Номер провадження: 22-ц/813/4093/25
Справа № 522/1884/24
Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.
Доповідач Громік Р. Д.
29.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору виготовлення та поставки дивану, стягнення неустойки та моральної шкоди,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Тарановським Дмитром Сергійовичем, до ФОП ОСОБА_2 , в якій просить:
- договір виготовлення та поставки дивану, укладений 31 травня 2023 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розірвати;
- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені за диван грошові кошти у розмірі 29290,00 грн, неустойку в розмірі одного відсотку вартості товару за кожен день затримки безоплатного усунення недоліку у розмірі 75000,00 грн, моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн, витрати за надання правової допомоги у розмірі 9000,00 грн.
Позовна заява вмотивована тим, що 28 травня 2023 року позивач звернувся в ІНСТАГРАМІ інтернет магазин The_sofas_com для замовлення в них дивану та ліжка. В подальшому в нього взяли телефон та з ним зв'язалася в месенджері ТЕЛЕГРАМ менеджер ОСОБА_3 , з якою вони узгодили замовлення, йому було надіслано договори щодо виготовлення та поставки дивану та ліжка з ФОП ОСОБА_4
01 червня 2023 року він оплатив аванс за цими договорами в розмірі 22802 грн.
24 липня 2023 року позивач оплатив залишок за вказаними вище договорами, взявши кредит від АТ КБ «ПриватБанк» «Оплата частинами».
28 липня 2023 року позивачу доставили диван та ліжко. Цього ж дня він заявив претензії щодо якості дивану, а саме: спинок, які жахливо зроблені майже без наповнення, травматично тверді, одна спинка взагалі не трималася, а при маленькому навантаженні відвалювалася від дивану, крім того розкладний механізм був не справний.
Позивачу пообіцяли диван переробити, виправити всі вказані вище недоліки.
25 серпня 2023 року додому приїхали майстри та забрали спинки дивану на переробку для усунення недоліків дивану та пообіцяли, що коли привезуть спинки після переробки, то відремонтують розкладний механізм.
Після закінчення 14 денного терміну він повідомив логіста ОСОБА_5 та в ІНСТАГРАМІ інтернет магазин The_sofas_com про розірвання договору виготовлення та поставки дивану, у зв'язку з тим, що він має істотні недоліки, та відповідне повернення йому всіх оплачених за цей диван коштів.
Також зазначив, що у вищевказаному договорі прямо зазначено, що вся комунікація з приводу виконання договору відбувається саме в месенджерах.
Враховуючи, що ФОП ОСОБА_4 у встановленому законом порядку не доведено факт порушення покупцем правил використання, зберігання, транспортування дивану, позивач вважає що вихід дивану з робочого стану стався не з вини позивача та є гарантійним випадком у розум Закону України «Про захист прав споживачів».
25 серпня 2023 року спинки дивану передано на ремонт, однак передбачені законом вимоги щодо гарантійного обслуговування продавцем не виконано, що зумовлює настання передбачених п. 4 ч. 1 ст. 708 ЦК України наслідків та розірвання договору виготовлення та поставки дивану від 31.05.2023 та повернення сплачених за товар грошових коштів у розмірі 29290,00 грн.
Оскільки станом на дату звернення позивача до суду з вказаним позовом у встановлений 14-денний строк поновлення його прав як споживача не відбулося, позивач заявляє вимогу щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі одного відсотку вартості товару за кожен день затримки безоплатного усунення недоліку у розмірі 75000,00 грн.
Також зазначив, що позивач придбавав диван в кредит для забезпечення комфортного сну та використання дивану як спального місця. Пройшов вже дуже тривалий термін як диван не використовується за призначенням і позивач змушений нести емоційні страждання щовечора облаштовуючи надувне «ліжко» через бездіяльність відповідача.
На нервовому ґрунті у позивача були спричиненні серйозні захворювання, дуже сильно постраждав зір, він пережив госпіталізацію та тривалий курс лікування.
Оскільки, позивач протягом тривалого часу не має можливості використовувати споживчі якості придбаного товару за цільовим призначенням, вимушений був витрачати свій вільний час на постійні переговори з відповідачем, змушений був хвилюватися з приводу неповернення йому відремонтованих спинок, внаслідок чого йому були спричинені душевні страждання, він пережив серйозне захворювання, яке призвело до суттєвого погіршення зору, позивач вважає, що завдана йому моральна шкода доведена, а тому вважає справедливою до відшкодування завдану йому моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору виготовлення та поставки дивану, стягнення неустойки та моральної шкоди, відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким задовольнити вимоги позовної заяви, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено докази, зроблено помилкові висновки при оцінці доказів і відповідно незаконно відмовлено у позові.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 29 жовтня 2025 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Повний текст судового рішення виготовлено 10 листопада 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФОП ОСОБА_2 було укладено договір надання на виготовлення дивану згідно з замовлення 310505 від 31.05.2023.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору - виконавець зобов'язується виконати за замовленням замовника роботу із виготовленням ліжка з усіма складовими та фурнітурою із власного матеріалу та власними засобами (далі Виріб), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір в частині виготовлення виробу є договором побутового підряду.
Відповідно до п. 2.3-2.5 вказаного договору вартість ліжка становить 27 190,00 грн. Вартість роботи виконавця за договором становить 1500 грн. (Доставка до 700 по м. Одеса, заніс - 300 грн при наявності вантажного ліфту (у разі відсутності вантажного ліфту - 100 грн за поверх), збірка - 500 грн.), яка включається до ціни Договору.
На підтвердження факту оплати грошових коштів на виконання вказаного Договору, позивачем надано виписку по кредиту за період з 24.07.2023 по 24.10.2023, платіжну інструкцію, а також дублікат чека від 05.03.2024.
Позивач вказує, що після закінчення 14 денного терміну з отримання товару, він повідомив через соціальні мережі ІНСТАГРАМ інтернет магазин The_sofas_com, а також менеджера в месенджені ТЕЛЕГРАМ про розірвання договору виготовлення та поставки дивану, у зв'язку з тим, що він має істотні недоліки, та відповідне повернення йому всіх оплачених за цей диван коштів.
На підтвердження наведеного, позивач надав скриншоти переписки позивача в соціальній мережі ІНСТАГРАМ та месенджені ТЕЛЕГРАМ. Проте, відповідач факт такої переписки заперечує, стверджує, що не володіє жодними акаунтами соціальних мережах з метою продажу та працює з клієнтами особисто, а зазначені позивачем особи невідомі відповідачеві та не працюють у відповідача.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 659 ЦК України).
Згідно зі статтею 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Згідно зі статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості визначено статтею 708 ЦК України.
У Законі України «Про захист прав споживачів» зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
В силу положень статті 1 Закону належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Частиною третьою статті 8 цього Закону передбачено, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.
Істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (пункт 12 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до частини шостої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.
Згідно з ч.9 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.709 ЦК України, п.28 Порядку при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк. За кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
Саме на споживача покладається обов'язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця, оскільки частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 23 жовтня 2019 року у справі № 559/388/17, провадження № 61-30670св18; від 14 січня 2021 року у справі № 755/11237/17, провадження № 61-39639св18; від 26 січня 2022 року у справі № 755/5301/16-ц, провадження № 61-5129св 21.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як слідує із доводів позовної заяви ОСОБА_1 , після доставки дивану, ним було заявлено претензії щодо якості товару, а саме спинок дивану, які жахливо виготовлені, майже без наповнення, травматично тверді, одна спинка взагалі не трималася, а при маленькому навантаженні відвалювалася від дивану, крім того розкладний механізм був не справний.
На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано до позовної заяви скріншоти зі сторінок переписки у месенджерах.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 76 ЦПК України).
Слід враховувати, що суд може розглядати подані у справі фотографії, відео як доказ у справі лише в тому випадку, якщо вони дають можливість суду встановити обставини, які входять до предмета доказування у справі. Тому обов'язковими реквізитами електронного доказу, серед іншого, є фіксація дати та часу зйомки місця події тощо.
Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.
Наведене узгоджується із висновком, сформованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23).
Надавши оцінку поданим позивачем доказам (переписці у месенджері), урахувавши конкретні обставини справи, зокрема, той факт, що переписка позивача здійснювалась з абонентом, телефонний номер якого не ідентифіковано, факт такої переписки заперечується відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідне листування не дає змогу встановити його учасників та не може підтверджувати доводи позивача про наявність будь-яких недоліків товару, в тому числі істотного недоліку, який повинен містити всі ознаки в розумінні статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», що власне є обставиною, яка входить до предмета доказування у даній справі.
Будь-яких інших доказів, зокрема, направлення на адресу відповідача письмових вимог/претензій щодо повернення або обміну товару, розірвання договору, повернення сплачених за диван коштів, матеріали справи не містять.
Твердження сторони позивача про протилежне у відповідності до ст.ст.76, 81 ЦПК України не є джерелом доказів у справі, можуть сприйматись лише як припущення, на яких суд не може ґрунтувати своє рішення.
Окрім того, необхідною умовою для пред'явлення і застосування способу захисту прав споживача є встановлення наявності саме істотного недоліку товару, що має декілька критеріїв, а тягар доведення наявності такого істотного недоліку закон покладає саме на позивача. Одним із можливих належних, допустимих та достатніх доказів наявності саме такого істотного недоліку міг би бути відповідний висновок експертизи, проведеної як на замовлення позивача, так і за ухвалою суду, що прямо передбачено нормою ст.8 ч.1 абз.2 Закону України «Про захист прав споживачів». У той же час, матеріали справи не містять такого висновку експертизи, відповідне клопотання про її призначення стороною позивача суду не подавалось.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що стороною позивача не доведено наявності підстав для розірвання договору та стягнення коштів, як і наявності підстав для стягнення неустойки, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог в цій частині, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити таке.
Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивач вказує про те, що суть заподіяної позивачу моральної шкоди полягає в емоційних стражданнях, у позивача постраждав зір, він пережив госпіталізацію та тривалий курс лікування.
Але слід зазначити, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме діями відповідача було завдано позивачу моральних страждань, суду надано не було.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди відсутні.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Наведені в апеляційній скарзі доводи (які фактично дублюють позицію сторони у першій інстанції) були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: С.М. Сегеда
О.С. Комлева