Рішення від 11.11.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

РІШЕННЯ

іменем України

11.11.2025р. Справа №905/169/25 (624/247/25)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення 251766,90 грн., -

сторони не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду на стадії розпорядження майном знаходиться справа № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; на офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано відповідне оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» за №75623 від 26.03.2025.

Від Шевченківського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа № 624/247/25 (№ провадження 2/761/6411/2025) за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» 125883,45 грн. утриманих, але не виплачених аліментів (за період 01.03.2020-01.12.2020 в розмірі 35106,18 грн., за період 01.03.2024-01.09.2024 в розмірі 90777,24 грн.) та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 125883,45 грн. на утримання неповнолітньої доньки, для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (вх.№ 4906/25).

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи № 905/169/25 (624/247/25) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.07.2025 передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2025 прийнято до свого провадження вказану цивільну справу, вирішено її розглядати в порядку спрощеного провадження, судове засідання призначено на 04.11.2025, визнано явку представників сторін не обов'язковою, встановлено сторонам строк для надання суду заяв по суті та документів, вирішені інші процедурні питання.

Ухвалою від 04.11.2025 відкладено розгляд справи на 11.11.2025, визнано явку сторін не обов'язковою, зобов'язано відповідача надати суду до дня судового засідання письмово відомості про розмір заборгованості перед позивачем по складових та період її виникнення, що підтвердити документально.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач та відповідач повідомлені в системі "Електронний суд", що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.

07.11.2025 в системі «Електронний суд» відповідач подав додаткові пояснення у справі (вх.№ 01-41/10465/25), в яких вказує, що згідно облікових даних ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» заборгованість по аліментам на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка виникла за період: з березня 2020р. по грудень 2024р. становить 35106,18 грн., з березня 2024р. по вересень 2024р. - 90777,27 грн., за квітень 2025р. - 60980,86 грн., а загальна сума заборгованості складає 186864,31 грн. (сто вісімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят чотири грн.31 коп.). Детальний розрахунок заборгованості наведено у довідці від 07.11.2025, що додається до цих пояснень.

У судовому засіданні сторони участі не приймали, що в розумінні ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України не є перешкодою для розгляду справи в цьому судовому засіданні.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з'явились.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25.

Судом таких обставин не встановлено. Відтак відсутні підстави для залишення без розгляду цієї позовної заяви на підставі спеціальної норми - частини 4 статті 7 КУзПБ.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ, ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ:

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-порталу «Судова влада України» встановлено, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2010р. у справі № 2-12251/10 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Родинське Донецької області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 серпня 2010 р. до досягнення дитиною - ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн., а також збір за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини.

У цьому рішенні судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 знаходяться у шлюбі зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області з 07.08.2009р. та є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачка не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 25.01.2013р. Відповідач ОСОБА_2 працює: Державне підприємство «ВК шахта «Краснолиманська» на посаді гроз 5 та отримує заробітну плату.

Вказане судове рішення сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини встановлені рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2010 р. у справі № 2-12251/10 мають преюдиційний характер і повторному доведенню не потребують.

Сторонами не оспорюється і підтверджується матеріалами справи, що виконавчий документ № 2-12251 від 27.10.2010, виданий Красноармійським міськрайонним судом Донецької області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, знаходиться на виконанні в Покровському відділі державної виконавчої служби у Покровському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (постанова від 20.12.2011 ВП № 30434879 про відкриття виконавчого провадження).

З Інформації про виконавче провадження № 30434879 (за посиланням: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) встановлено, що боржник - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , працює на ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ". За постановою державного виконавця від 22.05.2018 виконавчий документ передано на виконання до підприємства - ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ".

Згідно звітів ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» № 221/2 та № 221/3 від 04.11.2024 та листів Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.12.2023 № 22.07/27033 та від 30.01.2025 № 22.27/1200, за період з 01.03.2020 по 01.12.2020 та за період з 01.03.2024 по 01.09.2024 утворилась заборгованість з перерахування стягнутих аліментів підприємством стягувачці - ОСОБА_1 , а саме: ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» не було перераховано утриманих аліментів із заробітної плати боржника за період з 01.03.2020 по 01.12.2020 у розмірі 35106,18 грн. та за період з 01.03.2024 по 01.09.2024 у розмірі 90777,27 грн. Загальна заборгованість складає 125883,45 грн.

З Інформації про виконавче провадження № 30434879 (за посиланням: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) також відомо, що станом на 11.11.2025 згідно виконавчого документа аліменти не сплачено.

Відповідач-роботодавець боржника визнає та не оспорює факт несплаченої заборгованості з утриманих аліментів із заробітної плати боржника за період з 01.03.2020 по 01.12.2020 у розмірі 35106,18 грн. та за період з 01.03.2024 по 01.09.2024 у розмірі 90777,27 грн., що разом становить 125883,45 грн. (сто двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят три гривень 45 коп.)

У поданій до суду довідці від 07.11.2025 ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» вказує, що має місце заборгованість перед позивачкою, яка виникла за період: з березня 2020р. по грудень 2024р. у сумі 35106,18 грн., з березня 2024р. по вересень 2024р. - 90777,27 грн., за квітень 2025р. - 60980,86 грн., а загальна сума заборгованості складає 186864,31 грн. (сто вісімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят чотири гривень 31 коп.).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 75 ГПК України).

У даній справі суд не має обґрунтованих підстав вважати обставини, які визнаються учасниками справи, недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» 125883,45 грн. утриманих, але не виплачених аліментів (за період 01.03.2020-01.12.2020 в розмірі 35106,18 грн., за період 01.03.2024-01.09.2024 в розмірі 90777,24 грн.) та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 125883,45 грн. на утримання неповнолітньої доньки.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Семейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина 3 статті 182 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість.

Частиною 1 статті 187 СК України унормовано, що один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана.

Особа, на користь якої присуджено аліменти на дитину, може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів безпосередньо за місцем виплати платникові аліментів заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу. На підставі заяви такої особи аліменти відраховуються із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, та в строки, визначені частиною другою цієї статті, і перераховуються особі, на користь якої присуджені аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві (частина 4 цієї статті Кодексу).

Згідно з частиною 3 статті 194 СК України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутні докази подання заяви платника аліментів - ОСОБА_2 за місцем роботи про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати із зазначення строку виплат.

Водночас, в матеріалах цієї справи наявний лист-вимога від 29.01.2025 ОСОБА_1 до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про сплату нарахованих аліментів, утримання яких проводилося із заробітної плати ОСОБА_2 бухгалтерією ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», за період 01.03.2020-01.12.2020 в розмірі 35106,18 грн., за період 01.03.2024-01.09.2024 в розмірі 90777,24 грн., що разом становить 125883,45 грн.

Така заборгованість роботодавцем не сплачена, що ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» не оспорюється та визнається.

Згідно з частиною 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Частиною 2 статті 196 СК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

У цій справі відповідач відзив на позовну заяву не подав, не обґрунтував і не подав доказів наявності об'єктивних причин у виникненні заборгованості зі сплати нарахованих та утриманих із заробітної плати працівника аліментів, рівно як і доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) щодо порядку обчислення неустойки (пені) розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1%.

Наведений позивачем у позовній заяві розрахунок позовних вимог суд вважає методологічно та арифметичо вірним, відповідачем протилежного не доведено, власного контррозрахунку не надано. Пред'явлена до стягнення сума пені по несплаченим аліментам позивачем обмежена 100 відсотками заборгованості правомірно, як це визначено частиною першою статті 196 СК України, та складає 125883,45 грн.

Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов'язок позивачем виконаний, оскільки ним доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, оскільки відповідачем належними доказами не спростовано доводів позивача, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі з покладенням судових витрат за розгляд цієї справи на відповідача.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості по аліментам та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна даного позову становить 251766,90 грн., відповідно 1% від ціни позову складає 2517,66 грн.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, а також враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2517,66 грн.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість з нарахованих, але невиплачених аліментів за період з 01.03.2020 по 01.12.2020 в розмірі 35106,18 грн., за період з 01.03.2024 по 01.09.2024 в розмірі 90777,24 грн., неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 125883,45 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) на користь держави судовий збір в розмірі 2517,66 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 13.11.2025.

Суддя Н.В. Величко