Справа №362/5956/19Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1444/2025
03 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201911014000124, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначеного місця реєстрації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року,
Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено на нього обов'язки, визначені ст.76 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.2 ст.190 КК України закрити у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, відповідно до п.1-2 ч.2 ст.284 КПК України.
В обґрунтування поданих апеляційних вимог зі змінами зазначає, що 09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», згідно з яким внесені зміни до ст.51 КУпАП України, якими посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна. Сума викраденого майна, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , на даний час не передбачає настання кримінальної відповідальності за ч.2 ст.190 КК України, а тому кримінальне провадження щодо нього підлягає закриттю у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала подані заступником керівника Київської обласної прокуратури зміни до апеляційної скарги та просила апеляційну скаргу із внесеними змінами задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора зі змінами, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні до втрати цією нормою чинності.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у ст.5 КК України. Згідно із частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили діяння до набрання законом чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
09.08.2024 набрав чинності Закон України №3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», згідно з яким були внесені зміни до ст. 51 КУпАП України, якими посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна.
Положеннями частини 1 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 КУпАП (в редакції Закону №3886-IX) встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений статтею 51 КУпАП, а саме два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, а саме незаконному заволодінні чужого майна, вчиненому повторно, на суму 1065 грн. 69 коп.
За встановлених судом обставин кримінальне правопорушення було вчинено 23.06.2019 року.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2019 року становить 1921 грн.
Таким чином, на даний час вчинене ОСОБА_7 діяння не є кримінально караним.
За приписами ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 не заперечував проти закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.2 ст.190 КК України підлягає закриттю на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України.
Відповідно до вимог ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Керуючись ст.ст.376,404,405,407,417,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 зі змінами задовольнити.
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , скасувати.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201911014000124 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні в розмірі 471 грн. 03 коп. віднести на рахунок держави.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4