іменем України
12 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/3752/24
Головуючий у першій інстанції - Майборода С.М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1398/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді - Шарапової О.Л.,
суддів - Онищенко О.І., Скрипки А.А.,
з участю секретаря: Шапко В.М.
Учасники справи:
позивачка: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 .
Оскаржується рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року, суддя Майборода С.М., повний текст рішення складено 23 червня 2025 року у місті Чернігові.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона та ОСОБА_2 , з 09.10.2010 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20.07.2020 та стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась від шлюбу сторін.
Дитина, після розірвання шлюбу, залишилась проживати з нею, у зв'язку з цим вона взяла кредит на придбання квартири та переїхала з дитиною у цю квартиру.
Батько дитини самоусунувся від виконання батьківських обов'язків щодо доньки ОСОБА_4 , зокрема від участі у вихованні та утриманні дитини, не цікавиться її станом здоров'я, фізичним, моральним і духовним розвитком, не цікавиться навчанням, не приймає участі у додаткових витратах на дитину. Позивачка вимушена самостійно докладати усі зусилля для створення та підтримки умов для дитини, в тому числі і житлових.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.
Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує на те, що відповідач свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, посилаючись на скрутне матеріальне становище та неготовність повернутися до їх виконання, що стало наслідком проходження ним військової служби.
Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що у відповідача було достатньо часу та можливостей змінити своє ставлення до виконання батьківських обов'язків, оскільки розгляд справи тривав понад 10 місяців, проте відповідач своєї поведінки по відношенню до доньки, не змінив.
Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно врахував доводи відповідача про те, що він проходив військову службу та брав участь у захисті Батьківщини, тому поки не може повернутися до виконання батьківських обов'язків. Проте, підставами та обставинами позбавлення батьківських прав відповідача було заявлено ухилення ним від виконання обов'язків вже після безпосередньої участі у таких заходах.
Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, зловживає спиртними напоями, зокрема і під час проходження служби, за що і був притягнутий до відповідальності, проте суд, в оскаржуваному рішенні жодним чином не зазначив не послався на характеристики ОСОБА_2 з військової частини.
Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, суд першої інстанції не взяв до уваги того, що позивачка самостійно виховує доньку, займається розвитком її природних здібностей, дитина відвідує гуртки, які позивачка самостійно оплачує, а щоб забезпечити дитині належний розвиток, працює на декількох роботах. Жодного разу не притягувалась до адміністративної відповідальності, жодних суспільно компрометуючих дій не вчиняла, користується авторитетом та повагою серед колег, знайомих та близьких. При цьому суд у оскаржуваному рішенні не зазначив, що поведінка матері є яскравим прикладом виховання дитини, описавши перевагу батьку, що є хибним.
Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції не встановлено жодних позитивних наслідків для не позбавлення батька його прав, які б якісно вплинули на життя його малолітньої дочки. Навпаки, під час заслуховування думки дитини за участю психолога, було встановлено тривожність дівчинки через перебування на досить близькій відстані до батька та виникнення страху і дискомфорту від самої потреби з ним спілкуватися. Зазначає, що відповідач навіть у суді не спілкувався із дитиною і не виявляв такого бажання.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не врахував та не надав правової оцінки висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав, посилаючись на те, що такий висновок є необ'єктивним та неповним.
Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не вжив жодних заходів на захист інтересів дитини, навіть не попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на практику Верховного Суду, який під час перегляду судових рішень про задоволення позову про позбавлення батьківських прав у справі №459/3411/18 роз'яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Також Верховний Суд зауважив, що лише факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав, не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11).
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2020 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 травня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7-10).
Згідно Витягів з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с. 12-13).
Відповідно до Акту про проживання особи без реєстрації від 30.09.2024, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають без реєстрації по АДРЕСА_2 з березня 2023 року (а.с. 86).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.12.2022, квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 (а.с. 63).
Згідно довідки, виданої Чернігівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 33 Чернігівської міської ради Чернігівської області № 01-24/256 від 22.11.2023 слідує, що ОСОБА_3 навчалась з 01.09.2019 по 30.08.2023 в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 33 Чернігівської міської ради Чернігівської області, мати дитини постійно спілкувалась з педагогами, цікавилась життям дитини. Батько контакту зі школою не підтримував, з вчителями не спілкувався, на батьківські збори не з'являвся (а.с. 16).
Згідно довідки, виданої Чернігівським колегіумом № 11 Чернігівської міської ради Чернігівського району Чернігівської області №112 від 23.07.2024, вбачається, що ОСОБА_3 дійсно навчається в 6-В класі Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області в період з 31.08.2023, батько дитини контакту зі школою не підтримує, із вчителями не спілкується, на зустрічі з батьками не з'являється (а.с. 17).
Згідно довідки, виданої ФОП ОСОБА_6 № 2507 від 25.07.2024 вбачається, що з вересня 2019 року ОСОБА_7 навчається у мовній школі Bright English, батько дитини не спілкувався з викладачами, платежі за навчання приходять з рахунку матері ОСОБА_1 (а.с. 18).
З копій платіжних документів вбачається, що ОСОБА_1 перераховувала з карткового рахунку кошти за навчання ОСОБА_3 у мовній школі та за відвідування танцювальної студії. (а.с. 19-44)
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець. (а.с. 46-47)
Згідно довідки № 07/2024 від 08.08.2024, слідує, що ОСОБА_1 працює на посаді консультанта КУ «Центр професійного розвитку педагогічних працівників Чернігівської міської ради» (а.с. 45).
Відповідно до довідки № 236 від 03.09.2024, вбачається, що ОСОБА_1 працює вчителем інформатики в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради з 02.09.2024 (а.с. 87).
Згідно довідки Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції № 13398 від 07.11.2024 вбачається, що ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини, за період з 01.11.2023 по 31.10.2024 в розмірі 35 973,00 грн. (а.с. 110).
Згідно довідки від 10.01.2025, вбачається, що з вересня 2022 року ОСОБА_3 займається в Студії танцю. Оплата за тренування надходить із рахунку матері, батько дитини не спілкувався з тренерами, не цікавився успіхами дитини, концерти та конкурси не відвідував (а.с. 118).
На виконанні у виконавчій службі з 27.08.2020 перебуває виконавче провадженні зі стягнення аліментів з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини, починаючи з 13.12.2020 (а.с. 119-123).
Відповідно до військового квитка та копії наказу, ОСОБА_2 з 29.01.2020, на підставі контракту, зарахований на військову службу (а.с. 175-177).
Відповідно до довідки № 43/23 від 21.01.2021, вбачається, що ОСОБА_2 у період з 20.10.2020 по 14.01.2021 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (а.с. 178).
18.02.2021 ОСОБА_2 видано посвідчення учасника бойових дій (а.с. 180).
Згідно довідки виконкому Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області №27 від 30.01.2025, слідує, що ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_4 разом з батьком ОСОБА_8 (а.с. 182).
Відповідно до Висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав виконавчий комітет Чернігівської міської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 (а.с. 112).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно абзацу 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами першою, другою і четвертою статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини 6 статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У своїх постановах Верховний Суд вказав про те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Згідно висновків Верховного Суду, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що між батьком та дитиною можливе відновлення стосунків, які мають будуватись не тільки на наявності або відсутності у батька можливості надавати матеріальну допомогу, а й на спілкуванні батька з дитиною, наявність інтересу у батька до дитини, бажання брати участь у її вихованні. При цьому недостатня активність або певна бездіяльність батька, що полягає, як вважає сторона позивача, у невідвідування школи та гуртків, є недостатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.
Крім того, по справі не встановлено, що відповідач чинить перешкоди доньці у виїзді за кордон та що переслідує її, а отже доводи позивачки, що вони мають бажання жити спокійно та їздити за кордон є такими, що не відповідають дійсності.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позбавлення батьківських прав відповідача як найкраще сприятиме інтересам дитини.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року - залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча: Судді: