Номер провадження: 22-ц/813/5602/25
Справа № 1
Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.
Доповідач Назарова М. В.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Карташова О.Ю., Коновалової В.А.,
учасники справи: позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 31 березня 2025 року, ухвалене Малиновським районним судом міста Одеси у складі: судді Михайлюка О.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» звернулось до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 09 жовтня 2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 3064841. На підставі платіжного доручення відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 12000 грн, проте відповідач належним чином не виконав договірні зобов'язання.
09 жовтня 2020 року згідно умов Договору факторингу № 03/10 ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 3064841 від 09 жовтня 2019 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке, в свою чергу, набуло право вимоги до відповідача.
24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» укладено Договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 3064841 від 09 жовтня 2019 року.
У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 3064841 від 09 жовтня 2019 року у розмірі 47163,85 гривень, яка складається з: 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 33723,85 грн - заборгованість за відсотками; 1440 грн - заборгованість за комісією, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень.
Представник відповідачки - адвокат Дворніченко О.О. надіслав до суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на сплив строку позовної давності.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 31 березня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» заборгованість за Кредитним договором № 3064841 від 09 жовтня 2019 року у розмірі 47163 гривні 85 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» 2422,40 гривень в рахунок сплаченого судового збору. В задоволенні решти вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 31 березня 2025 року, задовольнивши вимоги позивача частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» заборгованість за Кредитним договором № 3064841 від 09.10.2019 у розмірі 19440 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12000 грн; заборгованість за відсотками - 6000 грн, заборгованість за комісією - 1440 грн.
Доводами апеляційної скарги є те, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України « Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248cв18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).
Вказує, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Зазначає, що факт укладення Кредитного договору відповідачкою не заперечується, проте згідно з умовами кредитного договору, реальна річна відсоткова ставка за користування кредитом значно перевищує передбачену п. 1.5 Договору 1,387% річних, що є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг.
Просить суд зменшити стягнуті відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а саме до 6000 грн, оскільки нарахована сума є непропорційною до суми зобов?язання, та не відповідає справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Зазначає, що звертала увагу суду, що відповідачка самостійно виховує двох неповнолітніх дітей.
05.06.2025 від представника ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» - Ланового Є.М. надійшли додаткові пояснення, які ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.06.2025 повернуто заявнику без розгляду.
03.07.2025 від представника ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке змінило назву на ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс», - Нижник В.В. надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 31 березня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначив, що 01.07.2025 було проведено державну реєстрацію зміни найменування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», підтвердженням надано копію рішення № 1778 Єдиного учасника ТОВ ФК « Пінг-Понг» від 01 липня 2025 року про зміну назви товариства, копію Статуту ТОВ « Фінансова компанія» Солвентіс», копію наказу директора ТОВ «ФК « Солвентіс» Євгена Ланового № 70-к від 01.07.2025 року про зміну назви ТОВ «ФК « Пінг-Понг» на ТОВ « ФК « Солвентіс», Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статут ТОВ «ФК « Солвентіс».
Вказує, що згідно п. 1.2. Кредитного договору, сума кредиту становить 12 000,00 грн у валюті: Українські гривні, відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, кредит надається строком на 15 днів з 09.10.2019. Пунктом 1.4. Кредитного договору, визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 24.10.2019. Поряд з цим, згідно п. 1.5. Кредитного договору, сукупна вартість кредиту складає 6840 грн в грошовому виразі та 1,387.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована, виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору № 3064841 від 09.10.2019 комісія за надання кредиту: 1440,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Згідно п. 1.5.2. такого Кредитного договору, проценти за користування кредитом: 5400,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.
Згідно п. 1.6. Кредитного договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. При цьому, умови та особовості застосовування типу процентної ставки умовами Договору визначались окремо у п. 2.2.3. Відповідно до п. 2.2.1 Кредитного договору, Позичальник сплачує Позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2, 1.6. Договору відповідно. Згідно із пунктом 2.2.3. проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом.
Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем, визначеним п. 1.4, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому, сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.
Відповідач мала час на роздуми або перевірку умов перед укладанням кредитного договору та є свідченням того, що ОСОБА_1 була належним чином проінформована, а умови були прозорими та зрозумілими, включаючи інформацію про процентну ставку, комісії, та інші фінансові аспекти.
Зазначає, що виходячи з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 - факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами є нічим іншим, як визнання вище наведеного кредитного договору таким, що укладений з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ, передбачених Кредитним договором.
Відповідач порушила умови Кредитного договору № 3064841 від 09.10.2019, кредит вчасно не повернула, а тому за умовами п. 2.2.3. Кредитного договору, відбулася автопролонгація, яка не може перевищувати 60 днів.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань, у строк, визначений договором, та які б спростовували суму заборгованості.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості у розмірі 47163,85 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з апеляційної скарги, ОСОБА_1 просить змінити рішення в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 33723,85 грн.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині стягнутої судом заборгованості за відсотками у розмірі 27723,95 грн, в іншій частині рішення суду не переглядається.
Задовольняючи позов та стягуючи з відповідачки на користь позивача 47163,85 грн, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов'язання, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 47163,85 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 12000 гривень; заборгованість за відсотками становить 33723,85 гривень; заборгованість за комісією становить 1440 гривень; заборгованість за пенею становить 0 гривень. Відповідачка не надала суду доказів повернення кредитних коштів позивачу або первісному кредитору, доказів відсутності заборгованості за укладеним кредитним договором, аргументованих заперечень проти наданого стороною позивача розрахунку заборгованості.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами підтверджено, що 09.10.2019 ОСОБА_1 через сайт miloan.ua заповнила Анкету-заяву на кредит № 3064841, згідно якої сума кредиту 12000 грн у валюті - українська гривня; строк кредиту - 15 днів з 09.10.2019; дата повернення кредиту 24.10.2019; Сума до повернення 18840 грн; Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 1440 грн, нараховується одноразово за ставкою 12.00 % від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом 5400 грн нараховуються за ставкою 3.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (а.с. 45)
09.10.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 3064841 (індивідуальна частина) в електронному вигляді та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 12000 грн.(а.с. 43, 63-65).
Згідно п. 1.1 вказаного Договору вбачається, що кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній в п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4 договору, а також виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору сума кредиту становить 12000 грн.
Згідно з п. 1.3 вказаного договору, кредит надається загальним строком на 15 днів з 09.10.2019 (строк кредитування).
Відповідно до п. 1.4 договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом: 24.10.2019.
Згідно з п. 1.5 договору сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів, інших витрат, що повинен сплатити позичальник, складає 6840 грн в грошовому виразі та 1,387 % річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені п. 1.5.1-1.5.2 договору.
Відповідно до п. 1.5.1 зазначеного договору, комісія за надання кредиту 900,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 % від суми кредиту одноразово.
Згідно з п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 5400 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.
За п. 1.6 договору стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 3.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок платіжної картки, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
Згідно з п. 2.2.2 нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.
Згідно із пунктом 2.2.3. проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.
Відповідно до п. 3.2.6 зазначеного договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим договором кредитодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов'язань позичальника за договором.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що ч. 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 03/10, згідно з п. 2.1. умов договору клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта з плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 36-39).
Відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.
24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» укладено Договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 3064841 від 09 жовтня 2019 року. (а.с. 58-61)
Як вбачається з Додатку № 1 до кредитного договору № 3064841 від 09.10.2019 встановлено графік розрахунків, який містить розрахунок заборгованості (в тому числі суми кредиту, комісії за надання кредиту і процентів) із зазначенням: дати платежу (повернення кредиту та сплати комісії та процентів, а саме: дата платежу 24.10.2019; розміру кредиту 12000 грн; комісії за надання кредиту 1440 грн; проценти 5400 грн; разом 18840 грн. (а.с. 65зв)
Відповідно до платіжного доручення 1966429 від 09.10.2019 вбачається, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 12000 грн за кредитним договором № 3064841.
Із наведеного слідує доведеність позивачем того, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3064841 в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних позичальника, за умовами якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 12000 грн, проте не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти не повернула.
Крім того, факт укладання Кредитного договору відповідачем не оспорюється.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо відповідності умов кредитного договору, в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами, вимогам ст. 18 Закону України «Про захист право споживачів», на предмет їх справедливості, колегія суддів зауважує про таке.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).
Відповідно до розрахунків заборгованості, наданих позивачем, загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором № 3064841 становить 47163,85 грн з яких: заборгованість по тілу - 12000 грн, заборгованість по відсотках - 33723,85 грн; заборгованість за комісією - 1440 грн; заборгованість за пенею - 0 грн.
Отже, кредитором застосовувалася відсоткова ставка у розмірі 3,00 % за кожен день користування кредитними коштами.
При цьому, умовами договору (п. 1.5) передбачено, що річні відсотки у процентному значенні складають 1,387,00 і включають в себе складові, визначенні у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.
Тобто, фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальниці заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що майже у 3 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом № 3064841.
Відтак, вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків, з огляду на розмір тіла кредиту (12000 грн), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Ураховуючи межі доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру суми процентів, стягнутих з відповідачки на користь позивача за користування кредитом № 3064841 з 33723,85 грн до 12000 грн.
Згідно зі ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду потрібно змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» суми заборгованості за кредитом № 3064841 з 47163,85 грн до 25440 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що апеляційним судом у цій справі змінюється рішення суду, а апеляційна скарга частково задовольняється, то з відповідача на користь позивача за подання позовної заяви до стягнення належить 1308,10 (2422,40*54% (25440*100/47163,85)) грн, а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1228,10 грн (2669,80*46%) за подання апеляційної скарги, тому шляхом взаємозарахування з відповідача на користь позивача належить до стягнення 80 грн.
Вказане має наслідком скасування рішення в частині судового збору та ухвалення нового рішення в цій частині про стягнення з відповідача на користь позивача 80 грн судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 31 березня 2025 року в оскаржуваній частині щодо стягнення відсотків змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» заборгованості за Кредитним договором № 3064841 від 09 жовтня 2019 року з 47163,85 грн до 25440 грн.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 31 березня 2025 року в частині стягнення судового збору скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) судовий збір у розмірі 80 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Дата складення повного тексту постанови - 11 листопада 2025 року
Судді: М.В Назарова
О.Ю. Карташов
В.А. Коновалова