10 листопада 2025 року Справа № 280/4853/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1 ,
військової частини НОМЕР_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_3
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа - військова частина НОМЕР_3 , у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною відмову, оформлену листом відповідача від 05.04.2025 № 2393/8/1/1010 щодо звільнення позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
2) зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 02.03.2025 про звільнення мене з військової служби відповідно до пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у позивача, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , на утриманні фактично перебуває четверо неповнолітніх дітей, у зв'язку з чим він подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Листом військової частини НОМЕР_1 позивачу були повернуті подані документи щодо звільнення зі служби на доопрацювання у зв'язку з поданням неповного пакету документів відповідно до п. 13 Додатку 19 до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170. Позивач зазначає, що в порушення принципу правової визначеності лист не містить інформації, яких конкретно документів не було подано для вирішення питання щодо його звільнення зі служби. Крім того, вважає, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» має вищу юридичну силу, аніж Інструкція, яка фактично розширює коло умов, за яких військовослужбовець має право на звільнення, тому саме закон підлягає застосуванню.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
11.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначено, що з доданих до рапорту копій свідоцтв про народження ОСОБА_1 є батьком двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), дружина позивача ОСОБА_4 від попереднього шлюбу з ОСОБА_5 , розірваного рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2019 у справі №336/7008/19, має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). При цьому з ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання його дітей. Відтак, військовою частиною НОМЕР_3 документи щодо звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби були розглянуті управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 та, з посиланням на відсутність серед них документів, подання яких передбачено пунктом 13 частини 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, були повернуті на адресу військової частини НОМЕР_3 для доопрацювання та подальшого надання командиру військової частини НОМЕР_1 для прийняття рішення. Також зазначає, що оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (військова частина НОМЕР_1 ) не наділене відповідними владними управлінськими функціями (власними або делегованими) та повноваженнями щодо розгляду документів та прийняття рішень про звільнення з військової служби військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , яка на даний час не перебуває у відносинах підпорядкованості з оперативним командуванням « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (військовою частиною НОМЕР_1 ). З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
23.09.2025 судом отримано відзив на позовну заяву військової частини НОМЕР_2 , в якій зазначено, що до частини жодні матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 не надходили. Враховуючи, що військовою частиною НОМЕР_2 на стадії виниклих між сторонами спірних правовідносин не було допущено протиправної бездіяльності (та/або вчинено протиправних дій) у відношенні позивача щодо відмови у звільненні з військової служби, позовні вимоги до військової частини НОМЕР_2 в частині визнання її дій протиправними, виходячи із завдань адміністративного судочинства, визначених у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України задоволенню не підлягають. Просить відмовити у задоволенні позову.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 16.06.2025 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військову частину НОМЕР_3 .
Ухвалою від 08.09.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву; поновив та прийняв до розгляду відзив на позовну заяву військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою від 08.09.2025 суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача - військову частину НОМЕР_2 ; розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 28.01.2025 Недригайлівський відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 . Батьки: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_8 .
З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2016 у справі №333/3546/16-ц (провадження №2/333/2100/16), яке набрало законної сили 16.12.2016, зокрема, ухвалено:
стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дати подачі позову до суду, з 12.07.2016 року і до досягнення дитиною повноліття;
стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дати подачі позову до суду, з 12.07.2016 року і до досягнення дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - трьох років, а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 11.04.2019 Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 . Батьки: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_9 .
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданого 11.04.2019 Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_7 . Батьки: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_9 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.06.2019 у справі №335/4541/19 (провадження №2/335/1678/2019), яке набрало законної сили 24.07.2019, зокрема ухвалено:
стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , іпн - НОМЕР_8 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 24.04.2019 року і до досягнення дітьми повноліття;
стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , іпн - НОМЕР_8 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на її утримання у розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходів), починаючи стягнення з 24.04.2019 року і до досягнення дітьми трьох років;
стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , іпн- НОМЕР_8 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на правову допомогу у розмірі 1700,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2019 у справі №336/7008/19 (провадження № 2/336/3727/19), яке набрало законної сили 03.01.2020, розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , зареєстрований 14 липня 2018 року Вознесенівським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що зроблено запис № 241; відновлено ОСОБА_9 її дошлюбне прізвище « ОСОБА_10 ».
17.09.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_9 , видане 17.09.2022 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_12 ».
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 , виданого 18.07.2024 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_10 народилася ОСОБА_13 . Батьки: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_4 .
Відповідно до змісту акта обстеження умов проживання від 30.12.2024, затвердженого Службою у справах дітей, мають постійне місце реєстрації та за однією адресою проживають: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час обстеження батько перебуває на військовій службі в ЗСУ, зі слів матері.
Згідно з листом Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 03.02.2025 №8014/3 на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №53461172 з примусового виконання виконавчого листа №333/3546/16-ц від 13.01.2017, виданого Комунарським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дати подачі позову до суду, з 12.07.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Державним виконавцем зроблено розрахунок, відповідно до якого заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.02.2025 відсутня.
Відповідно до листа Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 18.02.2025 №9925 заявнику направлено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 31.01.2025, обчислений в рамках виконавчого провадження №59896832 з примусового виконання виконавчого листа №335/4541/19, виданого 07.08.2019 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей: дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 24.04.2019 року і до досягнення дітьми повноліття. Згідно з долученим розрахунком заборгованості зі сплати аліментів за боржником ОСОБА_5 сума боргу станом на 31.01.2025 становить 59260,13 грн, сума заборгованості станом на 31.08.2023 становила 54424,01 грн.
02.03.2025 військовою частиною НОМЕР_3 отримано рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Додатки: свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_3 , свідоцтво про народження ОСОБА_7 , свідоцтво про народження ОСОБА_6 , довідка Центрального ВДВС у м.Запоріжжя від 18.02.2025 №9925 з розрахунком, акт обстеження умов проживання від 30.12.2024, довідка про відсутність заборгованості від 03.02.2025 №8014, рішення суду про розірвання шлюбу ОСОБА_4 , цифровий витяг про розірвання шлюбу ОСОБА_1 .
Супровідним листом військової частини НОМЕР_3 від 09.03.2025 №1529 направлено на адресу командування військової частини НОМЕР_1 подання та матеріали щодо військовослужбовців офіцерського складу військової частини НОМЕР_3 на звільнення у запас/відставку.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2025 №2393/5/1010, скерованого командиру військової частин НОМЕР_3 , заначено, що в управлінні персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 розглянуті документи старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника служби пально-мастильних матеріалів типу логістики військової частини НОМЕР_3 щодо звільнення з лав Збройних Сил України відповідно до абзацу 12 підпункту «г» пункту 2 частини 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Командуванням військової частини НОМЕР_3 не подано один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину; відповідно до п. 13 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170.
Не погоджуючись з відмовою військової частини, оформленої листом від 05.04.2025 № 2393/8/1/1010, щодо звільнення позивача з військової служби, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та діє на момент розгляду цієї справи.
Частинами першою, сьомою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Норми пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачають під час дії воєнного стану право військовослужбовців на звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Отже, наведена норма не ставить право військовослужбовця на звільнення з військової служби у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), натомість, вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше дітей віком до 18 років) на його утриманні.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.
Суд звертає увагу, що подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення військовослужбовця зі служби.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 13 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):
копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;
один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;
довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
На підставі розгляду отриманих документів командир ухвалює рішення про звільнення з військової служби або відмову. Посадова особа, яка відповідно до пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України має право видавати накази по особовому складу про звільнення військовослужбовців, видає наказ по особовому складу щодо звільнення особи з військової служби за зазначеною підставою.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з оскарженням дій відповідача, що полягають у повідомленні листом військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2025 №2393/5/1010 про відсутність підстав для його звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За позицією відповідача (військової частини НОМЕР_1 ) відповідно до відзиву на позовну заяву позивачем надано не всі документи, передбачені пунктом 13 частини 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170. При цьому відповідач зазначив, що ним встановлено, що ОСОБА_1 є батьком двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), водночас дружина ОСОБА_4 від попереднього шлюбу з ОСОБА_5 має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), з якого на підставі виконавчого листа стягуються аліменти на утримання його дітей.
У контексті встановлених обставин суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною першою статті 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).
Виходячи з аналізу норм законодавства та встановлених обставин справи, суд зазначає, що позивач, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4 , має право на участь у вихованні пасинка ОСОБА_6 та падчерки ОСОБА_7 (за умови проживання однією сім'єю), проте обов'язок щодо їх утримання у позивача як вітчима вказаних дітей не виник.
Обов'язок у вітчима утримувати малолітнього, неповнолітнього пасинка / падчерку, який з ним проживає, в силу приписів частини першої статті 268 СК України, виникає, якщо у пасинка / падчерки немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що вітчим може надавати матеріальну допомогу. Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 року у справі № 160/11228/23.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають батьків - ОСОБА_5 та ОСОБА_15 , мати надає їм належне утримання. При цьому, як слідує з листа Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 18.02.2025 №9925, згідно з рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.06.2019 у справі №335/4541/19 з ОСОБА_5 ухвалено стягнути на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей: дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 24.04.2019 року і до досягнення дітьми повноліття. Наявність у ОСОБА_5 заборгованості зі сплати аліментів згідно з долученим до вказаного листа розрахунку жодним чином не нівелює його обов'язок з утримання дітей.
Стосовно наданого акта обстеження умов проживання від 30.12.2024, затвердженого Службою у справах дітей, то суд враховує, що вказаний документ підтверджує виключно факт проживання разом у квартирі 5 осіб, що фактично може свідчити про добровільну участь позивача у вихованні та забезпеченні потреб неповнолітніх дітей його дружини ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), однак не вказує на обов'язок позивача, як вітчима, щодо їх утримання.
Також суд зазначає, що посвідчення багатодітної сім'ї не підтверджує утримання неповнолітніх дітей, а надає право на отримання соціальних пільг для таких сімей та підтверджує їх статус.
При цьому суд враховує факт перебування на утриманні позивача ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а також відсутність заборгованості зі сплати аліментів відповідно до заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2016 у справі №333/3546/16-ц (провадження №2/333/2100/16) щодо утримання ОСОБА_2 . Разом з тим, норма пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII містить вимогу щодо перебування на утриманні у військовослужбовця саме трьох і більше дітей віком до 18 років, водночас позивачем було надано належні документи щодо перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей.
Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з вказаним рапортом, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За наведених обставин суд дійшов висновку, що дії військової частини НОМЕР_1 стосовно розгляду подання щодо звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України відповідають приписам частини другої статті 2 КАС України.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача під час розгляду військовою частиною документів щодо його звільнення з військової служби, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_3 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідач 1 - військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_11 .
Відповідач 2 - військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_12 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_6 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_13 .
Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.11.2025.
Суддя К.В.Мінаєва