вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
13 листопада 2025 рокуСправа № 912/2375/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 912/2375/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс" (03026, м. Київ, пров. Мисливський, буд. 1А)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (26332, Кіровоградська область, Гайворонський район, смт. Салькове, вул. Павлова, буд. 1)
про стягнення 117 287,78 грн,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" про стягнення 117 287,78 грн, з яких 19 039,60 грн - 3% річних, 98 248,18 грн - інфляційні втрати, з покладенням на відповідача судових витрат.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач покладені на нього умовами договору підряду від 20.07.2023 № 20/07-23 зобов'язання виконав з порушенням строків, встановлених договором, тому позивач, за порушення відповідачем зобов'язань за договором, у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою від 15.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2375/25; постановив справу № 912/2375/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами; розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала від 15.09.2025 вручена представнику позивача, відповідачу 17.09.2025 доставленням в Електронні кабінети 17.09.2025 о 15:03, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 47-48).
24.10.2025 від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, відповідно до якого заявник просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 000,00 грн.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, правової позиції по суті спору не повідомив, позовних вимог не заперечив, будь-яких заяв і клопотань до суду не подавав.
Згідно з частиною 9 статті 165, частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
За частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Дослідивши пояснення позивача, наведені в позовній заяві, та наявні у справі докази, господарський суд встановив обставини, які є предметом доказування у справі.
21.10.2024 Господарський суд Кіровоградської області ухвалив рішення у справі №912/1968/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" про стягнення заборгованості за договором підряду №20/07-23 від 20.07.2023 у розмірі 1 093 681,79 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДТРАНС" основний борг у розмірі 800 000,00 грн, пеню у розмірі 191 628,89 грн, 3% річних у розмірі 33 572,27 грн, інфляційні нарахування у розмірі 68 480,63 грн, а також 13 124,18 грн судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Чарнокіт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2024 у справі № 912/1968/24 залишена без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2024 у справі № 912/1968/24 залишене без змін.
З огляду на викладене, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2024 у справі №912/1968/24 набрало законної сили 27.05.2025.
Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає підстави звільнення від доказування. Зокрема, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Оскільки рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2024 у справі №912/1968/24 набрало законної сили 27.05.2025, таке судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені в ньому факти повторного доведення не потребують.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2024 встановлено, зокрема, що 20.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс" (Підрядник) укладено Договір підряду №20/07-23 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за дорученням Замовника та відповідно до умов цього Договору виконання робіт з середнього ремонту під'їзної залізничної колії (далі-робота), а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.
Замовник зобов'язаний оплатити роботи Підрядника в розмірах і в строки, установлені цим Договором; прийняти виконані Підрядником роботи та підписати акт виконаних робіт, за умови належного виконання таких робіт Підрядником (підпункти 3.2.1., 3.2.2. пункту 3.2 Договору).
Ціна робіт визначається сторонами у додатку №1 (Договірна ціна), який додається та є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна вартість цього договору складає 1 232 930,40 грн, у тому числі податок на додану вартість 205 488,40 грн (пункти 5.1.-5.2. Договору).
Оплата робіт здійснюється Замовником в такому порядку: авансовий платіж в розмірі 50% сплачується протягом 3 днів з дати підписання договору; остаточний розрахунок - 50% протягом 5 (п'яти) днів після виконання роботи (пункт 6.1. Договору).
Господарський суд під час розгляду справи №912/1968/24 встановив, що позивач виконав роботи в порядку та на умовах, визначених у Договорі, загальною вартістю 1 232 930,40 грн, що підтверджується підписаним сторонами Актом здачі-приймання виконаних робіт від 06.09.2023, в якому зазначено, що виконані роботи відповідають попереднім домовленостям та умовам Договору.
Суд також установив:
"За таких обставин відповідач зобов'язаний був оплатити виконані роботи у такі строки: авансовий платіж у розмірі 50% від вартості робіт - 616 465,20 грн мав бути сплачений не пізніше 24.07.2023; остаточний розрахунок за виконані роботи у сумі 616 465,20 грн, що становить 50% від вартості робіт, мав бути сплачений не пізніше 12.09.2023, оскільки акт здачі - приймання виконаних робіт був підписаний 06.09.2023 на суму 1 232 930,40 грн.
На момент подання позову до суду у справі (07.08.2024) заборгованість відповідача, з урахуванням здійснених ним оплат (200 000 грн за платіжною інструкцією №262 від 20.05.2024, 100 000 грн за платіжною інструкцією № 253 від 21.05.2024), становила 932 930,40 грн (1 232 930,40 - 200 000 - 100 000).
Під час судового розгляду відповідач сплатив позивачу додатково 132 930,40 грн (50 000,00 грн за платіжною інструкцією №481 від 15.08.2024, 50 000,00 грн за платіжною інструкцією №533 від 26.08.2024, 32 930,40 грн за платіжною інструкцією №573 від 03.09.2024).
Відповідач доказів проведення розрахунку відповідно до строків, встановлених у Договорі, до господарського суду не надав, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу не заперечив.
Отже, позов у частині стягнення 800 000,00 грн основного боргу суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню."
Також суд установив:
"У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 191 628,89 грн пені за період з 25.07.2023 до 24.01.2024, 33 572,27 грн 3% річних за період з 25.07.2023 до 02.08.2024 та 68 480,63 грн інфляційних втрат за період з серпня 2023 року до червня 2024 року.
Відповідач виконаних позивачем розрахунків не заперечив."
Суд дійшов такого висновку щодо стягнення 3% річних та інфляційних:
"Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог господарський суд встановив, що вони виконані правильно.
Отже, позовні вимоги в частині нарахування 3% річних у розмірі 33 572,27 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 68 480,63 грн підлягають задоволенню в повному обсязі."
Отже, за договором між позивачем та відповідачем виникла заборгованість за виконані роботи у розмірі 932 930,40 грн - на момент пред'явлення позову у справі №912/1968/24, яка частково за час розгляду була сплачена на суму 132 930,40 грн.
Позивач, подаючи позов, який розглянутий у справі №912/1968/24, нарахував, а суд стягнув з відповідача: 800 000,00 грн - основний борг, 191 628,89 грн - пеня за період з 25.07.2023 до 24.01.2024, 33 572,27 грн - 3% річних за період з 25.07.2023 до 02.08.2024, 68 480,63 грн - інфляційні втрати за період з серпня 2023 року до червня 2024 року, 13 124,18 грн судового збору.
На час розгляду справи №912/1968/24 в суді основна заборгованість, яка на момент подання позову становила 932 930,40 грн і внаслідок часткової сплати під час розгляду справи (50 000,00 грн за платіжною інструкцією №481 від 15.08.2024, 50 000,00 грн за платіжною інструкцією №533 від 26.08.2024, 32 930,40 грн за платіжною інструкцією №573 від 03.09.2024, що встановлено судом у справі № 912/1968/24), на момент ухвалення рішення у справі № 912/1968/24 становила 800 000 грн.
Відповідач сплатив за рішенням суду у справі № 912/1968/24 пеню у розмірі 191 628,89 грн, інфляційні нарахування у розмірі 68 480,63 грн, 3% річних у розмірі 33 572,27 грн, судовий збір у розмірі 13 124,18 грн, що підтверджують платіжні інструкції №317, 319, 316, 318 від 27.05.2025 (а.с. 36-37).
Також відповідач на виконання додаткового рішення у справі № 912/1968/24 сплатив витрати на правничу допомогу 30 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №434 від 03.07.2025 (а.с. 38).
Позивач зазначає, що інфляційні нарахування та 3% річних були нараховані позивачем при поданні позову за період з 25.07.2023 по 02.08.2024, що встановлено рішенням суду. Водночас, основна заборгованість залишалась несплаченою в повному обсязі з моменту подання позову і до 01.07.2025 (дати останнього платежу за платіжною інструкцією №432 від 01.07.2025 на суму 100 000 грн зі сплати основного боргу за Договором).
Основна заборгованість за Договором після подання позовної заяви у справі № 912/1968/24 сплачувалась відповідачем згідно з такими платіжними інструкціями (а.с. 32-35): №481 від 15.08.2024 - 50 000 грн (обставина, встановлена рішенням суду); №533 від 26.08.24 - 50 000 грн (обставина, встановлена рішенням суду); №573 від 03.09.2024 - 32 930,40 грн (обставина, встановлена рішенням суду); №804 від 06.11.2024 - 100 000 грн; №320 від 27.05.2025 - 100 000 грн; №326 від 28.05.2025 - 100 000 грн; №343 від 02.06.2025 - 100 000 грн; №355 від 04.06.2025 - 100 000 грн; №429 від 30.06.2025 - 200 000 грн; №432 від 01.07.2025 - 100 000 грн.
Під час розгляду справи №912/1968/24 відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 50 000,00 грн (платіжна інструкція № 481 від 15.08.2024), 50 000 грн (платіжна інструкція №533 від 26.08.2024), 32 930,40 грн (платіжна інструкція №573 від 03.09.2024), що встановлено рішенням суду, внаслідок чого сума заборгованості становила:
- з 03.08.2024 до 14.08.2024 - 932 930,40 грн.
- з 15.08.2024 до 25.08.2024 - 882 930,40 грн.
- з 26.08.2024 до 02.09.2024 - 832 930,40 грн.
- з 03.09.2024 до 05.11.2024 - 800 000,00 грн.
Після ухвалення рішення у справі № 912/1968/24 відповідач сплачував заборгованість згідно з такими платіжними інструкціями: №804 від 06.11.2024 - 100 000 грн, №320 від 27.05.2025 - 100 000 грн, №326 від 28.05.2025 - 100 000 грн, №343 від 02.06.2025 - 100 000 грн, №355 від 04.06.2025 - 100 000 грн, №429 від 30.06.2025 - 200 000 грн, №432 від 01.07.2025 - 100 000 грн, внаслідок чого сума заборгованості становила:
- з 06.11.2024 до 26.05.2025 - 700 000,00 грн.
- з 27.05.2025 до 27.05.2025 - 600 000,00 грн.
- з 28.05.2025 до 01.06.2025 - 500 000,00 грн.
- з 02.06.2025 до 03.06.2025 - 400 000,00 грн.
- з 04.06.2025 до 29.06.2025 - 300 000,00 грн.
- з 30.06.2025 до 30.06.2025 - 100 000,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати виконаних робіт, позивач, керуючись приписами статті 625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 03.08.2024 по 30.06.2025, інфляційні втрати за період з серпня 2024 року по червень 2025 року.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом порушених прав з позовом про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Вирішуючи спір, господарський суд враховує таке.
Відповідно до 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до правової позиції, викладеної в пункті 4.31 постанови Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання із наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.
Як убачається з обставин спору, відповідач грошове зобов'язання перед позивачем за договором підряду №20/07-23 від 20.07.2023 у сумі 800 000,00 грн, що встановлено рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі №912/1968/24 від 21.10.2024, яке набрало законної сили, виконав з порушенням строків.
Ураховуючи порушення відповідачем строку виконання господарського зобов'язання за договором підряду №20/07-23 від 20.07.2023, наявні правові підстави для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Заявлені у справі № 912/2375/25 суми 3% річних, що нараховані на суму основного боргу за період прострочення з 03.08.2024 по 30.06.2025 та інфляційних втрат за період з серпня 2024 року по червень 2025 року не охоплені рішенням суду у справі № 912/1968/24.
Водночас господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивач здійснив неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.
Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача суму трьох процентів річних за період з 03.08.2024 по 14.08.2024 на суму основного боргу в розмірі 932 930,40 грн, за період з 15.08.2024 по 25.08.2024 на суму боргу в розмірі 882 930,40 грн, за період з 26.08.2024 по 02.09.2024 на суму основного боргу в розмірі 832 930,40 грн, за період з 03.09.2024 по 05.11.2024 на суму основного боргу в розмірі 800 000,00 грн, за період з 06.11.2024 по 26.05.2025 на суму основного боргу в розмірі 700 000,00 грн, за період з 27.05.2025 по 27.05.2025 на суму основного боргу в розмірі 600 000,00 грн, за період з 28.05.2025 по 01.06.2025 на суму основного боргу в розмірі 500 000,00 грн, за період з 02.06.2025 по 03.06.2025 на суму основного боргу в розмірі 400 000,00 грн, за період з 04.06.2025 по 29.06.2025 на суму основного боргу в розмірі 300 000,00 грн, за період з 30.06.2025 по 30.06.2025 на суму основного боргу в розмірі 100 000,00 грн.
Стосовно розрахунку інфляційних втрат, такий розрахунок здійснений позивачем за період серпня 2024 року на суму основного боргу в розмірі 882 930,40 грн, за вересень 2024 року - жовтень 2024 року - на суму основного боргу в розмірі 800 000,00 грн, за період з листопада 2024 року по травень 2025 року - на суму основного боргу в розмірі 700 000,00 грн, за червень 2025 року - на суму основного боргу в розмірі 300 000,00 грн.
Відповідач належними, допустимими та достовірними доказами не спростував доводів позивача щодо порушення відповідачем строку виконання грошових зобов'язань.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який виконаний позивачем правильно, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19 039,60 грн та інфляційних втрат в сумі 98 248,18 грн.
На підставі вищенаведеного в сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат слід зазначити таке.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.
У разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Господарський суд зазначає, що позовна заява подана позивачем до суду в електронній формі.
Звертаючись з позовом до суду, позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 028,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 793 від 05.09.2025, замість 2 422,40 грн. Судовий збір у розмірі 605,60 грн може бути повернутий позивачу з Державного бюджету ухвалою суду за письмовим клопотанням позивача.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 422,40 грн.
Позивач також заявив про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (пункт 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного вбачається, що до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
На підтвердження надання правничої допомоги, позивач надав суду ордер на надання правової допомоги серія АІ №1982076 від 05.09.2025 (а.с. 8), копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №8926/10 від 13.03.2020 (а.с. 7), договір про надання правничої допомоги від 01.08.2024 (а.с. 55-57), акт прийому-передачі наданих послуг №1 від 24.10.2025 (а.с. 54) та платіжних інструкцій №760 від 31.07.2025, №804 від 18.09.2025 (а.с. 52-53).
Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню, крім витрат із сплати судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція, викладена в постанові об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
За умовами договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 (далі - Договір) сторони узгодили таке:
- Виконавець зобов'язується надати професійну правничу допомогу (послуги) з будь-яких питань, які стосуються діяльності Замовника, зокрема послуги щодо підготовки і подання позовних заяв, в тому числі щодо стягнення заборгованості, інших процесуальних документів, щодо аналізу наданих Замовником матеріалів та документів, формування правових позицій та представництва інтересів Замовника в судах, зокрема в судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах всіх рівнів та інстанцій та у будь-яких інших підприємствах, установах організаціях та органах державної влади, з усіма необхідними повноваженнями для представництва Замовника, без обмеження повноважень на представництво (пункт 1.1. Договору);
- Виконавець зобов'язаний протягом п'яти календарних днів після закінчення надання правничої допомоги за цим договором підготувати, підписати та передати Замовнику на підпис Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правничої допомоги разом з іншими документами, що мають відношення до даного договору (пункт 2.1.5 Договору);
- сторони погодили, що оплата послуг здійснюється Замовником у грошовій одиниці гривні, вартість послуг за даним договором складає суму, яка визначається в Актах приймання-передачі наданих послуг підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 3.1. Договору).
Згідно з пунктом 6.1. Договору він вважається укладеним з дня його підписання та діє до 31 грудня 2025 року, а в частині проведення взаєморозрахунків - до їх повного виконання.
Договір підписано сторонами та скріплено печаткою Замовника.
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг №1 від 24.10.2025 Виконавець передає надані адвокатські послуги, а Замовник приймає надані адвокатські послуги.
Відповідно до умов Договору Виконавець надав такі послуги:
- розроблення правової позиції, підготовка та подання позовної заяви Замовника до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (код ЄДРПОУ 32954158) щодо стягнення заборгованості за Договором підряду №20/07-23 від 20.07.2023, підготовка додатків до позовної заяви;
- проведення розрахунку інфляційних втрат, трьох відсотків річних від суми заборгованості боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (код ЄДРПОУ 32954158) за Договором підряду №20/07-23 від 20.07.2023.
Вартість наданих послуг становить 12 000,00 грн без ПДВ.
Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу у справі надав адвокат Рябко Сергій Олександрович на підставі ордеру на надання правової допомоги серії АІ №1982076 від 05.09.2025 та договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами угоди сторони чітко визначили, що вартість обслуговування згідно з договором становить 12 000,00 грн.
Отже, у цьому випадку встановлення сторонами в умовах угоди про надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Дослідивши надані суду копії договору про надання правничої допомоги, акта прийому-передачі наданих послуг №1 від 24.10.2025 та платіжних інструкцій про оплату правової допомоги, ураховуючи складення та підписання позовної заяви, суд дійшов висновку про реальність надання адвокатом Рябко С.О. правової допомоги позивачу у цій справі.
Дослідивши надані сторонами докази, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи задоволення позову, суд встановив, що вказані судові витрати пов'язані з розглядом цієї справи, їхній розмір є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в розмірі 12 000,00 грн.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (26332, Кіровоградська область, Гайворонський район, смт. Салькове, вул. Павлова, буд. 1, код ЄДР 32954158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс" (03026, м. Київ, пров. Мисливський, буд. 1А, код ЄДР 2156714) 19 039,60 грн 3% річних, 98 248,18 грн інфляційних втрат, а також 2 422,40 грн судового збору та 12 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати до електронних кабінетів учасників справи.
Повне рішення складено 13.11.2025.
Суддя Б.М. Кузьміна