11 листопада 2025 року
м. Харків
справа №639/4252/25
провадження № 22-ц/818/4671/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Смелянець К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про скасування арешту майна, -
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Козирєва Андрія Вікторовича на ухвалу Новобаварського районного суду м.Харкова від 24 липня 2025 року, постановлене суддею Борисенка О.О.
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила скасувати арешт нерухомого майна, зареєстрований 09.07.2004 Першою Харківською міською нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 59504, накладений на підставі повідомлення № 2868 від 29.04.2004 ВДВС Жовтневого району м. Харкова (об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_2 ); скасувати арешт нерухомого майна, зареєстрований 09.07.2004 Першою Харківською міською нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 59510, накладений на підставі повідомлення № 2868 від 29.04.2004 ВДВС Жовтневого району м. Харкова (об'єкт обтяження: квартира, частина квартири, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 ).
Ухвалою Новобаварського районного суду м.Харкова від 24 липня 2025 року провадження у справі закрито.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Козирєв Андрій Вікторович просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження до суду першої інстанції.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що при постановленні оскаржуваної ухвали, суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а самене досліджено предмет та підстави даного позову. Суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що позивач ОСОБА_1 не може бути позивачем у цій справі, і така справа не підлягає розгляду у позовному провадженню, та безпідставно закрив провадження у справі.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу суду про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки арешт на майно позивачки накладено в рамках виконавчого провадження, яке відкрите на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 11 березня 2003 року, а тому відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.255ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, що за № 59510 мається запис про арешт квартири АДРЕСА_2 , підстава обтяження: повідомлення, 2868, 29.04.2004, ВДВС Жовтневого р-ну м. Харкова. Власник: ОСОБА_2 (а.с. 39).
Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 22.03.1999 року виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 (а.с. 40-41).
24.06.1997 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила своє прізвище на " ОСОБА_8 ", що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00044370119 від 04.04.2024 року(а.с. 17-18).
04.08.2004 року ОСОБА_2 шлюб з ОСОБА_7 розірвала та відновила своє дошлюбне прізвище " ОСОБА_9 ", що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 00044379468 від 04.04.2024 року (а.с. 19-20).
02.09.2005 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_10 та змінила своє прізвище на " ОСОБА_11 ", що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00044370116 від 04.04.2024 року (а.с. 16).
Листом № 73119 від 24.06.2024 року Холодногірсько-Новобаварським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було повідомлено, що дослідивши інформацію з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що надати жодної інформації щодо виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешти № 59504 та № 59510 на майно боржника, не вбачається за можливе у зв?язку із тим, що в Автоматизованій системі виконавчих проваджень («Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень») відсутня жодна інформація по зазначеному виконавчому документу та виконавчому провадженню, в рамках якого воно винесено. На даний час оригінали виконавчого провадження знищені та в архіві Відділу не зберігаються. У зв'язку з чим у відділі відсутня можливість надати належним чином завірену копію повідомлення №2868 від 29.04.2004 року ВДВС Жовтневого району м. Харкова, на підставі якого Першою Харківською міською державною нотаріальною контрою до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено з реєстраційним номером №59510
Також, було надано інформацію, що згідно даних АСВП у відділі перебували виконавчі провадження № 40781241, № 41092840, № 41093008, де боржником була ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 23-24).
Дані виконавчі провадження були завершені 05.12.2013 року на підставі п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, що діяв на той час).
Листом Холодногірсько - Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 74050 від 26.06.2024 року було повідомлено, що згідно даних АСВП на даний час у відділі відкриті виконавчі провадження де боржником є ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , - не перебувають (а.с 27). Також листом № 75724 від 02.07.2024 року у задоволенні вищеказаної заяви було відмовлено, оскільки у Відділу відсутня жодна інформація по виконавчому документу та виконавчому провадженню, в рамках якого вони були винесені, а оригінали виконавчого провадження знищені та в архіві Відділу не зберігаються (а.с. 42-43).
Також, листом Холодногірсько-Новобаварським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства було зазначено, що арешт може бути знятий за рішенням суду (а.с. 23-24).
Згідно з інформацією з отриманої за результатами пошукового запиту " ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 " в АСВП станом на 01.07.2024 року будь-яких записів не знайдено, тобто виконавчі провадження відносно позивача ОСОБА_1 - відсутні та відсутня інформація в Єдиному реєстрі боржників (а.с.44-45).
З листа Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Мііністерства юстиції від 24.06.2024 №73119 вбачається, що згідно з даних АСВП у відділі виконавчі провадження № 40781241 про стягнення на користь Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкові заборгованості у розмірі 2614,95 грн; № 41092840 про стягнення на користь держави виконавчого збору у розмірі 261,49 грн та № 41093008 про стягнення на користь держави витрат виконавчого провадження у розмірі 56,15 грн. Дані виконавчі провадження завершенні 05.12.2013 на підставі п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, що діяв на той час).
Тобто стягувачами у виконавчому провадженні були Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкові та держава.
Звертаючись до суду із позовом, позивачка наголошувала, що наявність протягом тривалого часу (більше 20 років) нескасованих арештів на майно, за умови відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувачів, є втручанням у право особи на правомірне володіння своїм майном.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, посилалася на те, що їй на праві власності належить нерухоме майно, на яке постановою державного виконавця накладений арешт. Позивач зазначала, що виконавче провадження завершене у зв'язку із повним його виконанням.
Згідно із частиною першою статті 32 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) (у редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Аналогічні положення містяться і у статті 56 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Так, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, що діяв на той час 2013 рік) виконавче провадження підлягає закінченню у разі:фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як убачається з постанови Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про скасування арешту майна, стягувачами у виконавчому провадженні в межах якого було накладено арешт на майно позивачки, є Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкові та держава.
З листа Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Мііністерства юстиції від 24.06.2024 №73119 вбачається, що згідно з даних АСВП у відділі виконавчі провадження № 40781241 про стягнення на користь Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкові заборгованості у розмірі 2614,95 грн; № 41092840 про стягнення на користь держави виконавчого збору у розмірі 261,49 грн та № 41093008 про стягнення на користь держави витрат виконавчого провадження у розмірі 56,15 грн. Ддані виконавчі провадження завершенні 05.12.2013 на підставі п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, що діяв на той час).
Таким чином висновок суду про те, що на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2003 у справі № 40/32-03 позивачка є боржником у виконавчому провадженні, доказів про виконання цього рішення матеріали справи не містять, тому позивач не може бути позивачем у цій справі, і така справа не підлягає розгляду цивільного судочинства, не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Наявні у справі докази свідчать про те, що наразі не існує жодних виконавчих проваджень, боржником у яких є позивач.
Виконавче провадження № 40781241 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкові заборгованості у розмірі 2614,95 грн; № 41092840 про стягнення на користь держави виконавчого збору у розмірі 261,49 грн та № 41093008 про стягнення на користь держави витрат виконавчого провадження у розмірі 56,15 грн закінчено у зв'язку із повним виконанням.
Натомість оригінали виконавчого провадження знищені за спливом терміну зберігання.
Відсутність виконавчого провадження унеможливлює розглянути питання про зняття арешту в межах здійснення судом контролю за виконанням судових рішень.
Проте наявність арешту на майно позивачки обмежує її права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, та помилково дійшов висновку, про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У зв'язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Козирєва Андрія Вікторовича задовольнити.
Ухвалу Новобаварського районного суду м.Харкова від 24 липня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 12.11.2025 року.