ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"10" листопада 2025 р. справа № 380/19379/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої Ради Правосуддя, Держави України в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової Ольги Йосипівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищої Ради Правосуддя, Держави України в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової Ольги Йосипівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить суд:
- визнати дії держави Україна, в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Ольги Йосипівни Кисильової, свавільними, такими, що порушують права і свободи людини з особливими потребами, гарантовані Конституцією України, дискримінацію людини з особливими потребами за соціальним положенням;
- визнати протиправну бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, щодо захисту прав і свобод людини з особливими потребами;
- зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради з прав людини вчинити дії щодо захисту порушених прав і свобод людини з особливими потребами ОСОБА_4 ;
- стягнути солідарно з Держави Україна в особі судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 , Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду у сумі 400000,00 грн (чотириста тисяч гривень, 00 копійок);
- зобов'язати Вищу раду правосуддя надати оцінку антиконституційній діяльності судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 та притягнути до відповідальності у вигляді звільнення з посади.
Розпорядженням голови Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 № 50/р справу №380/19397/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої Ради Правосуддя, Держави України в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової Ольги Йосипівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 визначено підсудність щодо розгляду адміністративної справи № 380/4939/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої Ради Правосуддя, Держави України в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової Ольги Йосипівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 цю справу передано для розгляду судді Шумею М.В.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду.
Згідно з ч.2 ст.30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Враховуючи наведене, справу необхідно прийняти до провадження.
Як передбачено п.4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі (ч.2 ст.171 КАС України).
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у цій справі, суд бере до уваги таке.
Згідно із ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. У ч.3 ст.124 Конституції України проголошено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються КАС України.
Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 6 Закону України "Про судоустрій і статус судів" визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно з ч.1 ст.23 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Із наведених законодавчих норм слідує оскарження саме рішень судді чи суду у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом.
Як видно зі змісту позову ОСОБА_1 , предметом спору є дії судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової О.Й. під час судового розгляду адміністративної справи № 380/1659/25, учасником яких він є, а саме процесуального рішення щодо не допуску до участі у справі ОСОБА_2 , як представника позивача.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ч.1 ст.4 КАС України).
Вжитий у КАС України термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При цьому під владними повноваженнями треба розуміти засновані на нормах публічного права можливості суб'єктів публічної влади (суб'єктів владних повноважень) видавати юридичні акти та вчиняти дії, спрямовані на забезпечення реалізації публічного інтересу.
Разом з тим суд та суддя при розгляді справ не виконують владно-управлінських функцій, а здійснюють повноваження відповідно до норм процесуального закону, спрямовані на вирішення спору між сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.
У зв'язку із наведеним, у розумінні положень ч.1 ст.2, п.1, 7, 9 ст.4, ст.19, ч.3 ст.46 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
У Рішенні від 23.05.2001 №6-рп/2001 Конституційний Суд України роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03.04.2018 у справі №820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов'язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.
Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
Відповідної позиції дотримувалася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08.05.2018 у справі №521/18287/15-ц, від 21.11.2018 у справі №757/43355/16-ц, від 13.03.2019 у справі №462/32/17, від 20.03.2019 у справі №295/7631/17, від 10.04.2019 у справі №320/948/18, від 02.10.2019 у справі №815/110/16, від 16.10.2019 у справі №1340/4052/18, від 27.11.2019 у справі №1540/4005/18, від 26.02.2020 у справі №280/1334/19, а також Верховний Суд у постановах від 01.08.2018 у справі №813/2579/17, від 18.01.2019 у справі №826/1198/17, від 31.07.2019 у справі №636/5534/15, від 05.03.2021 у справі №640/19503/19, від 21.07.2022 у справі №580/5292/21, від 28.12.2022 у справі №640/30494/21, від 26.01.2023 у справі №420/9956/22, від 08.05.2023 у справі №580/2605/22, від 26.07.2023 у справі №580/1016/23, від 13.06.2024 у справі №280/8200/23, від 28.11.2024 у справі №440/2653/24.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та обставин, викладених у позові, суд дійшов висновку, що у відповідача судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової О.Й., у даному випадку, відсутні владні управлінські функції, оскільки підставою для звернення до суду із позовною заявою є здійснення відповідачем процесуальних дій в межах розгляду справи. Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не можуть бути самостійним предметом судового розгляду ні в порядку адміністративного судочинства, ні за правилами будь-якого іншого виду судочинства. У випадку допущення суддею Львівського окружного адміністративного суду при розгляді справи №380/1659/25 будь-яких процесуальних порушень, позивач не позбавлений можливості у порядку, визначеному КАС України, звернутись до суду апеляційної та касаційної інстанції в межах оскарження судових рішень у справі №380/1659/25.
Щодо інших похідних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження. Відповідно до частини першої статті 107 цього Закону право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа; громадяни здійснюють таке право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.
Частиною третьою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Вища рада правосуддя затверджує та розміщує на офіційному веб-порталі судової влади зразок дисциплінарної скарги.
Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Рада відкриває та розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом, визначеними Конституцією та законами України (справи щодо несумісності); справа щодо несумісності може бути відкрита за заявою будь-якої особи, якій відомі відповідні факти.
Частинами 4,5,6 статті 107 Закону визначено, що не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя.
Дисциплінарна скарга подається до Вищої ради правосуддя у письмовій (паперовій або електронній) формі та повинна містити відомості, передбачені частиною другою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Дисциплінарна скарга може подаватися в електронній формі на офіційну електронну адресу Вищої ради правосуддя або через модуль «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи за умови її підписання кваліфікованим електронним підписом (пункт 13.3 Регламенту Вищої ради правосуддя).
За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як встановлено судом, з матеріалів даного адміністративного позову, позивач не звертався у встановленому законом порядку до Вищої Ради Правосуддя щодо притягнення судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження.
Однак, позивач просить суд зобов'язати Вищу Раду Правосуддя надати оцінку атиконституційній діяльності судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 та притягнути до відповідальності у вигляді звільнення.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивачем обрано неефективний (передчасний) спосіб захисту за наявності альтернативного ефективного способу захисту, а саме звернення до Вищої Ради Правосуддя з скаргою на дисциплінарний проступок судді.
Що стосується позовної вимоги позивача щодо визнання протиправної бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, щодо захисту прав і свобод людини з особливими потребами ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.
Вищезазначена позовна вимога є неефективним способом захисту, оскільки, як зазначено у відповіді Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на звернення позивача, Уповноважений не наділений повноваженнями щодо оцінки повноти, об'єктивності й усебічності дослідження доказів судами, не має права втручатися в їх процесуальну діяльність або давати вказівки суддям при здійсненні правосуддя, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, змінювати їх чи скасовувати.
Даними повноваженнями наділена виключно Вища Рада Правосуддя.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та обставин, викладених у позові, суд дійшов висновку, що у відповідача судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової О.Й., у даному випадку, відсутні владні управлінські функції, оскільки підставою для звернення до суду із позовною заявою є здійснення відповідачем процесуальних дій в межах розгляду справи. Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не можуть бути самостійним предметом судового розгляду ні в порядку адміністративного судочинства, ні за правилами будь-якого іншого виду судочинства. У випадку допущення суддею Львівського окружного адміністративного суду при розгляді справи №380/1659/25 будь-яких процесуальних порушень, позивач не позбавлений можливості у порядку, визначеному КАС України, звернутись до суду апеляційної та касаційної інстанції в межах оскарження судового рішення у справі №380/1659/25.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки вказаний спір не підлягає судовому розгляду, то суд відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої Ради Правосуддя, Держави України в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової Ольги Йосипівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди.
Враховуючи викладене, суд не роз'яснює позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, оскільки судом вже зроблено правовий висновок про те, що ця справа не може розглядатися в будь-якій юрисдикції.
Керуючись статтями ст.29, 30, 170, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Прийняти до провадження адміністративну справу №380/19379/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої Ради Правосуддя, Держави України в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової Ольги Йосипівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди.
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Вищої Ради Правосуддя, Держави України в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової Ольги Йосипівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Шумей М.В.