Справа № 127/16001/25
Провадження № 22-ц/801/2305/2025
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.
Доповідач:Оніщук В. В.
13 листопада 2025 рокуСправа № 127/16001/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Вохмінової О. С. в залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію, стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі № 120/12379/21-а, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов'язано здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням оновленої довідки про розмір грошового забезпечення № 2389 від 20 вересня 2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області», виходячи з 83 % від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , позивачка є дружиною померлого.
Державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом посвідчено, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М. В. від 05 травня 2025 року № 383/08-14 спадкоємцем, що звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 є дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із запитом щодо можливості отримання коштів, на виконання судового рішення, які не отримав її чоловік за життя, але їй у цьому було відмовлено.
Як видно із відповіді ГУ ПФУ у Вінницькій області 15 квітня 2025 року на запит сторони позивача, за пенсійною справою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головним управлінням нараховано заборгованість згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/12379/21-а від 03 грудня 2021 року в розмірі 219 755,43 грн.
Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просила суд:
-визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на недоотриману спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму пенсії в розмірі 219 755,43 грн, розмір якої встановлений рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року № 120/12379/21-а;
-стягнути з ГУ ПФ України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 219 755,43 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 було задоволено та вирішено визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму пенсії в розмірі 219 755,43 грн, розмір якої встановлений рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року № 120/12379/21-а; стягнути з ГУ ПФ України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 219 755,43 грн. Вирішено питання судових витрат.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачка, як спадкоємець за законом, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі ст. 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Місцевий суд відхилив твердження відповідача, висловлені у відзиві про те, що ця справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
У ході розгляду справи судом було встановлено наявність перешкод для оформлення спадкових прав позивача, а тому існують підстави та необхідність для захисту прав позивачки шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки недоотриманої померлим чоловіком пенсії.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 30 вересня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Рибчинський В. П.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 жовтня 2025 року строк на усунення недоліків було продовжено.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду на 13 листопада 2025 року о 09 год 45 хв.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що справа мала розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Якщо позивачка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий позов.
Листом Головного управління ОСОБА_1 було надано роз'яснення щодо процедури виконання рішень суду після смерті позивача у справі.
Нараховані кошти на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у розмірі 219 755,43 грн включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України.
Вказана заборгованість буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону № 2262 встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Статтею 73 Закону №1058 встановлено вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим законом. За таких підстав, у Головного управління відсутні правові підстави для виплати пенсій колишнім працівникам силових структур за рахунок власних коштів.
Не отримання донарахованих коштів позивачу відбувалось не з вини Головного управління, а через брак коштів на виконання рішень суду, що проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, що обліковуються в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, при цьому подано заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
28 квітня 1985 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а. с. 8).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі № 120/12379/21-а, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов'язано здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням оновленої довідки про розмір грошового забезпечення № 2389 від 20 вересня 2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області», виходячи з 83 % від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 07 жовтня 2022 року (а. с. 12).
Як видно із довідки державного нотаріуса Першої Вінницької ДНО Дишкант М. В., із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулась дружина ОСОБА_1 ( а. с. 7).
Відповідно до копії свідоцтва про спадщину за законом від 28 серпня 2023 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Вінницької ДНО Дишкант М. В., спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його дружина - ОСОБА_1 (а. с. 11).
Як видно із відповіді ГУ ПФУ у Вінницькій області 15 квітня 2025 року на запит сторони позивача, за пенсійною справою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головним управлінням нараховано заборгованість згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/12379/21-а від 03 грудня 2021 року в розмірі 219 755,43 грн. Також ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило, що зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, тому для виплати недоодержаної пенсії на користь ОСОБА_1 відсутні підстави (а. с. 17).
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Таким чином, право на отримання належних ОСОБА_2 , але не отриманих пенсійних виплат, передається позивачці, як його дружині і спадкоємиці першої черги.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№ 2262-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Із матеріалів справи встановлено, що на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі № 120/12379/21-а, яке було ухвалене за життя спадкодавця та набрало законної сили, ГУ ПФУ у Вінницькій області провело ОСОБА_2 перерахунок пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням оновленої довідки про розмір грошового забезпечення № 2389 від 20 вересня 2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області», виходячи з 83 % від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Однак сума пенсії, що належала чоловіку позивачки, залишилися недоодержаною у зв'язку із його смертю, що не заперечується відповідачем.
З огляду на встановлені обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дружина ОСОБА_2 як спадкоємиця відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на належні йому суми пенсії, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органів пенсійного фонду підлягає задоволенню і є ефективним засобом поновлення її порушених прав.
Доводи скарги про те, що виплата суми недоотриманої пенсії мала бути виконана в порядку черговості надходження коштів до фонду, не заслуговують на увагу, оскільки невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що з огляду на положення КАС України, питання щодо правомірності/протиправності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду, що набрало законної сили, є процесуальним питанням, яке вирішується в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені ГУ ПФ України у Вінницькій області у зв'язку з апеляційним переглядом справи, слід залишити за ним.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський