Справа № 132/2148/25
Провадження № 22-ц/801/2324/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Карнаух Н. П.
Доповідач:Береговий О. Ю.
13 листопада 2025 рокуСправа № 132/2148/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О. Ю. (судді - доповідача),
суддів: Сала Т. Б., Шемети Т. М.,
за участю секретаря судового засідання: Литвин Ю. О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шимотюк Оксани Вікторівни на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 вересня 2025 року, ухвалене місцевим судом за головування судді Карнауха Н. П., повний текст якого складений 15 вересня 2025 року,
встановив:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно виконавчого листа №132/3464/13-ц, виданого Калинівським районним судом Вінницької області 07 листопада 2013 року, з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі судового наказу Калинівського районного суду Вінницької області від 31 березня 2025 року з позивача утримуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Окрім того, відповідно до рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 12 травня 2025 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дружини ОСОБА_2 до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/6 частини заробітку щомісячно.
Посилаючись на те, що на даний час розмір стягуваних з нього аліментів становить 67% його доходу та після їх утримання у нього залишається невелика сума коштів, а також на наявність заборгованості зі сплати аліментів, вважає можливим зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання усіх дітей до 1/6 частини доходу щомісячно.
За таких обставин, позивач просив зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу), що стягуються з нього на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 09 вересня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено повністю; зменшено розмір аліментів з 1/4 до 1/6 частини від заробітку (доходу), що стягуються з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно із судовим наказом Калинівського районного суду Вінницької області від 31 березня 2025 року у справі 132/944/25. Відмовлено у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605,60 грн судового збору.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Шимотюк О. В. оскаржує його в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржуване рішення ухваленим за неповноти дослідження доказів, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи скарги, викладаючи фактичні обставини справи щодо підстав стягнення із позивача аліментів, адвокат вказує, що з позивача утримуються аліменти на утримання дітей у розмірі більше 50% від його доходу, що фактично стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Вважає, що суд помилково не взяв до уваги довідку про стан здоров'я позивача та необхідність проходження лікування у зв'язку із отриманими пораненнями, а також не врахував, що діти, отримуючи аліменти у різному розмірі, знаходитимуться у різних матеріальних умовах. Тому вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.
Судом установлено, що рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2013 року у справі №132/3464/13-ц задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_8 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітної плати, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 вересня 2013 року, до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції від 20 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження №40864438 з примусового виконання виконавчого листа №132/3464/13-ц, виданого 07 листопада 2013 року Калинівським районним судом Вінницької області.
05 січня 2024 року зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 05 січня 2024 року Калинівським відділом ДРАЦС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
У новому шлюбі позивача народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 16 квітня 2025 року Калинівським відділом ДРАЦС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Судовим наказом Калинівського районного суду Вінницької області від 31 березня 2025 року у справі № 132/944/25 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно її віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 26 березня 2025 року щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 12 травня 2025 року у справі №132/943/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 26 березня 2025 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 віл 11 грудня 2024 року №1940 ОСОБА_1 02 березня 2022 року призваний до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію».
За даними довідки військової частини НОМЕР_3 від 04 лютого 2025 року №6400 ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_3 від 17 квітня 2025 року № 50/28/11/5-107м/с ОСОБА_1 13 квітня 2025 отримав поранення в результаті бойових дій під час виконання ним обов'язків військової служби, пов'язаних із безпосередньою участю в бойових діях і заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Згідно медичного висновку від 30 травня 2022 року №54 лікарсько-консультативної комісії КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Самгородоцької сільської ради ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю з встановленим діагнозом. Висновок дійсний до 31 липня 2030 року.
З форми індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда від 10 лютого 2022 року №85 ЛКК КНП «Вінницької обласної лікарні» дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує медичної, психолого-педагогічної, фізичної, соціальної та побутової реабілітації, а також допоміжних заходів для ходіння та ортопедичного взуття.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_4 крім сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має також трьох інших малолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , видане повторно 29 жовтня 2024 року Калинівським відділом ДРАЦС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , видане 21 жовтня 2024 року Самгородоцькою сільською радою Хмільницького району Вінницької області), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 , видане 21 жовтня 2024 року Самгородоцькою сільською радою Хмільницького району Вінницької області.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_7 від 26 серпня 2025 року №354 ОСОБА_1 протягом грудня 2024 року - липня 2025 року отримано грошове забезпечення та інші види виплат на загальну суму 849197,44 грн., з якого сплачено аліменти на загальну суму 395530,00 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо зменшення розміру стягуваних з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції прийняв визнання позову відповідачем ОСОБА_12 та вважав наявними законні підстави для задоволення у зв'язку з цим вимог позивача.
Разом з тим, суд вважав недоведеним позивачем погіршення його майнового стану, у тому числі у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу, тому дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 в частині заявлених вимог до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволенню не підлягає.
З такими висновками суду першої інстанції належить погодитися, вони є правильними, об'єктивними та ґрунтовними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або, у відповідних випадках, законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно з ч. 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.
У п. 23 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів. При цьому суд, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, має враховувати й інші обставини, передбачені ст. 182 СК України, насамперед з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Із зазначених норм закону також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_13 , як на підставу для зменшення розміру аліментів, посилався на стягнення з нього аліментів як на утримання обох дітей, так і дружини ОСОБА_2 , що становить 67% його заробітку (доходу) та недостатності для нього доходу, що залишається після проведення відрахувань.
Разом з цим, належить погодитися із висновками суду першої інстанції, що позивачем не було надано доказів погіршення його матеріального стану, зокрема, ані у зв'язку із зміною сімейного стану та народження дитини, ані у зв'язку із стягнення з нього аліментів. Натомість згідно наданих позивачем доказів його рівень доходів є досить високим, що дає йому можливість належно виконувати аліментні зобов'язання.
Зменшення розміру аліментів без доведення погіршення матеріального становища позивача не сприятиме належному забезпеченню дитини і суперечитиме її інтересам, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06 червня 2022 року у справі № 523/8403/19.
При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції розмір відрахувань з доходів позивача за аліментами становить 46,57%, що не суперечить ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», яка допускає відрахування до 70% у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
Таким чином доводи апеляційної скарги стосовно необхідності зменшення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказаних висновків суду не спростовують.
Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавчо визначена необхідність утримувати обох дітей на яких із позивача стягуються аліменти. І це обумовлює необхідність перегляду їх розміру щодо обох утриманців позивача, адже протилежні висновки поставили б дітей у нерівне становище одна дитина отримуватиме більший розмір аліментів на утримання, ніж інша.
Таке рішення може призвести до дисбалансу інтересів дітей, оскільки діти позивача опиняться у нерівному матеріальному становищі. При цьому, суд не може допустити зменшення розміру стягуваних аліментів на користь однієї дитини в порівнянні з іншою.
Більш того діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року у справі №691/926/20.
У даному випадку, за обставин, що склалися, очевидно убачається, що матиме місце дисбаланс інтересів дітей, оскільки розмір стягуваних аліментів на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишається незмінним, тоді як аліменти на дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зменшені.
Разом з тим, неможливо не зауважити, що хоч за змістом прохальної частини апеляційної скарги позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати в цілому та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, проте фактично апеляційна скарга не містить мотивів для скасування рішення суду у частині задоволених вимог до відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Відповідач ОСОБА_2 окремо рішення суду не оскаржувала.
У постанові Верховного Суду у справі №183/7850/22 від 31 січня 2024 року вказано: «Касаційний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанова Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, постанова Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц )».
Відтак, ураховуючи наведене апеляційним судом вище, те, що позивачем рішення суду першої інстанції частині вимог до ОСОБА_2 не оскаржено, а також визнання останньою позовних вимог, та зважаючи на принцип заборони повороту до гіршого, колегія суддів не убачає підстав для зміни або скасування судового рішення в цій частині.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що при вирішенні цієї справи суд першої інстанції безпомилково визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін, зібраним у справі доказам. Висновки суду першої інстанцій відповідають принципу справедливості, є об'єктивними, такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють виниклі і наявні у справі правовідносини.
Статтею 375 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шимотюк Оксани Вікторівни залишити без задоволення.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді Т. Б. Сало
Т. М. Шемета