Справа № 291/1001/25
Провадження №2/291/558/25
іменем України
12 листопада 2025 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді - Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними матеріалами справи без виклику сторін у судове засідання) в залі суду селищі Ружин цивільну справу №291/1001/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Стислий виклад позиції позивача
25.08.2025 ТзОВ «Факторинг Партнерс» через систему «Електронний суд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.01.2022 ТзОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит №8384009, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі 8 000,00 грн, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, однак не виконав своїх зобов'язань належним чином.
Право вимоги за цим кредитним договором перейшло від ТзОВ «Мілоан» до ТзОВ «Факторинг Партнерс» (на підставі договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024).
Заборгованість відповідача за цим кредитним договором становить 18 700,00 грн, з них: 8000,00 грн - тіло кредиту, 9 900,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 800,00 грн - заборгованість за комісією.
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором, а також покласти на нього судові витрати.
Позиція відповідача
23.10.2025 відповідач направив на адресу суду відзив, в якому позовні вимоги визнав частково - у сумі 8 000,00 грн. З рештою позовних вимог не погоджується, мотивуючи тим, що умовами договору передбачено, що кредит надається строком на 15 днів, протягом лише цього строку кредитування позивач має право нараховувати, передбачені договором відсотки. Щодо нарахування комісії у сумі 800,00 грн, відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів про те, що комісійна винагорода за надання кредиту включала в себе додаткові послуги, які надавалися споживачу, а тому у задоволенні комісії необхідно відмовити. Судові витрати на правничу допомогу заперечує, оскільки вони документально не підтвердженні. Також відповідачем долучено до відзиву довідку (форми 5) про перебування ОСОБА_1 на військовій службі, довідку(форми 12), посвідчення УБД, військовий квиток.
Представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій просив задовольнити в повному обсязі позов, відмовити у клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, роз'яснено щодо надання пільги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період або на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), необхідно подати на підтвердження відповідачем необхідних документів.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.
03.09.2025 судом отримано відповідь №02-28/3841 щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
04.09.2025 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
22.10.2025 ухвалою суду відзив відповідача ОСОБА_1 з додатками від 26.09.2025 повернуто відповідачеві, оскільки він поданий без власноручного підпису останнього.
До суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
18.01.2022 ТзОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит №8384009 (а.с. 25-29), за умовами якого (пункт 1.1) кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:
- кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника (п. 1.1);
- сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000 грн. (п. 1.2);
- кредит надається строком на 15 днів з18.01.2022 (строк кредитування) (п. 1.3);
- термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 02.02.2022 (п. 1.4);
- проценти за користування кредитом: 1500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2);
- стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6);
- кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору.
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6. договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованості зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановлено п.1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюєте до письмової) згоди позичальника.
Згідно п.п. 2.4.1., 2.4.2 п. 2.4. договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4. договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п.1.3 та п.2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4 , п.3.2.5 договору.
Електронний договір про надання споживчого кредиту №8384009 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором U46575 (а.с.53)
23.11.2021 ТзОВ «Мілоан» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 000 грн. (квитанція від 18.01.2022, а.с. 54).
26.07.2024 ТзОВ «Мілоан» (клієнт) та ТзОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) уклали договір факторингу №26-07/2024 (а.с. 10-15), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №8384009 від 18.01.2022 до ОСОБА_1 (акт приймання-передачі реєстру боржників від 26.07.2024, а.с. 31, платіжна інструкція №448090005 від 26.07.2024, а.с. 20, реєстр боржників від 26.07.2024, а.с23 зворот - 24,31).
За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 18 700 грн., з них: 8000,00 грн. - тіло кредиту, 9 900,00 грн. - проценти за користування кредитом, 800 грн. - заборгованість за комісією (детальний розрахунок заборгованості, а.с.8-9).
Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.
Норми права, застосовані судом
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
Аналіз доводів сторін, висновки суду
ТзОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали в електронному вигляді договір про споживчий кредит №8384009 від 18.01.2022, який за своєю правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.
На підставі цього договору відповідач отримав кредит, взяв на себе зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти за користуванням ним, однак не виконав їх.
В подальшому право вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу перейшло від ТзОВ «Мілоан» до ТзОВ «Факторинг Партнерс».
Заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 18 700 грн., з них: 8000,00 грн. - тіло кредиту, 9900,00 грн. - проценти за користування кредитом.
Такий розмір заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 8 000,00 грн. є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.
Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 8000,00 грн. слід задовольнити.
ТОВ «Факторинг партнерс» просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за нарахованими процентами та комісію.
Відповідач заперечує стягнення процентів та комісії.
Щодо стягнення процентів
Відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент укладання договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Як вбачається з копії військового квитка (а.с. 114-125) відповідач 14.05.2009 був призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину.
Відповідно до довідки №940/32210 від 31.08.2025 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 згідно із наказом про зарахування до списків військової частини №30 від 30.01.2021 по теперішній час (а.с. 106).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 108).
Згідно із довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №940/36277 від 03.10.2025, відповідач у період з 24.02.2022 по 21.03.2022 брав участь у захисті держави проти збройної агресії російської федерації (а.с.107)
Отже, відповідач звільнений від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом у період з 24.02.2022 по 24.03.2022.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що надані відповідачем документи не підтверджують наявність у нього статусу військовослужбовця, призваного (мобілізованого) на військову службу, оскільки він проходить таку за контрактом (а.с. 106).
Вищевказаний Закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені, та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду, у зв'язку з наявністю у нього статусу військовослужбовця, що проходить військову службу за контрактом (постанова Верховного Суду від 04.09.2024 у справ №426/4264/19).
При цьому, суд бере до уваги період з 24.02.2022 по 24.03.2024, оскільки як вбачається з довідки від 03.10.2025 у цей період відповідач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що є умовою для застосування п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Щодо строку нарахування процентів суд зауважує на такому.
Як свідчать матеріали справи відповідач у встановлений договором строк, тобто до 02.02.2022, не повернув кредит і не проценти за користування кредитом, а тому відбулася автоматична пролонгація договору на стандартних умовах (п. 2.3.1.2) на 60 днів.
Тобто, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми процентів за користування кредитом до 02.02.2022, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, враховуючи, що у період нарахування процентів за користування кредитом з 18.01.2022 по 23.02.2022 відповідач ОСОБА_2 статусу військовослужбовця, призваного (мобілізованого) на військову службу, не мав, оскільки він проходить таку за контрактом, та не брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебував безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (почав брати з 24.02.2022), то за період з 18.01.2022 по 23.02.2022 з нього слід стягнути проценти у розмірі 9 900,00 грн, які і просить стягнути позивач.
Щодо стягнення комісії.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Також у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У договорі про споживчий кредит від 18.01.2022 №8384009 кредитодавцем фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Вказані правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16, від 24 жовтня 2018 року по справі № 276/4216/16-ц.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 800,00 грн комісії задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
На підставі ч.6 ст.141 ЦПК України та п.п.1-1 п.16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, у зв'язку з частковим задоволенням позову, враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачу необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме - в розмірі 2 318,76 грн. (17 900/18 700,00) * 2 422,40).
Щодо витрат на правничу допомогу, які позивач визначив у розмірі 9 000,00 грн та просить стягнути із відповідача, суд дійшов таких висновків.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат з професійної правничої допомоги позивач надав договір про надання правничої допомоги № 02-09/2024-5 від 02.09.2024, заявку на надання юридичної допомоги №23 від 01.07.2025, витяг з акту про надання юридичної допомоги №11 від 31.07.2025 (а.с.38-39, 44-45). Обсяг правової допомоги: надання усної консультації з вивченням документів (2 години) - 3 000 грн., складання позовної заяви (2 години) - 6 000 грн.
Суд наголошує, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.
Крім того, послуги надані адвокатським об'єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 2 000,00 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. В решті вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит №8384009 від 18.01.2022 у розмірі в розмірі 17 900 (сімнадцять тисяч дев'ятсот) грн 00 коп., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту - 8 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 9 900,00 грн.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» за рахунок держави у порядку, встановленому п.п.1-1 п.16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, судовий збір у розмірі 2 318 (дві тисячі триста вісімнадцять) грн 77 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521; код в ЄДРПОУ 42640371.
Відповідачка: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .
Рішення суду складено
та підписано 12.11.2025.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області І.М. Гарбарук