Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/11377/2025
м. Київ Справа № 757/4967/25-ц
23 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва 19 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Остапчук Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА» про захист прав споживачів, визнання недійсним правочину та повернення коштів,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА» про захист прав споживачів, визнання недійсним правочину та повернення коштів.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що вона, як співвласник квартири №23 , яка належить їй на підставі свідоцтва на право власності на житлове приміщення серія CAC № 496725 від 26.03.2009, є членом ОСББ «Ковпака 17» (код ЄДРПОУ 43559968) яке було створене 11.03.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначала, що у період з квітня 2020 року по жовтень 2024 рокувона сплачувала в повному обсязі рахунки за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та вивіз ТПВ за самовільно встановленими тарифами на рахунок ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» (код ЄДРПОУ38809727) (надалі Відповідач 2), який є уповноваженою належним чином ТОВ «Рада 1» (кодЄДРПОУ 32070503) на виставлення рахунків та отримання грошових коштів від членів ОСББ «Ковпака17» за надану ТОВ «Рада 1» житлову послугу з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 , починаючи з 29.04.2020року.
Разом з тим, наприкінці січня 2025 року їй з постанови Київського апеляційного суду від 15.01.2025 року у справі № 757/36789/22 стало відомо, що відповідач, починаючи з 29.04.2020 року, надає позивачу, як члену ОСББ «Ковпака 17», виключно житлову послугу за умовами договору «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» від 28.04.2020року, вартістю 6,28 грн/м.кв. Це відбулось тому, що відповідач, всупереч вимог п.5 ст.11 Закону України «IIpo особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», як управитель, протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком не виконав зобов'язання надати або надіслати рекомендованим листом відповідачу примірник такого договору, завірений підписом управителя відповідач, починаючи з квітня 2020 року, жодного разу не виставляв позивачу рахунки за послугу з управління будинком за умовами договору про надання послуги з управління будинком від 28.04.2020. Відповідач ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА» не має договірних відносин ані з відповідачем, ані з ОСББ «Ковпака 17», тому, що він є уповноваженою відповідачем ТОВ «Рада 1» організацією, що виставляє рахунки та квитанції на оплату послуг мешканцям будинку Ковпака 17 та отримує грошові кошти від споживачів відповідно до довіреностей від 01 жовтня 2022 року № 01-21 та від 01 жовтня 2019 року № 07/20. Виконавець послуги з управління багатоквартирним будинком, відповідач ТОВ «Рада 1», на підставі вищезазначених довіреностей, уповноважив відповідача ТОВ«Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА» від свого імені: виставляти рахунки та квитанції на оплату послуг; отримувати грошові кошти від споживачів послуг; між Відповідачем ТОВ «Рада 1» (довіритель) та відповідачем ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА» (повірений) укладено договори доручення № 01/01/10/19/P1 та №01/01/10/22/P1. Тобто, за умовами указаних договорів визначено що, починаючи з 29.04.2020 року відповідач ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА» виступає виключно посередником з питання щодо оплати споживачами послуги з управління багатоквартирним будинком, надані відповідачем ТОВ «Рада 1» виключно за умовами договору про надання послуги управління від 28.04.2020. Проте, відповідач ТОВ «Рада 1», своєчасно не повідомивши її про надання ним послуги з управління будинком, діючи опосередковано через уповноважену належним чином особу відповідача ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА», заздалегідь позбавляючи її права оплачувати за надану житлову послугу безпосередньо на рахунок відповідача ТОВ «Рада 1», вносячи завідомо неправдиві дані до квитанцій про сплату, починаючи з квітня 2020 року, отримували кошти за неіснуючу послугу з утримання будинку та прибудинкової території за незаконно самовільно встановленим та постійно зростаючим тарифом, а саме: за тарифом 6,28 грн/м2 з квітня 2020 р.; за тарифом 7,22 грн/м2 з лютого 2022 року; за тарифом 9,14 грн/м2 з січня 2023 року; за тарифом 10,37 грн/м2 з червня 2023 року за тарифом 12,55 грн/м.кв. з червня 2024 року для власників житлового приміщення.
Окрім того, відповідач ТОВ «Рада 1»взагалі не є суб'єктом господарювання у сфері управління відходами, проте останнім в порушення вимог закону та договору було укладено договір з ТОВ «Володар Роз» та виставлено позивачу рахунок за вищевказану послугу.
Таким чином, не маючи відповідної правомочності, шляхом виставлення їй щомісячних рахунків за неіснуючими самовільно встановленими тарифами за неіснуючі послуги, відповідачі безпідставно отримали від неї в період з квітня 2020 року по жовтень 2024 року кошти в розмірі 68 404 грн. 10 коп.
З урахуванням наведених обставин, позивач ОСОБА_1 просила суд:
визнати порушення прав споживача ОСОБА_1 на сплату справді отриманої відповідної житлової та комунальної послуги, відповідної вартості, кількості і якості та можливості своєчасно сплачувати за її надання в законний спосіб безпосереднім виконавцям житлової та комунальної послуг, а сплату нею, починаючи з квітня 2020 року, до ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» на користь ТОB «Рада 1» коштів за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та вивіз ТПВ за тарифами, самовільно встановленими ТОВ «Рада 1», недійсним правочином;
стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-Обчислювальний центр «Рада» на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 89 817 грн 95 коп (68 404,10 грн основної суми, інфляційної складової - 17 418,85 грн, 3% річних - 3995,00 грн та судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп;
відповідно до п. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», притягнути до відповідальності ТОВ «Рада 1» та ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва 19 березня 2025 року в задоволенні позовуОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА» про захист прав споживачів, визнання недійсним правочину та повернення коштів, відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва 19 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які сторона позивача посилалась в обгрунтування своїх вимог.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що обома відповідачами не заперечувались обставини, наведені позивачем в обгрунтування вимог позову. Так само як і не заперечувалась обставина надання позивачу рахунків на оплату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території і вивезення ТПВ за самовільно встановленими тарифами та отримання від позивача за них грошових коштів у розмірі 68 404 грн 10 коп.
Згідно відзиву відповідача ТОВ «Рада 1»від 03.03.2025 року ним особисто підтверджено, що за період з квітня 2020 року по жовтень 2024 року позивачем на рахунок відповідача ТОВ «Інформаційно-Обчислювальний центр «Рада»було сплачено у сукупному обсязі 68 404 грн 10 коп, що були повністю зараховані відповідачем ТОВ «Рада 1» без згоди позивача в рахунок оплати виключно за послугу з управління будинком.
Судом першої інстанції проігноровано, що наданий відповідачем ТОВ «Рада 1» в якості доказу договір № 1/313-Ж- 11 «на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ)» від 03.01.2011 року взагалі не є колективним договором надання послуги з управління побутовими відходами, який встановлює порядок та умови їх надання колективному споживачу, не відповідає вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням вимог статей 630, 631 та 632 ЦК України.
При цьому, відповідного рішення співвласниками будинку згідно наданого відповідачем ТОВ «Рада 1» Протоколу № 3 загальних зборів ОСББ «Ковпака17» від 24.04.2020 року, про те, що відповідач 1 від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладає саме з ТОВ «Володар Роз», як виконавцем комунальної послуги поводження з побутовими відходами, колективний договір, не приймалось.
Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Тоді як укладення договору доручення суперечить вимогам основного договору між управителем та споживачами таких послуг, оскільки, беручи до уваги відсутність письмової згоди споживачів на укладення договору доручення та отримання позивачем рахунків на оплату послуг, де отримувачем платежу вказано саме відповідача ТОВ«Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА» та його р/р, а не відповідача ТОВ «Рада 1», є порушенням обов'язкових до виконання сторонами умов пунктів 5,6,10,23,36 - договору від 28.04.2020року.
У той же час, укладення договору доручення між відповідачами напряму вплинули на права позивача оплачувати справжню вартість житлової послуги безпосередньо відповідачу ТОВ «Рада 1», та фактичному виконавцю послуги управління побутовими відходами ТОВ «Фірма «Володар Роз», що призвело до порушення відповідачами умов основного договору.
Судом першої інстанції проігноровано, що відповідач ТОВ «Рада 1» надавав членам ОСББ «Ковпака 17» виключно послугу з управління багатоквартирним будинком за ціною 6,28 грн/кв.м за умовами п.10 договору про надання послуги з управління від 28.04.2020року, що встановлено постановою Київського апеляційного суду від 15.01.2025 року у справі 757/36789/22.
Таким чином, надання відповідачем ТОВ «Рада 1» житлової послуги з управління багатоквартирним будинком за умов виставлення відповідачем ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА» рахунків на оплату за неіснуючі послуги з утримання будинку та прибудинкової території та вивіз ТПВ за неіснуючим та постійно зростаючим тарифом та отримання за них грошових коштів від позивача є недійсним правочином.
Таким чином, не маючи відповідної правомочності, шляхом виставляння щомісячних рахунків позивачу за неіснуючими та самовільно встановленими тарифами за неіснуючі житлово-комунальні послуги, відповідачі солідарно, безпідставно отримали від позивача в період з квітня 2020 року по жовтень 2024 року грошові кошти у розмірі 68 404 грн. 10 коп.
Отже, на переконання сторони позивача, відповідачами не було надано позивачці послуги з утримання будинку та прибудинкової території та вивозу ТПВ та відповідачі продовжують утримувати отримані від позивача грошові кошти за ненадані неіснуючі послуги і не повертають їх позивачу.
Державний захист прав на отримання якісних послуг гарантуються позивачу статтею 42 Конституції України та статтею 5 Закону України «Про захист прав споживачів». Внаслідок протиправних дій відповідачів позивач понесла збитки майнового характеру. Оскільки позовні вимоги про стягнення коштів у розмірі 89 817,95 грн. є похідними від первісних позовних вимог, то вони також підлягають задоволенню.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
В судове засідання апеляційного суду сторони у справі не з?явились. Про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлені у встановленому законом порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_3 .
Судом також встановлено, що на загальних зборах ОСББ «Ковпака 17», що відбулися 24.04.2020 року, було прийнято рішення уповноважити ТОВ «РАДА1» бути управителем багатоквартирного будинку «Ковпака 17» за адресою АДРЕСА_2 та укласти з ТОВ «РАДА1» споживчий договір з управителем на надання послуг з вивезення побутових відходів.
Відповідно до Договору про управління будинку, надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, надання комунальних послуг від 28.04.2020 року, ТОВ «Рада 1» є виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_2.
Позивач сплатила на користь ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» 68 404, 10 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями.
Судом також встановлено, що довіреністю від 01.10.2019 року № 07/20 ТОВ «Рада 1» відповідно до вимог ст. 244 ЦК України на підставі укладеного з повіреним договору від 01.10.2019 року № 01/01/10/19/Р1 уповноважило ТОВ «ІОЦ «Рада» від імені довірителя: виставляти рахунки та квитанції на оплату послуг; отримувати грошові кошти від споживачів послуг; надавати доручення банку про перерахування грошових коштів; виконувати всі інші дії, які необхідні для реалізації повноважень, наданих цією довіреністю та договором. Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 01.10.2022 року.
Довіреністю від 01.10.2022 року № 01-22 ТОВ «Рада 1», відповідно до вимог ст. 244 ЦК України, на підставі укладених з повіреним договорів від 01.10.2019 року №01/01/10/19/Р1 та від 01.10.2022 року № 01/01/10/22/Р1 уповноважило ТОВ «ІОЦ «Рада» від імені довірителя: виставляти рахунки та квитанції на оплату послуг; отримувати грошові кошти від споживачів послуг; надавати доручення банку про перерахування грошових коштів; виконувати всі інші дії, які необхідні для реалізації повноважень, наданих цією довіреністю та договором. Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 01.10.2025 року.
01.10.2022 року між ТОВ «Рада 1» (довіритель) та ТОВ «ІОЦ «Рада» (повірений) укладено договір доручення № 01/01/10/22/РІ, за умовами якого довіритель доручив, а повірений зобов'язався за винагороду від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні юридичні дії: виставляти від імені довірителя рахунки та квитанції на оплату послуг споживачам; отримувати грошові кошти від споживачів; ініціювати переказ грошових коштів, отриманих від споживачів на рахунки одержувачів; укладати правочини (договори) з банками про розрахункове обслуговування споживачів; укладати правочини (договори) з еквайринговими установами про надання послуг технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків споживачів за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів та з іншими установами про здійснення прийому платежів від споживачів через мережу Інтернет. Споживачем у цьому договорі вважається фізична особа, з якою у довірителя укладений договір про надання послуг (чи будь-якій інший договір), згідно з умовами якого довіритель виконує певні зобов'язання, внаслідок чого у споживача виникає обов'язок по оплаті грошових коштів на користь довірителя. Строк зазначеного договору встановлено з моменту його підписання сторонами до 30.09.2025 року.
Вищевказані обставини встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києві від 26.04.2024 року у справі №757/3429/24-ц.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА» про захист прав споживачів, визнання недійсним правочину та повернення коштів, суд першої інстанції посилався на те, що оскільки ТОВ «ІОЦ «РАДА» має право виставляти рахунки та квитанції на оплату житлово-комунальних послуг та отримувати грошові кошти від споживачів послуг на підставі вищевказаних договору доручення та довіреностей від ТОВ «Рада 1», то можна стверджувати що кошти, сплачені споживачами цих послуг на підставі повідомлень/квитанцій, виставлених ТОВ «ІОЦ «Рада», набуто відповідачем за наявності правової підстави. Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Товариства щодо ненадання йому послуг або надання таких послуг відповідачем неналежної якості.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Печерського районного суду міста Києва 19 березня 2025 року відповідає.
Згідно з частиною 1 статті 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до статті 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
За змістом статті 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Відповідно до статті 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (частина 1 статті 1004 ЦК України).
Згідно зі статтею 1006 ЦК України, повірений зобов'язаний: повідомити довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
За змістом зазначеної норми саме на повіреного покладено обов'язок передати довірителеві все одержане за виконаним дорученням, причому негайно.
Відповідно до статті 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності повноважень ТОВ «ІОЦ «Рада» виставляти рахунки та квитанції на оплату житлово-комунальних послуг та отримувати грошові кошти від споживачів послуг, на підставі договору доручення та довіреностей від ТОВ «Рада 1», а тому кошти, сплачені споживачами цих послуг на підставі повідомлень/квитанцій, виставлених ТОВ «ІОЦ «Рада», набуто відповідачем за наявності правової підстави.
Довіреності від 01 жовтня 2019 року № 07/20, від 01 жовтня 2022 року № 01-22 та договори доручення від 01 жовтня 2019 року № 01/01/10/19/РІ, від 01 жовтня 2022 року № 01/01/10/22/Р1 не припинені, не розірвані та не визнані недійсними у встановленому законом жовтня 2019 року до жовтня 2025 року. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні грошові кошти набуті ТОВ «ІОЦ «Рада» за наявності достатньої правової підстави, а тому правових підстав для стягнення з ТОВ «ІОЦ «Рада» на користь позивача грошових коштів в розмірі 68 404, 10 грн, немає.
Оскільки основні позовні вимоги про стягнення грошових коштів в розмірі 68 404,10 грн задоволенню не підлягають, то відповідно правових підстав для задоволення похідних позовних вимог про стягнення інфляційної складової - 17 418,85 грн, 3%річних - 3995 грн, немає.
Доводи позивача про те, що виставлення відповідачем рахунків на оплату за неіснуючі послуги утримання будинку та прибудинкової території та вивіз ТПВ за неіснуючим та постійно зростаючим тарифом та отримання за них грошових коштів від споживачів ОСББ «Ковпака 17» є недійсним правочином, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Виконавцем комунальних послуг щодо з утримання будинку та прибудинкової території, організації пропускного режиму будинку за адресою АДРЕСА_2 є ТОВ «Рада 1».
ОСОБА_1, як власник квартири АДРЕСА_3 , є споживачем послуг, які надає ТОВ «Рада 1».
ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» є уповноваженою ТОВ «Рада 1» особою на здійснення дій щодо виставлення рахунків та квитанцій на оплату послуг, а також отримання грошових коштів від споживачів, що підтверджується наданими відповідачем довіреностями та договором доручення.
Доводи апеляційної скарги щодо не надання належних та допустимих доказів існування договірних відносин між позивачем та ТОВ «Рада 1», доказів фактичного надання позивачу будь-яких послуг та згоди позивача на виставлення рахунків на оплату послуг за довіреністю, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на наступне.
Колегія суддів наголошує, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 02 листопада 2020 року у справі № 753/7790/16-ц, 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17).
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» уразі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.
У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг.
Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
Особливості оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку врегульовано статтею 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Отже, у разі отримання послуг неналежної якості, споживач повинен повідомити про це виконавця послуг в усній або письмовій формі, отримати підтвердження або визнання виконавцем цього факту та відмітки у журналі реєстрації заявок про неякісне надання послуг, а у разі невизнання такого факту - здійснити виклик усно або письмовопредставника виконавцявпослуг для проведення перевіркинадання послугтаскладання актк-претензії за результатами перевірки, з обов'язковою реєстрацією представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів.
Акт-претензія складається у відсутності представника виконавця та за участю не менше, ніж двох споживачів, у разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії.
Жодних актів-претензій, складених в порядку, визначеному статтями 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за участю ОСОБА_1 та уповноважених представників виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) з приводу не надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та вивіз ТПВ матеріали справи не містять та позивачем не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ТОВ «Рада 1» надавав членам ОСББ «Ковпака 17» виключно послугу з управління багатоквартирним будинком за ціною 6,28 грн/кв.м за умовами п.10 договору про надання послуги управління від 28.04.2020, що встановлено постановою Київського апеляційного суду від 15.01.2025 у справі 757/36789/22, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини встановлені в іншій справі у спорі між іншими сторонами, а відтак не мають преюдиційного значення для розгляду даної справи.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Верховний Суд зауважує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, провадження № 11-778апп18).
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 самостійно обрала спосіб захисту її цивільного права чи інтересу, а саме: визнання порушення прав споживача ОСОБА_1 на сплату справді отриманої відповідної житлової та комунальної послуги, відповідної вартості, кількості і якості та можливості своєчасно сплачувати за її надання в законний спосіб безпосереднім виконавцям житлової та комунальної послуг, а сплату нею, починаючи з квітня 2020 року, до ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» на користь ТОB «Рада 1» коштів за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та вивіз ТПВ за тарифами, самовільно встановленими ТОВ «Рада 1», недійсним правочином; стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-Обчислювальний центр «Рада» на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 89 817 грн 95 коп (68 404,10 грн основної суми, інфляційної складової - 17 418,85 грн, 3% річних - 3995,00 грн та судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп; відповідно до п. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», притягнути до відповідальності ТОВ «Рада 1» та ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Поряд з цим, предметом вказаного позову не є питання зобов'язання відповідачів перерахувати вартість отриманої позивачем послуги з управління багатоквартирним будинком за ціною 6,28 грн/кв.м.
А відтак, у суду відсутні правові підстави надавати правову оцінку обставинам щодо яких позивачем не заявлено жодних позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Печерського районного суду міста Києва 19 березня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: