.н.: «Закрита черепно-мозкова травма внаслідок вибуху (18 березня 2022 року)» - травма, яка призвела до смерті, так, пов'язана із захистом Батьківщини (а.с.11).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26 серпня 2022 року повідомлено ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про те, що їм, як батьку та матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, капітана ОСОБА_2 - призначено одноразову грошову допомогу в сумі 15 000 000 грн в рівних частках кожному (а.с.15).
14 серпня 2020 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.70, 71).
Сторони не заперечують, що частина отриманої позивачкою одноразової виплати зберігалася на її рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», а саме: станом на 21 вересня 2024 року - у розмірі 2 900 930 грн, що підтверджується випискою по картці/рахунку НОМЕР_2 на а.с.19. Згідно із даними вказаної виписки в період з 22 вересня 2024 року по 23 вересня 2024 року з рахунку позивачки були здійснені операції з перерахування грошових коштів на рахунки інших осіб на загальну суму 2 900 930 грн (а.с.17-19).
Частина грошових коштів (у розмірі 600 020 грн) була повернута позивачці відповідачем на її картковий рахунок (а.с.16).
За заявою ОСОБА_1 її картка 5* НОМЕР_3 була закрита 23 вересня 2024 року о 05:21 за зверненням по факту шахрайських дій (а.с.20).
Також за заявою позивачки 25 вересня 2024 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст.190 ч.5 КК України, в якій вона просила провести перевірку за фактом заволодіння грошовими коштами шахрайським шляхом, а саме: шляхом оформлення Є-сім на номер НОМЕР_4 та прив'язки її банківських карток АТ КБ «ПриватБанк», після чого з банківської картки «Для виплат» № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 в проміжок часу з 06:08 22 вересня 2024 року по 05:22 23 вересня 2024 року в сумі 2 918 855,01 грн, з банківської картки «Для виплат» валютна № НОМЕР_7 , НОМЕР_8 23 вересня 2024 року о 05:25 в сумі 443,19 доларів США та з банківської картки «Для виплат» валютна № НОМЕР_9 , НОМЕР_10 23 вересня 2024 року о 05:27 в сумі 744,77 євро (а.с.21).
У відповідь на звернення позивачки відповідач повідомив, що з боку ПриватБанку відсутня можливість повернути кошти, рекомендовано очікувати результат розслідування від правоохоронних органів (а.с. 23).
20 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою (вимогою) про проведення службового розслідування та повернення грошових коштів (а.с.24).
У відповідь на вказану заяву банк повідомив про неможливість повернення коштів, оскільки встановлено, що переказ коштів з карток був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією клієнта, при якій клієнт вводить свої ім'я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання свого фінансового телефону та іншої особистої інформації (а.с.25).
Згідно з висновком службової перевірки запиту щодо клієнта банку ОСОБА_1 від 01 травня 2025 року відповідно до п.п.2.1.4.49.7, 2.1.4.49.8, 2.1.4.5.1., 2.1.4.5.2. Умов та правил надання банківських послуг, перекази грошових коштів з карти НОМЕР_5 клієнта банку ОСОБА_1 , що мали місце 22-23.09.2024, з якими не згодна остання, знаходяться в зоні відповідальності клієнта, вона самостійно здійснювала операції з вказаною картою або передала особисті дані іншій особі. Вказані дії знаходяться в зоні відповідальності самого клієнта, банк не несе відповідальності за вказані перекази. Порушень правил надання послуг працівниками банку в ході проведення перевірки не встановлено (а.с.74-78).
Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у листі від 06 червня 2025 року зазначено, що на даний час у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 , жодній особі не повідомлено про підозру, досудове розслідування триває, проводяться необхідні слідчі та процесуальні дії, спрямовані на з'ясування усіх обставин кримінального правопорушення (а.с.108).
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною 1 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
Держателем платіжного інструменту є фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту.
Неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі. Неналежним платником є особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно), а неналежним отримувачем - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.
Відповідно до п.2, 3 ч.20 ст.38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права.
Емітент зобов'язаний забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату електронного платіжного засобу, або втрату індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання електронного платіжного засобу після отримання такого повідомлення; повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу. У разі невиконання емітентом обов'язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від виконання таких операцій несе емітент. Обов'язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі: інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача, про що зазначено в договорі про надання платіжних послуг (п.4, 6 ч.19 ст.38 Закону України «Про платіжні послуги»).
Пунктом 141 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164, передбачено, що емітент зобов'язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).
Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22.
Суд першої інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, що у даній справі судом не встановлено та відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку.
Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що спірні операції можливо було провести тільки самою власницею карти або третьою особою при здійсненні передачі їй даних доступу, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Відповідачем не надано доказів, що 22-23 вересня 2024 року перекази коштів здійснені ОСОБА_1 або іншою особою з використанням її особистих даних.
Також матеріали справи не містять будь-яких даних щодо розголошення реквізитів/втрати картки позивачкою та розміщення нею інформації про платіжну картку на невідомих і незахищених сайтах, що не підтримують технологію додаткової перевірки держателя картки.
Виявивши вчинення кримінального правопорушення, позивачка невідкладно повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів. Тобто дії позивачки після встановлення безпідставності переказу її коштів невідомими особами відповідають вимогам законодавства - повідомлення про здійснення неініційованих платіжних операцій за картковим рахунком та ініціювання блокування картки.
За матеріалами справи встановлено, що до моменту переказу грошових коштів з рахунку позивачки її фінансовий номер було замінено на інший номер, який їй не належить.
При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» не було застосовано посилену автентифікацію клієнта за наявності передбачених для цього умов.
Згідно з п.1, 70 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг; посилена автентифікація - процедура автентифікації, яка передбачає використання двох чи більше сукупностей даних, що належать до таких різних категорій: а) знань (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу); б) володінь (застосування матеріального предмета, яким володіє лише користувач); в) притаманність (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів).
Надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій) (ч.3 ст.68 Закону України «Про платіжні послуги»).
Відповідно до п.37 Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку, затвердженого постановою Правління Національного банку України 03 травня 2023 року №58, надавач платіжних послуг та інші задіяні у відповідній платіжній операції надавачі платіжних послуг мають право не вимагати застосування посиленої автентифікації користувачів платіжної послуги за умови дотримання вимог пунктів 8 та 9 глави 2 розділу I цього Положення в таких випадках: 1) сума дистанційної платіжної операції не перевищує 2 000 гривень; 2) загальна сума попередніх платіжних операцій, ініційованих платником з часу застосування останньої посиленої автентифікації користувача платіжної послуги, не перевищує 10 000 гривень або кількість попередніх операцій, ініційованих платником з часу застосування останньої посиленої автентифікації користувача платіжної послуги, не перевищує п'яти послідовних окремих операцій.
Наявність телефонного дзвінка для підтвердження ризикової операції, здійсненого 22 вересня 2024 року, не є посиленою автентифікацією в розумінні п.70 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» та п.37 Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку, і не свідчить про наявність підстав для незастосування посиленої автентифікації, враховуючи неодноразову зміну фінансового номера клієнта, нетипові пристрої клієнта, суми переказів (які відповідно до вимог законодавства вимагали саме посиленої автентифікації), велику кількість переказів у невеликий період часу на рахунки осіб, з якими до цього була відсутня взаємодія у ОСОБА_1 . При цьому телефонний дзвінок банку надійшов на уже змінений телефонний номер, а не на фінансовий номер клієнта.
Висновок суду першої інстанції щодо вини банку в можливості проведення спірних платіжних операцій є обгрунтованим, оскільки відповідач був зобов'язаний провести посилену автентифікацію користувача, проте цього не зробив.
Доводи відповідача, що спірні операції з картою позивачки були вчинені або самою ОСОБА_1 , або іншою особою, якій позивачка сама надала дані доступу в застосунок Приват24, жодними доказами не підтверджено, відповідно відсутні підстави стверджувати, що перекази грошових коштів, які мали місце 22-23 вересня 2024 року, знаходяться в зоні відповідальності ОСОБА_1 .
Посилання АТ КБ «ПриватБанк», що банк не несе відповідальності перед позивачкою, є необгрунтованими, оскільки ним не надано доказів, що банк виконував розпорядження саме клієнта банку ОСОБА_1 .
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами позивачки не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
У даному випадку ОСОБА_1 скористалася своїм правом на звернення з позовом про відшкодування шкоди банком, з вини якого відбулися незаконні дії з грошовими коштами клієнта.
Із вказаних підстав не заслуговувають на увагу і доводи апеляційної скарги, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у даній справі.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, банк після компенсації грошових коштів позивачці та виявлення винних осіб, які вчинили викрадення грошових коштів ОСОБА_1 , не позбавлений права звернутися до виявлених осіб з вимогами про відшкодування збитків, понесених у зв'язку з компенсацією шкоди, яка була завдана позивачці.
Враховуючи викладене в сукупності, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.
Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи клопотання Володько Т.В. про повернення апеляційної скарги.
Частиною 3 статті 356 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (п.1 ч.1, ч.3 ст.62 ЦПК України).
За матеріалами справи встановлено, що апеляційна скарга підписана представником АТ КБ «ПриватБанк» Захаровим М.І.
На підтвердження своїх повноважень представник надав довіреність №8131-К-О від 11 червня 2024 року, якою уповноважується провідний юрисконсульт Департаменту судового захисту Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Захаров М.І. на здійснення представником таких дій, зокрема представляти банк у судах із будь-якими та усіма правами позивача, відповідача, уповноваженого представника здійснювати від імені банку будь-які та всі процесуальні права, передбачені ЦПК України, включаючи в тому числі право підписувати й подавати апеляційні скарги на рішення, постанови та ухвали суду (а.с.155 зворот, 156 зворот). Довіреність видана без права передоручення, вона є чинною строком на три роки до 11 червня 2027 року.
Також надано витяг з наказу про переведення з 04 червня 2024 року Захарова М.І. в підрозділ - Головний офіс ПриватБанку, напрямок судового захисту та загальної підтримки, Департамент судового захисту, на посаду провідний юрисконсульт (а.с.156).
Згідно з доданою до апеляційної скарги посадовою інструкцією провідного юрисконсульта Департаменту судового захисту ГО, затвердженою наказом АТ КБ «ПриватБанк» від 30 травня 2024 року №PR/23-2024-7258247, провідний юрисконсульт, зокрема супроводжує судові справи за позовами до банку в цивільних справах, представляє інтереси банку в загальних судах першої та апеляційної інстанцій (а.с.157-160).
Колегія суддів вважає, що відповідачем надано належні докази на підтвердження повноважень Захарова М.І. представляти інтереси АТ КБ «ПриватБанк» у суді апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для повернення апеляційної скарги на підставі п.1 ч.5 ст.357 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий: Судді: