12 листопада 2025 року м. Чернівці
Справа № 719/580/25
Провадження № 22-ц/822/953/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Литвинюк І. М.
суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,
секретар: Тодоряк Г. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 08 вересня 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Цицак В. Л.,
ОСОБА_1 у липні 2025 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення додаткових витрат на дитину.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що під час перебування у шлюбі, який розірвано 18 лютого 2005 року, у сторін по справі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу за рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки усіх видів доходів (заробітку) до досягнення дитиною повноліття, а в подальшому за рішенням суду від 14 вересня 2022 року - аліменти на утримання повнолітнього сина в розмірі 1/6 частини від всіх доходів щомісячно, починаючи з 15 серпня 2022 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Вказувала на те, що відповідач аліменти сплачує із простроченням та станом на березень 2025 року мав заборгованість у розмірі 27 370, 71 грн.
Син сторін є студентом денної контрактної форми навчання Національного авіаційного університету та проживає в гуртожитку в м. Києві; загальна вартість навчання з 2021 року по 2025 рік становить 112 000 грн, а проживання - 13 273,06 грн.
Відповідач не виявляє будь-якого інтересу до навчання сина, не бере участі у сплаті коштів за навчання, проживання, харчування, лікування та на інші побутові витрати. Окрім сплати аліментів батьки повинні брати участь у додаткових витратах на дитину, які викликані особливими обставинами.
Просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 63 936,55 грн, що становить половину вартості від навчання та проживання сина.
Заочним рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 08 вересня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що положення статті 185 СК України до спірних відносин не застосовуються, а також те, що за рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 14 вересня 2022 року у справі №719/264/22 на утримання повнолітнього сина сторін, який продовжує навчання, уже стягуються аліменти, які якраз і спрямовані на покриття витрат на навчання та проживання студента.
На заочне рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 08 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Посилається не те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим без дослідження всіх обставин справи, які мають значення для справи.
Зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не враховано те, що розмір аліментів, який був присуджений з відповідача на користь позивачки за рішенням Новодністровського міського суду від 14 вересня 2022 року у справі №719/264/22, становить всього 2 220,94 грн на місяць.
Більше того, відповідач навіть з такими розміром аліментів не здійснював своєчасну їх сплату, що призводило до постійної заборгованості, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості зі сплати аліментів.
Аналізуючи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, встановлено, що відповідач здійснював сплату аліментів з великим простроченням. Розмір аліментів був присуджений, починаючи з серпня 2022 року. Перший платіж був виконаний відповідачем у березні місяці 2023 року в сумі 3 931,00 грн (неповна сплата, борг 12 726,05 грн), далі в грудні місяці 2023 року в сумі 3 000,00 грн (неповна сплата, борг 29 714,51 грн), в травні місці 2024 року в сумі 33 437,50 грн (неповна сплата, борг 9 602,65 грн), в березні місяці 2025 року в сумі 29 591,11 грн
Сплата аліментів в розмірі 33 437,50 грн та 29 591,11 грн була виконана відповідачем виключно після звернення позивачки до органів національної поліції із заявою про злісне ухилення від сплати аліментів.
Тобто, навіть за наявності судового рішення про стягнення аліментів, відповідач систематично здійснював прострочення з їх сплати, що в свою чергу призводило до відсутності своєчасних коштів, які мали б забезпечувати матеріальне становище ОСОБА_3 , в тому числі для навчання.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не врахував ту обставину, що на момент вступу ОСОБА_3 до вищого навчального закладу (серпень місяць 2021 року) останній був неповнолітньою особою. Під час навчання на 1 курсі вищого навчального закладу ОСОБА_3 було тільки 17 років. Повноліття набув ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, фактично після закінчення 1 курсу університету.
Відзив на апеляційну скарг не надходив.
Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 18 лютого 2005 року. Після розірвання шлюбу позивач змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , а в подальшому 25 червня 2013 року у зв'язку із реєстрацією шлюбу - на ОСОБА_6 .
Під час перебування сторін у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також встановлено, що з 15 серпня 2022 року з відповідача на користь позивача на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця стягуються аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача до закінчення навчання ОСОБА_3 , але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років, що підтверджується рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 14 вересня 2022 року по справі №719/264/22.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів № 29.5-22/4466 від 24 березня 2025 року ВП №70210030, виданому Сокирянським ВДВС у Дністровському районі Чернівецької області, ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання повнолітнього сина нерегулярно, тобто не щомісячними платежами, однак станом на березень 2025 року заборгованість відсутня.
Згідно з повідомленням Національного авіаційного університету Форми №Н-1.10 ОСОБА_3 відповідно до наказу від 16 серпня 2021 року №1308/ст зарахований студентом 1 курсу факультету кібербезпеки, комп'ютерної та програмної інженерії для здобуття ступеню бакалавра за денною формою навчання, спеціальність 123 Комп'ютерна інженерія. Комп'ютерні системи та мережі.
У договорі №21-1/ОФ-464 про навчання у Національному авіаційному університеті від 16 серпня 2021 року, укладеному між Університетом та ОСОБА_1 , вказано, що здобувачу ОСОБА_3 надається освітня послуга по здійсненню навчання з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року на денній формі навчання на факультеті ФККПІ за обраним освітнім ступенем (ОС) Бакалавр, галузь знань 12 «Інформаційні технології», спеціальність 123 «Комп'ютерна інженерія». Загальна вартість навчання складає 112 000 грн, а саме 28 000 грн за кожний рік навчання.
Згідно з копією ордеру на житлову площу в гуртожитку, виданою Національним авіаційним університетом у 2021 році, ОСОБА_3 має право на зайняття ліжко-місця в гуртожитку АДРЕСА_1 , житлове приміщення №510б площею 18 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_2 син сторін по справі ОСОБА_3 досяг повноліття.
Відповідно до довідки № 529, виданої 02 вересня 2024 року Національним авіаційним університетом, ОСОБА_3 є студентом 4 курсу (група Б-073-21-14-ЛГ) денної форми навчання Факультету транспорту, менеджменту і логістики Національного авіаційного університету та навчається за кошти фізичних або юридичних осіб. Наказ №1307/ст. від 16 серпня 2021 року. Термін навчання за ОС «Бакалавр» з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року.
З 15 листопада 2024 року ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2025/009251899 від 09 липня 2025 року.
В підтвердження здійснених витрат на оплату навчання та проживання сина ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 надала квитанції про оплату за навчання (загальна сум 111 000 грн) за перший курс в розмірі 14 000 грн, 4 000 грн та 14 000 грн; за другий курс - 14 000 грн та 13 000 грн; за третій курс - 13 000 грн та 13 000 грн; за четвертий курс - 13 000 грн та 13 000 грн, а також за проживання в гуртожитку (загальна сума 15 873, 10 грн) в розмірі 2 600,00 грн, 4000 грн, 4 258,10 грн та 5 015 грн.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185).
Відповідно до статті 185 ЦПК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20 зазначено, що «аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставин підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов».
При цьому навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 569/6838/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 638/13860/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/1766/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18, від 8 травня 2023 року у справі № 756/9882/19.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути додаткові витрати на дитину, які понесені у зв'язку з оплатою вартості навчання сина у вищому навчальному закладі для здобуття професійної освіти та проживанням дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досяг повноліття.
Отже, після досягнення ОСОБА_3 повноліття немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 185 СК України, адже чинним законодавством не передбачено стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої особи, яка продовжує навчання.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що на момент вступу ОСОБА_3 до вищого навчального закладу (серпень місяць 2021 року) останній був неповнолітньою особою, оскільки навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Позивачка не надала суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що навчання дитини у вищому навчальному закладі зумовлено необхідністю розвитку певних здібностей дитини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачка не довела суду, що понесені нею додаткові витрати на утримання сина були зумовлені особливими обставинами, зокрема необхідністю розвитку певних здібностей дитини.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, що викликані навчанням та проживанням ОСОБА_3 .
Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.
На підставі викладеного, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 08 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І. М. Литвинюк
Судді: І. Н. Лисак
І. Б. Перепелюк