12 листопада 2025 року м. Чернівці
Справа № 727/4152/25
Провадження №22-ц/822/998/25
Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача - Литвинюк І. М.,
суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
секретар - Тодоряк Г. Д.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 жовтня 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Чебан В. М.,
У квітні 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 03 вересня 2007 року уклали кредитний договір CVF0GK03470065.
В забезпечення виконання зобов'язання за договором CVF0GK03470065 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки.
Згідно з договором АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 13 980 дол. США на термін до 02 вересня 2022 року, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 13 980 дол. США.
В порушення умов кредитного Договору а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 07 січня 2025 року має заборгованість - 21 145,11 дол. США, яка складається з наступного: 7535,84 дол. США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 6562,75 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1848,00 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 5198,52 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 21 145,11 дол. США станом на 07 січня 2025 року за кредитним договором № CVF0GK03470065 від 03 вересня 2007 року, яка складається з наступного: 7535,84 дол. США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 6562,75 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1848,00 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 5198,52 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також стягнути судові витрати.
20 травня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Карпюк Ю. М. звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.
Заява мотивована тим, що відповідно до поданого до суду позову позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 21 145,11 доларів США станом на 07 січня 2025 року за кредитним договором №CVF0GK03470065 від 03 вересня 2007 року.
Вказувала на те, що в цивільній справі № 727/3662/23 між тими самими сторонами, з тим самим предметом і підставами, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 березня 2024 року у позові було відмовлено, постановою Чернівецького апеляційного суду від 24 липня 2024 року вищевказане рішення суду змінено в мотивувальній частині, в іншій частині вищезазначене рішення суду залишено без змін, зокрема у задоволенні позову відмовлено через недоведеність порушеного права позивача.
Апеляційний суд констатував, що банк не довів правосуб'єктність своїх вимог, зокрема те, що позивач на підтвердження заявлених суду позовних вимог не надав заставну серії ПБ №011693, хоча йому було роз'яснено право і значення подання такого доказу.
Позов у вищевказаній цивільній справі № 727/4152/25 аналогічний попередньому у цивільній справі № 727/3662/23 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Подання до суду копії вищезазначеної заставної не створює нової підстави позову.
Просила закрити провадження у цивільній справі №727/4152/25 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у зв'язку з набранням законної сили рішенням у тотожному спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 жовтня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Карпюк Ю. М. про закриття провадження задоволено частково.
Закрито провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №CVF0GK03470065 від 03 вересня 2007 року, яка складається із заборгованості за кредитним договором (тілом кредиту) в розмірі 7 535,84 дол. США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 415,66 дол. США; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 192 дол. США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 642,65 дол. США.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що частина спірних правовідносин та вимог уже була предметом судового розгляду та вирішена рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 березня 2024 року у цивільній справі № 727/3662/23, мотивувальну частину якого змінено постановою Чернівецького апеляційного суду від 24 липня 2024 року, що набрала законної сили 24 липня 2024 року, тоді як інша частина заявлених вимог стосується періоду та нарахувань, що виникли після ухвалення цього рішення, і потребує окремої оцінки судом у межах даної цивільної справи.
Провадження по справі по заявленим позовним вимогам АТ КБ «ПриватБанк» у даній цивільній справі № 727/4152/25 підлягає частковому закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, а саме - у частині вимог про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № CVF0GK03470065 від 03 вересня 2007 року, що складається з: тіла кредиту у розмірі 7 535,84 дол. США, відсотків за користування кредитом у сумі 415,66 дол. США, комісії у сумі 192 дол. США та пені у розмірі 642,65 дол. США, оскільки ці вимоги вже були предметом судового розгляду та вирішені судами у попередніх рішеннях суду.
Посилання представника позивача на долучену ним до позову копії заставної як на підставу для відмови у клопотанні представника відповідача про закриття провадження у справі не може вважатись зміною підстав позову, а є лише доповненням його новими обставинами, тому до уваги судом не береться.
На вказану ухвалу суду позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати в частині закриття провадження та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на те, що ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 жовтня 2025 року в частині закриття провадження є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Вказує на те, що суд першої інстанції, посилаючись на справу №727/3662/23 та зазначавши про тотожність вимог, при цьому залишає без уваги той факт, що у рішенні суду апеляційної інстанції зазначено: «ураховуючи ненадання АТ КБ «ПриватБанк» заставної, виданої на підставі пункту 5 договору між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 іпотеки від 03 вересня 2007 року № CVF0GK03470065, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність права АТ КБ «ПриватБанк» вимоги за основним зобов'язанням, тобто порушення права АТ КБ «ПриватБанк» на виконання зобов'язання за договором між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 03 вересня 2007 року № CVF0GK03470065» та судами попередніх інстанцій не встановлено факту повного погашення боргу за кредитним договором № CVF0GK03470065.
Тобто суд першої інстанції, розглядаючи справу №727/4152/25, не врахував, що відмова у позові через неподання доказів не перешкоджає повторному зверненню з аналогічними вимогами, якщо подані нові докази, які не досліджувалися раніше.
У даній справі банком заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, новий позов ґрунтується на тих самих правовідносинах, але з новою доказовою базою, яка раніше на досліджувалася. Наявність нових доказів, які змінюють коло фактичних обставин, роблять позов нетотожним і закриття провадження через “тотожність» у таких випадках є незаконним.
У відзиві представник відповідача Карпюк Ю. М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Зазначає, що правовою підставою для позову по справі № 727/3662/23 є кредитний договір від 03 вересня 2007 року № CVF0GK03470065, що укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , та договір поруки, що укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 . У позовній заяві, що подана у 2025 році, позивачем додано до суду копію заставної, яка не подавалася у 2023 році, однак у постанові Чернівецького апеляційного суду від 24 липня 2024 року Чернівецьким апеляційним судом роз'яснено представнику АТ КБ «ПриватБанк» право на подання доказів на підтвердження обставин наявності заставної серії ПБ №011693, виданої АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № CVF0GK03470065, ураховуючи виключне значення доказу для правильного вирішення справи.
Натомість, представником АТ КБ «ПриватБанк» у судовому засіданні 24 липня 2024 року не підтримано клопотання про долучення до матеріалів справи заставної.
Ураховуючи ненадання АТ КБ «ПриватБанк» заставної, виданої на підставі пункту 5 договору між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 іпотеки від 03 вересня 2007 року № CVF0GK03470065, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність права АТ КБ «ПриватБанк» вимоги за основним зобов'язанням, тобто порушення права АТ КБ «ПриватБанк» на виконання зобов'язанням за договором між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 03 вересня 2007 року № CVF0GK03470065.
Немає підстав вважати, що подача заставної у справі, яка наразі слухається у Шевченківському районному суді м. Чернівці, є новою підставою позову, адже позивач добровільно відмовився подати такий доказ у справі № 727/3662/23, без зазначення підстав та причин такої відмови та неподання всіх належних та допустимих доказів при зверненні до суду з позовною заявою, як того вимагає цивільно-процесуальне законодавство.
Враховуючи вказане, правові підстави позову також є тотожними.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 березня 2024 року у цивільній справі № 727/3662/23, мотивувальну частину якого змінено постановою Чернівецького апеляційного суду від 24 липня 2024 року, було відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, зокрема у стягненні з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №CVF0GK03470065 від 03 вересня 2007 року, яка складається із заборгованості за кредитним договором (тілом кредиту) в розмірі 7535,84 дол. США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 415,66 дол. США; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 192 дол. США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 642,65 дол. США (постанова Чернівецького апеляційного суду від 24 липня 2024 року набрала законної сили 24 липня 2024 року).
Згідно з позовними вимогами у цій справі позивач просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 21 145,11 доларів США станом на 07 січня 2025 року за кредитним договором №CVF0GK03470065 від 03 вересня 2007 року, яка складається з наступного: 7 535,84 дол. США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 6 562,75 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1 848,00 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 5 198,52 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується тим, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13, ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Разом з тим завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Діяльність суду під час здійснення судочинства у цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини першої, частин другої та третьої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Отже, підставою для ухвалення судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, у яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. В розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначила, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Однією з цілей застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України законодавець визначив уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подання нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу, спрямованого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності. Здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленого позову сприяє з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 990/433/18 (провадження № 11-61заі18) зазначила, що «при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається. Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань позову та його вимог не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому».
Предмету позову у справі, яка переглядається, є частково тотожним предмету позову у справі № 727/3662/23, у якій Чернівецький апеляційний суд від 24 липня 2024 року ухвалив рішення, яке набрало законної сили, про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № CVF0GK03470065 від 03 вересня 2007 року, яка складається із заборгованості за кредитним договором (тілом кредиту) в розмірі 7535,84 доларів США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 415,66 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 192 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 642,65 доларів США, за період .
У справі, яка переглядається, та у справі № 727/3662/23 також є одночасно тотожні сторони у справі.
У справі, яка переглядається, та у справі № 727/3662/23 також є тотожними підстави позовів, оскільки в обох справах позивач обґрунтовував свої вимоги невиконанням зобов'язань за кредитним договором CVF0GK03470065 від 03 вересня 2007 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі, АТ КБ «ПриватБанк» лише додатково вказував на долучення нових доказів, а саме копії заставної.
Однак подання нових доказів чи інше перефразування підстав позову не буде свідчити про пред'явлення іншого позову, у будь-якому випадку це буде тотожний позов (постанова Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 204/7727/19 (провадження № 61-1251св23)).
Отже, встановивши, що підстави і предмет позову у справі № 727/3662/23 є ідентичними підставам та предмету позову у цій справі у частині вимог про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № CVF0GK03470065 від 03 вересня 2007 року, що складається з: тіла кредиту у розмірі 7 535,84 дол. США, відсотків за користування кредитом у сумі 415,66 дол. США, комісії у сумі 192 дол. США та пені у розмірі 642,65 дол. США, тобто існує рішення по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тому провадження у справі у цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України у цій частині.
Чинне процесуальне законодавство України не допускає подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є прийняте рішення, що фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили.
Подання позивачем нових доказів, які не були предметом дослідження у справі № 727/3662/23, не свідчить про пред'явлення ним іншого позову, а фактично свідчить про намагання домогтися переоцінки обставин, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі № 317/3775/24 (провадження № 61-541св25).
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у цій справі у частині позовних вимог про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № CVF0GK03470065 від 03 вересня 2007 року, що складається з: тіла кредиту у розмірі 7 535,84 дол. США, відсотків за користування кредитом у сумі 415,66 дол. США, комісії у сумі 192 дол. США та пені у розмірі 642,65 дол. США, отже, й не дають підстав вважати неправильним застосування судом першої інстанції норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали суду.
Інші доводи апеляційної скарги позивача не спростовують законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції і фактично зводяться до незгоди з постановленою судом ухвалою.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 жовтня 2025 року постановлено з дотриманням вимог закону, підстави для її скасування згідно з вимогами частини 1 статті 375 ЦПК України відсутні.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 13 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач І. М. Литвинюк
Судді: Н. К. Височанська
І. Б. Перепелюк