іменем України
13 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 372/2018/25
Головуючий у першій інстанції - Топіха Р. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1727/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Є.,
секретар: Шкарупа Ю.В.
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк»
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «Сенс Банк»
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05 вересня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Топіха Р.М.), ухвалене у м. Чернігів ,
У квітні 2025 АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 186589,20 грн та судових витрат у розмірі 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 15 247 гривень 25 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 03 червня 2021 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулася до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Банк прийняв пропозицію відповідача.Таким чином, 03 червня 2021 року між банком та ОСОБА_1 з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено угоду № 631676201 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «RED», мета кредиту для особистих потреб; ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) 200 000 грнивень; сума встановленої кредитної лінії 74 800 гривень; процентна ставка 35,99% річних; тип процентної ставки фіксована; тип картки MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 гривень. Банк взяті відповідно до угоди на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 186 589 гривень 20 копійок, в тому числі:заборгованість за тілом кредиту - 124287,99 грн; заборгованість за відсотками - 62301,21 грн, яку в добровільному порядку відповідачка не повертає.
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідачки 9000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів справи для дослідження судом не надано доказів укладення між сторонами кредитного договору, а саме: анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», оферти на укладання угоди про надання кредиту № 631676201, додатка № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг». Із матеріалів справи вбачається тільки те, що банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Проте, копія Акцепт пропозиції на укладення Угоди не містить підпису ОСОБА_1 . При цьому довідка АТ «Сенс Банк» про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 не містить печатки АТ «Сенс-Банк». Паспорт споживчого кредиту, на який посилається позивач, не є складовою кредитного договору. Крім того, наведена в ньому інформація зберігає чинність до 03 липня 2021 року. Дослідивши надані представником відповідача докази понесених
ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 гривень знайшли своє підтвердження та підлягають стягненню.
У апеляційній скарзі АТ « Сенс Банк» просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що 03.06.2021 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулась до АТ « Сенс Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ « Альфа-Банк». Архівна версія договору, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною. Відповідачка отримала від банку підписаний акцепт, а тому така форма договору сторонами була узгоджена, а у його змісті були погоджені всі істотні умови. Крім того, враховуючи зміст кредитного договору та довідки про ідентифікацію, вбачається, що кредитний договір був підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором надісланим на номер телефону. Без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, такий договір був би не укладений. Позичальник також підписала довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора « 2681» направленого їй 03.06.2021 року на номер телефону НОМЕР_1 . Позивач звертає увагу суду на те, що у відзиві відповідачка не заперечувала факт укладення вищезазначеного договору та визнавала позовні вимоги на суму 74 800 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних правта обов'язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За матеріалами справи, 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 (а.с. 12-15).
Звертаючись до суду з позовом, позивач на підтвердждення своїх вимог надав суду в якості доказів:довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб; паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора « 2681»; акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії; довідку про ідентифікацію, виписку по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard; досудову вимогу з доказами її направлення позичальнику; розрахунок заборгованості.
Проводячи аналіз зазначених доказів, колегія суддів зазначає, що долучена до матеріалів справи копія Акцепту АТ «Альфа-Банк» пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, не містить підпису відповідача та не визнається останнім, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву.
Згідно змісту вказаного вище Акцепту АТ «Альфа-Банк», зокрема, угода надана позичальнику у спосіб, обраний останнім у Оферті на укладення цієї угоди (а.с. 23 зворот - 24). Проте, позивачем не представлено доказів заповнення відповідачем та підписання пропозиції (волевиявлення) - Оферти на укладення договору про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Нормами частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір(оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень статті 11 Закону «Про електронну комерцію» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Матеріали справи не містять пропозиції (оферти) ОСОБА_1 , як позичальника, на укладення кредитного договору (угоди прообслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) від 03.06.2021 року № 631676201 з погодженням усіх істотних умов, зокрема, розміру кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом, строку кредитування, тощо.
Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, який міститься у матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому сам по собі не доводить факту погодження між сторонами у письмовому вигляді істотних умов договору.
Погодження банком (Акцепт) обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не свідчить про бажання іншої сторони - позичальника та волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору.
Також позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на Паспорт споживчого кредиту від 03.06.2021, в якому зазначено, що він підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «2681» (а.с. 16-18).
Однак, Паспорт споживчого кредиту від 03.06.2021року не може вважатись складовою кредитного договору, оскільки форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору. Більше того, у вказаному вище паспорті споживчого кредиту вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, а наведена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 03.07.2021.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Надана позивачем довідка на підтвердждення підписання Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не свідчить про використання одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 при підписанні договору.
Доводи апеляційної скарги щодо розміщення архівної версії договору, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi, яке є публічно доступним не є підтвердженням укладення договору між позивачем та відповідачем на певних умовах, які були погоджені сторонами договору.
Відповідно до приписів ст.ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається.
Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку ОСОБА_1 за період з 03.06.2021 по 08.02.2025 згідно договору №631676201 (а.с. 21-23) сама по собі, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів волевиявлення відповідача на укладення договору, доказів отримання ним відповідної платіжної банківської картки, тощо, - не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору та отримання за його умовами грошових коштів.
Не може бути належним доказом укладення договору на певних умовах і наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору (угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) від 03.05.2021 №631676201.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки заборгованості за відсотками є безпідставними, оскільки позивач не довів укладення договору на таких умовах.
Однак перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що відповідачка не визнає факту укладення між сторонами кредитного договору від 03.06.2021 року № 631676201, проте у відзиві на позов відповідачкою зазначено, що позивач має право вимагати лише повернення тіла кредиту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17 (провадження N 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження N 6-144цс14) та зроблено висновок, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатись договором приєднання, у випадку відсутності у такій анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також відсутності підтверджень конкретних запропонованих Умов та правил банківських послуг.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту».
Відповідно до вимог частини 2 статті 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №200/5647/18 зазначив, що належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту є виписка по картковому рахунку.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75/ передбачає, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
З наявної у справі виписки про рух коштів по картці відповідачки убачається, що банк здійснював автоматичне списання щомісячних платежів та відносив витрати відсотків в рахунок тіла кредиту, безпідставно збільшуючи тіло кредиту.
Так, з виписки по рахунку відкритому АТ « Сенс Банк» за договором від 03.06.2021 року № 631676201 на ім'я ОСОБА_1 вбачається , що в період з 15.06.2021 по 13.12.2021 сума отриманих коштів становить 91431,08 грн, яка була отримана у вигляді здійснення покупок з карти, зняття готівки в банкоматі та нарахованої пені за зняття готівки в банкоматі, а сума фактично внесених коштів становить 40100 грн, які були віднесені банком на погашення відсотків,комісій, смс повідомлень.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновну що сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 124287.99 грн не доведена належними доказами, а отже суд апеляційної інстанції проводить власний обрахунок виходячи з виписки по рахунку та наданого позивачем розрахунку заборгованості, при цьому враховує фактичні витрати по картці, проведені відповідачем.
З проведеного власного розрахунку, проведеного колегією суддів апеляційного суду вбачається наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 51331.08 грн (91431,08 грн витрати по картці в період часу з 15.06.2021 по 13.12.2021 за мінусом 40100 коштів внесених відповідачем на погашення заборгованості в період з 30.07.2021 по 04.05.2022) Зазначена сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції, на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ «Сенс Банк» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 51331.08 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Як вбачається відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З позовної заяви, АТ « Сенс Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 186589.20 грн. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідачки заборгованості у розмірі 51331.08 грн, тобто позовні вимоги задоволено на 27.51%. При зверненні до суду з позовом банком сплачено 2422 грн судового збору (а.с.1). У зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 666.29 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції (2422 х 27.51%).
В апеляційній скарзі АТ « Сенс Банк» просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, тобто фактично оспорювана сума становить 186589.20 грн. Судом апеляційної інстанції стягнуто заборгованість за тілом кредиту у розмірі 51331.08 грн, що становить 27.51%. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 3633.60 грн (а.с.111).
Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 999,60 грн (3633.60х 27.51%) судового збору за апеляційний розгляд справи.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь з позивача 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції.
На підтвердження понесених витрат АТ « Сенс Банк» було додано : договір № 1006 про надання правничої допомоги від 03.06.2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 03.06.2025 року; квитанція до прибуткового касового ордеру; свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю; ордер № 1132524, витяг з реєстру платніків Єдиного податку, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. ( а.с. 56-63)
Згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, відсутність клопотання про зменшення розміру судових витрат, часткове задоволення позовних вимог, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що на користь відповідачки підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись ст.ст.141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05 вересня 2025 року - скасувати.
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса останньої реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (юридична адреса: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, ЄДРПОУ - 23494714) заборгованість у розмірі 51331.08 грн та судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 1665.89 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: Судді: