11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/8109/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Коршуна А.О., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року (суддя Царікова О.В., повне судове рішення складено 29 травня 2025 року) в справі № 160/8109/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) про:
визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в м. Києві №047250016548 від 06.09.2024 про відмову в призначенні пенсії;
зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити з 25 квітня 2023 року пенсію відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди навчання позивача з 01 вересня 1997 року по 23 червня 1998 року і його роботи з 01 жовтня 1998 року по 14 листопада 2000 року та з 01 січня 2023 року по 31 березня 2023 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним рішення №047250016548 від 06.09.2024 про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 25.04.2023 пенсію відповідно п.3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди навчання позивача з 01.09.1997 по 23.06.1998 і його роботи з 01.10.1998 по 14.11.2000 та з 01.01.2023 по 31.03.2023.
В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вважає, що оскільки органом, що здійснював розгляд документів щодо перерахунку пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, який визначений за принципом екстериторіальності, було саме ГУ ПФУ в м. Києві, то саме на нього як на належного відповідача і слід покласти обов'язок щодо перерахунку пенсії.
Відповідно наданих до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 документів про стаж (пільгові довідки, трудова книжка, ідентифікаційний код, диплом) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 49 років 3 місяці 23 дні, пільговий стаж по постанові Кабінету Міністрів України № 202 (25 років) складає 22 роки 1 місяць 11 днів. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Крім того, позивач звернувся до суду з позовом 18.03.2025, а рішенням суду першої інстанції неправомірно задоволені позовні вимоги та відновлено порушені права (на думку позивача) - з 25.04.2023 року.
Позивачем без поважних причин пропущений процесуальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, а порушені (на думку позивача) права можуть бути захищені судом лише з 19.09.2024.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням №047250016548 від 06.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило в призначенні пенсії.
У своєму рішенні про відмову Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначає наступне:
“Відповідно до пункту 3 статті 114 Закону працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Відповідно наданих до заяви документів про стаж (пільгові довідки, трудова книжка, ідентифікаційний код, диплом) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 49 років 3 місяці 23 дні, пільговий стаж по постанові Кабінету Міністрів України № 202 (25 років) складає 22 роки 1 місяць 11 днів
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Згідно з даними трудової книжки та згідно з дипломом серія ДГ НОМЕР_1 позивач з 01.09.1997 по 23.06.1998 навчався в училищі, та отримав професію машиніст крану металургійного виробництва.
26.06.1998 року позивач був прийнятий на Нікопольський південнотрубний завод в ливарний цех ремонтником на гарячих роботах 3 розряду.
З 01.10.1998 по 14.11.2000 року позивач працював машиністом крана по розливу метала на Нікопольському південнотрубному заводі.
З 21.11.2000 по теперішній час позивач працює машиністом крана по розливу метала на Нікопольському заводі феросплавів.
На думку позивача до пільгового стажу по постанові №202 від 31.03.1994 не зараховано періоди навчання з 01.09.1997 по 23.06.1998 і роботи з 01.10.1998 по 14.11.2000 та з 01.01.2023 по 31.03.2023.
Оскільки між днем закінчення навчання (23.06.1998 - машиніст крану металургійного виробництва) та днем зарахування на роботу за набутою професією (01.10.1998 - машиністом крана по розливу метала на Нікопольському південнотрубному заводі) пройшло більше трьох місяців, суд першої інстанції вважав, що період навчання правильно враховано до загального страхового стажу.
Щодо періоду роботи з 01.02.2023 по 31.03.2023 суд першої інстанції зазначив, що з 21.11.2000 по теперішній час позивач працює машиністом крана по розливу метала на Нікопольському заводі феросплавів, період роботи з 21.11.2000 по 31.12.2022 зараховано до пільгового стажу за постановою №202.
Будь-яких пояснень з приводу того, чому період роботи з 01.01.2023 по 31.03.2023 не зараховано до пільгового стажу за постановою №202 оскаржувані рішення не містять.
Зважаючи на те, що умови та характер роботи у позивача у період з 01.02.2023 по 31.03.2023 не змінився, суд першої інстанції вважав, що вказаний період має бути зарахований до пільгового стажу за постановою №202.
Також суд першої інстанції із посиланням на ч. 5 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вважав, що відповідач під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії зобов'язаний був здійснити взаємозалік посад, передбачених Списком № 1 та постановою № 202.
Наведені обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про протиправність рішення №047250016548 від 06.09.2024.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено ГУ ПФУ м. Києві, оскільки вказаний суб'єкт владних повноважень останнім розглядав надані позивачем документи і саме він має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
Разом з тим, в резолютивній частині рішення судом першої інстанції покладено обов'язок з призначення позивачу з 25 квітня 2023 року пенсії відповідно п. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періодів навчання позивача з 01.09.1997 по 23.06.1998 і його роботи з 01.10.1998 по 14.11.2000 та з 01.01.2023 по 31.03.2023, на ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновки суду першої інстанції не в повній мірі обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 25 квітня 2023 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, №047250016548 від 06 вересня 2024 року відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного пільгового стажу 25 років.
Страховий стаж позивача на день звернення за призначенням пенсії складає 49 років 3 місяці 23 дні.
У рішенні зазначено, що пільговий стаж (роботи підземні, професії за постановою №202 (25)) складає 22 роки 2 місяці 11 днів, пільговий стаж за списком № складає 2 року 1 місяць 11 днів.
До пільгового стажу не враховано:
- період навчання з 01.09.1997 по 23.06.1998, оскільки відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу на набутою професією не перевищує трьох місяців;
- період роботи з 01.02.2023 по 31.03.2023, оскільки пільгова довідка № 43 видана 31.01.2023.
Спірним в цій справі є питання зарахування до пільгового стажу періоду навчання у закладі професійно-технічної освіти, а також періоду роботи з підстав непідтвердження пільгового періоду роботи.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний за-хист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Питання призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників регулюється статтею 114 Закону № 1058-IV.
Зокрема, частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відтак, необхідною умовою призначення пільгової пенсії на підставі частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV є наявність відповідного стажу роботи, зокрема, на підземних роботах.
Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 (далі - постанова № 202).
Розділом I постанови № 202 установлено, що робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, відносяться підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Згідно з абзацами 1 та 2 пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 24 Закону № 1058-IV визначені періоди, з яких складається страховий стаж.
Частиною першою статті 24 цього Закону встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За положеннями частини третьої цієї статті страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить записи щодо таких періодів:
навчання позивача з 01.09.1997 по 23.06.1998 в ПТУ № 34 міста Нікополь, професія - машиніст крану металургійного виробництва;
26.06.1998 року прийнятий на Нікопольський південнотрубний завод в ливарний цех ремонтником на гарячих роботах 3 розряду;
з 01.10.1998 по 14.11.2000 року працює машиністом крана по розливу метала на Нікопольському південнотрубному заводі;
з 21.11.2000 по теперішній час працює машиністом крана по розливу метала на Нікопольському заводі феросплавів.
Дипломом серії ДГ НОМЕР_1 підтверджено, що позивач навчався з 01 вересня 1997 року по 23 червня 1998 року в ПТУ № 34 міста Нікополь, після закінчення отримав професію машиніст крану металургійного виробництва.
Стосовно питання зарахування до пільгового стажу періоду навчання суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках визначаються Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року (далі - Закон № 103/98-ВР), відповідно до частини першої статті 38 якого час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
У розумінні частини першої статті 17 Закону № 103/98-ВР заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 Закону № 103/98-ВР встановлено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
За положеннями статті 3 Закону № 103/98-ВР професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
В спірному випадку перерва між днем закінчення навчання (23 червня 1998 року) та днем зарахування на роботу за набутою професією машиніст крану металургійного виробництва (26 червня 1998 року) не перевищує трьох місяців, тому цей період (період навчання у закладі професійної освіти/професійно-технічному навчальному закладі) має бути зарахований до пільгового стажу позивача відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV.
Відповідно, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування періоду навчання в закладі професійно-технічної освіти та обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права - зобов'язання зарахувати цей період до пільгового стажу.
Стосовно незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2023 року з підстави видачі пільгової довідки № 43 31 січня 2023 року суд зауважує, що у рішенні про відмову у призначенні пенсії, що є спірним в цій справі, не заперечується пільговий характер роботи позивача саме за постановою № 202 у період з 21 листопада 2000 року по 31 грудня 2022 року.
Відповідачами не доведено та, власне, не заперечується, що умови та характер роботи у позивача у період з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2023 року змінився.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що цей період має бути зарахований до пільгового стажу за постановою №202.
Крім того, судом першої інстанції зобов'язано зарахувати до пільгового стажу період роботи з 01 жовтня 1998 року по 14 листопада 2000 року, проте як рішення ГУ ПФУ в м. Києві, так й апеляційна скарга не містить будь яких обґрунтувань стосовно незарахування цього періоду до пільгового стажу за постановою № 202, тому судом не надається оцінка висновку суду першої інстанції в цій частині.
Суд відхиляє доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Судом встановлено, позивач за призначенням пенсії звернувся 25 квітня 2023 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 160/14283/23 визнано протиправним та скасовано рішення №047250016548 від 02.05.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.04.2023 року та здійснити взаємозалік посад ОСОБА_1 , передбачених Списком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, та Списком №1 відповідно до ч. 5 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі №160/14283/23 скасовано, ухвалено нове рішення, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №047250016548 від 02.05.2023 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.04.2023 року та прийняти вмотивоване рішення.
На виконання цього судового рішення ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянуто заяву позивача, за наслідками розгляду прийнято оскаржене в цій справі рішення №047250016548 від 06 вересня 2024 року.
З цим позовом про оскарження рішення ГУ ПФУ в м. Києві №047250016548 від 06 вересня 2024 року позивач звернувся до суду 18 березня 2025 року, тобто із дотримання строку звернення до суду, установленого частиною другою статті 122 КАС України.
Крім того, за положеннями частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Відтак, пенсія позивачу має бути призначена саме з дня звернення за пенсією - з 25 квітня 2023 року.
Разом з тим, суд визнає обґрунтованими доводи апелянта про неправильне визначення судом першої інстанції територіального органу Пенсійного фонду, який має зарахувати спірні періоди до пільгового стажу та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - постанова № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення позивачу пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Таким чином, саме ГУ ПФУ в м. Києві має вирішити питання призначення позивачу пенсії, а не ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, як помилково вважав суд першої інстанції.
В задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області слід відмовити.
Крім того, обов'язок з відшкодування судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача має бути покладений на ГУ ПФУ в м. Києві.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року в справі № 160/8109/25 задовольнити частково.
Змінити рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року в справі № 160/8109/25.
В абзаці третьому резолютивної частини рішення словосполучення «Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області» замінити словосполученням «Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, Київська область, 04053)».
Виключити з резолютивної частини рішення абзац четвертий наступного змісту: «Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, б. 25, м. Дніпро, 49094; ЄДРПОУ 21910427) судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.».
В абзаці п'ятому резолютивної частини рішення слова і цифри « 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.» замінити словами та цифрами « 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.»
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 11 листопада 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя А.О. Коршун
суддя С.М. Іванов