03 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
власника майна ОСОБА_6
представника власника майна ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.04.2025 відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 про арешт майна, вилученого 17.08.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 140 000 грн. номіналом по 1 000 грн. (140 купюр), 8 900 доларів США номіналом по 100 доларів США (89 купюр (з них 85 старого зразка, а 4 нового зразка).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , вилучене 17.08.2023 за місцем проживання останнього, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 140 000 грн. номіналом по 1 000 грн. (140 купюр), 8 900 доларів США номіналом по 100 доларів США (89 купюр (з них 85 старого зразка, а 4 ____________________________________________________________________________________
Справа 757/7982/25-к Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3748/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
нового зразка).
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, думку ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 , які в режимі відеоконференцзв'язку заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022040000000637 від 26.11.2022 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.08.2023 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних протоколу обшуку від 17.08.2023, цього ж дня проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі згідно вказаного в протоколі переліку, а також грошові кошти: 140000 грн. номіналом по 1000 грн. (140 купюр), 8900 доларів США номіналом по 100 доларів США (89 купюр.
Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_19 від 17.08.2023 вилучені 17.08.2023 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 грошові кошти та речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Згідно долучених до матеріалів судового провадження відомостей, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2023 накладено арешт на майно, вилучене за адресою: АДРЕСА_1, з метою збереження речових доказів.
30.09.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України; та в розтраті чужого майна, яке було ввірене особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану в особливо великому розмірі, у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.01.2025 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2023 в частині арешту грошових коштів в сумі 140000 грн. номіналом по 1000 грн. (140 купюр), 8900 доларів США номіналом по 100 доларів США (89 купюр).
19.02.2025 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із повторним клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, вилучені 17.08.2023, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: 140 000 грн. номіналом по 1 000 грн. (140 купюр), 8 900 доларів США номіналом по 100 доларів США (89 купюр (з них 85 старого зразка, а 4 нового зразка), з метою конфіскації вказаного майна як виду покарання.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.04.2025 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, вилученого 17.08.2023, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: 140 000 грн. та 8 900 доларів США.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею дотримані належним чином.
Так, дослідивши матеріали клопотання та надані стороною захисту документи, слідчий суддя в ході розгляду клопотання встановив, що вилучені за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти належать третій особі, а саме дружині підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_20 , яка не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні.
Вказані обставини підтверджуються даними наявного у матеріалах справи договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.01.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_20 (продавцем) здійснено продаж нерухомого майна на суму 1 000 000 грн.
Такий висновок узгоджується і з даними протоколу обшуку від 17.08.2023, у ході якого ОСОБА_6 повідомляв, що вилучені грошові кошти в сумі 140 000 грн. та 8900 доларів США належать його дружині - ОСОБА_20 , та були отримані останньою унаслідок продажу квартири відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.01.2022 року, копію якого ОСОБА_6 долучив до протоколу обшуку.
При цьому, стороною обвинувачення під час розгляду клопотання не надано жодних відомостей та в поданій апеляційній скарзі не викладено доводів на спростування висновків слідчого судді про належність вилученого майна третій особі - ОСОБА_20 . Матеріали клопотання не містять доказів, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_20 за адресою АДРЕСА_1 грошові кошти належать саме підозрюваному ОСОБА_6 .
У той же час, положення п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України не допускають накладення арешту на майно будь-якої іншої особи, у тому числі члена сім'ї підозрюваного, крім самого підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Виключень з вказаних положень чинним КПК України не передбачено.
Таким чином, на переконання колегії суддів, орган досудового розслідування, звертаючись із повторним клопотанням про арешт майна, у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Інших підстав для накладення арешту на вилучені грошові кошти, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, у клопотанні слідчого не зазначено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду не було доведено наявність визначених законом підстав для повторного накладення арешту на грошові кошти в сумі 140 000 грн. та 8900 доларів США, що вилучені 17.03.2023 в ході проведення обшуку за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , з метою конфіскації такого майна як виду покарання.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на вилучені грошові кошти не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
З огляду на вищевикладене у сукупності, доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3