Номер провадження: 22-ц/813/4755/25
Справа № 519/924/24
Головуючий у першій інстанції Лемець С. П.
Доповідач Кострицький В. В.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Булацевської Я.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
відповідач - Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод»
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на рішення Южного міського суду Одеської області від 04 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Лемця С.П., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про скасування наказу про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди,-
установив:
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до Южного міського суду Одеської області з вищезазначеною позовною заявою до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 травня 2024 року наказом т.в.о. Голови правління - директором Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» від 09.05.2024 №247-к ОСОБА_3 йому було оголошено догану. При цьому, наказ № 247-к від 09.05.2024 не містить даних, який саме дисциплінарний проступок було вчинено позивачем, не зазначено обставин, тяжкість, шкоду та наслідки вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. У наказі взагалі відсутні посилання на норми чинного законодавства України та інші локальні нормативно-правові акти.
Окрім того, в наказі правління АТ «ОПЗ» посилається на Витяг з протоколу №66 від 08.05.2024 позачергового засідання, як на підставу оголошення догани, з якого вбачається, що на порядок денний було винесено лише одне питання - розгляд акту-припису за результатами перевірки стану охорони праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки залізничного цеху АТ «ОПЗ». Питання, щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення на порядок денний позачергового засідання правління АТ «ОПЗ», яке відбулося 08.05.2024, не виносилося.
Згідно Акту-припису від 07.05.2024 встановлено строк його виконання до 30.05.2024. Таким чином, в період 07.05.2024 по 30.05.2024 були відсутні достатні правові підстави для ухвалення будь-яких рішень з дисциплінарних питань.
Позивач вважає, що правління АТ «ОПЗ» ухвалює безпідставні рішення та видає незаконні накази виключно з мотивів упередженого ставлення до нього, як до заслуженого працівника та ветерана праці АТ «ОПЗ».
10.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до т.в.о. Голови правління - директора АТ «ОПЗ» Ковальського Ю.В. із заявою про скасування наказу № 247-к від 09.05.2024, але відповіді так і не отримав.
Зважаючи на те, що станом на 31.05.2024 правління АТ «ОПЗ» не повідомило позивача про результати розгляду заяви про скасуванню наказу він звернувся до комісії по трудових спорах АТ «ОПЗ».
Листом АТ «ОПЗ» від 10.06.2024 позивача було повідомлено, що комісія з трудових спорів не діє у зв'язку з відсутністю повного складу членів комісії.
18.06.2024 позивач повторно звернувся до правління АТ «ОПЗ» з заявою про скасування наказу № 247-к від 09.05.2024, нащо отримав відмову в якій зазначено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржене ОСОБА_1 в порядку, встановленому чинним законодавством.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 04 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про скасування наказу про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково.
Скасовано наказ Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» від 09 травня 2024 року № 247-к про оголошення догани ОСОБА_1 .
Стягнуто з Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено неналежного виконання позивачем ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, не доведено елементів складу дисциплінарного проступку, керуючись принципом презумпції невинуватості, який діє в трудовому праві, згідно з яким не можна притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, доки роботодавцем не доведена його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість, а при відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, суд дійшов висновку про відсутність підстави для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення компенсації за спричинену відповідачем моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконного оголошення догани, оскільки позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження порушення його прав у сфері трудових відносин, яке призвело до погіршення стану його здоров'я, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також позивачем доведено наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і незаконним наказом відповідача.
Разом з тим, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, знаходить суму моральної шкоди у розмірі 290505,62 грн завищеною та такою, що не відповідає ступеню понесених позивачем моральних страждань, а тому вважає за необхідне в цій частині позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 5000,00 грн, що буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Южного міського суду Одеської області від 04.02.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про скасування наказу та відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки та не врахував ключові факти й обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, а також правові висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду, що призвело до ухвалення судом незаконного рішення.
Вказує, що ОСОБА_1 як особа, шо здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю цеху письмового Звіту щодо усунення недоліків виявлених у процесі перевірки у строк до 20.03.2024 не надавав.
Здійснення комісійного обстеження відбувалося працівниками AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (Регіональна філія «Служба роботи станцій» станція Чорноморська) за участі ОСОБА_4 (начальника залізничного цеху) з метою перевірки стану безпеки руху і залізничного господарства на під'їзних коліях із дотриманням єдиного технологічного процесу, із дотриманням вимог чинного законодавства.
Пояснення ОСОБА_1 від 05.04.2024 щодо встановлення недотримання вимог «Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств», затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 15.02.2010 №70 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2010 № 237/17532; «Правил обслуговування залізничних під'їзних колій», затверджених наказом МТУ від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №875/5096; «Порядку обліку, маркування, видачі, зберігання та вилучення з експлуатації гальмових башмаків на залізницях України», який затверджений наказом Укрзалізниці від 30.04.2002 №228-11 та п.4.1.4 ДСТУ ГОСТ 22235:2015 не містять відомостей щодо вчинених дій із дотриманням порядку та процедури їх усунення та/або неможливості їх усунення за об'єктивних обставин, які документально підтверджені.
Зазначає, що при проведенні позачергової комплексної перевірки виявлено незадовільну організацію функціонування системи управління охороною праці в залізничному цеху та не усунення порушень, виявлених у попередніх комплексних перевірках цеху (2017 р., 2019 р.), що вказує на невиконання посадових обов'язків начальника залізничного цеху відповідно до Положення про залізничний цех АТ «ОПЗ».
Порушення законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, промислової, пожежної та техногенної безпеки призвело до незадовільного стану тягового рухомого складу, устаткування та обладнання, що в свою чергу веде до погіршення умов праці працівників цеху та, як результат, настанню дорожньо-транспортних пригод на залізничному транспорті, нещасним випадкам із травмуванням працівників.
Встановлене порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , яке виразилось у неналежному виконанні покладених на нього трудових обов'язків відображене у Акті приписі за результатами перевірки стану охорони праці, виробничої санітарії і пожежної безпеки в залізничному цеху від 07.05.2024 р. Де згідно Положення про залізничний цех № 6100-01-23 на ОСОБА_1 покладені обов'язки щодо здійснення керівництва виробничо-господарською діяльності цеху (п.3.1 - п. 3.9).
Неналежне виконання обов'язків по здійсненню керівництва виробничо- господарською діяльності залізничного цеху ОСОБА_1 , яке було встановлено за фактом проведеної перевірки має два аспекти:
1) встановлення і відображення у Акті приписі від 07.05.2024 р. порушень, яке в обов'язковому порядку вимагає здійснення дій по усуненню таких і згідно Положення про залізничний цех № 6100-01-23 цей обов'язок беззаперечно покладений на ОСОБА_1 , при цьому, вказане не впливає на застосування відповідальності за порушення трудової дисципліна з боку ОСОБА_1 (керівника залізничного цеху);
2) притягнення до відповідальності відповідно до ст. 147 КЗпП, п. 7.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку АТ «ОПЗ» за невиконання та/або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, а саме, ОСОБА_1 , не виключає виконання покладених на нього Положенням про залізничний цех № 6100-01-23 обов'язків, тим паче за наявності встановлених порушень в ході проведеної перевірки
Дисциплінарний проступок у спірних правовідносинах - невиконання чи неналежне виконання обов'язків начальника залізничного цеху встановлених Положенням, що становить основу об'єктивної сторони складу правопорушення.
Щодо обставин за яких вчинено дисциплінарний проступок, та визначена тяжкість - неналежне виконання обов'язків керівника залізничного цеху згідно Положення про залізничний цех № 6100-01-23, мало місце відображення у Акті комісійного обстеження для ознайомлення та надання письмового звіту на адресу начальника станції Чорноморська щодо усунення недоліків виявлених у процесі перевірки до 20.03.2024 та Акті приписі від 07.05.2024.
Крім того, для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків - для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни.
Суд першої інстанції не надав правової оцінки встановленим у Акту комісійного обстеження під'їзної колії АТ «Одеський припортовий завод» від 27.02.2024 та Акті-приписі за результатами перевірки стану охорони праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки залізничного цеху від 07.05.2024 р. обставинам невиконання посадових обов'язків начальника залізничного цеху - ОСОБА_1 відповідно до Положення про залізничний цех АТ «ОПЗ» щодо яких застосовано заходи.
Роботодавець AT «ОПЗ» повністю дотримано алгоритм накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Зазначає, що для відшкодування моральної шкоди необхідно довести наявність шкоди, протиправність діяння, причинно-наслідковий зв'язок між ними та вину заподіювача. Втім, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надав достатніх доказів наявності моральної шкоди та її зв'язку з накладеною доганою.
Щодо явки сторін.
Сторони належним чином повідомленні про час, місце та дату судового засідання, однак до суду не з'явились, що не перешкоджає апеляційному перегляду.
Щодо клопотання про відкладення розгляду справи подане представником відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Матеріалами справи встановлено, що судове засідання було призначено на 05.08.2025, однак було відкладено на 11.11.2025, у зв'язку із заявою представника відповідача про відкладення, оскільки представник зайнятий у розгляді інших справах.
В подальшому на адресу Одеського апеляційного суду надійшла повторно заява про відкладення, з підстав того, що представник бере участь у інших судових засіданнях призначених на 10:00 та 10:30 годину.
Однак колегія суддів, зазначає, що судове засідання у вказаній справі було призначено ще 19.09.2025 року на 11.11.2025 на 09 годину 10 хвилин, тобто майже за два місяці, проте представником не надано доказів неможливості прибуття у судове засідання у вказаний час або прийняти участь у режимі відеоконференції.
Тому апеляційний суд вважає за можливе відмовити у задоволенні клопотанні про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів звертає увагу, що необхідними передумовами ефективного судочинства є добросовісне використання учасниками справи процесуальних прав (недопущення зловживання цими правами), добросовісне виконання встановлених законом обов'язків, дотримання всіма суб'єктами судового провадження етичних норм. Здійснюючи свою діяльність на професійній основі судді та адвокати зобов'язані демонструвати і пропагувати високі стандарти процесуальної поведінки.
Вказане відповідає Правилам організації ефективного цивільного судочинства, що розроблені на підставі ст. ст. 1, 3, 55, 131-1, 131-2 Конституції України, ст. 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суддями пілотних судів Одеської області, адвокатами Ради адвокатів Одеської області та прокурорами прокуратури Одеської області в рамках міжнародного проекту «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін».
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Таким чином, враховуючи тривалі строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та те, що сама по собі неможливість брати участь у судовому засіданні не є безумовною перешкодою для відкладення судового засідання, колегія суддів керуючись вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності сторони відповідача, яка належним чином повідомлена про дату та час судового засідання.
Інші сторони клопотань про відкладення не подавали, що не перешкоджає апеляційному перегляду.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, позивач ОСОБА_1 працює на посаді начальника залізничного цеху в Акціонерному товаристві «Одеський припортовий завод».
27.02.2024 АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» було складено акт комісійного обстеження під'їзної колії ПАТ “Одеський припортовий завод» та виявлено недоліки в функціонуванні (т. 1, а.с.256).
Відповідно до листа АТ «ОПЗ» (без реєстраційного номера та дати) на ім'я начальника станції Чорноморська, згідно акту комісійного обстеження під'їзної колії ПАТ «Одеський припортовий завод» від 27.02.2024 усі недоліки, які потребують організаційних заходів усунені, з причетними працівниками проведено профілактичну роботу з недопущення подібних зауважень надалі. Зауваження, що потребують укомплектування штату та закупівлі необхідних матеріалів, залізничним цехом самостійно вирішити неможливо, для вирішення цих питань надано пропозиції на розгляд вищого керівництва. (т.2, а.с.10).
20.03.2024 АТ «ОПЗ» видано наказ № 64 про призначення службового розслідування щодо з'ясування фактів невиконання чи неналежного виконання своїх посадових обов'язків з боку начальника залізничного цеху Юрія Сандалюка, у зв'язку з виявленими недоліками, вказаними в Акті комісійного обстеження під'їзної колії АТ «Одеський припортовий завод» від 27.02.2024 (т.1, а.с.255).
05.04.2024 ОСОБА_1 надав письмові пояснення згідно наказу №64 від 20.03.2024 про призначення службового розслідування щодо з'ясування фактів вказаних в Акті комісійного обстеження під'їзної колії АТ “Одеський припортовий завод» від 27.02.2024 (т.1, а.с.211).
07.05.2024 т.в.о. Голови Правління - директором АТ «ОПЗ» затверджено АКТ - ПРИПИС за результатами перевірки стану охорони праці, виробничої санітарії і пожежної безпеки в залізничному цеху. Комісією ІІІ ступеня контролю охорони праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки відповідно до наказу по АТ «ОПЗ» від 20.03.2024 № 64 проведено позапланову комплексну перевірку залізничного цеху, в ході якої виявлено порушення норм і правил охорони праці, експлуатації обладнання, пожежної безпеки, виробничої санітарії та ін. Комісією запропоновано усунути виявлені порушення та недоліки і про хід виконання акту-припису надати повідомлення у відділ охорони праці і техногенно-екологічної безпеки до 30.05.2024. Тобто оспорюваний наказ про накладення дисциплінарного стягнення винесено до надання відповідного повідомлення (т.1, а.с.5).
Як вбачається з витягу з протоколу № 66 позачергового засідання правління АТ «ОПЗ» від 08.05.2024, ураховуючи висновки наведені Акті-приписі за результатами перевірки стану охорони праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки залізничного цеху від 07.05.2024, правлінням ухвалено накласти на начальника залізничного цеху АТ «ОПЗ» ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т.1, а.с.35).
Наказом № 247-к від 09.05.2024 ОСОБА_1 - начальнику залізничного цеху, за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, оголошено догану (підстава: протокол № 66 від 08.05.2024 позачергового засідання Правління «ОПЗ») (т.1, а.с.4).
10.05.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім'я директора АТ «ОПЗ» ОСОБА_5 , в якій зокрема зазначив, що ніхто не відбирав у нього пояснень та просив скасувати даний наказ (т.1, а.с.37).
31.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до комісії по трудових спорах із заявою, в якій зазначив, що в порушення вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП України роботодавець до застосування дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани не зажадав від нього жодних пояснень. В порушення вимог ч. з ст. 149 КЗпП України в наказі від 09.05.2024 № 247-к про оголошення догани взагалі не вказано, який саме дисциплінарний проступок було вчинено, не зазначено, за яких обставин нібито було вчинено дисциплінарний проступок, не визначена тяжкість нібито вчиненого дисциплінарного проступку і не встановлено, яка саме шкода заподіяна, та які саме наслідки настали внаслідок нібито вчинення дисциплінарного проступку. Окрім того, в наказі про оголошення догани взагалі відсутні посилання на норми чинного законодавства України та інші локальні нормативно-правові акти, що свідчить про очевидну незаконність цього наказу та вочевидь упереджене ставлення до позивача (т.1, а.с.38).
Дирекція АТ «ОПЗ» листом № 1092 від 10.06.2024 повідомила ОСОБА_1 , що на поточний час комісія по трудових спорах на АТ «ОПЗ» не діє, оскільки 4 її члени вибули із комісії по причині звільнення їх з роботи. Нові члени до КТС не вибиралися, оскільки на період дії воєнного стану в країні, на АТ «ОПЗ» не скликалися загальні збори трудового колективу (т.1, а.с.40).
18.06.2024 ОСОБА_1 повторно звернувся до директора АТ «ОПЗ» із заявою про скасування наказу № 247-к (Т.1, а.с.43).
Дирекція АТ «ОПЗ» листом № 1259 від 25.06.2024 повідомила ОСОБА_1 , що дисциплінарне стягнення було застосовано відповідно до трудового законодавства, підстав для скасування наказу № 247-к не встановлено та роз'яснено ОСОБА_1 , що дисциплінарне стягнення може бути оскаржене у порядку, встановленому чинним законодавством (т.1, а.с.47).
За попередню роботу позивач має відзнаки та нагородження (Т.1, а.с.44-50).
Таким чином колегією суддів встановлено, що між сторонами виник спір з трудових правовідносин. Вимоги позивача стосуються порушення його трудових прав, зокрема щодо правомірності притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Згідно із ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх посадових обов'язків.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Згідно з частиною четвертою статті 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку (зокрема, в постанові від 07.06.2023 у справі № 705/985/22).
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Зміст рішень, прийнятих відповідною посадовою особою, а також порядок їх ухвалення мають ґрунтуватися на законі.
Роботодавець при виконанні адміністративних повноважень повинен діяти лише в чітко окреслених межах. Він не має діяти упереджено або його дії не мають сприйматися як такі.
Отже при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Факт вчинення дисциплінарного проступку має бути належним чином зафіксований за допомогою актів, довідок, доповідних записок тощо.
З аналізу норм трудового права, що регулює дані правовідносини, зокрема порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, слід дійти висновку, що для правомірного притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника і які прямо випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку та пов'язані з ним, та прямо на нього покладені; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків як проступок має бути винним і не пов'язаним з поважними причинами; для накладення дисциплінарного стягнення має бути встановлена подія (проступок) і обов'язково вина працівника, і дані обставини (подія і склад порушення) мають бути доведені саме роботодавцем, є неприпустимим перекладення на працівника обов'язку по доказуванню своєї невинуватості. Щодо процедури застосування дисциплінарного стягнення працівнику має бути надана можливість дати письмові пояснення; для надання пояснень працівник повинен знати конкретно, за який проступок він притягається до дисциплінарної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 461/8132/17 також сформульовано висновок щодо застосування норм права, з якого вбачається, що у трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість.
Для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.
За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.
Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.
У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 219/2474/19 (провадження № 61-10005св20) зроблено висновки про те, що під порушенням трудової дисципліни потрібно розуміти винне, протиправне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків. Вина як одна з ознак порушення трудової дисципліни є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Отже, догана є заходом дисциплінарного стягнення за вчинений працівником дисциплінарний проступок (порушення трудової дисципліни чи правил внутрішнього трудового розпорядку). Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного, винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права. Дисциплінарним проступком є винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Водночас саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.
Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинно містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин, а дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини працівника, а також бути застосованим тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини працівника.
Вказані висновки підтверджуються постановою Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 821/935/16, у якій вказано, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
При цьому, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника.
За обставинами справи встановлено, що роботодавець виявив певні порушення та недоліки у роботі підпорядкованого позивачу підрозділу. Разом з цим, матеріали справи, зокрема, наказ про оголошення догани № 247-к від 09.05.2024, протокол № 66 від 08.05.2024, АКТ - ПРИПИС від 07.05.2024 не містять доказів причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 і порушенням або неналежним виконанням покладених саме на нього трудових обов'язків. При цьому, АКТ - ПРИПИС від 07.05.2024 містить результати перевірки всього залізничного цеху з питань виконання законодавчих та нормативно-правових актів України.
Наказ № 247-к від 09.05.2024 про оголошення ОСОБА_1 догани не містить нормативного обґрунтування, тобто посилання на статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.
У наказі про накладення дисциплінарного стягнення не зазначено, в чому конкретно полягає неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, тобто наказ не містить фактичних обставин, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Відсутні такі дані і у протоколі позачергового засідання Правління АТ «ОПЗ» № 66 від 08.05.2024, на який роботодавець посилається, як на підставу винесення наказу про оголошення догани.
Також суд враховує, що наказом АТ «ОПЗ» № 64 від 20.03.2024 з метою з'ясування обставин невиконання чи неналежного посадовими особами залізничного цеху покладених на них посадових обов'язків було створено комісію у визначеному складі, однак АКТ-ПРИПИС, який було розглянуто на позачерговому засіданні Правління АТ «ОПЗ» (протокол № 66 від 08.05.2024 на підставі якого було винесено наказ про оголошення догани), складено іншою комісією, повноваження якої належним чином не підтвердженні.
Таким чином, оспорюваний позивачем наказ про оголошення догани, винесений відповідачем на підставі не підтвердженого належними доказами акту-припису, роботодавцем не з'ясовано та не встановлено конкретних обставин вчинення дисциплінарного проступку, не встановлено причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і неналежним виконанням покладених на ОСОБА_1 посадових обов'язків, у наказі про оголошення догани відсутні посилання на конкретні частини, пункти, статті нормативно-правових актів (законів, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, тощо), які були порушені працівником, без визначення наявності чи відсутності ступеня тяжкості вчиненого, наявності чи відсутності заподіяної діями чи бездіяльністю працівника шкоди, без визначення усіх обставин події, яка була кваліфікована керівником саме як дисциплінарний проступок.
Отже, враховуючи, що відповідачем не доведено неналежного виконання позивачем ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, не доведено елементів складу дисциплінарного проступку, керуючись принципом презумпції невинуватості, який діє в трудовому праві, згідно з яким не можна притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, доки роботодавцем не доведена його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість, а при відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, суд дійшов висновку про відсутність підстави для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних - душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст.237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007).
Окрім цього, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти російської федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Відповідно до п. 9 Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 290505,62 грн.
З огляду на викладене, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення компенсації за спричинену відповідачем моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконного оголошення догани, оскільки позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження порушення його прав у сфері трудових відносин, яке призвело до погіршення стану його здоров'я, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також позивачем доведено наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і незаконним наказом відповідача.
Разом з тим, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, знаходить суму моральної шкоди у розмірі 290505,62 грн завищеною та такою, що не відповідає ступеню понесених позивачем моральних страждань, а тому вважає за необхідне в цій частині позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 5000,00 грн, що буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.
Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги, що при проведенні позачергової комплексної перевірки виявлено незадовільну організацію функціонування системи управління охороною праці в залізничному цеху та не усунення порушень, виявлених у попередніх комплексних перевірках цеху (2017 р., 2019 р.), що вказує на невиконання посадових обов'язків начальника залізничного цеху відповідно до Положення про залізничний цех АТ «ОПЗ» не мають правового значення, оскільки безпосередньо у наказі про накладення дисциплінарного стягнення не зазначено, в чому конкретно полягає неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, тобто наказ не містить фактичних обставин, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Відсутні такі дані і у протоколі позачергового засідання Правління АТ «ОПЗ» № 66 від 08.05.2024, на який роботодавець посилається, як на підставу винесення наказу про оголошення догани.
Посилання скаржника, що дисциплінарний проступок у спірних правовідносинах - невиконання чи неналежне виконання обов'язків начальника залізничного цеху встановлених Положенням, що становить основу об'єктивної сторони складу правопорушення, апеляційний суд не приймає , оскільки спірний наказ не містить посилання які саме обов'язки позивачем належним чином не виконувались.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не встановлено, що позивачем не виконувались належним чином його посадові обов'язки, що підтверджується Актом комісійного обстеження під'їзної колії АТ «Одеський припортовий завод» від 27.02.2024 та Актом-приписом за результатами перевірки стану охорони праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки залізничного цеху від 07.05.2024, однак колегія суддів зазначає, що оспорюваний позивачем наказ про оголошення догани, винесений відповідачем на підставі не підтвердженого належними доказами акту-припису, роботодавцем не з'ясовано та не встановлено конкретних обставин вчинення дисциплінарного проступку, не встановлено причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і неналежним виконанням покладених на ОСОБА_1 посадових обов'язків, у наказі про оголошення догани відсутні посилання на конкретні частини, пункти, статті нормативно-правових актів (законів, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, тощо), які були порушені працівником, без визначення наявності чи відсутності ступеня тяжкості вчиненого, наявності чи відсутності заподіяної діями чи бездіяльністю працівника шкоди, без визначення усіх обставин події, яка була кваліфікована керівником саме як дисциплінарний проступок.
Доводи скаржника, що для відшкодування моральної шкоди необхідно довести наявність шкоди, протиправність діяння, причинно-наслідковий зв'язок між ними та вину заподіювача, втім ОСОБА_1 не надав достатніх доказів наявності моральної шкоди та її зв'язку з накладеною доганою, спростовуються матеріалами справи, оскільки позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження порушення його прав у сфері трудових відносин, яке призвело до погіршення стану його здоров'я, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також позивачем доведено наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і незаконним наказом відповідача.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на судову практику Верховного Суду, оскільки вона не є релевантною до обставин справи яка переглядається, оскільки судом було встановлено, що спірний наказ не містить посилання які саме обов'язки позивачем належним чином не виконувались
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
Докази та обставини на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» - залишити без задоволення.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 04 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко