Номер провадження: 33/813/2056/25
Номер справи місцевого суду: 496/2942/25
Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.
Доповідач Лозко Ю. П.
10.11.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року
встановив:
Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 травня 2025 року о 11:22 год в Одеській області, Одеському районі, с. Кам'янка, по вул. Тераспольській, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ніссан» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки на смужній ділянці дороги, не вибрала безпечну швидкість руху, не впоралась з керуванням та допустила з'їзд в праве узбіччя, перекидання транспортного засобу та зіткнення з деревом. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку зі сплином строків накладення адміністративного стягнення. У разі відсутності підстав для закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
За доводами апеляційної скарги в порушення вимог ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, яким здійснювався відеозапис. Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог законодавства, оскільки під час складання цього документа їй не було роз'яснено права, визначені законом. Судом першої інстанції не враховано, що пригода сталася через погане дорожнє покриття на цій ділянці дороги, позаяк автомобіль заїхав у вибоїну, внаслідок чого транспортний засіб занесло в бік узбіччя та автомобіль перекинувся, апелянт діяла у стані крайньої необхідності і усунути іншим шляхом загрозу її життю і здоров'ю, їй об'єктивно видавалося неможливим. Суд не надав належної правової оцінки тому, що відповідальність за ст. 124 КУпАП настає лише у випадку пошкодження саме чужого майна, проте в конкретному випадку, внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження лише її транспортний засіб, що виключає в її діях склад інкримінованого правопорушення та є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. На час апеляційного перегляду сплинули строки накладення адміністративного стягнення, що є самостійною (окремою) підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що справу розглянуто без її участі, копію оскаржуваної постанови вона не отримувала.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В апеляційній скарзі просила розглядати справу без її участі.
Відповідно до ч. 6ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого 124 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Так, 23 липня 2025 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 24 липня 2025 року і закінчився 04 серпня 2025 року.
З матеріалів справи убачається, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , остання копію оскаржуваної постанови не отримувала, з апеляційною скаргою звернулася 12 вересня 2025 року.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає наведені апелянтом доводи в якості причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, у зв'язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду та таке.
Приймаючи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що її вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, рапортом від 08 травня 2025 року.
З такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд не погоджується, виходячи з такого.
Згідно ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Диспозиція зазначеної вище статті передбачає настання відповідальності у разі пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Указана норма за своєю властивістю є бланкетною, тобто з метою її застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.
Обов'язки водіїв та пішоходів, а також технічні вимоги до транспортних засобів регулюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року N 1306 (з подальшими змінами та доповненнями) (далі -Правила).
Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (пункт 12.1 Правил).
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також інші документи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 , у скоєні інкримінованого адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення, тобто поліцейського.
Направляючи до суду матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, правоохоронці долучили до справи такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №322887, схему місця ДТП, рапорт.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №322887 від 07 травня 2025 року убачається, що: «07 травня 2025 року о 11:22 год в с. Кам'янка, по вул. Тираспольській,16, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Нісан» д.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожню обстановку, не вибрала безпечну швидкість руху, не впоралася з керуванням та допустила з'їзд в праву узбіччя та перекидання та зіткнення з деревом. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п.12.1 ПДР».
Від підписання зазначеного вище протоколу ОСОБА_1 відмовилася.
Зі схеми місця ДТП, яка додана до матеріалів справи убачається, що вона містить інформацію про графічно зображені та зафіксовані об'єкти, дані про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, відображення транспортного засобу, причетного до ДТП, напрямку його руху, місце зіткнення) таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об'єктів, зображених на схемі, зазначено ідентифікаційні дані транспортного засобу.
Також зі схеми місця ДТП убачається, і на цьому звертає увагу апеляційний суд, що на місці події правоохоронцями не зафіксовано, що наслідком ДТП є пошкодження іншого транспортного засобу, а ніж той, яким керувала ОСОБА_1 , як і не міститься інформації про пошкодження вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Крім цього, апеляційний суд звертає увагу, що у пункті 7 протоколу про адміністративне правопорушення, а саме в описі установлених даних, правоохоронцями зафіксовано лише (виключно) факт механічних пошкоджень з матеріальними збитками того автомобіля, яким керувала ОСОБА_1 . Відомості про те, що унаслідок наїзду автомобіля, дерево отримало пошкодження відсутні.
Фотознімки з місця події, які б дозволяли з'ясувати можливість (ймовірність) пошкодження вказаного вище дерева правоохоронцями не долучено.
Отже правоохоронцями не здобуто доказів, які б свідчили, що унаслідок дій ОСОБА_1 настали наслідки з якими законодавець пов'язує виникнення підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Наведе вище суд першої інстанції залишив поза увагою, та дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
З огляду на викладене вище, апеляційний суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваної постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Зважаючи на те, що правові підстави для закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП відсутні, тому апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко