12 листопада 2025 р. Справа № 480/3841/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2025, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 24.06.25 у справі № 480/3841/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області
третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - відповідач), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДСНС України у Київській області щодо не здійснення перерахунку вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 згідно довідки ф122 № 30 від 15.03.2013, за період з 15.10.1986 по 26.06.1992;
- зобов'язати Головне управління ДСНС України у Київській області здійснити перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 згідно довідки ф122 № 30 від 15.03.2013, за період з 15.10.1986 по 26.06.1992;
- зобов'язати Головне управління ДСНС України у Київській області направити відповідні документи за результатом проведеного перерахунку вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 , згідно довідки ф122 № 30 від 15.03.2013, за період з 15.10.1986 по 26.06.1992, до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 відкрито спрощене провадження у цій справі.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 позовну заяву залишено без руху, встановивши строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду.
22.06.2025 представником позивача подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 визнано неповажними вказані представником позивача підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом у цій справі.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишено без розгляду.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував обставини, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду із позовом у цій справі. Так, суд не звернув увагу на те, що позивачу достеменно не відомо, чи здійснено перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні за спірний період, оскільки жоден орган державної влади не повідомив позивача, чи опрацьовано довідку № 30 від 15.03.2013 та чи проведено перерахунок вислуги років позивача. Адвокат в інтересах позивача неодноразово звертався до Головного управління ДСНС України у Київській області з адвокатським запитом, в якому просив, у тому числі, повідомити, чи здійснено перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 на підставі довідки № 30 від 15.03.2013 за період з 15.10.1986 по 26.06.1992. Жодної обґрунтованої відповіді позивач не отримав, відписки відповідача про реорганізацію органу та закінчення строків зберігання документів не дали того результату, на який очікув позивач. Після не отримання відповіді позивач звернувся до органу пенсійного фонду для отримання інформації, чи здійснено перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 на підставі довідки № 30 від 15.03.2013 за період з 15.10.1986 по 26.06.1992. Жодної відповіді позивач також не отримав, а тому вимушений звернутися до суду. Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції позбавив позивача права на звернення до суду, що є неприпустимим, адже позивач має право на перерахунок своєї вислуги років, а огран державної влади, який створений для захисту прав позивача, не здійснює вказаний перерахунок у добровільному порядку.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, ухвала прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скориталось.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу від 24.06.2025, суд першої інстанції, надавши оцінку доводам представника позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, викладеним у клопотанні про поновлення строку, дійшов висновку, що вказані причини не можна визнати поважними, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому на підставі п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України залишив позовну заяву без розгляду.
Надаючи правову оцінку мотивам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Як установлено зі змісту позовних вимог, позивач, зокрема, просить зобов'язати Головне управління ДСНС України у Київській області здійснити перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 згідно довідки ф122 № 30 від 15.03.2013.
Такий випадок не передбачає автоматичне перерахування відповідачем вислуги років, без відповідного звернення особи, у якої виникло таке право. За таких умов, вина відповідача виникає у разі допущення бездіяльності після звернення пенсіонера з відповідною заявою та надання до такого звернення необхідних документів, які можуть слугувати підставою для проведення перерахунку.
З урахуванням викладеного, визначальним для вирішення питання дотримання строків звернення з цим позовом до суду є з'ясування обставин та дати звернення позивача до відповідача та пенсійного органу із заявами про перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.12.2023 у справі № 340/4915/22.
У позовній заяві та у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду представник позивача зауважив, що він неодноразово звертався до відповідача з адвокатськими запитами, в яких просив, у тому числі, повідомити, чи здійснено перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 на підставі довідки № 30 від 15.03.2013 за період з 15.10.1986 по 26.06.1992, однак жодної обґрунтованої відповіді не отримав.
Вказані обставини не були предметом перевірки у суді першої інстанції, оскільки, на думку суду, вони не доводять неможливості вчасної реалізації права на судовий захист та не підтверджують існування реальних фактичних перешкод для звернення до суду.
Разом із тим, колегія суддів зауважує, що бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2025 у справі № 990/29/22 враховує, що в чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення».
Разом із тим, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначеного строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб'єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб'єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов'язку.
У справі «Лелас проти Хорватії» Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справа Європейського суду з прав людини «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Отже, в даному випадку бездіяльність відповідача має триваючий характер, з огляду на неодноразові звернення представника позивача до відповідача та неотримання на них відповідей.
Такі обставини не були предметом перевірки у суді першої інстанції, а тому колегія суддів уважає передчасними висновки суду про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі № 480/3841/25 - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц