06 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/11475/24
Головуючий суддя І інстанції - Макисменко Л.Я.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 в адміністративній справі № 280/11475/24 за позовом ОСОБА_1 до Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, начальника Малинівської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Шиш Володимира Борисовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання поновити дію трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, начальника Малинівської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Шиш Володимира Борисовича, в якому просив:
- визнати бездіяльність Малинівського сільського голови Шиша Володимира Борисовича, яка полягає у не поновленні дії трудового договору зі ОСОБА_1 протиправною та зобов'язати Малинівського сільського голову Шиша Володимира Борисовича поновити дію трудового договору зі ОСОБА_1 з 16 травня 2022 року;
- стягнути з Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.05.2022 - 10.12.2024 у розмірі 666 341,76 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Начальника Малинівської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Шиша Володимира Борисовича щодо поновлення дії трудового договору зі ОСОБА_1 .
Зобов'язано Начальника Малинівської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Шиша Володимира Борисовича поновити дію трудового договору зі ОСОБА_1 з 17 травня 2022 року.
Стягнуто з Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.04.2024 - 28.05.2025 у розмірі 226403.00 грн.
Рішення суду в частині поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18 866 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 92 коп. було звернуто до негайного виконання.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту: «Стягнути з Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.05.2022 - 28.05.2025 у розмірі 786 322,94 грн.».
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що кількість днів вимушеного прогулу складає 793 робочих дня (16.05.2022 - 28.05.2025), а не 290 роб.днів, як помилково вказав суд першої інстанції.
Малинівська сільська рада Пологівського району Запорізької області також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що враховуючи, що з дати ухвалення апеляційним судом постанови у справі 280/3533/24 та станом на 28 травня 20205 року ОСОБА_1 не приступив до виконання своїх трудових обов'язків, позовні вимоги щодо визнання бездіяльності Начальника Малинівської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької щодо поновлення дії трудового договору зі ОСОБА_1 та зобов'язанням Начальника Малинівської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Шиша В.Б. поновити дію трудового
договору з 16 травня 2022 року, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останніх, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, 02 грудня 2020 року, на підставі розпорядження Малинівського сільського голови № 155 ОСОБА_1 затверджено на посаду заступника Малинівського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Вказаний Указ затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, та в подальшому строк воєнного стану продовжувався та діє й по цей час.
Розпорядженням Малинівського сільського голови №55 від 16 травня 2022 року «Про призупинення трудових договорів» трудові відносини, зокрема із позивачем ( ОСОБА_1 - заступником голови з питань діяльності виконавчого комітету) призупинено на період запровадження правового режиму воєнного стану, у зв'язку з відсутністю у працівників можливості виконувати свої обов'язки, оскільки вони перебувають за межами України, відсутності можливості надання їм відповідної роботи та технічної можливості виконання ними своїх повноважень у зв'язку із веденням бойових дій на території Малинівської сільської територіальної громади з 16 травня 2022 року, зокрема, але не виключно зі ОСОБА_1 - заступником голови з питань діяльності виконавчого комітету. Бухгалтерії проводити нарахування заробітної плати працівників, гарантованих і компенсаційних виплат працівникам на час зупинення дії трудового договору у повному обсязі та фіксувати розмір ЄСВ, який підлягав би виплаті із сум заробітної плати та компенсаційних виплат.
Вважаючи вищезазначене розпорядження безпідставним, необґрунтованим та таким, що порушує його конституційне право на працю, позивач звернувся до суду із позовом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі № 280/3533/24 в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2024 в адміністративній справі №280/3533/24 було скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Малинівського сільського голови Шиш Володимира Борисовича, Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Малинівського сільського голови від 16 травня 2022 № 55 «Про призупинення трудових договорів» в частині призупинення трудового договору зі ОСОБА_1 -заступником голови з питань діяльності виконавчого комітету. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Посилаючись на те, що після набрання рішення суду у справі № 280/3533/24 законної сили відповідачі не вжили заходів щодо поновлення дії трудового договору, а відтак позивач звертається до суду із вимогою визнати протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що є протиправна бездіяльність Начальника Малинівської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області ОСОБА_2 щодо поновлення дії трудового договору зі ОСОБА_1 та відповідно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 від 12 травня 2015 року № 389-VIII Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Як свідчать встановлені обставини справи, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №280/3533/24 визнано протиправним та скасовано розпорядження Малинівського сільського голови від 16 травня 2022 № 55 «Про призупинення трудових договорів» в частині призупинення трудового договору зі ОСОБА_1 - заступником голови з питань діяльності виконавчого комітету.
В мотивувальній частині наведеної постанови судом апеляційної інстанції було зазначено, що розпорядження сільського голови Малинівської сільської ради від 16.05.2022 року №55 «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, Указів Президента України про введення та продовження строку воєнного стану в Україні, у зв'язку зі збройною агресією проти України, окупацією території Малинівської сільської територіальної громади, що виключає можливість надання та виконання роботи працівниками закладів та установ Малинівської сільської територіальної громади, призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , заступником голови з питань діяльності виконавчого комітету, з 16 травня 2022 року. При цьому, не визначено, що є умовою відновлення дії трудового договору: припинення або скасування воєнного стану, а у разі переміщення на підконтрольну українській владі територію і налагодження інформаційно-телекомунікаційного зв'язку чи можливе для подальшого залучення до дистанційної роботи відповідно до ст. 60-2 КЗпП України. Разом з тим, існують загально відомі фати, що Малинівка була окупована російською армією 04.03.2022 року та була звільнена станом на 23.03.2022року. Водночас підставою для винесення спірного розпорядження зазначено саме окупація території Малинівської сільської територіальної громади. Отже, відповідачем не додержано вимоги законодавства в частині оформлення наказу про призупинення дії трудового договору. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (зі змінами), територія Малинівської сільської територіальної громади не є окупованою. Отже, відповідач як державний орган України має можливості здійснювати свою діяльність за юридичною адресою та здійснює наразі, виходячи з діючого офіційного сайту. На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що з огляду на зазначене, оскаржуване розпорядження не відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та об'єктивним фактичним обставинам, в яких позивач та відповідач опинилися, містить ознаки дискримінації по відношенню до позивача, підтвердженням чого є матеріали справи, а отже, вбачаються підстави для визнання оспорюваного розпорядження незаконним та таким що підлягаю скасуванню, оскільки, за умови, що працівник може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.
В свою чергу, з матеріалів справи видно, що станом, як на час розгляду справи судом першої інстанції, так і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, дію трудового договору зі ОСОБА_1 не поновлено.
При цьому, що стосується посилань відповідача на те, що ОСОБА_1 не звертався із заявою щодо поновлення дії трудового договору, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо їх безпідставності, оскільки після набрання рішенням суду у справі № 280/3533/24 законної сили відповідач мав вчинити заходи, спрямовані на поновлення дії трудового договору зі ОСОБА_1 , зокрема, видати розпорядчий документ.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що є протиправна бездіяльність Начальника Малинівської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Шиша Володимира Борисовича щодо поновлення дії трудового договору зі ОСОБА_1 , а тому, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, правомірним є зобов'язання Начальника Малинівської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області ОСОБА_2 поновити дію трудового договору зі ОСОБА_1 з 17 травня 2022 року.
Щодо стягнення середнього заробітку, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Особливістю призупинення дії трудового договору є вимушена необхідність тимчасово не виконувати роботу протягом періоду, який роботодавцем не оплачується та тривалість якого може бути значною. Зазначене, за своєю правовою природою, є фактичне відсторонення від роботи (позбавлення права виконувати роботу за плату) та вимушений прогул.
Оплата вимушеного прогулу в установлених статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю.
Так, у КЗпП України відсутня норма права, яка б у даній ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, тому як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.
Призупинення трудового договору з працівником відповідно до положень статті 13 Закону № 2136-ІХ хоча і не припиняє трудових відносин і не є звільненням у розумінні положень Кодексу законів про працю України, проте фактично позбавляє працівника роботи і належного йому заробітку, який би він отримав, коли б працював на своєму робочому місці чи виконував покладені на нього трудові обов'язки.
У зв'язку з цим, у разі визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, у працівника фактично наявний вимушений прогул, викликаний протиправними діями роботодавця.
Так, в мотивувальній частині постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 280/3533/24 судом апеляційної інстанції було зазначено, що вимога позивача стягнути з Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу є передчасною, оскільки, відповідачем не вирішено питання щодо поновлення дії трудового договору, а відтак право позивача на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу на час розгляду даної адміністративної справи ще не виникло.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано в суді апеляційної інстанції, що у період, коли дія трудового договору була призупинена, позивач не отримував заробітної плати.
Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності застосування до спірних правовідносин за аналогією закону приписів ст. 235 КЗпП України, відповідно до якої при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Абзацом 1 п.2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Оскільки призупинення трудового договору з позивачем відбулось у травні 2022 року, то для обчислення середньої заробітної плати треба виходити з виплат за останні два календарні місяці роботи. При цьому, у квітні та березні 2022 року позивач не працював, а отже середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (січень, лютий 2022 року).
Згідно абз.1 п.3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Із нарахованої позивачу за січень заробітної плати суд виключає розмір матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 19509,75грн., тому розмір отриманих за вказаний період доходів складає 30 447,66 грн.
За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відтак, середньоденна заробітна плата складає 780,70 грн. (30447,66грн./39днів).
Щодо періоду вимушеного прогулу, суд вірно виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Розпорядження про призупинення дії трудового договору з позивачем №55 прийнято 16 травня 2022 року.
В свою чергу, позивач, звернувся за його оскарженням лише 18.04.2024, а тому суд вірно взяв за можливе вважати строк вимушеного прогулу більше року з урахуванням судових процесів по поновленню позивачем своїх порушених прав.
Отже, кількість днів вимушеного прогулу за період з 18.04.2024 по 28.05.2025 складає 290 днів. Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 226 403,00грн. (780,70 грн.х290 днів).
Інші доводи апелянтів, що вказані в апеляційних скаргах, до уваги колегією суддів не приймаються, тому як не мають правового значення для правильного вирішення справи.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 в адміністративній справі № 280/11475/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко