Справа №759/17803/17Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2030/2025
27 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №22017011000000012 по обвинуваченню:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, який зареєстрований на тимчасово окупованій території АР Крим за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року,-
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
За встановлених судом обставин 06.03.2014 у порушення ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», депутатами Севастопольської міської ради одноголосно прийнято незаконне рішення № 7151 «Про участь в проведенні загальнокримського референдуму», у якому, зокрема, зазначено «місту Севастополю увійти до складу Російської Федерації в якості суб'єкту Російської Федерації; підтримати рішення Автономної Республіки Крим про проведення загальнокримського референдуму; прийняти участь в проведенні загальнокримського референдуму 16.03.2014p.; затвердили міський склад комісії щодо проведення референдуму». 16.03.2014 року проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації. У приміщенні Верховної Ради АР Крим, 17.03.2014 року депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», згідно з якою на підставі «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а місто Севастополь отримало особливий статус у складі Російської Федерації. У подальшому Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову від 17.03.2014 № 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», у пункті 1 якої вказано, що з моменту проголошення Республіки Крим як незалежної суверенної держави вищим органом влади Республіки Крим є Державна Рада Республіки Крим. Крім цього, на позачерговому засіданні Севастопольської міської ради від 17.03.2014 року прийнято незаконне рішення №7156 про підтримку рішення Верховної Ради АР Крим про незалежність Криму та створення так званої «Республіки Крим», а також про звернення до Російської Федерації з пропозицією про прийняття міста Севастополя до складу Російської Федерації в статусі міста федерального значення. Також, 17.03.2014 року прийнято рішення про перейменування Севастопольської міської ради у «Законодательное собрание города Севастополь». 18.03.2014 року між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республіка Крим» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підписано договір про входження території АР Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації. В зв'язку з цим ОСОБА_8 , будучи громадянином України, депутатом Севастопольської міської ради 6 скликання, обраний на чергових виборах депутатів Верховної Ради АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних міських голів 31 жовтня 2010 року, нехтуючи вимогами Конституції і законів України, достовірно знаючи про те, що територія міста Севастополя є невід'ємною частиною України, на позачерговому засіданні Севастопольської міської ради 06.03.2014, перебуваючи у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м.Севастополь, вул. Леніна, буд. 3, голосував за прийняття незаконного рішення №7151 «Про участь в проведенні загальнокримського референдуму», чим сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржуваний вирок, вважаючи його незаконним.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що поштова кореспонденція з АР Крим не здійснюється з 27 березня 2014 року, в зв'язку з цим судові повістки до обвинуваченого не надходили. Засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме газета «Урядовий кур'єр», на території АР Крим не видається.
За доводами захисника, матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів на підтвердження отримання обвинуваченим документів, які б свідчили про те, що обвинувачений був поінформований про кримінальне переслідування щодо нього в Україні, а тому обмежений в реалізації своїх прав на захист.
Також вважає, що в обвинувальному акті відсутнє конкретне формулювання обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, не зазначено форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, як вважає захисник, ОСОБА_8 , будучи законно обраним депутатом Севастопольської міської ради, був зобов'язаний згідно Конституції АР Крим брати участь у її роботі, та голосувати за прийняті рішення, а притягнення депутата за його волевиявлення суперечить принципам кримінального закону.
Вважає, що суд неправильно кваліфікував його дії по ч.1 ст.111 КК України, оскільки законодавство України не містить чіткого визначення терміну «підривна діяльність». За доводами захисника, підривна діяльність за своїм характером є прихованою, направленою на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Водночас, робота депутата в сесійній залі не є прихованою діяльністю.
За результатами розгляду апеляційної скарги просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення тане встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримання.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав рішення суду законним, обґрунтованим і вмотивованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вирок у даному кримінальному провадженні ухвалений судом за наслідками здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження (inabsentia), у ході яких були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_8 на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
- листами Департаменту захисту національної державності СБ України від 09.04.2015 та 06.08.2015,якими встановлено, що депутат Севастопольської міської ради ОСОБА_8 є громадянином України, уродженцем Російської Федерації, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 (т. 3 а.с. 6-11, 14-19);
- листом Департаменту захисту національної державності СБ України від 26.02.2016, підтверджено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на території АР Крим та м. Севастополя, періодично виїжджає до Російської Федерації. Фактів перетину державного кордону материкової частини України не зафіксовано (т. 3 а.с. 2-5);
- листом Державної фіскальної служби від 01.04.2015 № 8068/5/99-99-11-02-03-16 підтверджено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 151-153);
- листами Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ від 29.04.2014 та Департаменту захисту національної державності СБУ від 27.03.2014доводиться, що серед депутатів Севастопольської міської ради, які 06.03.2014 голосували на позачерговій сесії за прийняття рішення №7151 про участь в проведенні загальнокримського референдуму 16.03.2014 та про входження м.Севастополя до складу Російської Федерації у якості суб'єкту Російської Федерації, також проголосував депутат ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 219-226);
-листом ГВ ЗНД ГУ СБУ в АРК (з дислокацією в м.Херсон) від 22.05.2017 надано відомості про депутатів Севастопольської міської ради, які 06.03.2014 голосували на позачерговій сесії за прийняття рішення № 7151 про входження м. Севастополя до складу Російської Федерації у якості суб'єкту Російської Федерації та участь у проведенні загальнокримського референдуму. Серед інших депутатів за дане рішення проголосував депутат ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 182-194);
- примірником газети «Севастопольскиеизвестия» від 08.03.2014 №19 (1640), наданого Національною бібліотекою України імені В.І.Вернадського, підтверджується те, що за прийняття на позачерговій сесії рішення № 7151 про входження м. Севастополя до складу Російської Федерації у якості суб'єкту Російської Федерації та участь у проведенні загальнокримського референдуму, голосував депутат ОСОБА_8 (т. 2 а.с.195-197);
- рапортом оперуповноваженого ВКП ГУ НП в АРК та м. Севастополі ОСОБА_12 від 23.06.2016 відповідно до якого шляхом моніторингу мережі інтернет на сайтах «ІА Севас-Інформ» виявлено публікації, в яких містяться результати поіменного голосування депутатів Севастопольської міської ради на позачерговій сесії від 06.03.2014, які голосували про входження м.Севастополя до складу Російської Федерації у якості суб'єкту Російської Федерації. За дане рішення проголосувало 49 депутатів, серед яких ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 198-210);
-протоколом огляду інтернет видань від 30.06.2015 та відеозапису позачергової сесії Севастопольської міської ради від 06.03.2014, з якого вбачається, що на сесії присутні депутати, які брали участь у голосуванні. За результатами голосування прийнято одноголосне рішення про підтримку рішення Верховної ради Автономної Республіки Крим про проведення загальнокримського референдуму та участь у вказаному референдумі 16.03.2014 (т. 2 а.с. 154-157-А);
- протоколом огляду інтернет видань від 30.06.2015 та відеозапису позачергової сесії Севастопольської міської ради від 06.03.2014, з якого вбачається, що на сесії присутні депутати, які брали участь у голосуванні. За результатами голосування 49 депутатами прийнято рішення про викладання п.1 у наступній редакції: «м. Севастополю увійти до складу Російської Федерації у якості суб'єкту Російської Федерації» (т. 2 а.с. 158-167-А);
- показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що у 2014 році він був депутатом Севастопольської міської ради та знайомий із ОСОБА_8 , який також був депутатом цієї ради. У той період більшість із 75 депутатів Севастопольської міської ради проголосували за проведення референдуму та про входження м. Севастополя до складу Російської Федерації у якості суб'єкту Російської Федерації, чим порушили присягу служити Україні. Останній раз на сесії міської ради він був приблизно у лютому 2014 року. У період з 06 по 17 березня 2014 року, коли депутати голосували про підтримку рішення Верховної ради Автономної Республіки Крим про проведення загальнокримського референдуму та участь у вказаному референдумі 16.03.2014 та про входження м. Севастополя до складу Російської Федерації у якості суб'єкту Російської Федерації, він особисто присутній не був, оскільки на той час вже виїхав з Криму. За результатами перегляду відео з приміщення Севастопольської міської ради, коли відбувалось голосування 06.03.2014, стверджує, що за дане питання голосував також ОСОБА_8 ;
Дослідивши вказані докази та надавши оцінку на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у тому, що він, будучи громадянином України, депутатом Севастопольської міської ради 6 скликання, обраний на чергових виборах депутатів Верховної Ради АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних міських голів 31 жовтня 2010 року, нехтуючи вимогами Конституції і законів України, достовірно знаючи про те, що територія міста Севастополя є невід'ємною частиною України, на позачерговому засіданні Севастопольської міської ради 06.03.2014, перебуваючи у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м.Севастополь, вул. Леніна, буд. 3, голосував за прийняття незаконного рішення №7151 «Про участь в проведенні загальнокримського референдуму», чим сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
Колегії суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у висунутому йому обвинуваченні та кваліфікував його дії за ч.1 ст.111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності: надання іноземній державі (Російській Федерації) та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Цим самим спростовуються доводи апелянта про те, що в обвинувальному акті відсутнє конкретне формулювання обвинувачення у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, не зазначено форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, а його дії неправильно кваліфіковані по ч.1 ст.111 КК України.
Не відповідають фактичним обставинам провадження і твердження захисника про те, що спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (inabsentia) проведено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, без належного інформування ОСОБА_8 про кримінальне переслідування щодо нього в Україні, внаслідок чого він не обізнаний про висунуте його обвинувачення, а тому позбавлений можливості реалізувати свої права на захист.
За висновками колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 25.04.2024 року у справі №296/8416/21, інститут спеціального кримінального провадження повністю узгоджується з нормами міжнародного права та практикою Європейського суду з прав людини.
Зокрема, питанню виконання вироків, винесених у відсутність обвинуваченого присвячений окремий розділ Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків, ратифіковану Україною 26 вересня 2002 року, відповідно до положень якої, якщо Конвенція не передбачає іншого, виконання вироків, постановлених у відсутність обвинуваченого, та постанов у кримінальних справах здійснюється за тими самими правилами, що й інших вироків.
Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19.01.1973 встановлено, що процедура заочного розгляду (trialinabsentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність i при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного.
Зважаючи на специфіку судового провадження (inabsentia), з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
На спростування доводів захисника про те, що ОСОБА_8 не було відомо про розпочате стосовно нього кримінальне провадження, в зв'язку з чим він був позбавлений можливості захищатись від висунутого обвинувачення, колегія суддів враховує, що в матеріалах кримінального провадження містяться численні документи на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_8 до слідчого (прокурора) та до суду, направлення йому повідомлення з приводу його прав та обов'язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження, що у свою чергу свідчить про наявність підстав усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.
При цьому, матеріали досудового розслідування були відкриті стороні захисту, а саме захиснику ОСОБА_14 , що був призначений у цьому провадженні для захисту ОСОБА_8 та який користувався усіма правами обвинуваченого відповідно до ч.4 ст.46 КПК України(т.2, а.с.127-128, 130).
Під час судового розгляду суд призначав обвинуваченому захисника, виходячи з тієї обставини, що захисник, який брав участь на досудовому розслідуванні, до суду першої інстанції не з'являвся та просив його замінити через велику завантаженість і постійну зайнятість в інших провадженнях. Подальший судовий розгляд проводився за участі захисника ОСОБА_7 .
Не ґрунтується на фактичних обставинах провадження і не підлягають задоволенню апеляційні вимоги захисника про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення та не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримання.
Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Під час апеляційного розгляду суд з'ясовував у учасників провадження, в тому числі у захисника, як апелянта, про наявність клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, та повторне дослідження доказів.
Незважаючи на те, що в поданій апеляційній скарзі захисника ставилось питання про закриття кримінального провадження на підставі ст.284 КПК України, в суді апеляційної інстанції сторона захисту не заявляла жодних клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження або повторне дослідження будь-яких доказів у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин колегія суддів, переглядаючи оскаржуваний вирок в межах апеляційної скарги, не вбачає правових підстав для повторного дослідження в суді апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, та доказів, якими суд обґрунтував обвинувальний вирок.
Колегія суддів також погоджується з призначеним ОСОБА_8 покаранням за вчинений злочин у виді позбавлення волі строком на дванадцять років, яке відповідає санкції ч.1 ст.111 КК України, та яке за своїм видом і розміром відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та особі винного, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає оскаржуваний вирок законним, обґрунтованим та вмотивований.
Законних підстав для скасування вироку та закриття кримінального провадження, як про це просить захисник, колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_8 , залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
__________________ _________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4