ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" листопада 2025 р. справа № 300/6277/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_2 , відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії щодо зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ про зарахування (переведення, переміщення) до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 в особі її командування прийняти рішення про виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити від з військової служби в запас.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є солдатом Військової частини НОМЕР_1 , куди був переведений з Військової частини НОМЕР_2 . 05.12.2024 позивачу видано посвідчення № НОМЕР_3 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 №493-р, згідно з переліком посад і професій, на дванадцять місяців з дня оформлення відстрочки від призову. Позивач стверджує, що у квітні 2025 року він був мобілізований районним ТЦК та СП та направлений для проходження служби до Військової частини НОМЕР_2 . Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №460/9232/25 позов позивача про незаконну мобілізацію було задоволено та зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 виключити позивача зі списків особового складу цієї військової частини. Однак за час розгляду справи №460/9232/25 судом позивача переведено на службу до Військової частини НОМЕР_1 . Також позивач зазначає, що зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , а отже, і до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , є похідним від наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №100 про призов на військову службу до Військової частини НОМЕР_2 . Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Військова частина НОМЕР_1 скористалася правом подання відзиву на позов. Зазначає, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 146 від 24.06.2025, виданим на підставі розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України №300/ПУ/2687/П/дск від 21.06.2025, ОСОБА_1 , який прибув з Військової частини НОМЕР_2 , був зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 . Відповідач стверджує, що зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Таке зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, приписів і документів, що посвідчують особу військовослужбовця. Командир Військової частини НОМЕР_1 , своєю чергою, не мав права не зарахувати позивача до особового складу військової частини, адже він отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу. Військова частина НОМЕР_1 також зазначає, що повноваження щодо звільнення позивача з військової служби є дискреційними повноваженнями відповідача. Просить у задоволенні позову відмовити (а.с.63).
У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача з підстав, аналогічних позовній заяві та просить скасувати наказ відповідача від 24.06.2025 за №146 (а.с.103).
Треті особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_2 правом подання пояснень не скористалися.
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.04.2025 №100 ОСОБА_2 24.04.2025 призвано на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_2 (а.с.38).
За змістом військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 16.06.1998 позивач у період з 24.04.2025 по 23.06.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 (а.с.90).
У іменному списку від 23.06.2025 №1/6216 військовослужбовців військової служби за призовом по мобілізації Військової частини НОМЕР_2 , що вибувають на підставі розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 21 червня 2025 року №300/ПУ/2687/П/дск, до Військової частини НОМЕР_1 , під №30 вказано прізвище позивача (а.с.74 зворот).
Згідно із змістом витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.06.2025 за №179 позивач відповідно до розпорядження Генерального штабу Збройних сил України від 21 червня №300/ПУ/2687/П/дск вибув для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_1 (а.с.74).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.06.2025 за №146 ОСОБА_1 , який прибув з Військової частини НОМЕР_2 , зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних сил України від 21 червня 2025 року №300/ПУ/2687/П/дск, з 24 червня 2025 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення, а на триразове котлове забезпечення з 25.06.2025 (а.с.76).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 в адміністративній справі №460/9235/25, яке набрало законної сили 22.08.2025, Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинення певних дій задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині призову на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_2 заброньованого у встановленого законом порядку військовозобов'язаного ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №100 від 24.04.2025 про призов солдата запасу ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 . Визнано протиправним та скасовано наказ командира військова частини НОМЕР_2 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 (а.с.115).
Відповідно до посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час № НОМЕР_3 від 05.12.2024, виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовозобов'язаному ОСОБА_1 , який працює в ВП «Пасажирське вагонне депо Чернівці» м. Чернівці, на посаді (за професією) провідник пасажирського вагону, у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 № 493, згідно з переліком посад і професій (додаток до розпорядження №106) найменування розділу XIV-ВПФ, пункт 6, надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на дванадцять місяців з дня оформлення відстрочки від призову (а.с.39).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд при вирішенні цієї справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі також - Закон №2232-XII).
Статтею 1 Закону №2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини 6 статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 24 Закону України №2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби, день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, для громадян України, які добровільно прибули до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (надалі також - Положення №1153/2008) початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно із змістом пункту 2 Розділу XII Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743 (надалі також - Інструкція №280), військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.
Особи рядового, сержантського і старшинського складу, особи рядового, сержантського і старшинського складу за призовом, які при призначенні з однієї військової частини до іншої зараховані у розпорядження відповідного командира, можуть призначатися на посади наказами по стройовій частині одночасно із зарахуванням до списків особового складу військової частини.
Пунктом 30 Розділу ІІ Інструкції № 280 передбачено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.
Відповідно до пунктів 32, 33 Розділу ІІ Інструкції № 280 зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.
Виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки, серед іншого, військовослужбовців, звільнених з військової служби, призначених для проходження військової служби до інших військових частин (у тому числі ті, які в установленому порядку направлені для подальшого проходження військової служби навчання за кордон на строк понад один рік), зарахованих на навчання до військових навчальних закладів, обраних народними депутатами України, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, а також направлених для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування),- з дня вибуття.
Таким чином, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов'язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.
Як встановлено судом, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 в адміністративній справі №460/9235/25, яке набрало законної сили 22.08.2025, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині призову на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_2 заброньованого у встановленого законом порядку військовозобов'язаного ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №100 від 24.04.2025 про призов солдата запасу ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 . Визнано протиправним та скасовано наказ командира військова частини НОМЕР_2 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
Так, у вказаному рішенні, серед іншого, зазначено … « ОСОБА_1 заброньовано ВП «Пасажирське вагонне депо Чернівці» м. Чернівці згідно Порядку бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 №45 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 №12). Так, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час № НОМЕР_3 від 05.12.2024 від 06.08.2024, виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовозобов'язаному ОСОБА_1 , ВОС № 100, який працює в ВП «Пасажирське вагонне депо Чернівці» м. Чернівці, на посаді (за професією) провідник пасажирського вагону, у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 № 493, згідно з переліком посад і професій (додаток до розпорядження №106) найменування розділу XIV-ВПФ, пункт 6, надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на дванадцять місяців з дня оформлення відстрочки від призову, тобто до 05.12.2025.
Однак, 24.04.2025 згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.04.2025 №100 солдата запасу ОСОБА_1 24.04.2025 призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 . Судом також встановлено, що керівництвом виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_7 (де позивач перебував на обліку як військовозобов'язаний) повідомлення №260 від 09.12.2024 про зарахування на спеціальний облік військовозобов'язаних у відповідності до розпорядження КМУ від 18.03.2015 (додаток 106), у зв'язку з оформленням бронювання, щодо ОСОБА_1 (у списку під номером 7). Як свідчать матеріали справи, вказане повідомлення скеровано рекомендованим листом за номером поштового відправлення 5800800049169, що підтверджується фіскальним чеком (а.с.33) та згідно трекінгу Укрпошти, вручено представнику ІНФОРМАЦІЯ_7 18.12.2024. (а.с.35-37).»….
Суд вказує, що Військова частина НОМЕР_2 включила позивача до іменного списку військовослужбовців військової служби за призовом по мобілізації Військової частини НОМЕР_2 від 23.06.2025 №1/6216, що вибувають на підставі розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 21 червня 2025 року №300/ПУ/2687/П/дск, до Військової частини НОМЕР_1 .
За змістом наказу Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.06.2025 за №179 ОСОБА_1 вибув із Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_1 .
Надалі, згідно із витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.06.2025 за №146 молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних сил України від 21 червня 2025 року №300/ПУ/2687/П/дск, з 24 червня 2025 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.
Суд зазначає, що визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №100 від 24.04.2025 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_2 описаним вище рішенням суду від 22.07.2025, має своїми правовими наслідками: зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов'язаного; протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), які пов'язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.
Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб'єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов'язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.
Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб'єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.
В контексті наведеного суд зазначає що у діях Військової частини НОМЕР_1 відсутні ознаки протиправності в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини, адже відповідач діяв з урахуванням описаних вище приписів Інструкції №280.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідача щодо зарахування до списків особового складу протиправними задоволенню не підлягають.
Водночас, наказ Військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2025 за №146 в частині зарахування позивача у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 та до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (пункт 71) є протиправним і підлягає скасуванню, незважаючи на те, що командир вказаної частини безпосередньо і фактично не вчиняв протиправної поведінки при прийнятті такого наказу.
Суд зазначає, що розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 21.06.2025 № 300/ПУ/2687/П/дск про зарахування позивача до списків особового складу частини вичерпало свою дію фактом його виконання - з моменту зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Як і наказ Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.06.2025 за №179.
Варто вказати, що після видання наказу ІНФОРМАЦІЯ_8 №100 від 24.04.2025 про призов та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , стосовно позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-XII.
Вказаним законом не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про зарахування особи в списки особового складу військової частини. Цей наказ вже реалізовано, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Суд наголошує, що аналіз наведених вище законодавчих і підзаконних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов'язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов'язків та інше.
Суд зауважує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у адміністративній справі № 460/9235/25, зокрема, зобов'язано виключити позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , проте цей спосіб захисту порушених прав позивача, з огляду на його переміщення для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 , виявився неефективним.
У спірному випадку суд також враховує, що відповідно до наявного у матеріалах справи посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час № НОМЕР_3 від 05.12.2024, виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовозобов'язаному ОСОБА_1 , який працює в ВП «Пасажирське вагонне депо Чернівці» м. Чернівці, на посаді (за професією) провідник пасажирського вагону, у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 № 493, згідно з переліком посад і професій (додаток до розпорядження №106) найменування розділу XIV-ВПФ, пункт 6, надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на дванадцять місяців з дня оформлення відстрочки від призову. Тобто до 05.12.2025 включно.
З матеріалів справи видно, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2025 за №146 позивача зараховано в списки особового складу частини, і він вважається таким, що приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Згідно з абзацом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Суд звертає увагу на те, що зарахування позивача з 24.06.2025 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 є похідним від наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.04.2025 № 100 про призов позивача на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_2 та наказу Військової частини НОМЕР_2 від 23.06.2025 № 179 про вибуття ОСОБА_1 для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_1 .
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Повноваження адміністративного суду визначені у ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4 ч.2 ст.245).
Відповідно до ч.4 цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, на час судового розгляду цієї справи та за наявних у матеріалах справи доказів, у суду наявні підстави для визнання за позивачем права на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини, слід зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби та про виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Підсумовуючи наведене вище суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2025 за №146 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 у розпорядження командира та до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (пункт 71).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та про виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.