Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 листопада 2025 року Справа№200/1191/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
19.02.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.10.2016 по 28.02.2018 включно з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.10.2016 по 28.02.2018 включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.03.2018 по 23.03.2021 включно;
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, у відповідності до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 включно з розрахунку 1 749,57 гривень на місяць в сумі 40 070,79 грн;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 та 2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу одноразові додаткові видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 та 2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимог пункту 1-1 та вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, без урахування при їх обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил. Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу одноразові додаткові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил. Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , у відповідності до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (одноразових додаткових видів грошового забезпечення та індексації) за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.10.2016 року по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 24.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.(без виклику сторін до судового засідання). Витребувано у відповідача: належним чином засвідчені накази про прийняття позивача на службу та її проходження; особову справу ОСОБА_1 (місце реєстрації згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); відомості про нараховану та виплачену позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.10.2016 по 23.03.2021 із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (якщо таке мало місце); реєстри зарахування в банк з відміткою банку про фактично перераховану індексацію грошового забезпечення позивачу Військовою частиною НОМЕР_2 за період з 01.10.2016 по 23.03.2021; довідку про розмір середньоденного грошового забезпечення позивача; всі інші докази, які стали підставою для вчинення спірних дій та прийняття рішень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі - Порядок №1078) не виплачено індексацію грошового забезпечення 1749,57 грн в місяць, на загальну суму 40070,79 грн. Вказує, що при нарахуванні допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби не враховано індексацію, що є протиправним, адже така є щомісячною виплатою , відтак, має бути включена при обчислення спірних виплат. Просить задовольнити позов.
Військовою частиною НОМЕР_2 подано відзив до суду, в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог. Зазначено, що проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. У зв'язку з відсутністю механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в період з 2016 року по грудень 2018 року, індексація грошового забезпечення не здійснювалась. Відповідно до вимог абз. 9 п. 5 Порядку № 1078 та Додатку 5 до Порядку № 1078 для визначення індексу споживчих цін, з метою проведення подальшої індексації позивачу, починаючи з січня 2016 здійснювалось обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком. Вказане обчислення здійснювалося до перевищення нарахованої суми індексації розміру підвищення доходу (грошового забезпечення) у грудні 2015 року. І оскільки нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - лютого 2018 року не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, відповідно не відновилася індексація грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб в цьому періоді.
Щодо вимог у частині зобов'язання нарахувати та виплатити одноразові види грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення, відповідач зауважив, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Стосовно вимоги у частині зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, відповідач вказав, що звернення позивача до суд з вказаною вимогою є передчасним.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні. Зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить ID-паспорт № НОМЕР_4 . Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_5 (про особовому складу) від 18.10.2019 року №222 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 28.01.2020 року № 30 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 28.01.2020 року.
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого 05.08.2015 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 200/1160/22 позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
05.01.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_7 ) з заявою в якій просив:
- надати інформацію про відому поштову адресу військової частини НОМЕР_2 , а також адресу електронної пошти та контактний номер телефону, для здійснення листування з питань виконання рішення суду у справі № 200/1160/22;
- в межах компетенції вжити заходів щодо підпорядкованої військової частини НОМЕР_2 для забезпечення виконання рішення суду у справі №200/1160/22 та надання наступних документів: довідки про розміри грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.01.2020, в якій помісячно відобразити наступне: посадовий оклад; оклад за військове звання; надбавка за вислугу років та розміри усіх додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, у тому числі одноразові види грошового забезпечення, розміри індексації грошового забезпечення, які позивачу були нараховані та виплачені. Помісячного розрахунку нарахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі №200/1160/22 індексації грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення.
- копії заявки, поданої до довольчого органу, на виділення фінансування для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 200/1160/22.
Листом Військової частини НОМЕР_2 від 06.02.2025 №237 повідомлено позивача, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 200/1160/22 до відповідача не надходило, виплата індексації не здійснювалася.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Щодо строку звернення суд зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В поданому адміністративному позові позивач оскаржує ненарахування та невиплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2016 по 28.01.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року та виплату одноразових видів грошового забезпечення не в повному розмірі.
Положення ст. 122 КАС не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У той же час, ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі Закон № 2352) внесені зміни до КЗпП України.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Закону № 2352 цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19.07.2022.
Внаслідок набрання чинності Законом № 2352 зазнало змін правове регулювання правовідносин, які виникли з питань стягнення заробітної плати.
Зокрема, з 19.07.2022 в КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату, без обмеження будь-яким строком.
При цьому, ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022 року, окремо взагалі не врегульовує питання щодо строку звернення до суду працівника з позовом про стягнення заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці.
Натомість, ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022, встановлений загальний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який становить три місяця з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
А ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції, чинній з 19.07.2022, встановлені спеціальні строки звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору:
- у справах про звільнення працівника місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення;
- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Водночас, Закон № 2352 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії у часі.
Таким чином, Закон № 2352 містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, тобто з 19.07.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1/99-рп, ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Тобто, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
Таке правозастосування узгоджується з нормою ч. 4 ст. 3 КАС, відповідно до якої закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Таким чином, незважаючи на те, що з цим позовом позивач звернувся до суду у 2025 році, при вирішенні питання щодо дотримання ним строку звернення до суду має застосовуватися норма ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції до внесення змін Законом №2352, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин і передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З огляду на викладене суд відхиляє аргументи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.1991 № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 6 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Разом із тим, як слідує із матеріалів справи, в період з 01.10.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу була нарахована враховуючи базовий місяць січень 2016, що не заперечується стороною відповідача у поданому до суду відзиві на позовну заяву.
При цьому, визначаючись щодо базового місяця, який має бути врахований під час обчислення індексації позивача, слід врахувати наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Порядок №1078), згідно п.1 якого він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до п.5 Порядку №1078 (проведення індексації грошових доходів населення) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
З наведеного вище вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова № 1294), якою затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до п.13 постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою позивач пов'язує встановлення базового місяця індексації.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018 року.
Проаналізувавши постанову Кабміну України №1294 в період її дії з 01.01.2008 по 01.03.2018, суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.
Тобто, в цьому разі суд доходить висновку, що в період з 01.10.2016 по 01.03.2018 встановлені законодавством розміри посадових окладів змін не зазнавали, тому базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення за відповідний період мав визначатися січень 2008 року.
Додатково суд звертає увагу, що згідно наказу Міністерства оборони України №90 від 01.03.2018 "Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України" з метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, установлено тарифні розряди за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 1 - 22 до наказу, в результаті чого збільшилися посадові оклади військовослужбовців.
Отже, починаючи з березня 2018 року, базовим місяцем для розрахунку індексації є відповідно березень 2018 року.
Згідно з п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Таким чином місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Крім того, як наголошувалося судом вище, згідно з ст. 4 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться лише в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Отже, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення береться за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати (у базовому місяці враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру) перевищить суму індексації. Починаючи з наступного за базовим місяця наростаючим підсумком розраховується індекс для проведення подальшої індексації.
Окремо суд зауважує, що Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 № 1013 (далі - Постанова №1013), якою п.5 Порядку №1078 викладено в новій редакції:
"5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку".
Тобто, починаючи з 09.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Пунктом 1 Постанови №1013 внесено зміни до Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, що призвело до збільшення посадових окладів працівників, заробітна плата яких обчислюється за вказаною тарифною сіткою.
Відповідно до п.3 Постанови №1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471).
Виходячи з системного аналізу п.1-3 Постанови №1013, базовий місяць січень 2016 року застосовується для подальшої індексації заробітної плати за посадами, оклади (тарифні ставки) за якими підвищилися в грудні 2015 року у зв'язку з прийняттям Постанови №1013, що відповідає положенням п.5 Порядку №1078 в редакції з 09.12.2015.
В свою чергу Порядок №1078 пов'язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).
Суд вкотре зазначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008.
Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Отже, на підставі викладеного суд доходить до висновку, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.10.2016 по 28.02.2018 підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року.
Окремо суд звертає увагу, що вжиття заходів щодо збільшення грошового забезпечення закріплене у грудні 2015 року відбулося не шляхом збільшення посадового окладу, а завдяки іншим видам грошового забезпечення, крім посадового окладу. Тому, в цілому, за загальним правилом для нарахування індексації має застосовуватися січень 2008 року.
Крім того, при розгляді цієї справи доречно врахувати і висновок Верховного Суду викладений в постанові від 10.09.2020 справа №200/9297/19, а саме: "при розрахунку індексації грошового забезпечення має застосовуватись "..." з 01.12.2015 - базовий місяць січень 2008 року відповідно до п.10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.
Аналогічної правової позиції у подібних справах дотримується і Сьомий апеляційний адміністративних суд (постанови від 02.11.2021 у справі № 1207198/21-а, від 02.11.2021 у справі № 120/7196/21-а, від 19.01.2022 у справі № 120/5227/21-а та ін.).
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що наявність підстав для зобов'язання військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2016 по 28.02.2018 виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.01.2020, то суд зазначає наступне.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок № 1078.
З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.
Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду №1013 від 9.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 28.01.2020.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для правильного вирішення справи необхідно з'ясувати, чи має позивач право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 03.10.2018.
Так, Верховний Суд у згаданих вище постановах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення другого абзацу п'ятого пункт 5 Порядку №1078).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Згідно п. 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 (чинної станом на лютий березень 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
При цьому визначальним значенням для врахування видів грошового забезпечення при визначенні розміру доходу позивача у лютому та березні 2018 року для визначення різниці доходу має значення факт виплати у конкретних місяцях складових грошового забезпечення, а не період, за який вони виплачені (постанова Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №240/5760, від 14.11.2021 у справі №240/12040/19).
Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків), позивач взяв за основу величину приросту індексу споживчих цін 253,3%, правильність чого підтверджується листом Мінсоцполітики від 28.09.2021 №5211/0/290-21/51.
Суд зауважує, що винагорода за безпосередню участь в ООС(АТО) є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.
За таких обставин, винагорода за безпосередню за участь в ООС(АТО) не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв'язку з чим така винагорода не враховуються при порівнянні розміру грошового забезпечення позивача в лютому і березні 2018 року та, зважаючи на подані сторонами розрахунки, ця обставина не є спірною.
Так само і премія не є постійним видом грошового забезпечення, а виплачується на розсуд керівництва та в залежності від наявності грошових ресурсів. Відтак, розмір премії не підлягає врахуванню при обчисленні розміру індексації-різниці.
З приводу щомісячної додаткової винагороди суд вважає за необхідне зазначити таке.
Щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (далі Постанова КМУ № 889), відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Таке правозастосування відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постановах від 06.02.2019 року в справі № 522/2738/17 та від 10.11.2021 року в справі № 825/997/17.
Отже, щомісячна додаткова винагорода підлягає врахуванню при порівнянні розміру грошового забезпечення позивача в лютому і березні 2018 року для цілей визначення права на отримання індексації-різниці.
Отже, відповідно до вказаних настанов, суд установив, що розмір грошового забезпечення позивача, що підлягає врахуванню для обчислення індексації- різниці склав:
за лютий 2018 року, до підвищення: посадовий оклад - 1085,00 грн, оклад за військове звання - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 486,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 850,50 грн, премія - 4394,25 грн, ШДГВ - 4167,45 грн, винагорода за участь в АТО/ООС - 4892,86 грн, разом - 16006,08 грн (з виключенням винагороди за участь в АТО/ООС та премії складає 6718,97 грн);
за березень 2018 року, після підвищення: посадовий оклад - 5070,00 грн, оклад за військове звання - 1410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3240 грн, надбавка за особливості проходження служби - 972,00 грн, премія - 3134,78 грн, винагорода за участь в АТО/ООС - 4500 грн, разом 18326,78 грн (з виключенням винагороди за участь в АТО/ООС та премії складає 10692,00 грн);
Таким чином, розмір підвищення доходу у березні склав: 10692 - 6718,97 = 3973,03 грн. Враховуючи, що розмір індексації у березні складав 1762 * 253,30 : 100 % = 4 463,15 грн, то сума індексації різниці становить 3 814,90 грн.
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, виходячи з фіксованої величини 490,12 грн (4463,15 - 3973,03 = 490,12), що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу є протиправною.
Загальна кількість місяців, за які індексаці не виплачено становить 22, тому сума заборгованості складає 10782,64 грн.
Стосовно способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення, суд звертає увагу на таке.
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 20.04.2023 у справі №320/8554/21.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, у відповідності до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 включно з розрахунку 490,12 гривень на місяць в сумі 10782,64 грн.
Оцінюючи вимогу про визнання протиправними дії щодо виплати одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 та 2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII визначено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.
За приписами Закону № 2011-XII та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації.
Субсидіарне застосування зазначених правових норм вказаних Законів дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19, який суд враховує в силу положень частини 5 статті 242 КАС України.
Індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована грошова допомога для оздоровлення, грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відтак, оскільки у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її не включення до грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 та 2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
В свою чергу, в ході розгляду справи відповідач не заперечив та не довів, що відповідні нарахування спірних виплат здійсненні із врахуванням індексації.
За таких обставин, вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 та 2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення, та зобов'язання здійснити перерахунок відповідних складових, підлягає задоволенню.
Оцінюючи вимогу про визнання протиправними дії щодо виплати одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, без урахування при їх обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил. Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», суд виходить з наступного.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною першою статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 22.09.2020 № 889 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щомісячну додаткову грошову винагороду установлено:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 01 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
6) співробітникам кадрового складу (військовослужбовцям) Служби зовнішньої розвідки - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно із пунктом 2 постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 15 листопада 2010 року затвердив Інструкцію № 595.
Згідно із пунктами 3, 4 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).
Відповідно до пункту 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктами 8, 9 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року відповідно до постанови № 889 затверджено Інструкцію № 550 та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».
Пунктом 1 Інструкції № 550 встановлено, що вона визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Відповідно до пункту 3 Інструкції № 550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений)
Згідно з пунктом 5 Інструкції № 550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктами 8-10 Інструкції № 550 встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за: порушення статутних правил несення служби; особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки; уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння); порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до поломок військової (спеціальної) техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров'ю військовослужбовців або інших осіб.
Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у 2016-2018 роках визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 260 від 07.06.2018) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Інструкція № 260).
Відповідно до пункту 30.1 Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з приписами п. 30.2 Інструкції № 260, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Пунктом 30.3 Інструкції № 260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до п. 33.1 Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктами 33.2 33.3 Інструкції № 260 передбачено, що матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 року по справі №825/997/17 зазначила, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та Постанови КМУ № 889, а не Інструкцій № 595 та 550.
З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відтак, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення та інші одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України в постановах від 04.11.2014 року у справі № 21- 473а14, від 03.03.2015 року у справі № 21-32а15 та від 19.05.2015 року у справі № 21- 466а15.
Як вбачається з довідки відповідача від 06.02.2025 №237/1, позивачу у період з 2016-2018 роки виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода.
Водночас, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань обрахована у 2016-2018 роках без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відтак, відповідачем протиправно не включено до обрахунку вказаних допомог, які мають бути виплачені в розмірі місячного грошового забезпечення, щомісячну додаткову грошову винагороду, а тому позовні вимоги в цій частинні підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Згідно з статтями 1 та 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Таким чином, компенсація втрати частини доходів може бути обчислена лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки.
В даному випадку суми грошового забезпечення, за невиплату яких позивач просить стягнути компенсацію, йому нараховані до виплати не були, тому й відсутні підстави для здійснення такої компенсації.
А тому, вимога позивача в частині стягнення компенсації втрати частини доходів є передчасною та задоволенню не підлягає.
Таких висновків дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах №560/1494/22 від 05.07.2022 року та №120/7754/22 від 03.07.2023 року.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують. При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Судові витрати сторонами не понесені.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250, 251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.10.2016 по 28.02.2018 включно з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.10.2016 по 28.02.2018 включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 включно.
Стягнути з військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення, у відповідності до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 включно з розрахунку 490,12 гривень на місяць в сумі 10782,64 грн.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 та 2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразові додаткові видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 та 2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимог пункту 1-1 та вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, без урахування при їх обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил. Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразові додаткові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил. Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2025 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв