05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 756/2959/24
провадження № 61-3190св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою адвоката Крутоголової Оксани Олександрівни як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Соколової В. В., Невідомої Т. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - УЗ ОРСЦЗ ДСНС) від 21 квітня 2023 року № 108-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника чергової зміни (з пошуку і рятування на водних об'єктах) відділу оперативно-чергової служби Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту УЗ ОРСЦЗ ДСНС;
поновити ОСОБА_1 на посаді помічника начальника чергової зміни (з пошуку і рятування на водних об'єктах) відділу оперативно-чергової служби Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту УЗ ОРСЦЗ ДСНС України;
стягнути з УЗ ОРС ЦЗ ДСНС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 квітня 2023 року до дати ухвалення рішення у розмірі 239 724,48 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з 2008 року він працював у структурі Міністерства надзвичайних ситуацій України, а пізніше в ДСНС України, має вищу освіту за кваліфікацією інженера-механіка, протягом перебування на службі неодноразово отримував нагороджувальні грамоти, грошові премії за багаторічну і сумлінну працю.
Наказом ДСНС України від 15 лютого 2023 року № НС 132 внесено зміни до штатів, а саме вилучено посаду «помічник начальника чергової зміни (з пошуку і рятування на об'єктах гірничої галузі та туристів)» у кількості 5 одиниць, та введено інші посади, зокрема: помічник начальника чергової зміни - 3 одиниці, помічник начальника чергової змін (з пошуку і рятування людей та взаємодії із формуваннями центрального підпорядкування) - 3 одиниці, помічник начальника чергової зміни (з пошуку і рятування людей та взаємодії із формуваннями центрального підпорядкування) - 2 одиниці.
20 лютого 2023 року відповідач видав наказ № 24/ОД «Про попередження про скорочення посад у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів», яким повідомлено, зокрема, ОСОБА_1 про заплановане вивільнення у зв'язку зі скороченням посади. Одночасно позивачу запропоновано переведення на посаду прибиральника службових приміщень.
Наказом начальника УЗ ОРСЦЗ ДСНС України від 21 квітня 2023 року № 108-к позивача звільнено з 22 квітня 2023 року з посади помічника начальника чергової зміни (з пошуку і рятування на водних об'єктах) відділу оперативно-чергової служби Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Трудову книжку та наказ про звільнення позивач отримав 20 лютого 2024 року.
Позивач стверджує, що його звільнення є незаконним,оскільки відповідач всупереч статті 42 КЗпП України не врахував, що звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України допускається лише за умови неможливості переведення працівника на іншу роботу за його згодою, не врахував його переважного права на залишення на роботі при звільненні за пунктом 1 статті 40 КЗпП. Позивач має тривалий безперервний стаж, відзнаки та заохочення.
Запропонована посада прибиральника не відповідає рівню кваліфікації, професії і досвіду позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 11 вересня 2024 року позов задовольнив частково. Поновив ОСОБА_1 на посаді помічника начальника чергової зміни (з пошуку і рятування на водних об'єктах) відділу оперативно-чергової служби Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту УЗ ОРСЦЗ ДСНС з 22 квітня 2023 року. Стягнув з УЗ ОРСЦЗ ДСНС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в загальному розмірі 391 981,92 грн, з яких слід утримати податки, збори та інші обов'язкові платежі. В решті позову відмовив. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 23 216,56 грн, з утриманням з цієї суми обов'язкових платежів, допустив до негайного виконання. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не дотримав вимог статей 42, 49-2 КЗпП України при звільненні позивача. .
Відповідач не надав доказів на підтвердження того, ким, коли та в який спосіб були зайняті дві цивільні посади, створені 15лютого 2023 року, та чи проводилось реальне порівняння кваліфікації і продуктивності праці.
З дев'яти вакансій, які були станом на 22 лютого 2023 року, відповідач запропонував позивачу лише посаду прибиральника, при цьому не надав доказів, що всі інші вакансії позивач не міг би зайняти з урахуванням його кваліфікації, досвіду, освіти.
У зв'язку із незаконним звільненням на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст постанови суду апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 06 лютого 2025 року апеляційну скаргу УЗ ОРСЦЗ ДСНС задовольнив. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 звільнено з посади з дотриманням законодавства. Дві цивільні посади, які потенційно могли б відповідати кваліфікації позивача та створені 15 лютого 2023 року, не були вакантними станом на 22 лютого 2023 року відповідно до переліку вакантних посад.
Короткий зміст касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Крутоголова О. О. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 569/4763/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, 14 лютого 2024 року у справі № 755/12428/22, від 09 грудня 2021 року № 646/2661/20.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідач не надав доказів виконання свого обов'язку щодо пропонування позивачу всіх наявних вакантних посад, які відповідають рівню кваліфікації позивача. У штатному розписі є посада помічника начальника чергової зміни (з пошуку і рятування людей та взаємодії із формуванням центрального підпорядкування), створена 15 лютого 2023 року і, яка позивачу не була запропонована. Відповідач стверджує, що ці посади не були вакантними 22 лютого 2023 року, водночас зазначає, що призначення на ці посади відбулось серед працівників того ж відділу, де працював позивач, з урахування оцінки продуктивності. Позивач має переважне право на залишення на роботі.
З переліку вакансій, які існували станом на 22 лютого 2023 року, відомо про наявність дев'яти вакантних посад, однак позивачу було запропоновано лише посаду прибиральника службових приміщень, і доказів неможливості зайняття позивачем інших посад відповідач не надав.
В червні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив УЗ ОРСЦЗ ДСНС мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду.
Посада, яку займав позивач, була вилучена зі штатного розпису, а нові цивільні посади вже були зайняті іншими працівниками, які також підпадали під скорочення. Новостворені посади мали інший функціонал і статус. Апеляційний суд правильно розмежував посади начальницького складу і цивільні посади. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 не відповідав вимогам для зайняття посад начальницького складу. Дві цивільні посади, які потенційно могли відповідати кваліфікації позивача, не були вакантними станом на 22 лютого 2023 року. Обов'язок роботодавця щодо пропозиції вакансій обмежується тими, що є в наявності на момент пропозиції.
Порівняльний аналіз не міг бути застосований до позивача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
01 квітня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 09 грудня 2008 року ОСОБА_1 працював у структурі Міністерсва надзвинайних справі України, а пізніше ДСНС України на різних посадах. Під час служби був нагороджений відзнаками.
04 січня 2019 року позивача переведено на посаду помічника начальника чергової зміни (з пошуку і рятування на водних об'єктах) відділу оперативно-чергової служби цивільного захисту.
Згідно з посадовою інструкцією помічника начальника чергової зміни (з пошуку і рятування на водних об'єктах) відділу оперативно-чергової служби цивільного захисту, затвердженою 01 липня 2022 року, помічник призначається і звільняється з посади наказом голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій за поданням начальника управління. За змістом, ця посада не відноситься до публічної служби.
Наказом ДСНС від 15 лютого 2023 року № НС 132 внесено зміни до штатів № 88/27 «Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій» мирного часу та до № 88/45 «Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій» воєнного часу. Відповідно до вказаних змін було вилучено посаду «помічник начальника чергової зміни (з пошуку і рятування на водних об'єктах)» у кількості 5 одиниць, та введено інші посади, зокрема: помічник начальника чергової зміни - 3 одиниці (посада начальницького складу), помічник начальника чергової зміни (з пошуку і рятування людей та взаємодії із формуваннями центрального підпорядкування) - 3 одиниці (посада начальницького складу), помічник начальника чергової зміни (з пошуку і рятування людей та взаємодії із формуваннями центрального підпорядкування) - 2 одиниці (цивільні посади).
20 лютого 2023 року відповідач видав наказ № 24/ОД «Про попередження про скорочення посад у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів», яким попереджено працівників, зокрема ОСОБА_1 , про заплановане вивільнення у зв'язку зі скороченням посади.
21 лютого 2023 року позивача письмово попереджено про наступне вивільнення через два місяці у зв'язку із скороченням посади та одночасно запропоновано переведення на посаду прибиральника службових приміщень.
Згідно з переліком вакантних посад відповідача, станом на 21 лютого 2023 року наявні дев'ять вакантних посад.
Наказом начальника УЗ ОРСЦЗ ДСНС від 21 квітня 2023 року № 108-к позивача звільнено з посади з 22 квітня 2023 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Копію наказу про звільнення і трудову книжку позивач отримав 20 лютого 2024 року, про що зроблено запис на наказі.
Згідно з довідкою від 27 грудня 2023 року № 264 середньоденна заробітна плата позивача - 1 079,84 грн.
Відповідно до розділу VIII наказу ДСНС від 19 жовтня 2022 року № 583 «Про деякі питання у сфері роботи з персоналом», керівник органу та підрозділу цивільного захисту має повноваження звільняти осіб рядового і начальницького складу, працівників.
Позиція Верховного Суду
У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Процедура звільнення працівника в разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.
Розірвання трудового договору за цією підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
Під час вирішення спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення, тобто чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників та дотримання відповідної процедури (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 210/6543/21 (провадження № 61-10117св23)).
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша статті 42 КЗпП України).
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Суди встановили, що 15 лютого 2023 року внесено зміни до штатного розпису, у зв'язку із чим 21 лютого 2023 року відповідач письмово попередив позивача про наступне вивільнення через два місяці у зв'язку із скороченням посади та одночасно запропонував переведення на посаду прибиральника службових приміщень.
Згідно з переліком вакантних посад відповідача, станом на 21 лютого 2023 року є дев'ять вакантних посад: заступник начальника управління (із взаємодії з органами виконавчої влади), фахівець відділу медичного забезпечення та охорони підрозділів ОРСЦЗ, фахівець відділу забезпечення обліку нерухомого майна та необоротних активів ОРСЦЗ, фахівець сектору забезпечення заходів з питань запобігання та протидії корупції у підрозділах ОРСЦЗ, фахівець відділу психологічного забезпечення підрозділів ОРСЦЗ, інженер з ремонту частини господарського обслуговування та ремонту, прибиральник службових приміщень господарчого відділення 1 групи господарського обслуговування та ремонту частини господарського обслуговування та ремонту, водій автотранспортних засобів 2 автомобільного відділення автомобільної групи автотранспортної частини, такелажник відділення зберігання речового майна групи зберігання речового майна.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що новостворена посада помічника начальника чергової зміни (з пошуку і рятування людей і взаємодії із формуваннями центрального підпорядкування) не була вакантною на час попередження позивача про звільнення, адже у переліку вакантних посад її не зазначено.
Водночас апеляційний суд не врахував, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, зокрема чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі; переважне право на залишення на роботі при скороченні однорідних професій та посад визначається кваліфікацією і продуктивністю праці, і лише при відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, зазначені в частині другій статті 42 КЗпП, а також якщо це передбачено законодавством України;
Апеляційний суд достеменно не встановив чи здійснював відповідач порівняння продуктивності праці і кваліфікації позивача й інших працівників з однорідними посадами та як вирішувалось питання про те, хто із працівників має переважне право на залишення на роботі.
Враховуючи, що апеляційний суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення в частині вимог про визнання незаконним наказу відповідача про звільнення позивача та поновлення його на роботі підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку є похідними, тому постанова суду в цій частині також підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Апеляційний суд не виконав вимог, передбачених процесуальним законодавством щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, постанова суду не є законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Крутоголової Оксани Олександрівни як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов