04 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/7445/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор Трейд Україна»
до Міністерства юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Державний реєстратор Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко Вікторія Вікторівна,
2) Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство «Україна»,
про скасування наказу в частині.
У судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Барановська А. М.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінкор Трейд Україна» (далі - позивач та/або ТОВ «Лінкор Трейд Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін'юст, скаржник) про скасування наказу Мін'юсту від 09.02.2023 № 556/5 «Про задоволення скарги» в частині пункту 3 щодо скасування рішення від 24.06.2022 № 63979220, прийнятого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І. В.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ від 09.02.2023 № 556/5 є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, вказаним наказом фактично позбавлено позивача права власності на майно, добросовісним набувачем якого він є. Так, позивач зазначає, що набув спірне майно в результаті примусової реалізації останнього відповідно до закону, а тому наявність арештів жодним чином не впливає на можливість здійснення за позивачем реєстрації права власності на таке майно. Позивач стверджує, що відповідач вийшов за межі своєї компетенції, фактично оцінивши не тільки законність вчинення реєстраційних дій, але й законність акта про реалізацію арештованого майна та нотаріальних дій. Крім того, відповідачем проігноровано порушення, які були допущені скаржником при оформленні скарги (відомість виконаних реєстраційних дій з приводу яких подано скаргу не підписана скаржником, відсутні реквізити оскаржуваних рішень, відсутня прохальна частина, пропущено строк звернення зі скаргою).
1.3. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначав, що оскаржуваний наказ від 09.02.2023 № 556/5 є правомірним та прийнятий з дотриманням вимог чинного законодавства та процедурних норм. Зокрема, відповідач зазначав, що Міністерство юстиції України наділене правом скасовувати реєстраційні записи, які є наслідком прийнятих незаконних рішень чи вчинених незаконних реєстраційних дій. Зокрема, відповідач вказував, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2019 у справі № 757/7185/19-к було заборонено всім суб'єктам реєстрації, окрім Мін'юсту, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі прав з нерухомим майном, що належить Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Україна». Відтак, рішення від 24.06.2022 № 63979220 (про реєстрацію за позивачем права власності) є похідним від прийнятого з порушенням законодавства рішення від 29.12.2021 № 62645104 (припинення арешту), а тому також підлягає скасуванню.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у межах виконавчого провадження № 60442029 начальником Біляєвського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Олефіром С. В. було з'ясовано, що у боржника - Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Україна» (далі - третя особа-2 та/або СПАТ «Україна») відсутні достатні кошти та нерухоме майно, що може бути використаним для погашення заборгованості перед стягувачем - Ізмаїльським управлінням ГУ ДПС в Одеській області.
У зв'язку з цим та відповідно до положень статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та арештовано нежиле приміщення загальною площею 4444,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73 (акт від 02.06.2020) з метою погашення заборгованості СПАТ «Україна».
01.06.2022 відбулися електронні торги з реалізації вищевказаного арештованого нерухомого майна. Переможцем торгів став позивач - ТОВ «Лінкор Трейд Україна».
13.06.2022 начальником Біляєвського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Олефіром С. В. винесено постанову про передачу реалізованого майна.
24.06.2022 приватним нотаріусом Кушнір І. В. видано свідоцтво про придбання майна з торгів та на підставі рішення від 24.06.2022 № 63979220 здійснено державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 14950288) за ТОВ «Лінкор Трейд Україна».
Разом з тим, 26.01.2023 Державний реєстратор Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко Вікторія Вікторівна звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою № 17-07/21, у якій зазначила, що 25.01.2023 нею, як державним реєстратором було виявлено незаконно проведену дію в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 25.01.2023 проведено реєстраційну дію стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтно-механічний завод» (ЄДРПОУ 31966932). Крім цього, за результатами вибіркової перевірки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скаржницею було встановлено випадки використання її реєстраційних рішень з метою зняття обтяжень, арештів нерухомого майна, яке розташоване за межами Лозівської міської територіальної громади. Однак, вона зазначила, що не має жодного відношення до таких реєстраційних дій та яким чином було використано її рішення, скаржниці не відомо.
Зі скарги вбачається, що державний реєстратор Калинченко Вікторія Вікторівна дізналася про порушення її прав не раніше 20.01.2023 (що підтверджується сформованими звітами, доданими до скарги), інших доказів на підтвердження того, що скаржниця дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав раніше вказаної дати, матеріали даної справи не містять, з огляду на що суд зазначає про необґрунтованість доводів позивача щодо порушення строку на подачу скарги.
За наслідками розгляду скарги державного реєстратора Калинченко Вікторії Вікторівни, Міністерством юстиції України прийнято наказ від 09.02.2023 № 556/5 «Про задоволення скарги», яким скасовано ряд рішень державних реєстраторів.
З оскаржуваного наказу від 09.02.2023 № 556/5 (пункт 6) вбачається, що внаслідок припинення арешта № 30683643 (на підставі рішення від 29.12.2021 № 62645104), 24.06.2022 було зареєстровано перехід права власності на майновий комплекс за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73 від Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Україна» до ТОВ «Лінкор Трейд Україна». Відповідач зазначив, що рішення № 63979220 від 24.06.2022 (про реєстрацію за позивачем права власності) є похідним від прийнятого з порушенням законодавства рішення від 29.12.2021 № 62645104 (припинення арешта), а тому також підлягає скасуванню.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/7445/23 (суддя Картавцева Ю. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 (Ткаченко Б. О. - головуючий, судді: Сулім В. В., Алданова С. О.) позов задоволено повністю; вирішено скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09.02.2023 № 556/5 «Про задоволення скарги» в частині пункту 3 щодо скасування рішення від 24.06.2022 № 63979220, прийнятого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І. В.
3.2. Судові рішення арґументовано тим, що наказ від 09.02.2023 № 556/5, яким було скасовано рішення від 24.06.2022 № 63979220, прийнятий відповідачем з порушенням приписів чинного законодавства, що призвело до непропорційного та неправомірного втручання у мирне володіння позивачем майном, набутого ним на законних підставах, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначив, що наявність чи відсутність зареєстрованих обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно не впливає на державну реєстрацію такого майна, оскільки, спірне нежиле приміщення набуте позивачем за результатом його примусової реалізації відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відтак, скасування відповідачем рішення від 24.06.2022 № 63979220 про реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки, спричиняє юридичну невизначеність у відносинах власності та обмежує ТОВ «Лінкор Трейд Україна» у розпорядженні майном, добросовісним набувачем якого він є (доказів протилежного матеріали справи не містять).
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 910/7445/23, Міністерство юстиції України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. Так, на обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник вказує, що: суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 3 частини четвертої статті 24 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) стосовно того, що державна реєстрація відбувалася в межах реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;
суд апеляційної інстанцій застосував норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, а саме без урахування висновків Верховного Суду щодо неналежності Мін'юсту як відповідача у справах, позовні вимоги яких зводяться виключно до вирішення спору про право, викладених у постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 17.04.2024 у справі № 910/15770/21 та щодо принципу змагальності сторін (судом було прийнято докази надані позивачем, в той час як докази надані відповідачем не було досліджено), викладених у постанова Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Враховуючи вищенаведене, на думку скаржника, існує необхідність щодо формування висновків Верховного Суду стосовно прийняття оскаржуваного наказу в межах повноважень та компетентності наданих Законом № 1952-IV та відсутності в діях останнього ознак втручання у мирне володіння майном.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1 Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги.
5.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2024, зокрема відкрито та зупинено касаційне провадження у справі № 910/7445/23 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22.
24.09.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, у зв'язку з чим ухвалою Верховного Суду від 06.10.2025 поновлено касаційне провадження у справі № 910/7445/23 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 04.11.2025.
Зважаючи на обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України взяти до уваги висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 910/7445/23.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду розглядаючи касаційну скаргу у справі № 910/2546/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: державний реєстратор Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Федорич Андрій Миколайович, державний реєстратор Завадівської сільської ради Турківського району Львівської області Шкітак Володимир Михайлович, державний реєстратор Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Шкітак Володимир Михайлович, державний реєстратор Виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поломаний Володимир Дмитрович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан» про визнання протиправним і скасування наказу від 15.10.2021 № 3707/5 «Про задоволення скарги» та зобов'язання вчинити дії, до закінчення розгляду якої зупинялося провадження у цій справі № 910/7445/23, у постанові від 03.09.2025 вказала, що: «… вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов (див. пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19). Вирішення цього питання передує з'ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або ухвалення наказу».
Водночас щодо суб'єктного складу сторін у наведеній категорії справ, то Велика Палата у вказаній постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 виклала правовий висновок: «… у вказаному вище спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ТОВ «Агро-Лан», а також виходячи з правової природи спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивачів, які здатні ефективно захистити порушені, на їх думку, права оренди та суборенди земельних ділянок, про що йтиметься в наступному розділі цієї постанови.
Натомість Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки».
У пунктах 9.52- 9.55 вказаної постанова Великої Палати Верховного Суду також зазначено, що: « 9.52. Натомість для забезпечення ефективного функціонування відносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також єдності та передбачуваності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах КГС ВС від 18.06.2024 у справі № 910/6143/23, від 25.06.2024 у справі № 910/3017/23, від 04.06.2024 у справі № 910/12439/22, від 16.04.2024 у справі № 910/20417/21, від 10.04.2024 у справі № 910/8568/23, від 17.04.2024 у справі № 910/2438/23, від 31.10.2023 у справі № 910/3134/22, від 17.05.2023 у справі № 910/12859/20, оскільки сформульований у них підхід, за якого в подібних спорах єдиним відповідачем може бути Мін'юст, суперечить викладеним у цій постанові висновкам з посиланням на інші висновки Великої Палати Верховного Суду, від яких вона не відступала, зокрема про склад сторін такого спору.
9.53. Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків КГС ВС, викладених у постановах від 09.08.2023 у справі № 910/18929/21 та від 17.04.2024 у справі № 640/14353/19, про те, що позовна вимога про оскарження наказу Мін'юсту в разі її задоволення не приводить до повного захисту прав позивача, а судове рішення про визнання незаконним чи про скасування такого наказу само собою не може бути підставою для державної реєстрації речових прав, оскільки з урахуванням конкретних обставин справи таку вимогу можна інтерпретувати як спрямовану на введення позивача у володіння шляхом державної реєстрації відповідного речового права на підставі судового рішення згідно з положеннями частини третьої статті 26 Закону. Відтак зазначена вимога не має щоразу розцінюватись судами як неналежний спосіб захисту з відмовою в її задоволенні виключно з формальних міркувань.
9.54. Велика Палата Верховного Суду вчергове звертає увагу на те, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 66)].
9.55. У разі коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 36), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 67), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 67)]».
Отже, у вказаній постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 Великою Палатою Верховного Суду викладено висновки про те, що суб'єктний склад сторін у спорах про скасування наказів Міністерства юстиції України залежить від правової природи правовідносин.
Беручи до уваги, що спір у цій справі виник щодо речових прав на нежиле приміщення загальною площею 4444,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73, то сторонами цього спору мають бути позивач, який посилається на безпідставне скасування спірним наказом належного йому права власності на відповідний об'єкт. Водночас відповідачем має бути СПАТ «Україна», як особа майно якої було реалізовано на електронних торгах, тобто особа право на майно якої оспорюється, а не сам лише Мін'юст, з яким у позивача не має спору про речові права.
Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивача щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін'юст під час розгляду Скарги та ухвалення наказу від 09.02.2023 № 556/5.
Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9).
Позивач правом залучити СПАТ «Україна» співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористався та послідовно наполягав на необхідності задоволення його вимог самим лише Міністерством юстиції України, з яким у нього немає спору про речові права на спірне майно.
За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18), від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)).
Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення СПАТ «Україна» співвідповідачем, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у позові слід відмовити, а тому судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів підлягають скасуванню.
З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги відповідача (див. «mutatis mutandis» висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 105 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22).
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
6.2. Відповідно до частин першої, третьої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
7. Розподіл судових витрат
7.1. За змістом частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на скасування судових рішень попередніх інстанцій з прийняттям нового рішення про відмову в позові з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 5368,00 грн.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 910/7445/23 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор Трейд Україна» (65012, м. Одеса, вул. Отрадна, 15, прим. 10; ідентифікаційний код: 42824531) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ідентифікаційний код: 00015622) 9394,00 грн (дев'ять тисяч триста дев'яносто чотири гривні 00 копійок) витрат зі сплати судового збору, понесених у зв'язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Наказ доручити видати Господарському суду міста Києва.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Г. М. Мачульський
О. В. Случ