12 листопада 2025 р. Справа № 520/19723/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., м. Харків, повний текст складено 07.07.25 у справі № 520/19723/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 27.03.2020 по 20.06.2024 включно у сумі 275168 грн 97 коп.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 відкрито спрощене провадження у цій справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позовну заяву - залишено без руху; надано позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об'єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
30.06.2025 представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. Заява вмотивована тим, що 21.06.2024 відповідачем, на виконання рішення суду від 17.01.2022 у справі № 520/23008/21, виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 28.02.2018 у загальній сумі 78150,81 грн. 12.07.2024, у місячний термін із дня отримання індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду у межах справи № 520/19723/24. При звільненні з військової служби відповідач мав забезпечити військовослужбовця всіма належними виплатами. Проте відповідач вчиняв та продовжує вчиняти постійні протиправні дії відносно позивача щодо умисної невиплати належного грошового забезпечення станом на день звільнення. Станом на 30.06.2025 року Військова частина НОМЕР_1 продовжує умисно порушувати права позивача, внаслідок чого останній знову змушений звертатись до суду у межах справ № 120/9364/24, № 120/9365/24. Відтак за умови, якщо б держава в особі відповідача виконувала свої обов'язки щодо позивача та виплатила всі належні кошти при звільненні, то підстав звернення до суду у позивача щодо виплати середнього заробітку не було б.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву з підстав пропуску строку звернення до суду, не врахував, що місячний строк, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України у справах щодо притягнення відповідача до відповідальності, визначеної ст. 117 КЗпП, рахується саме з моменту проведення остаточного розрахунку. Військова частина НОМЕР_1 , на виконання рішення ХОАС від 17.01.2022 у справі № 520/23008/21, виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 78150,81 грн 21.06.2024. Відтак строк звернення до суду з цим позовом розпочався з моменту проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні у спосіб нарахування та виплати несплачених сум індексації 21.06.2024, а до суду позивач звернувся 12.07.2024, тобто, з дотриманням строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, ухвала прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу від 07.07.2025, суд першої інстанції зауважив, що позивач неодноразово звертався до суду за захистом своїх прав на оплату праці (справи № № 520/7985/2020, 520/9725/2020, 520/3964/21, 520/23008/21). На переконання суду не одночасне заявлення вимог по оплаті праці, в тому числі, й при звільненні, штучно збільшує період, за який можливе стягнення спірних сум із роботодавця (в контексті ст. 117 КЗпПУ), і в цьому разі може розглядатися як зловживання правами. Суд указав, що позивач мав розуміти, що він неодноразово звертаючись до суду з 2020 року з вимогою по оплаті праці, може мати право й на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а тому, добросовісно користуючись своїм правами, мав би заявити одночасно всі вимоги: як по оплаті праці (індексації), так і по вимогам згідно зі ст. 117 КЗпПУ ще при першому зверненні до суду. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача було достатньо часу для звернення до суду із своїми вимогами по стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 2020 року, натомість позивач своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду не повідомив.
Надаючи правову оцінку мотивам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.03.2020 по 20.06.2024.
Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до положень статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 КАС України.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
За змістом положень статті 122 КАС України строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу), серед іншого, зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Отже звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 Кодексу законів про працю України) обмежене строком, який у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п'ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 160/914/23.
Як установлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 25.08.2015 по 26.03.2020 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу від 26.03.2020 за № 63 позивача з 26.03.2020 звільнено з військової служби за станом здоров'я.
Оскільки в період служби та при звільненні позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення, позивач звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 520/7985/2020 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
На виконання вказаного рішення відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - серпень 2015 року у загальній сумі 6422,27 грн, що підтверджується повідомленням про надходження коштів.
Не погоджуючись із застосованим відповідачем базовим місяцем, та як наслідок виплаченою сумою індексації грошового забезпечення, позивач повторно звернувся до суду з позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі № 520/23008/21 зобов'язано відповідача:
- нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум;
- нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.03.2020.
21.06.2024 відповідачем, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі № 520/23008/21, виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року у загальній сумі 78150,81 грн, що підтверджується повідомленням про надходження коштів та банківською випискою.
Оскільки відповідачем 21.06.2024 не було сплачено на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (в порядку статті 117 КЗпП України), позивач звернувся 12.07.2024 через систему «Електронний суд» до Харківського окружного адміністративного суду з позовом у цій справі.
З наведеного вбачається, що після отримання виплат на виконання рішення у справі № 520/23008/21 (21.06.2024), позивач у межах місячного строку, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України, звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (стаття 117 КЗпП України), тобто без пропуску процесуального строку.
Щодо висновків суду першої інстанції про те, що у позивача було достатньо часу для звернення до суду із своїми вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 2020 року, в той час як позивач своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду не повідомив, колегія суддів зауважує на таке.
Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.
При цьому, перебіг строку на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/12623/19 (постанова від 08 лютого 2022 року).
З огляду на викладене, у разі існування спору щодо сум, які підлягали виплаті працівнику в момент звільнення, для встановлення відповідальності роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП України, визначальним також є факт проведення остаточного розрахунку.
Відтак, оскільки за обставинами даної справи остаточний розрахунок із позивачем на виконання рішення суду у справі № 520/23008/21 здійснено лише 21.06.2024, а тому і перебіг процесуального строку починається лише з 21.06.2024 та спливає відповідно 21.07.2024.
З огляду на зазначене, оскільки позивач звернувся до суду з позовом у межах встановленого місячного строку, колегія суддів констатує передчасність висновків суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі № 520/19723/24 - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова