Номер провадження: 33/813/2008/25
Номер справи місцевого суду: 496/4687/24
Головуючий у першій інстанції Портна О. П.
Доповідач Копіца О. В.
13.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Ровенко А.С., в присутності захисника Христюка Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Христюка Ю.Г., в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне скарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 29.10.2024, якою було накладено стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
установив:
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнуто з нього судовий збір на користь держави в сумі 605,6 грн.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, 05.08.2025 засобами поштового зв'язку захисник Христюк Ю.Г. подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначив, що апелянт не був присутній в судовому засіданні під час розгляду справи, повістки не отримував, що підтверджується конвертами, які знаходяться в справі з відміткою, що за вказаною адресою відсутній адресат, оскільки невірно була зазначена адреса.
При цьому, захисник Христюк Ю.Г. зазначив, що про існування оскаржуваної постанови апелянт дізнався від виконавчої служби, яка 10.03.2025 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження, яку він не отримував, а дізнався про її існування з додатку Дія. 26.06.2025 адвокат Христюк Ю.Г. ознайомився з матеріалами справи, а 14.07.2025 подав апеляційну скаргу через суд 1-ої інстанції на вказану постанову, яка, однак, була повернута постановою Одеського апеляційного суду від 30.07.2025 в зв'язку з відсутністю витягу з договору про надання правової допомоги.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, водночас захисник Христюк Ю.Г. зазначив, що він був обізнаний про час та місце його проведення, та не заперечував проти розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду 1-ої інстанції за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Христюка Ю.Г., який підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та просив його задовольнити, проаналізувавши доводи клопотання та дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28.05.1985, п. 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001).
Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку із пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2024 в справі № 754/12067/21).
За приписами ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Аналогічні положення щодо оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення містить ч. 2 ст. 294 КУпАП, якою, серед іншого, також передбачено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
Норми діючого КУпАП не містять переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відповідно до усталеної судової практики, підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
На підставі аналізу матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова датована 29.10.2024, а тому строк на апеляційне оскарження обчислюється із зазначеної дати та закінчився 08.11.2024.
При цьому, захисник слушно зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні докази сповіщення ОСОБА_1 про судовий розгляд, оскільки повістки направлялися за неправильною адресою, а саме в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 1), в той час як повістки відправлялися за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10,11,12).
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що в клопотанні про поновлення строку захисник зазначив, що про існування оскаржуваної постанови від 29.10.2024 апелянт ОСОБА_1 дізнався з постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2025 з додатку Дія.
При цьому, 11.03.2025 на електронну пошту суду 1-ої інстанції захисник Пацалова Т.М., в інтересах ОСОБА_1 , подала клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та на підтвердження своїх повноважень надала ордер й договір про надання правничої допомоги № 21 від 11.03.2025 (а.с. 20-24).
Згодом, 26.03.2025 захисник Пацалова Т.М. ознайомилась з матеріалами справи та скопіювала відео файли, що підтверджується її розпискою (а.с. 20).
Отже, вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про існування оскаржуваної постанови від 29.10.2024, в тому числі з її змістом, принаймні з березня 2025 року та через свого захисника Пацалову Т.М. був ознайомлений з матеріалами справи й отримав необхідні копії відеофайлів в справі.
З врахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження постанови від 29.10.2024 для ОСОБА_1 розпочався 27.03.2025 та останній день на подання апеляційної скарги - 07.04.2025 з врахуванням того, що десятий день для оскарження припав на вихідний - неділю. Однак апелянт правом на апеляційне оскарження вказаної постанови не скористався.
Відповідно до абз. 3 ст. 270 КУпАП законні представники та представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.
За абз. 1 ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Виходячи з тлумачення вказаних статей, дії, вчинені адвокатом/представником на іншій підставі від імені особи, інтереси якої він представляє, є обов'язковими для цієї особи.
Незважаючи на викладені обставини, 26.06.2025 захисник Христюк Ю.Г., в інтересах ОСОБА_1 , на електронну пошту суду 1-ої інстанції подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії постанови від 29.10.2024 (а.с. 25-26) та 03.07.2025 отримав вказану копію (а.с. 29), після чого 14.07.2025 засобами поштового зв'язку направив апеляційну скаргу (а.с. 30-40), яка була повернута постановою Одеського апеляційного суду від 30.07.2025 в зв'язку із неподанням захисником витягу з договору про надання правової допомоги (а.с. 43), після чого захисник Христюк Ю.Г. 05.08.2025 засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу разом з необхідними доказами на підтвердження своїх повноважень в інтересах ОСОБА_1 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, захисник Христюк Ю.Г. в своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не пояснив причини неподання апеляційної скарги на постанову від 29.10.2024 впродовж періоду часу з 26.03.2025 (день ознайомлення з матеріалами справи та отриманням копій матеріалів захисником Пацаловою Т.М., в інтересах ОСОБА_1 ) та до червня 2025 року.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували існування поважних причин, непереборних обставин тощо на звернення до суду з апеляційною скаргою впродовж часу з 26.03.2025.
Отже, апеляційний суд не вбачає обставин, які можуть свідчити про наявність безумовних перешкод д ля подання апеляційної скарги у межах встановленого ст. 294 КУпАП десятиденного строку, а також наявності підстав для поновлення строку на подання апеляційної скарги
Апеляційний суд також зауважує, що одним із елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника судового розгляду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29.10.2010 Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення у справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з чим клопотання захисника Христюка Ю.Г. задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга разом із доданими матеріалами підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст.ст. 7, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника Христюка Ю.Г., в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 29.10.2024, якою було накладено стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційну скаргу захисника Христюка Ю.Г.- повернути апелянту.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца