12.11.2025
Справа № 489/1315/25
Провадження № 2/489/1485/25
12 листопада 2025 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Ставратій Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики
встановив.
Представник позивача, через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулась з вказаним позовом до суду, в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 26753,05 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 14.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 75275496 за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 8020,00 грн. строком позики - 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позикодавець виконав свої зобов'язання за договором та надав позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів. Відповідач отримав грошові кошти у позику, однак свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором позики. В подальшому, 19.11.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено Договір факторингу № 1911, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75275496 від 14.06.2021. 03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75275496 від 14.06.2021. Відповідно до Реєстру прав вимог від 03 квітня 2023 до договору факторингу № 030423-ФК ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26753,05 грн., з яких: 8020,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18733,05 грн. - сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам договору позики відповідач не виконав свого зобов'язання. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінпром Маркет» Тому, позивач вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що без доказів розміру права вимоги, таке право відсутнє і не може бути передане. Право вимоги за основним зобов'язанням переходить не в момент передачі суми заборгованості в обліку первісного кредитора, не в момент передачі кредитного договору, не в момент передачі судового рішення, яким стягнено чи визнано суму боргу, а в момент передачі оригіналів документів, які є доказами права вимоги. У матеріалах справи відсутні й суду не надано будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів за спірним договором позичальнику відповідно до вимог ст.. ст.. 526, 1054, 1088 ЦК України. Інформаційна довідка про переказ коштів за кредитним договором сформована платіжним сервісом ТОВ «ФК «Фінекспрес» не є належним та достатнім доказом виникнення та існування між кредитором та відповідачем кредитних відносин та доказом заборгованості. Надане позивачем фінансове доручення не містить обов'язкових реквізитів, що передбачені для такого виду фінансових документів згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні». Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору та неможливо встановити які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Надані позивачем документи щодо відступлення права вимоги та додатки до нього не заповнені, не підписані належним чином. Вважає, що сума заборгованості за відсотками у розмірі 18892,41 грн. нарахована з порушенням вимог закону, оскільки відповідно до ст.. 1048 ЦК України позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим відсотках за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Сторони погодили порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість кредиту. Доказів того, що в подальшому сторонами пролонговано договір матеріали справи не містять. Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки є несправедливим у розумінні ст.. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Від представниці позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги. Вказує, що твердження представника відповідача стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи. Всі кошти за даними договорами надавалися на особистий картковий рахунок вказаний відповідачем. В матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання представника відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставними, оскільки саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі і він має можливість представити суду виписки з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення у розмірі 259,35 грн. (15.07.2021), що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладення. Твердження відповідача щодо відсутності розрахунку заборгованості спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем надано детальний розрахунок заборгованості із зазначенням суми заборгованості, строку, за який проводиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором позики № 75275496 від 14.06.2021, згідно якого вбачається, що первинним кредитором здійснювалося нарахування відсотків за базовою процентною ставкою 1,99% та складає 159,60 грн. в день. До матеріалів справи долучено належні документи щодо відступлення права вимоги за спірним кредитним договором. У договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак, у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або авто пролонгації строку користування позикою, умовами які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Водночас, зобов'язання невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб. Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення. Позивач просить стягнути заборгованість за договором позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70% за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процентна ставка значно фінансово навантажить відповідача. Посилання представника відповідача на положення ст.. 625 ЦК України є помилковим, оскільки, позивач звертаючись з позовом до суду обраховував заборгованості відповідача за базовою процентною ставкою, а не за процентною ставкою понадстрокове користування позикою. Проценти за користування кредитом не нараховуються на час проходження військової служби, проте, відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, які підтверджують проходження військової служби в період з 15.06.2021 по 11.10.2021 (період нарахування процентів), а отже, доводи представника відповідача не заслуговують на увагу.
Ухвалою суду від 27.02.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Сторони не з'явились, подали заяви про розгляд справи без їх участі.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75275496, згідно умов якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сторони погодили такі умови Договору позики: сума позики 8020 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка (базова) 1,99%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% за день.
Норми права та мотиви їх застосування.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Відповідно до ст.1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електроннукомерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Позикодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання виконало повністю та надало позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів.
Відповідач скористався наданими кредитними коштами, проте зобов'язання належним чином за вищезазначеним договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Відповідач скористався наданими кредитними коштами, проте зобов'язання належним чином за вищезазначеним договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з статтею 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не вимагає, щоб при заміні кредитора, новий кредитор укладав з боржниками договір.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.
19 листопада 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» як фактором та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» як клієнтом було укладено Договір факторингу № 1911, у відповідності до умов якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі заборгованостей, в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).
Того ж дня, тобто 19 листопада 2021, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було підписано Акт прийому-передачі Реєстру заборгованостей за договором факторингу № 1911 від 19 листопада 2021.
Відповідно до Реєстру прав вимог № 2 від 19 листопада 2021 року до договору факторингу № 1911 від 19 листопада 2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги за Договором позики № 1114952 від 05.05.2021, укладеним з ОСОБА_2 , загальна сума заборгованості становить 30492,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21492,00 грн. заборгованість за відсотками.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів», та стало новим кредитором у зобов'язаннях за договором позики, який укладено з ОСОБА_2 .
В подальшому, 03 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» як фактором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» як клієнтом було укладено Договір факторингу № 030423-ФК, у відповідності до умов якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток № 1 до цього договору) в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погоди, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).
Того ж дня, тобто 03 квітня 2023 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» було підписано Акт прийому-передачі Реєстру заборгованостей за договором факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023.
Відповідно до Реєстру заборгованості від 03 квітня 2023 до договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги за Договором позики № 75275496 від 14.06.2021, укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості становить 26753,05 грн., з яких: 8020,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18733,05 грн. заборгованість за відсотками.
Вказані договори факторингу є чинними, оскільки їх дійсність ніким не оспорено, а тому твердження представника відповідача про неналежність надання договорів факторингу судом не беруться до уваги.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», та стало новим кредитором у зобов'язаннях за договором позики, який укладено з ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо твердження представника відповідача про те, що інформаційна довідка про переказ коштів за кредитним договором не є належним та допустимим доказом, слід зазначити наступне.
Положення ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» вказує, що 14.06.2021 ОСОБА_1 підписав Договір позики №75275496 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), на виконання умов зазначеного договору йому було надано позику в розмірі 8020,00 грн. Вказаний договір підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 електронний підпис «Т0YzO82TSm».
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою Позикодавцем, Позичальник/Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким/якою укладено договір №75275496 від 14.06.2021, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: Т0YzO82TSm. Час відправки ідентифікатора позичальнику:14.06.2021 21:35:52. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1
З викладеного вище вбачається, що Позичальником/Відповідачем 14.06.2021 підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (Т0YzO82TSm), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку Позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вчинення дій зазначених вище.
Отже, без власного волевиявлення ОСОБА_1 та без надання останньою особою інформації необхідної для укладення договору позики (надання відповідачем: ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо), Позикодавцем би не здійснювалися дії щодо надання коштів на картковий рахунок вказаний Відповідачем.
До того ж, без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа№732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19)).
Крім того, Верховний Суд України в постанові від 24 лютого 2016 року за №6-50цс16 наголошує, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. (Електрона форма договору прирівнюється до письмового).
Тверджень представника відповідача, стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача - не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий Відповідача: Електронна платіжна інструкція 19с01baf-589c-44ab-8f7d-67c877395305 від 14/06/2021 видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку - платіжний інструмент/платіжна система) [документ виданий платіжною системою]; Довідка № КД-000008221/ТНПП від 07/02/2025 видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією /квитанцією № 19с01baf-589c-44ab-8f7d-67c877395305 від 14.06.2021 [документ виданий платіжною системою]; Лист №7022025-9 від 07.02.2025, виданий Позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту Відповідача/Клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № 19с01baf-589c-44ab-8f7d-67c877395305 від 14.06.2021 [документ виданий Позикодавцем].
Між тим, посилання представника Відповідача у відзиві на позовну заяву зводяться до того, що зазначені вище документи не є належними та допустимим доказами, оскільки не відповідають положенням ст. 9 З.У. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», «Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року №75» та розрахунок суми заборгованості, а отже не підтверджують факт передачі коштів, то з цього слід зазначити наступне.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових рахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Оскільки, всі кошти за даними договорами надавались на особистий картковий рахунок вказаний Відповідачем, то всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. (п.5 розділу VII зазначеної вище Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014р. вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань).
Таким чином, в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів Відповідачу, а посилання представника Відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок Відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/Відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів.
Саме по собі посилання представника відповідача у відзиві на те, що позивач не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, на думку позивача - не заслуговують на увагу. ОСОБА_4 , будучи стороною вказаного правочину, мав можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на його карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки йому не належать, оскільки лише відповідач має доступ до свого рахунку. У разі заперечень проти позову, обов'язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Відповідач заборгованість за вищезазначеним договором позики так і не сплатив. Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у позику.
Стосовно стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом слід зазначити наступне.
Згідно з п. 2.1 договору, сума кредиту становить 8020,00 грн.
Відповідно до п. 2.2 договору, кредит надається строком на 30 днів.
Відповідно до п.2.3 стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 1,99% фіксована.
Позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження тих обставин, що строк повернення позичених коштів за Акцептом оферти від 14.06.2021 перевищує 30 днів.
Отже, нарахування процентів за користування коштами в сумі 8020 грн. слід проводити із відсоткової ставки 1,99%, яка обмежується 30 днями та їх загальний розмір складає 4787,94 грн. (8020грн. х 1,99% х 30 днів).
Розмір відсотків за користування кредитними коштами у сумі 18733 грн. 05 коп. позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, пункті 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, наголошено на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за Договором позики №75275496 від 14.06.2021 в розмірі 4787,94 грн. - в межах строку користування кредитом.
Доводи відповідача з приводу необхідності звільнення його від сплати відсотків за користування кредитом на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з таких підстав.
Так, відповідно до вимог п. 15 ст. 14 вказаного Закону військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Судом встановлено, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75275496 строком дії до 14 липня 2021.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2025 за вих. № 567/1460, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 12 жовтня 2022 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації.
З огляду на зазначене, оскільки на період дії договору позики № 75275496, а саме з 14 червня 2021 року по 14 липня 2021 року, за який нараховувалися відсотки, відповідач ОСОБА_1 не проходив військову службу, то підстав для застосування положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд не вбачає.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором позики №75275496 від 14.06.2021 в сумі 8020 грн. - за тілом кредиту та 4787,94 грн. - за відсотками за користування кредитом.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар у адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду,збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Ткаченко Ю.О., що підтверджується ордером серії АХ № 1149961 від 01 листопада 2024 року та договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно роз'яснень, наведених у п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляд у цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витратна правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
18 грудня 2024 року між адвокатом Ткаченко Ю.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» було підписано витяг з Акту № 5-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року, згідно з яким адвокат надав, а клієнт прийняв послуги, в тому числі і послуги з вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, вивчення правової позиції/аналізу судової практики/збору документів, а також послуги з підготовки позовної заяви до боржника ОСОБА_2 , загальна вартість цих послуг становить 3500,00 грн.
Отже, суд вважає встановленим, що позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Ткаченко Ю.О., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.
Частина 1 п.3 ст. 141 ЦПК України встановлює що судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог у разі часткового задоволення позову, відповідно з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 1680гривен (48% від фактично понесених).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (48% від фактично заявлених вимог). Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 1162,75 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 75275496 від 14.06.2021 у розмірі 12807 грн. 94 коп., що складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу 8020,00 грн.; сума заборгованості по відсоткам 4787,94 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 1162 грн. 75 коп. та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 1680 грн.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Івана, буд. 9А, офіс 204, ЄДРПОУ: 43311346.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено «12» листопада 2025.
Суддя Н.О. Рум'янцева