12 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 621/249/25
провадження № 22-ц/818/4723/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.
розглянувши в порядку ст. 369ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту енергію,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06 червня 2025 року, постановлене суддею Овдієнко В.В.
У січні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» звернулося до суду з позовом, в якому просив стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.04.2024 по 01.12.2024, у розмірі 20 439 грн 84 коп., станом на 01.01.2025; судові витрати у розмірі 2 422 грн 00 коп.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 06 червня 2025 року позовну заяву ПрАТ "Харківенергозбут" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 20439 грн 84 коп., які перерахувати на поточний рахунок із спеціальним режимом використання НОМЕР_1 в ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 2422 грн 40 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору, які перерахувати на поточний рахунок постачальника НОМЕР_2 в ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вирішити питання щодо судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції не взято до уваги, що між сторонами не укладено договору щодо надання послуг, долучений позивачем договір не містить даних споживача. Крім того, апелянту стало відомо, що сусідка акт не підписувала, вважає, що позивач навмисно створює незрозумілі документи. Заперечує проти наявності боргу.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, відповідно до вимог ст.367ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав зобов'язання по оплаті вартості за спожиту електричну енергію, та має заборгованість в розмірі 20 439 грн 84 коп., тому позов про стягнення з нього цієї суми є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 47).
Між сторонами на підставі публічного договору приєднання (договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) та підписаних комерційних пропозицій склалися договірні відносини щодо послуг з приводу постачання електричної енергії за вищевказаною адресою.
Відповідно п.2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійнює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 5.7 Договору оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.
За умовами п. 4 комерційної пропозиції №133Ф-П розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за спожиту електричну енергію.
Також п. 5 Комерційної пропозиції №133Ф-П встановлено, що Рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до п. 6.2 Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору.
Згідно з підпунктом 2 п. 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Згідно переданих даних від АТ «Харківобленерго» проведено відповідні нарахування та за результатами розрахункових періодів сформовані рахунки за електричну енергію з квітня 2024 року по грудень 2024 року.
Згідно наданого позивачем розрахунку суми боргу, з урахуванням проведених оплат відповідач за період з квітня 2024 року по грудень 2024 року має заборгованість у розмірі 20439,84гривень.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії між споживачем та енергопостачальною організацією.
Згідно з п. п. 2) п. 5.5.5Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі по тексту - ПРРЕЕ), споживач електроенергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. п. 1, 2, 8 п. 5.2.1 ПРРЕЕ, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а також звернутися до оператора системи розподілу стосовно відключення (обмеження) електропостачання на об'єкт споживача у випадках, визначених цими Правилами, крім випадків постачання вразливих споживачів, визначених Кабінетом Міністрів України, та має право на застосування санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства.
Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За приписом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Суд зазначає, що обов'язок сплачувати за спожиту електроенергію у споживача виникає не лише з умов договору про постачання електроенергії, але і з вимог чинного законодавства, яке регулює даний вид правовідносин.
Так, відповідно до пп. 74, 84 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Згідно п. 93 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Судом першої інстанції встановлено, що у домоволодінні відповідача за адресою АДРЕСА_1 встановлено лічильник та відкрито особовий рахунок НОМЕР_3 .
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово- комунальних послуг належать, в тому числі комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу електричної енергії.
За приписами ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні), 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання та розподілу електричної енергії є енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом.
Пунктом 5 частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Як вбачається з довідки, відповідач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.1997 року.
Будинок приєднаний до системи електропостачання за зазначеною адресою відповідач отримує послуги, що надаються позивачем.
Доказів, які б свідчили про невикористання електропостачання, апелянтом не надано.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на відсутність заборгованості є безпідставними, оскільки він є власником житлового будинку та зареєстрований у ньому.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір є неукладеним, оскільки в ньому не зазначено анкетних даних споживача не відповідає вимогам закону.
Згідно ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії", фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Наявність у відповідача електрокомунікацій та лічильника свідчить про акцептування договірних відносин з постачальником електроенергії.
Доказів оплати за отриманні послуги відповідачем не надано.
Висновок суду про наявність підстав для стягнення заборгованості відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Рішення суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинами справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук