майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"13" листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1182/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Бура Д.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Хитрик В.А.
від відповідача: Радь І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України
до Приватного підприємства "Фобос"
про стягнення 697840 грн .
Зміст позовних вимог та заперечень.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 697840,00 грн. штрафу за непоставку товару по Договору №778 від 19.11.2024.
У відзиві на позовну заяву Приватне підприємство "Фобос" вважає вимоги позовної заяви безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, просить зменшити розмір штрафних санкцій на 99% посилаючись на те, що невиконання умов договору по поставці товару відбулося не з вини відповідача (а.с.59).
У додаткових поясненнях Приватне підприємство "Фобос" зазначило, що відповідач вживав заходи до належного виконання Договору №778, однак його вина відсутня у неможливості здійснення поставки товару у встановлений договором строк, у зв'язку з порушенням зобов'язань його контрагентом по зовнішньоекономічному контракту по поставці товару придбаного для ДЗ Держспецзв'язку, що було спричинено необхідністю отримання дозволів в іноземних державах на перевезення товарів військового призначення (а.с.96).
У відповіді на відзив Департамент забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, зазначив, що ризики невиконання контрагентами відповідача їх договірних обов'язків перед ПП"Фобос" не можуть покладатися на замовника як покупця відповідного товару, тим більше в умовах війни вся логістика, що стосується обороноздатності, має вищий пріоритет; обставини, на які посилається відповідач у відзиві, обгрунтовуючи невиконання договору, не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення виконавцем договірних обов'язків. Позивач просить відмовити в задоволенні вимог, які зазначені у відзиві (а.с.162).
Рух справи.
03.09.2025 до суду надійшла вказана позовна заява.
Ухвалою від 04.09.25 суд відкрив провадження у справі №906/1182/25 за вказаною позовною заявою та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
22.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Приватного підприємства "Фобос". Відповідач просив розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін враховуючи спірність ситуації і потребу у наданні додаткових пояснень від сторін.
Ухвалою від 24.09.2025 суд вирішив розглядати справу у спрощеному провадженні з повідомленням сторін та призначив судове засідання на 30.09.2025.
10.10.2025 до суду надійшли додаткові пояснення від Приватного підприємства "Фобос" (а.с.96).
14.10.2025 до суду надійшла відповідь на відзив від Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (а.с.162).
У судовому засіданні 04.11.25 оголошено перерву до 05.11.25, до 13.11.25.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, та просив покласти судові витрати на відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні просив вирішити спір про стягнення штрафних санкцій у розумних межах.
Встановлені судом обставини.
19 листопада 2024 року між Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (замовник/позивач) та Приватним підприємством "Фобос" (виконавець/відповідач) укладено Договір на поставку боєприпасів №271, за умовами якого Виконавець зобов'язався виготовити та поставити Департаменту набої 9х18 мм Макаров (далі - Товар) на загальну суму 3 489 200,00 грн. згідно Специфікації. Кінцевий строк поставки Товару - до 15.12.2024 (а.с.5).
22.11.2024 Відповідач звернувся до Департаменту із листом № 1501, яким просив продовжити строк поставки Товару до 15.01.2025, оскільки Відповідачу необхідно вжити заходів щодо зміни кінцевого споживача Товару в Державній службі експортного контролю України та надання відповідних документів іноземному контрагенту - Royal-Sparta Ltd для отримання транзитних дозволів на перевезення Товару країнами Європи.
27.12.2024 сторонами укладено Додаткову угоду № 778/1 до Договору, якою продовжено строк поставки Товару до 01.05.2025.
На визначену Договором дату Відповідач Товар не поставив.
Департамент застосував до Відповідача штрафні санкції за порушення строків поставки товару та направив Відповідачу Претензію № 85 від 19.05.25 на суму 48848,80 грн (а.с.15,16).
27.05.2025 Відповідач звернувся до Департаменту з листом № 473, яким повідомляв про істотну зміну обставин, просив перенести строки поставки Товару та не застосовувати штрафні санкції. На підтвердження істотної зміни обставин надав Висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 27.05.2025 № 255/03.23 (а.с.32,33).
За результатами дослідження порушеного питання Департаментом було встановлено, що Відповідачем пропущено визначені п. 8.2. Договору строки для повідомлення про настання обставин непереборної сили, а тому вимоги Відповідача залишено без задоволення. Про зазначені обставини Відповідача повідомлено листом від 16.06.2025 №13/15-1093/ 2025.
Отже сторони не досягли взаємної згоди для укладення додаткової угоди на продовження строку поставки, як передбачено п.12.1 Договору.
18.07.2025 листом № 674 Відповідач запропонував Департаменту розірвати Договір за згодою сторін та надав проєкт відповідної додаткової угоди (а.с.41).
22.07.2025 Департамент направив Відповідачу Повідомлення про дострокове розірвання договору з 02.08.2025 з вимогою сплатити штраф у розмірі 697840,00 грн за непоставку Товару (а.с.46).
Штраф відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Висновки суду та норми права.
За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач не поставив Товар Департаменту у встановлені Договором строки, а тому зобов'язання вважається порушеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, але не виключно розірвання договору.
Умовами п. 6.4.1. Договору, Департаменту надано право на розірвання Договору в односторонньому порядку у випадку невиконання або неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, передбачених Договором, повідомивши останнього про припинення дії Договору у письмовій формі за 10 календарних днів.
22.07.2025 Департаментом направлено Відповідачу Повідомлення про розірвання договору з 02.08.2025.
Департаментом дотримано вимоги законодавства та Договору щодо одностороннього порядку розірвання договору, а тому Договір вважається розірваним з 02.08.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У той же час розірвання договору не звільняє боржника від відповідальності за раніше допущені порушення своїх зобов'язань за договором. Це випливає з аналогії права з ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, але не виключно сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно пункту 7.6. Договору, у разі безпідставної відмови від поставки (не поставки) товару, виконавець сплачує штраф у розмірі 20% від суми непереданого товару.
З огляду на зазначене, позовні вимоги Департаменту щодо стягнення з Відповідача штрафу в сумі 697 840,00 грн (3489200,00х20%=697840) за непоставку Товару є правомірними та обґрунтованими.
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Заперечуючи проти позову та заявивши про зменшення розміру штрафу відповідач посилається на те, що неможливість поставки товару виникла не з вини відповідача, позивач повідомлявся про усі дії відповідача щодо затримки поставки, позивач не поніс збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань.
На заперечення відповідача суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно ст. 1 Закону України "Про підприємництво" , Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами.
Підписавши Договір та скріпивши його відбитком своєї печатки відповідач фактично вчинив дії, які свідчать про те, що він погодився з викладеними у Договорі умовами.
Підписуючи Договір позивач розраховував на отримання товару у строки , які вказані у договорі. Строк поставки відкладався неодноразово і був відкладений аж на п'ять місяців і це в умовах військового стану в країні щодо поставки товару оборонного призначення.
Як Позивач, так і Відповідач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Натомість, станом на день підписання Договору №778 від 19.11.2024, в порушення умов даного договору, відповідач не мав у власності товару, яку зобов'язався поставити позивачу, не міг ним вільно розпоряджатися, що свідчить про введення позивача в оману, який розраховував на порядність, добросовісність відповідача, та на своєчасне здійснення ним поставки товару, який до того ж використовується у сфері оборони, про що знав відповідач.
Суд не приймає виключною обставиною для зменшення штрафних санкцій посилання відповідача на затримку поставки товару з вини іншої особи, оскільки правовідносини з іншою юридичною особою перебувають за межами договору №778 від 19.11.2024.
Також суд критично ставиться та не вважає коректним прохання відповідача зменшити розмір штрафних санкцій, у зв'язку з відсутністю у позивача збитків, з огляду на предмет поставки за договором - товар, який необхідний для збереження життя і здоров'я людей через військову агресію російської федерації проти України.
Згідно висновку Касаційного господарського суду викладеного у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду.
Відповідач зазначає і інші аргументи на виправдання невиконання взятих на себе зобов'язань по договору та на зменшення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань, однак суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України"). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відтак, враховуючи вищенаведене, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в сумі 697840 грн. обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються доказами і підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги задоволенні повністю, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236,237,238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Фобос" (10014, м.Житомир, вул.Велика Бердичівська,13; код 32313503) на користь Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (03142, м.Київ, вул.Максима Залізняка,3; код 36038290) - 697 840,00 грн. штрафу, 8374,08грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 13.11.25
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
- сторонам до ЕК