Справа № 607/26847/24Головуючий у 1-й інстанції Черніцька ІМ.
Провадження № 22-ц/817/904/25 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
27 жовтня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Хоми М.В., Храпак Н.М.
за участю секретаря - Гичко К.С.,
заявника, його представника; заінтересованої особи
ОСОБА_1 та представника заінтересованої особи
Байковецької сільської ради Тернопільського району
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/26847/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 від імені якої діє адвокат Кантелюк Томаш-Теодор Юрійович на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2025 року (ухвалене суддею Чернціькою І.М., повне рішення складено 10 червня 2025 року) у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про звільнення від повноважень опікуна та призначення особі, яка визнана судом недієздатною іншого опікуна, -
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаною заявою.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 вересня 2004 року ОСОБА_3 визнано недієздатною.
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 24 липня 2012 року встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_3 та призначено опікуном її - ОСОБА_2 , як матір.
Вказувала, що стан її здоров'я погіршився, що ускладнило виконання покладених на неї обов'язків опікуна.
Наголошувала, що єдиною особою, яка здійснює опіку над недієздатною особою є ОСОБА_1 , який є племінником ОСОБА_3 . Окрім нього в родині є рідна сестра недієздатної особи - ОСОБА_4 , яка проживає та працює у Польщі та племінниця - ОСОБА_5 , яка навчається на денній формі у вищому навчальному закладі.
На підставі наведеного просила звільнити її від повноважень опікуна та призначити ОСОБА_3 , яка визнана судом недієздатною особою, іншого опікуна - ОСОБА_1 ..
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням матеріальних норм права та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Звертає увагу на те, що зміст ч. 1 ст. 60 та ч. 2 ст. 300 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що обов'язковою умовою звільнення особи від повноважень піклувальника або опікуна є заява органу опіки і піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном та при призначенні судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Акцентує увагу, що під час розгляду даної справи мали бути враховані особисті приязні взаємини між недієздатною особою та особою, яка бажає стати її опіком, однак на переконання заявниці, судом не було встановлено дані факти.
Наголошує, що твердження суду про можливість виконання обов'язків опікуна рідною сестрою ОСОБА_3 - ОСОБА_4 є помилковим оскільки, лише на короткий час вона приїжджає в Україну для відвідування своєї сім'ї і тому не може виконувати належним чином обов'язків опікуна, в той час як її сестра потребує опіки на постійній основі, що може лише надати їй - ОСОБА_1 який є її племінником.
У липні 2025 року ОСОБА_1 подав до Тернопільського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду скасувати. Прийняти нове рішення, яким звільнити від повноважень опікуна ОСОБА_2 та призначити його опікуном над недієздатною тіткою - ОСОБА_3 ..
Вказує, що він постійно проживає разом з недієздатною та має можливість здійснювати опіку над нею. Окрім цього зазначає, що не належить до осіб, які не можуть бути призначені опікуном.
У серпні 2025 року ОСОБА_5 подала до Тернопільського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду скасувати. Прийняти нове рішення, яким звільнити від повноважень опікуна ОСОБА_2 та призначити опікуном над недієздатною особою - ОСОБА_3 , іншого опікуна - ОСОБА_1 ..
Зазначає, що не може здійснювати догляд та супровід своєї недієздатної тітки, оскільки навчається на денній формі в місті Тернопіль.
У серпні 2025 року представник ОСОБА_4 - адвокат Сабатюк Н.М. подала до Тернопільського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду скасувати. Прийняти нове рішення, яким звільнити від повноважень опікуна ОСОБА_2 та призначити над недієздатною особою - ОСОБА_3 , іншого опікуна - ОСОБА_1 ..
Наголошувала, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про можливість ОСОБА_4 здійснювати опіку, оскільки вона проживає на території Польщі, а в Україну приїжджає періодично та виключно з сімейних причин, що унеможливлює її постійний догляд за недієздатною сестрою.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник - адвокат Кантелюк Т.-Т.Ю. апеляційну скаргу в її межах підтримали, посилаючись на доводи викладені у ній.
У судовому засіданні заінтересована особа - ОСОБА_1 просить задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені у відзиві.
У судовому засіданні представник заінтересованої особи Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області - Кухта О.Є. просить задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на висновок органу опіки та піклування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, вимог апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища за № 00020396076 від 02 червня 2018 року, ОСОБА_3 14 червня 1958 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_8 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками яких є ОСОБА_9 та ОСОБА_3 .
16 листопада 1999 року ОСОБА_10 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб і після одруження останній присвоєно прізвище « ОСОБА_11 ».
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 , батьками яких є ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 вересня 2004 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано недієздатною.
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 24 липня 2012 року встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призначено опікуном останньої її матір ОСОБА_2 .
Із довідки до акта огляду МСЕК серії ТЕР №103147 від 17 січня 2006 року, виданої Тернопільським обласним Центром медико-соціальної експертизи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , присвоєно ІІ-групу інвалідності, загальне захворювання, довічно.
Із довідки до акта огляду МСЕК серії ТЕР №032000 від 06 вересня 2011 року, виданої Тернопільським обласним Центром медико-соціальної експертизи встановлено, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю І групи, підгрупа А, інвалід з дитинства, довічно.
Відповідно до довідки №114 від 06 листопада 2024 року, виданої КНП ВСР «Тернопільська центральна районна лікарня» встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-онколога, діагноз: C-r нижньоампулярного відділу прямої кишки ІІІ кл гр.
Згідно із довідки №221 від 06 листопада 2024 року, виданої КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги» Байковецької сільської ради встановлено, що у ОСОБА_2 діагноз: виразка шлунку, фаза нестійкої ремісії. ОСОБА_12 , ерозії кута шлунку. Еритиматозна дуоденопатія. Дуодено - гастральний рефлекс. ГЕРХ.
Відповідно до довідки №591 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 12 листопада 2024 року, виданої Байковецькою сільською радою, у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 навчається у Західноукраїнському національному університеті за спеціальністю 051 «Економіка», освітній ступінь бакалавр, курс навчання 2, форма навчання - денна, що підтверджується довідкою № 392 від 04 листопада 2024 року, виданою Західноукраїнським національним університетом.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, який затверджено рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради від 25 лютого 2025 року №41, рекомендовано звільнити ОСОБА_2 від обов'язків опікуна над ОСОБА_3 та рекомендовано призначити опікуном ОСОБА_1 , у разі звільнення від обов'язків опікуна ОСОБА_2 .
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 суд виходив з того, що під час розгляду даної справи не було встановлено обставин, які б перешкоджали чи унеможливлювали призначення опікуном ОСОБА_3 її рідної сестри ОСОБА_4 , у той час, коли ОСОБА_1 є родичем третього ступеня споріднення та є військовозобов'язаним.
Окрім цього, у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що ОСОБА_1 забезпечить належний догляд своїй тітці, що саме між ним та підопічною склалися якнайкращі особисті приязні відносини, у порівнянні з іншими родичами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів враховує, що в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що доглядати за недієздатною тіткою він почав тільки на початку 2025 року, після звернення з позовом до суду.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України суд може визнати фізичну особу недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
У частинах другій-п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до ст. 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі та обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Таке подання має для суду лише рекомендаційний характер.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22, від 26 січня 2024 року у справі № 742/887/23.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі-Правила), опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Згідно з п.1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Пунктом 3.1 Правил передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.
Згідно з п. 3.2 Правил опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку (частина перша статті 75 ЦК України).
За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або соціального захисту (частина третя статті 75 ЦК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 163/1251/22 (провадження № 61-7647св24) зроблено висновок про те, що «законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив конструкцію «звільнення особи від повноважень опікуна». Застосування цієї конструкції зумовлює такий наслідок як припинення повноважень опікуна з моменту його звільнення. Звільнення від повноважень опікуна може відбутися у разі: (а) невиконання нею своїх обов'язків; (б) порушення прав підопічного; (в) поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або соціального захисту».
Звертаючись до суду зі заявою про звільнення від повноважень опікуна над недієздатною особою та встановлення особі іншого опікуна, ОСОБА_2 вказала, що вона за станом здоров'я не в змозі виконувати обов'язки опікуна над недієздатною ОСОБА_3 та просила суд призначити опікуном над недієздатною особою саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який є заявниці рідним онуком та племінником недієздатної особи.
З матеріалів справи вбачається та судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду даної справи судом було направлено у Байковецьку сільську ради матеріали справи для підготовки подання та висновку щодо доцільності звільнення ОСОБА_2 від обов'язків опікуна над недієздатною ОСОБА_3 та призначення опікуном останній іншої особи. При підготовці подання встановлено наявність усіх інших осіб, родичів, які б могли бути призначені опікуном.
На виконання вимог ухвали суду було подано висновок органу опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, який затверджено рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради від 25 лютого 2025 року № 41. Зі змісту поданого висновку вбачається, що на засіданні опікунської ради дійсно розглядалися питання про звільнення ОСОБА_2 від обов'язків опікуна та поданої 06 лютого 2025 року заяви від ОСОБА_1 про його бажання стати опікуном над ОСОБА_3 , а також доданих ним документи, які засвідчували про те, що він зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а також те, що за вказаною адресою зареєстровані: заявник, заінтересовані особи та недієздатна ОСОБА_3 , теж висновок про стан його здоров'я, витяг із інформаційно-аналітичної системи “Облік відомостей про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та наявності судимості».
Також на розгляд органу опіки та піклування було подано заяви від ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у яких зазначалося, що вони не заперечують проти призначення ОСОБА_1 як опікуна над ОСОБА_3 ..
На підставі поданих документів орган опіки та піклування подав до суду висновок у якому рекомендував суду звільнити від обов'язків опікуна ОСОБА_2 та призначити опікуном ОСОБА_1 над ОСОБА_3 у разі звільнення від обов'язків діючого опікуна.
Перевіривши поданий висновку органу опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, який затверджено рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради від 25 лютого 2025 року № 41, колегія суддів вважає, що орган опіки та піклування не з'ясував усі необхідні умови, передбачені статтею 67 ЦК України.
Колегія суддів зауважує, що звільнення від повноважень опікуна може відбутися у разі: невиконання ним своїх обов'язків; порушення прав підопічного; поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або соціального захисту.
Разом з тим, заявниця належними і допустимими медичними довідками не довела суду, що вона за станом свого здоров'я не взмозі виконувати обов'язки опікуна.
До того ж зі сторони заявниці не було наведено жодних доводів та не надано суду доказів, з якими закон пов'язує можливість звільнення від обов'язків опікуна, до того ж зміст поданого висновку органу опіки та піклування не є обґрунтованим, він не містить належних аргументів щодо неможливості іншими близькими родичами здійснювати опіку над недієздатною особою, у даному висновку зазначається лише про надходження до органу опіки та піклування заяв від заявниці та заінтересованих осіб, що вони не заперечують про призначення недієздатній ОСОБА_3 іншого опікуна, що на переконання суду не є належним доказом для ухвалення рішення про задоволення заяви про звільнення від повноважень опікуна та призначення особі, яка визнана судом недієздатною, іншого опікуна.
Також, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на те, що у висновку не міститься належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на наявні докази щодо можливості ОСОБА_1 бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість та доцільність його призначення.
Тобто, об'єктивних підстав призначення недієздатній ОСОБА_3 опікуна в особі ОСОБА_1 у зазначеному висновку не міститься.
ОСОБА_1 є особою призовного віку. Орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан, повинен з'ясувати необхідність такого призначення, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого.
Такого обґрунтування висновок не містить, як і не містить обґрунтування наявності особистих приязних взаємин між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного, існуючих стосунків між ними, можливості виконання ОСОБА_1 опікунських обов'язків.
У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 липня 2025 року у справі № 279/3630/24.
Доводи апеляційної скарги про те, що суди безпідставно не врахували висновок Органу опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, який затверджено рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради від 25 лютого 2025 року № 41 про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та є ідентичними доводам, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий: Гірський Б.О.
Судді: Хома М.В.
Храпак Н.М.