79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.10.2025 Справа № 914/2501/25
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКР-ГРУП»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні інженерні рішення»
про: розірвання договору купівлі-продажу, стягнення 1 535 868,49 грн.,
представники:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
14.08.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКР-ГРУП» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні інженерні рішення» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення 1 535 868,49 грн.
18.08.2025р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 17.09.2025р.; викликати представників сторін у підготовче засідання.
Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Протокольною ухвалою від 08.10.2025р. суд, зокрема, ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 29.10.2025р.
Позиція позивача:
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу промислового обладнання №05/2025 від 14.03.2025р. в частині здійснення повної та своєчасної поставки товару.
Відтак, позивач вважає, що має право вимагати від продавця стягнення сплачених коштів, пені, та 3% річних, від простроченої суми.
Позиція відповідача:
Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи пояснень не подав.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІКР ГРУП» (далі Покупець/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні інженерні рішення» (далі - Продавець/Відповідач) 14 березня 2025 року був укладений договір купівліпродажу промислового обладнання №05/2025 (далі - Договір) згідно пункту 1.1 якого, Продавець зобов'язувався поставити та передати у власність Покупцю Обладнання, а саме «Кромкозгинальний фланжувальний верстат» у кількості 1 одиниця, вартістю 2 040 000,00 грн. (два мільйони сорок тисяч гривень 00 копійок) у т.ч. ПДВ 340 000,00 грн (далі - Обладнання), а Покупець зобов'язувався прийняти у власність та оплатити Обладнання в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п.1.3 Договору, технічні характеристики Обладнання за цим Договором фіксуються у Специфікації (додаток 1 до цього Договору), яка є його невід'ємною частиною.
На виконання п. 1.2 Договору, сторонами була складена та підписана Специфікація до Договору, у якій було погоджено асортимент, габарити, потужність, кількість та ціну Обладнання, яке Продавець мав поставити Покупцю. Зокрема, загальна вартість Обладнання, що мало бути поставлено, згідно Специфікації становить 2 040 000,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п.3.1 Договору, його ціна становить 2 040 000,00 грн. (два мільйони сорок тисяч гривень 00 копійок) у т.ч. ПДВ 340 000,00 грн. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації, що є додатком 1 до цього Договору.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що виготовлення Обладнання складає 3 календарні місяці з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Відповідно до п.3.4 Договору, про готовність обладнання Продавець зобов'язаний повідомити Покупця письмово. Пусконалагоджувальні роботи відбуваються відповідно до окремо виставленого рахунку та їх завершення оформлюється актом виконаних робіт.
Відповідно до пункту 3.6 Договору, здача обладнання відбувається за адресою Продавця: м.Львів, вул. Генерала Курмановича, 2 згідно видаткової накладної. Підставою для завершення робіт по обладнанню є позитивний результат випробувань по виготовленню щонайменше 3-х одиниць продукції за ескізом Покупця.
Пунктом 5.1 Договору обумовлено, що Продавець зобов'язаний передати Покупцю Обладнання у комплектації, передбаченій даним Договором, а також передати Покупцю одночасно з Обладнанням всю документацію на нього, ознайомити Покупця із правилами та умовами ефективного та безперечного використання Обладнання, а також надати річну гарантію на Обладнання за цим договором та сервісну підтримку на весь час експлуатації обладнання.
Згідно пункту 3.5 Договору, право власності на Обладнання переходить від Продавця до Покупця з моменту оплати згідно п.3.3 даного Договору.
Відповідно до пунктів 3.2 - 3.3 Договору, оплата Покупцем ціни Обладнання здійснюється у безготівковій формі на банківський рахунок Продавця.
Покупець зобов'язаний здійснити розрахунок з Продавцем у розмірі 70% від загальної суми Договору, тобто 1 428 000,00 грн. (один мільйон чотириста двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок) у т.ч. ПДВ 238 тис грн. 00 коп. протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору і 25% по факту виготовлення обладнання, а саме 510 000,00 грн. (п'ятсот десять тисяч гривень 00 коп.) у т.ч. ПДВ 85 000 грн. 00 коп.. Решта суми 5%, а саме 102 000,00 грн. (сто дві тисячі гривень 00 коп.) у т.ч. ПДВ 17 000,00 грн. Покупець зобов'язаний перевести Продавцю після завершення пусконалагоджувальних робіт на території Покупця.
В свою чергу, Покупець, на виконання пункту 3.3 Договору здійснив попередню оплату вартості Обладнання в розмірі 70% від загальної суми, вказаної у Договорі, що становить
1 428 000,00 грн. та підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №3729 від 17.03.2025 року.
В порушення умов Договору, як зазначає позивач, Продавцем за період з 18 березня 2025 року по 17 червня 2025 року Покупцю не надіслано жодного повідомлення про готовність обладнання.
Всупереч вимогам Договору Відповідач станом на 21 червня 2025 не виготовило і не поставило придбане Обладнання, а тому Позивачем задля досудового врегулювання, направлено претензію щодо негайного виконання умов Договору в строк до 01 липня 2025 року, яку направлено на електронну адресу та вайбер Відповідача.
Окрім того, не отримавши жодної відповіді, ані на електронну адресу Позивача, ані поштовим відправленням, 23 липня 2025 рекомендованим листом на фактичну адресу місцезнаходження Відповідача направлено повторно претензію щодо негайного виконання умов Договору в строк до 31 липня 2025. Проте, станом на дату подання позовної заяви до суду на адресу Позивача від Відповідача не надходило жодних пояснень щодо невиконання зобов'язання і жодних пропозицій.
Пунктом 5.3 Договору визначено, що при недотриманні строків оплат чи термінів виготовлення, на винну сторону може бути накладено зобов'язання сплатити 0,1 % пені за кожен день протермінування від вартості невиконаних зобов'язань.
Враховуючи наведене, позивач просить розірвати укладений сторонами Договір та стягнути сплачені кошти, пеню та 3% річних, від простроченої суми.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача, як підставні та обгрунтовані, підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору, а саме п.3.3 здійснив попередню оплату вартості Обладнання в розмірі 70% від загальної суми, вказаної у Договорі, що становить 1 428 000,00 грн.
Таким чином, позивачем було сплачено 70% передплати за Договором.
Проте з матеріалів справи не слідує, що після здійснення позивачем 70% передплати, вчинялися дії щодо відвантаження обладнання позивачу та підписання акта виконаних робіт.
Позивачем надсилалися на адресу відповідача вимоги про виконання умов договору.
Оскільки, відповідачем обладнання поставлене не було та не було повернуто сплачені за нього кошти, позивач звернувся з позовом до суду про розірвання укладеного між сторонами Договору та стягнення сплаченої передплати.
Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як слідує із матеріалів справи, позивач укладаючи Договір, розраховував отримати обладнання (товар), проте, в зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, був позбавлений даної можливості.
Матеріали справи не містять доказів того, що після здійснення позивачем 70% передплати, відповідачем вчинялися дії щодо відвантаження обладнання до позивача та підписання акта виконаних робіт.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та розірвання Договору купівлі-продажу промислового обладнання №05/2025 від 14.03.2025р., укладеного між сторонами.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наявність обов'язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 1 428 000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу грошових коштів у вказаному розмірі або поставки обладнання на вказану суму, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 428 000,00 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 102 000,00 грн. пені, 5 868,49 грн. 3% річних.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.3 Договору визначено, що при недотриманні строків оплат чи термінів виготовлення, на винну сторону може бути накладено зобов'язання сплатити 0,1 % пені за кожен день протермінування від вартості невиконаних зобов'язань.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 5 868,49 грн., суд встановив, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними.
Щодо розрахунку пені у розмірі 102 000,00 грн., суд зазначає, що згідно власного перерахунку судом встановлено, що пеня, яку позивач нарахував на суму непоставленого обладнання за період з 18.06.2025р. по 06.08.2025р. складає 102 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 26 066,02 грн. у вигляді сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору та 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №5608 від 06.08.2025р. на суму 23 038,02 грн. та платіжною інструкцією №5674 від 1.08.2025р. на суму 3 028,00 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, а розподілу між сторонами підлягає судовий збір за даним позовом у сумі 26 066,01 грн., тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 26 066,01 грн.
Щодо заявлених до стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначив про понесення витрат на оплату правової допомоги.
До матеріалів справи долучено копію договору про надання правової допомоги від 06 серпня 2025р., копію додаткової угоди №1 від 06.08.2025р., копію ордера серії ВК №1184097 від 11.08.2025р. та розрахунок витрат на правову допомогу, платіжну інструкцію №5609 від 06.08.2025р. про оплату за надання правової допомоги у розмірі 20 000,00 грн. згідно додаткової угоди №1 від 06.08.2025р. до договору про надання правової допомоги від 06 серпня 2025р.
Позивач надав суду документи, що підтверджують представництво інтересів позивача саме адвокатом.
Відповідач не заперечив проти поданої заяви.
Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. № 5076-VI (зі змінами), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару, такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021р. у справі № 910/4317/21.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, тощо. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.
У додатковій угоді №1 від 06.08.2025р. до договору про надання правничої допомоги від 06.08.2025р., Адвокатом та Клієнтом було визначено фіксований розмір гонорару у сумі 20 000,00 грн. Водночас, оскільки детальний опис наданих послуг адвокатом суду наданий не був, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для оцінки заявлених до стягнення витрат на відповідність їх критерію співмірності та розумності.
Аналізуючи розмір витрат, понесених на правову допомогу позивачем у даній справі, з урахуванням наведеного та з урахуванням критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд доходить висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. в даній справі є частково обгрунтованими, такими, що не є обгрунтованими та пропорційними з предметом спору. Водночас, здійснюючи розподіл судових витрат, суд також зазначає, що відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати, понесені на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню з відповідача також пропорційно, що становить 15 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Розірвати договір купівлі-продажу промислового обладнання №05/2025 від 14.03.2025р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІКР ГРУП» адреса: Україна, 35310, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Жобрин, вулиця Лісова, будинок 1; ідентифікаційний код 42579475) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні інженерні рішення» (адреса: Україна, 79034, Львівська обл., місто Львів, вулиця Професора Буйка, будинок 14; ідентифікаційний код 42656458).
3.Стягнуrи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні інженерні рішення» (адреса: Україна, 79034, Львівська обл., місто Львів, вулиця Професора Буйка, будинок 14; ідентифікаційний код 42656458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКР ГРУП» (адреса: Україна, 35310, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Жобрин, вулиця Лісова, будинок 1; ідентифікаційний код 42579475) сплачені за договором купівлі-продажу промислового обладнання №05/2025 від 14.03.2025р. кошти в розмірі 1 428 000,00 грн., пеню в розмірі 102 000,00 грн. та 3 % річних в сумі 5 868,49 грн., понесені судові витрати, а саме: 26 066,01 грн. судового збору та 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці в період з 03.11.2025р. по 11.11.2025р., повне рішення складено 12.11.2025р.
Суддя Король М.Р.