04 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2417/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку»
до Міністерства юстиції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійна організація «Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області»
про визнання недійсним наказу та поновлення державної реєстрації.
У судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Барановська А. М.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку» (далі - позивач та/або ТОВ «Центр духовного розвитку») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст та/або відповідач) про визнання недійсним наказу Мін'юсту від 26.10.2023 № 3761/5 «Про задоволення скарги» (далі - наказ від 26.10.2023 № 3761/5) в частині анулювання рішення про державну реєстрацію права від 13.07.2023 № 68442526 приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Нельзіна Максима Сергійовича та поновлення державної реєстрації на підставі статей 182, 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
1.2. Позивач вважає, що наказ від 26.10.2023 № 3763/5 має бути визнано недійсним, оскільки колегія Мін'юста під час розгляду скарги не повно, всебічно та об'єктивно дослідила дії державного ресторатора та вийшла за межі встановлених законом повноважень, а саме колегія Мін'юста розглянула подану скаргу, яка не містила жодного документа, який би підтверджував порушення прав скаржника оспорюваним рішенням від 13.07.2023 № 68442526 приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Нельзіна Максима Сергійовича та документів, які б свідчили про наявність у скаржника будь-яких прав на приміщення церкви та земельної ділянки, про які було зазначено в скарзі.
Рішення про державну реєстрацію прав від 13.07.2023 № 68442526 приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Нельзіна Максима Сергійовича є законним та прийнятим відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а скасування Мін'юстом вказаного рішення про державну реєстрацію права власності суперечить конституційному принципу непорушності права приватної власності, крім того позивач вважає, що центральна колегія Мін'юсту формально підійшла до розгляду скарги, не витребувавши від скаржника документи на підтвердження вказаних ним обставин щодо його права власності на церкву та права постійного користування земельною ділянкою, чим вийшла за межі свої повноважень.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.09.2023 до Мін'юсту надійшла скарга на рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав голови Релігійної організації «Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області», зареєстрована 13.09.2023 за № СК-3658-23 (скарга) на рішення від 13.07.2023 № 68442526 (оскаржуване рішення) приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Нельзіна Максима Сергійовича (приватний нотаріус), щодо церкви, розташованої за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд.224-Г (церква), з вимогою застосувати санкцію до приватного нотаріуса у виді тимчасового блокування/анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав).
У скарзі, зокрема, зазначено, що на підставі договору дарування від 13.07.2023 № 989 посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Нельзіним Максимом Сергійовичем було внесено запис до державного реєстру речових прав про державну реєстрацію будівлі церкви, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 224-Г за ТОВ «Центр духовного розвитку».
Скарга мотивована тим, що Релігійна організація «Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області» була власником приміщення церкви та постійним користувачем земельної ділянки, на якій розміщена церква з кадастровим номером 3221055100:91:003:0109, за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 224-Г, а отже факт реєстрації права власності на Храм Святого Архистратига Михайла та передача її фізичній особі фактично створює передумови для вибуття даної земельної ділянки з постійного користування релігійної громади у приватну власність ТОВ «Центр духовного розвитку».
Наказом Міністерства юстиції України від 26.10.2023 № 3763/5 на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (Колегія) від 17.03.2023 скаргу Релігійної організації «Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області» задоволено частково, визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення про державну реєстрацію прав від 13.07.2023 № 68442526 приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Нельзіна Максима Сергійовича, в іншій частині вимог відмовлено.
Предметом позову є вимоги позивача про скасування наказу від 26.10.2023 № 3763/5 на підставі статей 182, 334 ЦК України, оскільки позивач вважає його незаконним через те, що відповідачем порушено цивільне право позивача щодо його права власності на нерухоме майно у зв'язку з чим, наказ виданий відповідачем підлягає скасуванню.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі № 910/2417/24 (суддя Чебикіна С. О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 (Гаврилюк О. М. - головуючий, судді: Ткаченко Б. О., Майданевич А. Г.) у позові відмовлено повністю.
3.2. Судові рішення арґументовано тим, що зі змісту протоколу від 09.07.2023 № 1 загальних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви Архистратиго-Михайлівської парафії Київської єпархії смт Бородянка Київської області вбачається, зокрема, початок процедури зміни підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об'єднання - Православної Церкви України, а також визначено, що релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України). Крім того, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату прийняття оскаржуваного рішення така процедура завершена не була. Враховуючи частини першу, другу статті 18 Закону України від 23.04.1991 № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації», суди зазначили, що Колегія з розгляду скарг дійшла висновку, що оскаржуване рішення приватного нотаріуса Нельзіна Максима Сергійовича прийняте з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV, а саме щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та допущене при його прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою, оскільки впливає на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону № 1952-IV, це рішення підлягає анулюванню. За результатами розгляду скарги релігійної організації Колегією з розгляду скарг складено висновок від 17.10.2023 року, на підставі якого Міністерством юстиції України було прийнято оскаржуваний наказ від 26.10.2023 року № 3763/5 «Про задоволення скарги». Позивачем суду не надано доказів того, що відповідачем у зв'язку з виданням наказу від 26.10.2023 № 3763/5 порушено цивільне право позивача щодо його права власності на нерухоме майно. Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог. За таких обставин, позов ТОВ «Центр духовного розвитку» до Міністерства юстиції України про визнання недійсним наказу та поновлення державної реєстрації є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/2417/24, ТОВ «Центр духовного розвитку» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. Так, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, скаржник вказує на те, що у практиці Верховного Суду не вбачається висновку про застосування Закону України «Про свободу совісті та релігійної організації» у правовідносинах щодо реєстрації права власності в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та можливості застосування Мін'юстом пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до скасування відомостей в Державному реєстрі речових прав за наявності договору дарування нерухомого майна.
4.4. Міністерство юстиції України у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі, рішення та постанову - залишити без змін.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1 Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги.
5.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2025, зокрема відкрито та зупинено касаційне провадження у справі № 910/2417/24 за касаційною скаргою ТОВ «Центр духовного розвитку» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/2417/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22.
24.09.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, у зв'язку з чим ухвалою Верховного Суду від 06.10.2025 поновлено касаційне провадження у справі № 910/15082/24 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 04.11.2025.
Зважаючи на обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України взяти до уваги висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 910/2417/24.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду розглядаючи касаційну скаргу у справі № 910/2546/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: державний реєстратор Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Федорич Андрій Миколайович, державний реєстратор Завадівської сільської ради Турківського району Львівської області Шкітак Володимир Михайлович, державний реєстратор Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Шкітак Володимир Михайлович, державний реєстратор Виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поломаний Володимир Дмитрович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан» про визнання протиправним і скасування наказу від 15.10.2021 № 3707/5 «Про задоволення скарги» та зобов'язання вчинити дії, до закінчення розгляду якої зупинялося провадження у цій справі № 910/2417/24, у постанові від 03.09.2025 вказала, що: «… вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов (див. пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19). Вирішення цього питання передує з'ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або ухвалення наказу».
Водночас щодо суб'єктного складу сторін у наведеній категорії справ, то Велика Палата у вказаній постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 виклала правовий висновок: «… у вказаному вище спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ТОВ «Агро-Лан», а також виходячи з правової природи спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивачів, які здатні ефективно захистити порушені, на їх думку, права оренди та суборенди земельних ділянок, про що йтиметься в наступному розділі цієї постанови.
Натомість Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки».
У пунктах 9.52- 9.55 вказаної постанова Великої Палати Верховного Суду також зазначено, що: « 9.52. Натомість для забезпечення ефективного функціонування відносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також єдності та передбачуваності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах КГС ВС від 18.06.2024 у справі № 910/6143/23, від 25.06.2024 у справі № 910/3017/23, від 04.06.2024 у справі № 910/12439/22, від 16.04.2024 у справі № 910/20417/21, від 10.04.2024 у справі № 910/8568/23, від 17.04.2024 у справі № 910/2438/23, від 31.10.2023 у справі № 910/3134/22, від 17.05.2023 у справі № 910/12859/20, оскільки сформульований у них підхід, за якого в подібних спорах єдиним відповідачем може бути Мін'юст, суперечить викладеним у цій постанові висновкам з посиланням на інші висновки Великої Палати Верховного Суду, від яких вона не відступала, зокрема про склад сторін такого спору.
9.53. Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків КГС ВС, викладених у постановах від 09.08.2023 у справі № 910/18929/21 та від 17.04.2024 у справі № 640/14353/19, про те, що позовна вимога про оскарження наказу Мін'юсту в разі її задоволення не приводить до повного захисту прав позивача, а судове рішення про визнання незаконним чи про скасування такого наказу само собою не може бути підставою для державної реєстрації речових прав, оскільки з урахуванням конкретних обставин справи таку вимогу можна інтерпретувати як спрямовану на введення позивача у володіння шляхом державної реєстрації відповідного речового права на підставі судового рішення згідно з положеннями частини третьої статті 26 Закону. Відтак зазначена вимога не має щоразу розцінюватись судами як неналежний спосіб захисту з відмовою в її задоволенні виключно з формальних міркувань.
9.54. Велика Палата Верховного Суду вчергове звертає увагу на те, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 66)].
9.55. У разі коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 36), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 67), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 67)]».
Отже, у вказаній постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 Великою Палатою Верховного Суду викладено висновки про те, що суб'єктний склад сторін у спорах про скасування наказів Міністерства юстиції України залежить від правової природи правовідносин.
Беручи до уваги, що спір у цій справі виник щодо речових прав на приміщення церкви, розташованої за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд.224-Г (церква), а сторонами цього спору є позивач, який посилається на безпідставне скасування спірним наказом належного йому права власності на відповідний об'єкт, і Релігійна організація «Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області», яка ініціювала вказане скасування, оскільки вважає, що право власності на відповідний об'єкт та право користування земельною ділянкою під цим об'єктом належить їй, колегія суддів вважає, що відповідачем у цій справі має бути також Релігійна організація «Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області», а не сам лише Мін'юст, з яким у позивача не має спору про речові права.
Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивача щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін'юст під час розгляду Скарги та ухвалення наказу від 26.10.2023 № 3761/5.
Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9).
Позивач правом залучити Релігійну організацію «Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області» співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористався та послідовно наполягав на необхідності задоволення його вимог самим лише Міністерством юстиції України, з яким у нього немає спору про речові права на спірне майно.
За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18), від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)).
Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення Релігійної організації «Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області» співвідповідачем, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав.
З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги позивача (див. «mutatis mutandis» висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 105 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22).
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Відповідно до частини четвертої статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
6.4. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, розглянувши касаційну скаргу ТОВ «Центр духовного розвитку», дійшов висновку про залишення її без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
7. Розподіл судових витрат
7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/2417/24 змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/2417/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Г. М. Мачульський
О. В. Случ