12 листопада 2025 р. Справа № 520/15961/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 18.08.25 у справі № 520/15961/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.03.2025 № 0095912417;
- стягнути з ГУ ДПС у Харківській області відшкодування завданої моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 5 780 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят) грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.03.2025 № 0095912417.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення в цій частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, із ненаданням належної оцінки усім істотним обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить нормативно-правове обґрунтування, покладене в основу прийняття спірного рішення, і перелік доводів, зазначених у відзиві на позовну заяву, які, на його думку, судом першої інстанції не взято до уваги під час ухвалення рішення. Так, ГУ ДПС звертає увагу, що позивачем до податкового органу не подавалась заява щодо відсутності можливості виконання податкових обов'язків, згідно Порядку № 225. Отже, позивач не підлягає звільненню від відповідальності за несвоєчасне подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, а тому результати камеральної перевірки та складені матеріали відповідають нормам податкового законодавства.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати судове рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Позивач уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що фахівцями ГУ ДПС у Харківській області 10.02.2025 проведено камеральну перевірку «Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» ФО-П ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за ІІІ квартал 2024 року.
Перевіркою встановлено несвоєчасне подання позивачем податкового розрахунку сум, доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за III квартал 2024 року № 9342170364, граничний строк подання якого настав 11.11.2024, а фактична дата подання 13.11.2024.
Зазначені обставини, на переконання контролюючого органу, свідчать про порушення позивачем вимог п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині несвоєчасного подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за III квартал 2024 року, що є підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі 1 020,00 гривень, відповідно до п. п.119.1 ст. 119 ПК України.
За результатами камеральної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки з питання несвоєчасного подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 10.02.2025 за № 00/5853/20-40-24-07-08, який направлено платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 ПК України, засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 10.02.2025 (№ відправлення 0601110958971) та вручено платнику 12.02.2025. Також, примірник акта було направлено засобами сервісу Електронний кабінет платника податків.
17.02.2025 ОСОБА_1 надіслав пояснення б/н (вх. ГУ ДПС від 17.02.2025 за № 14728/6/ЕП) щодо встановлення порушень за актом перевірки, до якого надано посвідчення особи з інвалідністю та копія виписки експертизи, в якій зазначено перебування платника на лікуванні, а саме: з 01.11.2024 по 12.11.2024 (12 календарних днів).
На підставі розгляду висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2025 за № 0095912417 (форма «ПС») про визначення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 020,00 грн, яке було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 03.03.2025 (№ відправлення 0601118717655), та вручено останньому 06.03.2025. Також, податкове повідомлення-рішення було направлено засобами сервісу Електронний кабінет платника податків.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив рішення в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою (вх. № 11688/6 від 17.03.2025) до ДПС України. За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 14.05.2025 № 13769/6/99- 00-06-01-02-06, яким залишено без змін рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.03.2025 № 0095912417, а скаргу залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із рішенням ГУ ДПС у Харківській області від 03.03.2025 № 0095912417, звернувся до суду з позовом у цій справі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що контролюючий орган, вирішуючи питання застосування до позивача штрафу, як міри відповідальності за порушення податкового законодавства, не надав належної оцінки наявності обставин, які підпадають під визначення їх як пом'якшуючих згідно положень ПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).
Статтею 19-1 ПК України визначено функції контролюючих органів, зокрема, передбачено, що контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів) (п.п.19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).
Однією із основних функцій контролюючих органів є податковий контроль, який в п. 61.1 ст. 61 ПК України визначений як система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способи здійснення податкового контролю визначені в п. 62.1 ст. 62 ПК України, серед яких проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України).
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зокрема, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Згідно з п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий період, що дорівнює календарному кварталу - протягом 40 календарних днів, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.
Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначено у статті 12 ПК України.
Згідно з п.п. 112.1. ст. 12 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 112.2. ст. 12 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Відповідно до п.п. 112.3. ст. 12 ПК України особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п.п. 112.7. ст. 12 ПК України, у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.
Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Згідно з п.п. 112.8. ст. 12 ПК України, обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є:
112.8.1. сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення;
112.8.2. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено;
112.8.3. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду;
112.8.4. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів;
112.8.5. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу);
112.8.6. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв'язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв'язку, за умови виконання обов'язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу;
112.8.7. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету.
Ненарахування штрафів та/або пені за порушення, що були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету, закріплюється (реалізується) у програмному забезпеченні, яке застосовується для автоматичного розрахунку штрафів та/або пені за порушення податкового законодавства;
112.8.8. самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу).
Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу;
112.8.8-1. помилкова сплата платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов'язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету). Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених статтею 43 цього Кодексу, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов'язань;
112.8.9. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору);
112.8.10. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані;
112.8.11. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України;
112.8.12. інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.
Згідно з ст. 112-1 ПК України, обставинами, що пом'якшують відповідальність особи, є:
112-1.1.1. вчинення діяння під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
112-1.1.2. вчинення діяння при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
112-1.1.3. самостійне повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення (крім складів правопорушень, передбачених статтями 123 та 125-1 цього Кодексу).
112-1.2. Контролюючий орган може визнати обставинами, що пом'якшують відповідальність особи, також і інші обставини, не передбачені пунктом 112-1.1 цієї статті.
Колегія суддів в цілому погоджується з доводами контролюючого органу стосовно того, що позивач не надавав до органів ДПС заяв щодо неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов'язок, однак звертає увагу і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Позивач у спірних правовідносинах посилався на наявність у нього захворювання, ІІІ групу інвалідності, перебування на лікуванні у той період, який припадав на закінчення терміну подання податкового розрахунку. Ці доводи він викладав у поясненнях, наданих до контролюючого органу, що останнім не заперечується, вони підтверджені відповідними доказами.
Разом із тим, контролюючий орган, вирішуючи питання застосування до позивача штрафу, як міри відповідальності за порушення податкового законодавства, не надав належної оцінки наявності цих обставин, які підпадають під визначення їх як пом'якшуючих згідно наведених вище положень ПК України.
Суд уважає, що зазначена обставина вплинула на добросовісність, розсудливість та пропорційність ухваленого відповідачем рішення, при тому, що порушений позивачем строк був мінімальним та, як зазначалося вище, останній перебував під впливом обставин, що пом'якшують відповідальність.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.03.2025 за № 0095912417 прийняте без надання належної оцінки обставинам, указаним позивачем, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи та аргументи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву, та з урахуванням яких судом першої інстанції вже надано оцінку встановленим обставинам справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі № 520/15961/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц