10 листопада 2025 року Справа № 280/10505/24 Провадження ПР/280/18/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною діяльність відповідача щодо видання наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) з утримування з майора позивача суми в розмірі 181572,41 грн, у зв'язку із доведенням факту нез'явлення вчасно на службу без поважних причин;
2) зобов'язати відповідача визнати протиправною діяльність щодо видання наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) з утримування з майора позивача суму в розмірі 181572,41 грн, у зв'язку із доведенням факту нез'явлення вчасно на службу без поважних причин.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що військовою частиною НОМЕР_2 протиправно видано наказ із зазначенням факту нез'явлення вчасно на службу без поважних причини, оскільки позивач у спірний період був госпіталізований та знаходився весь час на лікуванні в закладах охорони здоров'я.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
18.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що у період з 02.06.2022 по 10.06.2023 позивач не з'явився вчасно на військову службу без поважних причин в умовах воєнного стану, у зв'язку із чим, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.05.2023 № 210 «Про призначення службового розслідування» та наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.06.2023 № 231 «Про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.05.2023 № 210», з метою встановлення місцезнаходження та з'ясування подальшого статусу майора ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 проведено відповідне службове розслідування, за результатами якого, вину позивача доведено та визначено утримати з нього суму грошового забезпечення в розмірі 181 572,41 грн, яка у зв'язку із доведенням факту нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчиненого в умовах воєнного стану, в період з 02.06.2022 по 10.06.2023, була зайво нарахована, про що видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 20.06.2023 № 116 «Про результати службового розслідування щодо встановлення місцезнаходження і подальшого статусу майора ОСОБА_1 ». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 27.11.2024 визнано неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, зазначені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду (вх.№53360 від 22.11.2024); повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та додані до неї матеріали позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 04.06.2025 суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом; відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував у військової частини НОМЕР_2 всі документи та матеріали, на підставі яких був прийнятий наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 20.06.2023 №116, відповідно до якого вирішено утримати з ОСОБА_1 суму в розмірі 181572,41 грн.
Ухвалою від 08.09.2025 суд замінив відповідача у справі військову частину НОМЕР_2 на правонаступника - військову частину НОМЕР_1 ; розгляд адміністративної справи №280/10505/24 розпочато спочатку.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.02.2022 №29 ОСОБА_1 призначений та приступив до виконання обов'язків з 24.02.2022 на посаду офіцера групи персоналу.
За змістом наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.04.2022 №37 офіцер групи персоналу майор ОСОБА_1 вважається таким, що звільнений від виконання службових обов'язків по займаній посаді у зв'язку з хворобою та убув на лікарняний з 01.04.2022 до ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області».
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 31.08.2022 №171 ОСОБА_1 з 24.08.2022 вважається таким, що увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 з утриманням у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 та зняттям з усіх видів забезпечення у зв'язку із довготривалим лікуванням.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.05.2023 №124 ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 з 24.08.2022, знятий з усіх видів забезпечення з 01.04.2023 у зв'язку з проведенням службового розслідування до з'ясування обставин законності відсутності у військовій частині.
21.05.2023 до командира військової частини НОМЕР_2 звернувся ТВО начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 з рапортом, в якому доповів, що під час перевірки обліку військовослужбовців, виведених у розпорядження військової частини НОМЕР_1 , з'ясувалось, що майор ОСОБА_1 виведений у розпорядження наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 24.08.2022 №157-РС, знаходиться у розпорядженні у зв'язку з довготривалим лікуванням, але довідок з грудня 2022 року не надає, на зв'язок не виходить.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.05.2023 №210 на підставі рапорту ТВО начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 наказано призначити службове розслідування по факту ненадання довідок (інформації) про лікування майора ОСОБА_1
26.05.2023 в межах проведення службового розслідування ОСОБА_1 надав пояснення, в яких по суті поставлених запитань зазначив, що перебував на лікуванні з 01.04.2022, надав копії довідок.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.06.2023 №231 продовжено строк проведення службового розслідування до 21.06.2023.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.06.2023 №163 ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 з 24.08.2022, вважається таким, що прибув з довготривалого лікування.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 20.06.2023 №116 «Про результати службового розслідування щодо встановлення місцезнаходження і подальшого статусу майора ОСОБА_2 » за результатами службового розслідування встановлено місцезнаходження майора ОСОБА_1 та з'ясовано його статус: у період з 02.06.2022 по 10.06.2023 - такий, що не з'явився вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану; 11.06.2023 - прикомандирований до штабу військової частини НОМЕР_2 у підпорядкування начальника штабу-першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 ; з 12.06.2023 по теперішній час - «на лікуванні» у Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради. Крім того, було встановлено, що майору ОСОБА_1 у зв'язку із доведенням факту нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчиненого в умовах воєнного стану, в період з 02.06.2022 по 10.06.2023, відповідно до абзацу 9 пункту 15 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260) і відповідно до пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, було зайво нараховане та виплачене грошове забезпечення в розмірі 181572,41 грн. З метою врахування результатів службового розслідування наказано, зокрема: вважати доведеною вину майора ОСОБА_1 за фактом нез'явлення вчасно з 02.06.2022 по 10.06.2023 на службу без поважних причин, вчиненого в умовах воєнного стану (пункт 3); помічнику командира батальйону з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 утримати з майора ОСОБА_1 суму в розмірі 181572,41 грн (пункт 4).
Вважаючи протиправною діяльність щодо видання наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) з утримування з майора позивача суми в розмірі 181572,41 грн, у зв'язку із доведенням факту нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на момент розгляду справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частиною першою, четвертою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 9 Статуту внутрішньої служби визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов'язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
У силу вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Згідно зі статтею 14 Статуту внутрішньої служби із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
У відповідності до статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
За стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» (стаття 5 Дисциплінарного статуту).
Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно зі статтею 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Приписами статей 83-86 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок №608; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзац четвертий пункту 2 розділу І Порядку № 608 визначає, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі:
- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктом 3 Розділу III Порядку, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Пунктом 1 розділу V Порядку визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (пункт 6 розділу V Порядку).
Під час судового розгляду встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.05.2023 №210 на підставі рапорту ТВО начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 наказано призначити службове розслідування по факту ненадання довідок (інформації) про лікування майора ОСОБА_1 .
Відповідно до опису обставин події, викладеного в акті службового розслідування, встановлено, що в період з 31.03.2022 по 01.06.2022 ОСОБА_1 проходив амбулаторне лікування (з діагнозом «Наслідки ЗЧМТ»), що підтверджується довідкою Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» (додаток 12 до акта). Відтак, 02.06.2022 ОСОБА_1 повинен був повернутись з лікування та стати в стрій у військовій частині НОМЕР_2 . Разом з тим, після завершення лікування в госпіталі МВС він звернувся до міської лікарні №9 міста Запоріжжя та знаходився під наглядом (лікування та обстеження) сімейного лікаря з діагнозом «ГХ ІІ. Стійкі наслідки ЗЧМТ» з 02.06.2022 по 15.07.2022 (додаток 15 до акта), проходив амбулаторне лікування у уролога з 30.11.2022 по 30.12.2022 (додаток 16 до акта), з 28.12.2022 по 13.01.2023 був госпіталізований в неврологічному відділенні госпіталю МВС та проходив інше лікування, нагляд та обстеження без відповідних направлень, за власним бажанням. Засобами телефонного зв'язку ОСОБА_1 повідомляв про перебування на лікуванні та наявність підтверджуючих документів.
В матеріалах службового розслідування також наявні пояснення ОСОБА_1 від 26.05.2023, за змістом яких позивач пояснив, що перебував на лікуванні з 01.04.2022, надає копії довідок до пояснень. Згідно з поясненнями ОСОБА_3 (капітана медичної служби) від 19.06.2023 з огляду на надані майором ОСОБА_1 медичні документи, він мав повернутися з лікування 02.06.2022; з метою визначення придатності майора ОСОБА_1 для подальшої військової служби ОСОБА_3 надав йому направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією до військової частини НОМЕР_4 від 29.05.2023 №65/854, за результатом огляду був визнаний придатним до військової служби (довідка ВЛК від 06.06.2023 №307).
Згідно з Порядком надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 №1923 (далі - Порядок № 1923; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає механізм надання лікувально-профілактичної допомоги, проведення санаторно-курортного лікування, військово-лікарської, лікарсько-льотної, судово-медичної, судово-психіатричної експертиз, патолого-анатомічних досліджень, забезпечення лікарськими і протезними засобами (далі - медична допомога) осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять строкову військову службу та військову службу за контрактом, Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших військових формувань, Держспецтрансслужби, у тому числі курсантів і слухачів військово-навчальних закладів (далі - військовослужбовці) у військово-медичних закладах інших військових формувань та надання установами, закладами і підрозділами державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, СБУ, Головного управління Національної гвардії, інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування (далі - центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування) послуг щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1923 надання медичної допомоги у військово-медичних закладах інших військових формувань провадиться за наявності засвідченого відповідною печаткою направлення уповноваженої на його видачу посадової особи, в якому зазначається міністерство, інший центральний орган виконавчої влади, якому підпорядковане військове формування, або орган державної влади, місцезнаходження і банківські реквізити органу військового управління (військової частини), уповноважена посадова особа якого буде здійснювати оплату, та медичний висновок про необхідні види і обсяги медичної допомоги.
У разі надання екстреної медичної допомоги при захворюваннях і станах, зазначених у додатку, а також загостренні хронічних захворювань направлення за повідомленням відповідного військово-медичного закладу подається до нього протягом трьох діб з дня госпіталізації чи амбулаторного надання екстреної медичної допомоги.
Згідно з пунктом 6.5 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерством оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров'я або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
Відповідно до пункту 6.15 Положення № 402 відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров'я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.
Після закінчення відпустки за станом здоров'я військовослужбовці (крім курсантів ВВНЗ) за рішенням військових комісарів, начальників гарнізонів або органів управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України можуть пройти повторний медичний огляд за місцем проведення відпустки для визначення придатності їх до військової служби.
В рамках проведеного службового розслідування позивач не надав документів, які б підтверджували отримання ним направлення чи будь-який інший дозвіл військової частини НОМЕР_2 , відповідного військового органу чи установи для звернення до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №9», жодного рішення (наказу) щодо вибуття ОСОБА_1 до вказаного закладу охорони здоров'я з метою проходження лікування військовою частиною НОМЕР_2 або щодо перебування ОСОБА_1 у відпустці також не приймалось. Крім того, судом не встановлено, що позивач звертався до командування військової частини або КНП «ЦПМСД №9», про необхідність проходження медичного огляду ВЛК і госпіталізації у вказаному закладі охорони здоров'я не повідомляв, направлення на проходження ВЛК та госпіталізацію не отримував.
Підставою звернення з позовом до суду позивач зазначив те, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про нез'явлення на службу без поважних причин з 02.06.2022 по 10.06.2023, оскільки у вказаний період він перебував на лікуванні. Судом досліджено надані позивачем до суду медичні документи, які також досліджувались військовою частиною НОМЕР_2 в межах проведеного службового розслідування, про що свідчать матеріали останнього. Так, вказаними документами підтверджується, що у спірний період позивач перебував під наглядом сімейного лікаря КНП «ЦПМСД №9» з 02.06.2022 по 15.07.2022, проходив амбулаторне лікування у лікаря уролога з 30.11.2022 по 30.12.2022, звертався за медичною допомогою до сімейного лікаря КНП «ЦПМСД №9» 02.06.2022, 03.08.2022, 19.08.2022, 02.09.2022, 21.09.2022, 12.10.2022, 03.11.2022, 17.01.2023, 28.02.2023, 02.05.2023, 28.02.2023, 17.05.2023. Тобто, докази перебування позивача на лікуванні протягом всього досліджуваного військовою частиною НОМЕР_2 періоду з 02.06.2022 по 10.06.2023 як матеріали адміністративної справи, так і матеріали службового розслідування не містять. Докази інформування командування військової частини про факт перебування на лікуванні позивачем також не надано.
Таким чином, 02.06.2022 після проходження лікування у Державній установі «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області», до якої ОСОБА_1 був направлений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.04.2022 №37, позивач повинен був повідомити командування військової частини про необхідність подальшого проходження лікування в іншому закладі охорони здоров'я, разом з тим, без дотримання встановленого порядку звернувся до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №9», у зв'язку з чим військова частина НОМЕР_2 прийшла до послідовного висновку про нез'явлення вчасно на службу без поважних причин.
Судом встановлено, що 11.06.2023 позивач подав рапорт до командування військової частини НОМЕР_2 , яким доповів, що 11.06.2023 він повернувся з довготривалого лікування до військової частин НОМЕР_2 , просив призначити на вакантну посаду та поставити на всі види забезпечення. За результатами розгляду вказаного рапорту згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.06.2023 №163 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув з довготривалого лікування; наказано поставити на котлове забезпечення та здійснити прикомандирування майора ОСОБА_1 до штабу військової частини НОМЕР_2 у підпорядкування начальника штабу-першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 з 11.06.2023 до вирішення питання щодо подальшого службового становища військовослужбовця.
Позивач зазначає, що в оспорюваному наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 20.06.2023 № 116 (з основної діяльності) накази (по стройовій частині) щодо віддання позивача на лікарняний не були відмінені та не скасовані.
Суд зауважує, що дійсно наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 31.08.2022 №171 констатовано, зокрема, факт зарахування ОСОБА_1 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 у зв'язку із довготривалим лікуванням та наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.06.2023 №163 позивач, який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 з 24.08.2022, вважається таким, що прибув з довготривалого лікування. Разом з тим, слід зазначити, що факт відсутності позивача на службі без поважних причин протягом періоду з 02.06.2022 по 10.06.2023 було встановлено лише за результатами проведення службового розслідування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 20.06.2023 №116, що мало місце після винесення наказів від 31.08.2022 №171 та від 11.06.2023 №163. Факт того, що накази від 31.08.2022 №171 та від 11.06.2023 №163 не були скасовані жодним чином не впливає на встановлений військовою частиною факт нез'явлення позивача вчасно на службу без поважних причин.
На підставі пункту 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця
Пунктом 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Таким чином, враховуючи те, що військовою частиною НОМЕР_2 було встановлено та доведено факт відсутності позивача на службі у період з 02.06.2022 по 10.06.2023 без поважних причин, позивач без належних правових підстав отримав кошти у вигляді грошового забезпечення у розмірі 181572,41 грн, у зв'язку з чим пунктом 4 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 20.06.2023 №116 наказано помічнику командира батальйону з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 утримати з майора ОСОБА_1 вказану суму.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого ним наказу, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: відомості невідомі; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .
Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.11.2025.
Суддя К.В.Мінаєва