вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
06 листопада 2025 рокуСправа № 912/2223/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу № 912/2223/25
за позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об"єднання "Павлоградський хімічний завод" (61400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44)
до відповідача Приватного підприємства "Новоукраїнський гранітний кар'єр" (27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Короленка, буд. 2А)
про стягнення 1 188 358,12 грн,
за участю представників:
від позивача - Гордиченко І.В. (у режимі відеоконференції),
від відповідача - участі не брали,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Науково-виробниче об"єднання "Павлоградський хімічний завод" з вимогами до Приватного підприємства "Новоукраїнський гранітний кар'єр" про стягнення 1 188 358,12 грн, з яких 900 500,16 грн - основний борг, 82 599,30 грн - пеня, 180 100,03 грн - штраф, 7 993,48 грн - 3% річних, 17 165,15 грн - інфляційні втрати, з покладенням на відповідача судових витрат.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на виробництво вибухових робіт №435823 від 22.05.2023 в частині оплати вибухових робіт.
Ухвалою від 01.09.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2223/25 за правилами загального позовного провадження. Установив сторонам строки для подання заяв по суті справи, в тому числі відповідачу - відзиву (15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі). Підготовче засідання призначив на 07.10.2025 о 11:00.
Ухвала від 01.09.2025 вручена учасникам справи, в тому числі відповідачу 01.09.2025 доставленням в їхні Електронні кабінети 01.09.2025 о 17:08, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 62-63).
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, підготовче засідання 07.10.2025 не відбулося.
Ухвалою від 13.10.2025 підготовче засідання призначено на 21.10.2025 о 12:00.
Ухвала від 13.10.2025 вручена учасникам справи, в тому числі відповідачу 13.10.2025 доставленням в їхні Електронні кабінети 13.10.2025 о 13:06, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 72-73).
21.10.2025 від відповідача надійшла заява, в якій він просить зменшити розмір сум, нарахованих позивачем на підставі пункту 7.7. Договору, а саме: пеню у розмірі 82 599,30 грн до 17 165,15 грн, а також штраф у розмірі 180 100,03 грн до 17 165,15 грн. Відповідач зазначає, що заявлені позивачем суми пені та штрафу у своїй сукупності є надмірно великими порівняно із збитками позивача. У частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідач не заперечує проти здійснених позивачем розрахунків. Водночас, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем будь-яких інших збитків, відповідач вважає безпідставним заявлення вимог про стягнення пені у розмірі 82 599,30 грн та штрафу у розмірі 180 100,03 грн. За твердженням відповідача порушення строків платежу сталася не з його вини, а через об'єктивні обставини, зокрема єдиний покупець добутого каменю не сплатив відповідачу кошти, оскільки перебуває у стані банкрутства; діяльність підприємства - покупця та взагалі каменедобувних підприємств в Україні була зупинена внаслідок військової агресії рф; виробництво та закупівля щебеню стали неможливими, оскільки зруйновані логістичні зв'язки між Одеською та Кіровоградською областями; відповідач не має інших покупців своєї продукції, тому не міг отримати кошти іншим шляхом.
Протокольною ухвалою від 21.10.2025 суд, керуючись статтею 177 Господарського процесуального кодексу України, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 06.11.2025 о 11:00.
Ухвала від 21.10.2025 вручена учасникам справи, в тому числі відповідачу доставленням в Електронні кабінети, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 102-103).
У судовому засіданні 06.11.2025 позивач позовні вимоги підтримав і просив задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві; відповідач представника в засідання не направив, про дату, час і місце його проведення був належно повідомлений.
06.11.2025 суд ухвалив рішення у справі і проголосив його вступну та резолютивну частини.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив обставини, які є предметом доказування у справі.
22.05.2023 між Приватним підприємством "Новоукраїнський гранітний кар'єр" (замовник) та Державним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (підрядник) укладено договір № 435823 на виробництво вибухових робіт, за умовами пункту 1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання по виробництву вибухових робіт в кар'єрі замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до пункту 1.2. договору у комплекс вибухових робіт, що здійснюються підрядником входить: доставка ВМ (вибухових матеріалів) до місць робіт; охорона блоків, що заряджаються, при виконанні масових вибухів; виробництво масових вибухів відповідно з технічних розрахунків та паспортів вибухових робіт.
Пунктом 1.3. договору встановлено, що результатом виконаних робіт (продукцією) підрядника є підірвана гірнича маса, що забезпечує роботу гірничотранспортного комплексу замовника і відповідає умовам пункту 6.2 даного договору.
Орієнтована сума договору складає 12 000 000,00 грн, ПДВ 20% - 2 400 000,00 грн, разом - 14 400 000,00 грн (п. 5.1 договору).
Відповідно до пункту 4.3. договору здача і прийом робіт оформляється актом не пізніше 3-х днів після проведення вибухових робіт. Оплаті підлягає вся підірвана гірнича маса.
Згідно з пунктами 5.4, 5.5, 5.6 договору при виробництві масових вибухів замовник здійснює 50% передоплати від передбачуваного обсягу вибухових робіт за 5 календарних днів до проведення масового вибуху, дата здійснення якого вказується в графіку проведення вибухових робіт. Решту суми 50% замовник виплачує протягом 30-ти календарних днів з дня підписання Акта виконаних робіт, з урахуванням узгодження між сторонами негабариту та якості виконаних робіт, але не пізніше дати проведення наступних робіт. У випадку перевищення обсягу вибухових робіт від передбачуваного замовник оплачує залишок виконаних робіт за актом прийому-передачі виконаних робіт протягом 30-ти календарних днів.
Пунктом 7.1 договору врегульовано відповідальність сторін, а саме: за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків згідно з цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
За несвоєчасну або неповну оплату вибухових робіт, зазначених в пунктах 5.4., 5.5., 5.6. договору, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, починаючи з наступного дня прострочення виконання, а за прострочення понад 30 днів виплачується штраф у розмірі 20% зазначеної вартості (пункт 7.7. договору).
Договір вступає силу з моменту підписання та діє по 31.12.2023 та до повного виконання своїх зобов'язань (пункт 13.1 договору).
Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін письмово не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (пункт 13.2 договору).
Додатком до договору є протокол погодження договірної ціни на виконання вибухових робіт виробництво масового вибуху (додаток 1), згідно з яким вартість масового вибуху за 1 м3 гірської маси в щільному тілі становить 78,06 грн /м3 з ПДВ (відповідно до редакції додаткової угоди №3 від 24.03.2025 до договору) (а.с. 23-24).
Договір та додаток "Протокол погодження договірної ціни на виконання вибухових робіт виробництво масового вибуху" до договору підписані сторонами та засвідчені печатками підприємств.
На виконання умов вказаного договору Приватне підприємство "Новоураїнський гранітний кар'єр" перерахувало на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" передоплату у розмірі 449 937,84 грн, що підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями: №1340 від 28.03.2025 на суму 212 000,84 грн, №1341 від 31.03.2025 на суму 39 000,00 грн, №1342 від 31.03.2025 суму 198 937,00 грн (а.с. 26-32).
06.04.2024 Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" здійснило вибухові роботи об'ємом 17 300 м3, про що сторони склали Акт №1/2025 здачі-приймання робіт (надання послуг), згідно з яким Приватне підприємство "Новоукраїнський гранітний кар'єр" прийняло вибухові роботи в обсязі 17300 м3 на загальну вартість 1 350 438,00 грн (ціна за 1 м3 вибухових робіт становить 65,05 грн. без ПДВ) (а.с. 33).
09.05.2025 на адресу позивача від відповідача надійшов лист за вих. №09-05-25.1 про зобов'язання погашення заборгованості до кінця липня 2025 року (а.с. 34).
Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" направило на адресу Приватного підприємства "Новоукраїнський гранітний кар'єр" претензію № 25/257-10 від 03.06.2025, яка залишилась без задоволення (а.с. 35-38).
Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" посилається на неналежне виконання Приватним підприємством "Новоукраїнський гранітний кар'єр" зобов'язань за договором на виробництво вибухових робіт №435823 від 22.05.2023 в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт (наданих послуг), що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 900 500,16 грн, 82 599,30 грн пені, 180 100,03 грн штрафу, 7 993,48 грн 3% річних, 17165,15 грн збитків від інфляції.
Вирішуючи спір, господарський суд враховує таке.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд установив, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Ураховуючи зазначений вид договору, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов'язок замовника оплатити вартість цієї послуги.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі укладеного договору на виробництво вибухових робіт №435823 від 22.05.2023 між сторонами підписано Акт здачі-прийняття робіт, відповідно до яких позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи загальною вартістю 1 350 438,00 грн, які оплачено відповідачем частково в сумі 449 937,84 грн, залишок несплачених коштів становить 900 500,16 грн.
Згідно з умовами договору при виробництві масових вибухів замовник здійснює 50% передоплати від передбачуваного обсягу вибухових робіт за 5 календарних днів до проведення масового вибуху, дата здійснення якого вказується в графіку проведення вибухових робіт. Решту суми 50% замовник виплачує протягом 30-ти календарних днів з дня підписання Акта виконаних робіт, з урахуванням узгодження між сторонами негабариту та якості виконаних робіт, але не пізніше дати проведення наступних робіт.
Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1/2025 підписано сторонами 06.04.2025.
Отже, враховуючи положення пункту 5.5. договору, відповідач повинен був перерахувати кошти на розрахунковий рахунок позивача до 06.05.2025.
За такого відповідно до умов договору на виробництво вибухових робіт №435823 від 22.05.2023 строк оплати виконаних робіт є таким, що настав 06.05.2025.
Крім того, саме акт виконаних робіт є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, та, відповідно, є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі №914/1556/17.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази погашення вказаної заборгованості за договором.
З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання, зокрема, не здійснив оплату вартості виконаних позивачем робіт у повному обсязі, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 900 500,16 грн, факт існування якої належним чином доведений та не спростований відповідачем у встановленому законом порядку.
Відповідно, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 900 500,16 грн.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно статті 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 7 993,48 грн 3% річних за період з 06.05.2025 по 21.08.2025, а також 17 165,15 грн інфляційних втрат за травень - липень 2025 року.
Суд установив, що при нарахуванні 3% річних позивач неправильно визначено період здійснення таких нарахувань, а саме: неправильно визначено перший день прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних за період з 07.05.2025 по 21.08.2025 (включно) на суму заборгованості 900 500,16 грн, вказує, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 919,47 грн 3% річних.
За такого у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь 74,01 грн 3% річних слід відмовити.
Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, установив, що такий розрахунок є правильним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування та стягнення пені та штрафу слід зазначити таке.
Позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань нарахував пеню в розмірі 82 599,30 грн за період з 06.05.2025 по 21.08.2025 та 20% штрафу у розмірі 180 100,03 грн від суми 900 500,16 грн (900 500,16 х 20% = 180 100,03).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойка (штраф, пеня) - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання. Пеня є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідач, уклавши договір на виробництво вибухових робіт №435823 від 22.05.2023, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені та штрафу за порушення або неналежне виконання зобов'язань.
Відповідно до пункту 7.7 Договору за несвоєчасну або неповну оплату вибухових робіт, зазначених в пунктах 5.4., 5.5., 5.6. договору, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, починаючи з наступного дня прострочення виконання, а за прострочення понад 30 днів виплачується штраф у розмірі 20% зазначеної вартості
Суд звертає увагу на позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі 910/12876/19, згідно з якою щодо порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України.
У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідно до матеріалів справи, позивач здійснив нарахування пені за період з 06.05.2025 по 21.08.2025 у розмірі 82 599,30 грн.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до пунктів 5.4, 5.5 договору, визначаючи момент прострочення виконання зобов'язання, суд зазначає, що останній день для виконання зобов'язання за договором - 06.05.2025, оскільки решту суми 50% замовник виплачує протягом 30-ти календарних днів з дня підписання Акта виконаних робіт, який підписано сторонами договору 06.04.2025.
Ураховуючи, що термін для виконання зобов'язання спливає 06.05.2025, нарахування пені має починатися з наступного дня, тобто з 07.05.2025.
Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19, суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені, враховуючи вищевикладене, обраний позивачем період та суму боргу, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, у розмірі 81 834,49 грн.
За такого, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь 764,81 грн пені слід відмовити.
Здійснивши перевірку розрахунку 20% штрафу, суд установив, що він здійснений арифметично та методологічно правильно та підлягає задоволенню.
Щодо зменшення розміру пені та штрафу.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно - правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).
За приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого.
Положення статті 3 Цивільного кодексу України регламентують загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
За такого, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання суд вирішує з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
У цій справі суд вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд об'єктивно оцінивши цей випадок, бере до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.
Суд бере до уваги відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язання з оплати виконаних вибухових робіт за Договором і утворення заборгованості в сумі 900 500,16 грн. Також відсутні відомості і докази понесення позивачем інших значних негативних наслідків порушення відповідачем зобов'язання з оплати виконаних вибухових робіт на відповідну суму.
Суд ураховує, що ступінь виконання зобов'язання відповідачем за Договором становить 33,3 %, зокрема за надані вибухові роботи на суму 1 350 438,00 грн відповідач розрахувався в сумі 449 937,84 грн (449 937,84 х 100% / 1 350 438,00 = 33,3 %).
Відповідач не ухиляється від сплати заборгованості, заборгованість за виконані роботи на відповідну суму визнає.
Надані відповідачем документи - спеціальний дозвіл на користування надрами та оборотно-сальдова відомість за рахунком 36.1 підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності та наявність дебіторської заборгованості в сумі 8 384 187,20 грн, що свідчить про фінансові труднощі в діяльності відповідача, а не ухилення від виконання договірних зобов'язань.
На підставі викладеного, суд з метою забезпечення балансу інтересів сторін, дійшов висновку, що заявлені до стягнення пеня та штраф підлягають зменшенню на 30%, отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 57 284,15 грн та штраф у розмірі 126 070,02 грн.
За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Приватного підприємства "Новоукраїнський гранітний кар'єр" на користь Державного підприємства "Науково - виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" заборгованості у розмірі 900 500,16 грн, 3% річних у розмірі 7 919,47 грн, інфляційних втрат у розмірі 17 165,15 грн, пені у розмірі 57 284,15 грн, штрафу у розмірі 126 070,02 грн. В іншій частині позовних вимог належить відмовити з викладених вище підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 17 812,79 грн покладається на відповідача.
Судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними вище нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Новоукраїнський гранітний кар'єр" (27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Короленка, буд. 2А, код ЄДРПОУ 13755622) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об"єднання "Павлоградський хімічний завод" (61400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 14310112) 900 500,16 грн основного боргу, 7 919,47 грн 3% річних, 17 165,15 грн інфляційних втрат, 57 284,15 грн пені, 126 070,02 грн штрафу та 17 812,79 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.
Копії рішення надіслати до електронних кабінетів сторін.
Повне рішення складено 13.11.2025.
Суддя Б.М. Кузьміна